Рішення № 101614706, 22.11.2021, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/97/21 Справа №447/2606/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

22.11.2021 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаїв Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», треті особи: Приватний нотаріус Стоцко Тарас Львович, Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання іпотечного договору частково недійсним та зняття заборон з нерухомого майна.

Процесуальні дії у справі.

24.09.2020 позивачі звернулися до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_5 , ТОВ «Кредитні ініціативи», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», треті особи: приватний нотаріус Стоцко Тарас Львович, Франківський ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання іпотечного договору частково недійсним та зняття заборон з нерухомого майна. В обґрунтування позову покликаються на те, що на підставі ордера №5 серія А від 09.01.2009 ОСОБА_1 із сім`єю у складі дружини ОСОБА_2 та доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , набули право зайняття службової квартири АДРЕСА_1 . Житловий будинок прийнято в експлуатацію згідно акту державної приймальної комісії від 19.09.2008, затвердженого розпорядженням міського голови м. Новий Розділ від 20.10.2008 №210. Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області від 14.11.2019 №315 знято статус службового житла з квартири. Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 22.05.2020 №3339 квартиру передано у приватну власність позивачам. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_6 відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень міститься запис про іпотеку на підставі іпотечного договору №3750 від 24.04.2008. 22.09.2020 з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №225093565 позивачам стало відомо про ту обставину, що майнові права на квартиру перебувають під обтяженням – іпотекою. Підстава обтяження – іпотечний договір, посвідчений 24.04.2008 приватним нотаріусом Стоцко Т.Л., зареєстрований в реєстрі за №3750, іпотекодавець – ОСОБА_5 . Крім цього, на квартиру державним виконавцем Франківського ВДВС ЛМУЮ накладено арешт. Таким чином, у зв`язку з порушенням прав позивачів, вони звернулися до суду із вказаним позовом. У якому просять визнати недійсним іпотечний договір, укладений 24.04.2008 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_5 , посвідчений 24.04.2008 приватним нотаріусом Стоцком Тарасом Львовичем, зареєстрований в реєстрі за №3750, у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 . Крім цього, позивачі просять зняти арешт з вказаної квартири, накладений Франківським ВДВС Львівського міського управління юстиції та присудити судові витрати: судовий збір, витрати на професійну правову допомогу.

19.10.2020 до суду надійшла відповідь на запит про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача ОСОБА_5 .

Ухвалою від 20.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

21.01.2021 на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» адвоката Дзундзи О.В. у якому така просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із безпідставністю та недоведеністю таких, оскільки при укладенні договору іпотеки було дотримано всіх чинних норм законодавства. Крім цього, вказала, що позивачі пропустили строк позовної давності. В обґрунтування навела те, що ордер №5 на спірну квартиру був виданий позивачам 09.01.2009, тому саме з цього моменту вони повинні були дізнатися про те, що майнові права на квартиру передані в іпотеку ПАТ «АКБ Промінвестбанк». Таким чином, перебіг строку позовної давності закінчився 09.01.2012.

19.04.2021 постановлено ухвалу щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, від таких 30.11.2020 на адресу суду надійшли клопотання щодо проведення розгляду справи за їх відсутності (а.с. 46-51).

Представник позивачів – адвокат Ратич Т.М. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив, враховуючи повторну неявку відповідачів, провести розгляд справи за його відсутності, частково підтримав позов з підстав у ньому викладених, а саме відмовився від позовних вимог щодо зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , накладений Франківським ВДВС Львівського міського управління юстиції та присудження судових витрат на професійну правову допомогу.

Треті особи у судове засідання не з`явилися. Від приватного нотаріуса Стоцка Т.Л. 15.02.2021 та 14.06.2021 надходили заяви щодо проведення розгляду справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення такого шляхом опублікування оголошень на офіційному веб-сайті «Судова влада України», згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Відзиву не подав. Клопотань чи заяв на адресу суду від нього не надходило.

Представник відповідача ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення такого, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду (а.с. 191). Заяв про відкладення розгляду справи, інших клопотань чи заяв до суду не надходило. Відзиву в установлений строк не подав.

22.11.2021 від представника відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» – адвоката Блажевського П.І. на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням червоного рівня епіднебезпеки, відкладення розгляду справи на іншу дату після закінчення дії карантину та ознайомлення із матеріалами справи.

Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не долучено жодних підтверджуючих документів щодо поважності причини неявки у судове засідання, оскільки таким неодноразово було направлено клопотання щодо відкладення судових засідань у зв`язку із запровадженими карантинними заходами, попри наявність у матеріалах справи його клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon». Для ознайомлення із матеріалами справи представник відповідача також не з`явився.

Наведене свідчить про зловживання останнім своїми процесуальними правами та затягування судового розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні ЄСПЛ від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», суд констатував, що національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Таким чином, враховуючи те, що представником відповідача не надано підтвердження поважних причин неявки у судове засідання, зважаючи на можливість проведення судового засідання у режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, у порядку передбаченому ст. 212 ЦПК України у разі об`єктивної неможливості прибуття у судове засідання, тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення за наявними у справі матеріалами.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18, провадження №61-22682св19.

Суд встановив:

Згідно копії ордеру №5 серії А, виданого 09.01.2009 виконавчим комітетом Новороздільської міської ради, ОСОБА_1 , разом із сім`єю: ОСОБА_2 (дружина) та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (доньки), отримали право на зайняття двохкімнатної квартири АДРЕСА_2 . Ордер виданий на підставі рішення виконкому Новороздільської міської ради від 17.12.2008 №681 (а.с. 16).

Відповідно до копії розпорядження №210 «Про затвердження актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту» від 10.10.2008, затверджено акт Державної приймальної комісії від 19.08.08 про 35-ти кв. житловий будинок по АДРЕСА_3 (поновлення будівництва), друга черга – 20 квартир, забудовник – директор ПП «К.І.К.-Л» ОСОБА_5 (а.с. 17).

Згідно копії рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області №315 від 14.11.2019 «Про зняття з квартири АДРЕСА_1 статусу службового житла», з вищевказаної квартири знято статус службового житла Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (а.с. 18).

Відповідно до наказу №3339 «Про передачу квартири у власність громадян» від 22.05.2020, передано у приватну спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_1 (уповноважений власник), ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . Крім цього, у наказі міститься вказівка щодо оформлення та видання свідоцтва про право власності на вищевказану квартиру відповідно до наказу (а.с. 19).

Відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Стойка С.І. №53336823 від 28.07.2020, позивачам відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, розмір частки 1/4 кожного, на квартиру, що розташована у АДРЕСА_4 , оскільки встановлена відсутність згоди іпотеко держателя на відчуження або передачу на іншому речовому праві майна, а також наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про іпотеку (номер запису 3606729) на підставі іпотечного договору №3750 від 24.04.2008, видавник: приватний нотаріус Стоцко Т.Л. (іпотеко держатель Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, код ЄДРПОУ 00039002) та Договору про передачу прав за Договором забезпечення №1423 від 17.12.2012, видавник: приватний нотаріус Кирик О.А. (іпотеко держатель ТОВ «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253) (а.с. 20).

З інформаційної довідки №225093565 від 22.09.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_4 , міститься інформація про державну реєстрацію іпотеки та заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, накладено арешт на вищевказану квартиру (а.с. 21-23).

24.04.2008 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №13-3, відповідно до умов якого останньому було надано кредит у сумі 388 000,00 грн. (а.с. 89-96).

Згідно п.4.1 вищевказаного кредитного договору, виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується заставою майнових прав на нерухомість (а.с. 90).

24.04.2008 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір, посвідчений у Реєстрі за №3750, з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з Кредитного договору №13-3 від 24.04.2008 (а.с. 75-82).

Згідно п. 1.2. вищевказаного договору, предметом іпотеки є майнові права на квартири, у тому числі на 2 (двокімнатну) квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 65,49 кв.м., будівництво якої не завершено.

Відповідно до п. 1.3 Іпотечного договору, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору №14/2005-02 на пайову участь у будівництві житла, укладеного 14.12.2005 між Приватним підприємством «К.І.К.-Л» і ОСОБА_5 . Право власності в іпотекодавця на вищезазначені квартири виникне після оформлення та реєстрації права власності на них.

Згідно п. 1.6. Іпотечного договору, після завершення будівництва предмета іпотеки та оформлення пава власності на нього в установленому законом порядку іпотека поширюється на вже збудовану нерухомість.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 18.023.2019 у справі №1-230/11, провадження №6/464/18/19, замінено стягувача у справі №1-230/11 з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253), оскільки 17.12.2012 між ПАТ ««Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором №13-3 від 24.04.2008 (а.с. 97-98).

Оцінка суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість – об`єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Майнове право, що є предметом застави (іпотеки), - це обумовлене право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №6-318цс15 та від 18.11.2015 у справі №6-1858цс15, від яких не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі №761/20612/15-ц (провадження №14-39цс19).

За змістом частин першої, третьої статті 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору іпотеки, застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Таким чином, на час укладення оспорюваного договору іпотеки стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки, а відповідні зміни до цієї статті були внесені Законом України від 25.12.2008 «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», який набрав чинності 14.01.2009. Договір іпотеки майнових прав на не закінчену будівництвом квартиру, укладений до вказаної дати, тобто з порушенням вимог Закону України «Про іпотеку», підлягає визнанню недійсним.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України: від 16.03.2016 у справі №6-290цс16, від 23.03.2016 у справі №6-289цс16, у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №523/1137/14-ц (провадження №61-7690св18), від 26.06.2019 у справі №523/13452/15-ц (провадження № 61-8653св18), від 07.08.2019 у справі №523/7001/16-ц (провадження № 61-13786св18), від 20.06.2018 у справі №447/3065/15-ц (провадження №61-2106 св 18).

Відповідно до статей 215, 216 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

За загальним правилом власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є пропорційним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Крім цього, згідно ст. 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (чинним на час виникнення спірних правовідносин), іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник – особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.

Відтак, оспорюваний правочин є недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як такий, що укладений з порушенням вимог статті 5 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору, оскільки майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , не могли бути предметом іпотеки, а отже, ОСОБА_5 неправомірно передав в іпотеку зазначене майнове право.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позивачі у позові вказали, що дізналися про те, що майнові права на квартиру перебувають під обтяженням – іпотекою 22.09.2021 з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №225093565.

Натомість представник відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи» покликається на те, що позивачам повинно було стати відомо про таке з моменту отримання ордеру – 09.01.2009.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивачі не були обізнані про порушення їхнього права, оскільки в ордері про право на заняття квартири не містилося вказівки про укладений Іпотечний договір.

Відтак, позивачам мало стати відомо про порушення їхнього права з 28.07.2020, а саме з моменту винесення рішення №53336823 про відмову у державній реєстрації права власності державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_6 від 28.07.2020.

Зважаючи на наведене, строк позовної давності не закінчився, оскільки позивачі звернулися до суду 24.09.2020.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися позивачі, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов підлягає до задоволення, сплачений судовий збір у розмірі 1681,60 гривень належить стягнути з відповідачів на користь позивачів.

Керуючись ст. 76, 81, 89, 141, 264, 265 ЦПК України, ст. 15, 16, 190, 203, 215, 216, 253, 256, 261, 575, 576, 583 ЦК, ст. 1, 5 ЗУ «Про іпотеку»,

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Визнати недійсним іпотечний договір, укладений 24.04.2008 між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_5 , посвідчений 24.04.2008 приватним нотаріусом Стоцком Тарасом Львовичем, зареєстрований в реєстрі за №3750, у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір у справі у розмірі 560 (п`ятсот шістдесят) гривень 53 копійки на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судовий збір у справі у розмірі 560 (п`ятсот шістдесят) гривень 53 копійки на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» судовий збір у справі у розмірі 560 (п`ятсот шістдесят) гривень 53 копійки на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачі:

- ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

- ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачі:

- ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», місцезнаходження: вул. Вікентія Хвойки, 21, м. Київ, 04655, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35326253;

- Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», місцезнаходження: пров. Шевченка, 12, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00039002.

Треті особи:

- Приватний нотаріус Стоцко Тарас Львович, місцезнаходження: вул. Володимира Великого, 125/73, м. Львів, 79071;

- Франківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Конотопська, 6/8, м. Львів, 79044, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35009269.

Повний текст рішення складено 02.12.2021.

Суддя Головатий А.П.