Ухвала суду № 101613571, 29.11.2021, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/952/19 Провадження № 1-в/304/73/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

з участю секретаря судового засідання – Ковач М.Ф.,

прокурора – Маханця В.В.,

представника заявника – адвоката Муріна О.С.,

потерпілої – ОСОБА_1 ,

її представника – адвоката Рущака Ю.В.,

засудженого – ОСОБА_2 ,

його захисника – адвоката Ковача І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву адвоката Муріна О.С. в інтересах цивільного відповідача – Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» про розстрочення виконання цивільного позову за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2021 року відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Кріпенський міста Антрацита Луганської області, мешканця АДРЕСА_1 , з повною професійно-технічною освітою, одруженого, начальника електродільниці ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат», українця, громадянина України, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,

В С Т А Н О В И В :

адвокат Мурін О.С. звернувся до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення, в якій просить суд розстрочити виконання вироку Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2021 року в частині стягнення з ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» на користь ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей моральної шкоди в сумі 1 200 000 грн, на десять місяців рівними частинами з щомісячним платежем по 120 000 грн. Мотивуючи заяву зазначає, що вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, а також частково задоволено цивільний позов потерпілої, поданий нею у своїх інтересах та інтересах двох малолітніх дітей, та ухвалено стягнути з ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» на їх користь 1 200 000 грн в якості відшкодування моральної шкоди. Вказує, що протягом розгляду справи цивільний відповідач повідомляв суд про своє скрутне матеріальне становище, що викликане зокрема пандемією, яка за останні роки ускладнила торгівельну діяльність підприємства, яке є експортером, що у свою чергу відобразилося на його прибутковості. Так, чистий прибуток підприємства у 2020 році, в порівнянні з попереднім звітним періодом, зменшився більше, ніж у сім разів, в той час як сума стягнення за вказаним вироком складає 30 % від чистого прибутку за останній звітний період. Крім цього звертає увагу суду на те, що за загальним правилом моральна шкода підлягає стягненню з особи, яка безпосередньо її заподіяла. Відповідальність же юридичної особи, з якою засуджений перебуває у трудових відносинах, започаткована виключно Пленумом ВСУ у своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року, а відтак вважає, що за даних обставин оцінці підлягає ступінь вини самого підприємства, яке стало заручником «юридичного інструменту» судової влади для відшкодування моральної шкоди. Посилаючись на судову практику, яка до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочення його виконання відносить скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо, просить задовольнити заяву.

У судовому засіданні адвокат Мурін О.С. заяву підтримав та просив таку задовольнити, посилаючись на викладені у ній обставини.

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснювала, що погодилася б розстрочити виплату належної їй та її дітям до відшкодування суми моральної шкоди на два – три платежі, однак не на десять місяців.

У свою чергу її представник – адвокат Рущак Ю.В. проти задоволення заяви заперечив у повному обсязі, зазначивши, що подія злочину мала місце ще у 2018 році і з цього часу жодні виплати підприємством на користь потерпілої не здійснювалися, в той час як для такого це цілком посильна сума.

Засуджений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Ковач І.В. у судовому засіданні залишили вирішення заяви цивільного відповідача на розсуд суду.

У судовому засіданні прокурор Маханець В.В. підтримав позицію потерпілої та вважав, що оскільки судове рішення має бути виконане, відомостей про добровільне виконання такого немає, а відтак у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Заслухавши позиції учасників розгляду заяви, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.

Положеннями частини 1 статті 539 КПК України визначено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Суд розглядає заяву про розстрочку виконання вироку в частині вирішення цивільного позову за правилами КПК України (стаття 539) із застосуванням положень ЦПК України, а саме ст. 435 цього Кодексу, яка регулює вирішення питань щодо відстрочення і розстрочення, виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення та звертає увагу, що цивільний позов розглядався судом у межах кримінального провадження на підставі ст. 128 КПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує наявність, у тому числі, стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.

Встановлено, що вироком Перечинського районного суду Закарпатської області 27 вересня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України (Т. 3 а. с. 97-107).

Цим же вироком частково задоволено цивільний позов ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди та стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 400 000 (чотириста тисяч) грн в якості відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти вимог цивільного позову відмовлено.

Відповідно до розпорядження суду вирок набрав законної сили 28 жовтня 2021 року та звернутий до виконання (Т. 3 а. с. 110, 117).

При вирішенні заяви сторони про розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що її задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, позаяк остання не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану. Розстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес стягувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 381/1040/15-ц (провадження № 61-16003св18).

Як вбачається із змісту заяви про розстрочення виконання вироку Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2021 року, ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» як виробник основних органічних хімічних речовин та експортер таких, останні кілька років перебуває у скрутному матеріальному становищі, що у першу чергу спровоковано всесвітньою пандемією COVID-19, яка триває й надалі, в результаті чого прибуток товариства зменшився у понад шість разів, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2019 та 2020 роки (Т. 3 а. с. 73-74, 75-76, 77-78, 81-82, 83-84).

Крім цього на спростування позиції адвоката Рущака Ю.В., суд зазначає, що у 2018 році після смерті чоловіка потерпіла ОСОБА_1 отримувала від підприємства грошові суми у розмірі 50 000 грн та 10 000 грн, що встановлено вирком суду та стороною обвинувачення не оспорювалося.

З огляду на викладене, враховуючи майновий стан ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат», а також думку потерпілої ОСОБА_1 , яка не заперечувала проти розстрочення виконання вироку суду, однак на менший строк, дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення заяви представника товариства.

Керуючись ст. 128, 537, 539 КПК України, ст. 435 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

заяву адвоката Муріна О.С. в інтересах цивільного відповідача – Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» про розстрочення виконання цивільного позову за вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2021 року – задовольнити.

Розстрочити Товариству з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» виплату відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , призначену вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2021 року в сумі по 400 000 грн строком на десять місяців зі сплатою рівними платежами по 40 000 (сорок тисяч) грн щомісячно кожному.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий: Ганько І. І.