Ухвала суду № 101610449, 03.12.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9063/19

Провадження № 1-кп/727/66/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м ЧЕРНІВЦІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого, судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судового засідання Івасишин О.І.

сторін кримінального судового провадження:

прокурора Моргоч Н.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Гінгуляка В., Маковійчука В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці клопотання прокурора Чернівецької окружної прокуратури Моргоч Н. про продовження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч.2 ст. 307 КК України застосованого судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці на розгляді перебуває обвинувальний акт, в кримінальному провадженні № 12018260000000407 від 10.10.2018 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання прокурором обвинуваченому ОСОБА_1 вручено в установленому законом порядку.

Прокурор аргументує доводи клопотання тим, що ОСОБА_1 пред`явлено обґрунтовану підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, і вчинення кримінального правопорушення підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами. Зазначає, що ОСОБА_1 порушив обов`язки визначені йому у зв`язку з обранням запобіжного заходу у вигляді застави 17.05. 2019 року на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці. На призначені судом судові засідання по розгляду кримінальної справи не з`являвся, до ОСОБА_1 неодноразово було застосовано примусові приводи та в подальшому його було оголошено в розшук. Посилається в клопотанні на те, що у відповідності з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, на даний час існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та які виправдовують необхідність застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і такі, що зумовлені необхідністю запобіганням спробам - переховуватися від суду, як на території України, так і за її межами із урахуванням тяжкості вчиненого злочину та передбаченого у разі засудження суворого покарання; - незаконно впливати на свідків та запобіганню перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином – вчиненню нових кримінальних правопорушень. Просить, клопотання задовольнити та не застосовувати до ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого ОСОБА_1 , який не заперечував проти задоволенні клопотання, думку в його інтересах захисників, які відповідно просили застосувати до їх підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заслухавши думку обвиунваченого ОСОБА_2 який просив вирішити клопотання на розсуд суду, суд зважає на наступне.

У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються (продовжуються) з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є одним з видів запобіжних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове засідання не було завершене до його спливу.

Судом встановлено, що Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17.05. 2019 року відносно ОСОБА_1 застосовано було запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 40000 грн. та 20.05. 2019 року ОСОБА_1 внесено було грошову заставу у вказаному розмірі та відносно нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням ряду обов`язків, серед яких – прибувати за кожною першою вимогою до суду, не відлучатися з місця постійного проживання про що повідомляти суд і прокурора. Разом з цим, ОСОБА_1 неодноразово в судові засідання призначені до розгляду судом справи не з`являвся, і до нього було застосовано примусові приводи, зокрема, на підставі відповідних ухвал Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 грудня 2019 року від 28 грудня 2020 року від 12 січня 2021 року від 04 лютого 2021 року від 02 березня 2021 року та ухвалою від 23 червня 2021 року оголошено обвинуваченого в розшук.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.06. 2021 року оголошено в розшук ОСОБА_1 . Надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України з метою приводу для розгляду клопотання про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

18.08.2021 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.10.2021 року продовжено застосований до ОСОБА_1 запобіжний захід до 06.12. 2021 року.

Статтею 183 ч.1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність у підозрюваного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується, тощо. Законодавцем визначено, щодо обґрунтованості підозри, суд зобов`язаний встановити під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно з рішенням ЄСПЛ (за скаргою № 35615/06 від 13.11.2007 року), по справі «Чеботарі проти Молдови», п. 48, «…вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри…». Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 25629/94 від «27» листопада 1997 року по справі «К.Ф. проти Німеччини», п. 57, обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України; ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу до останнього, на даний час не змінилися.

Зокрема, із врахуванням досліджених матеріалів щодо обвинуваченого, останньому пред`явлено обгрунтованоі підозри у вчиненні вказаного злочину; достовірно установлено його неодноразові неявки в судові засідання без поважних причин; на думку суду ризи - переховування ОСОБА_1 від суду є дієвим і реальним; ризик впливу у разі перебування на волі на свідків також є дієвим, оскільки ОСОБА_1 були відкриті матеріали кримінального провадження, він ознайомлювався з матеріалами справи (протоколами допиту свідків, з зазначенням адреси місця їх проживання) та реальним є і ризик вчинення іншого (нового) кримінального правопорушення обвинуваченим, зважаючи на відсутність в нього міцних соціальних зв`язків, з врахуванням того, що як видно з досліджених пояснень матері ОСОБА_1 , їй не було відомо про перебування сина на території м. Чернівців, остання вказувала що син виїхав з другом на заробітки до Республіки Польща і коли повернеться невідомо. Отже, суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання вказаних ризиків. Судом, при цьому, не встановлено об`єктивних даних, які б вказували на неможливість перебування під вартою обвинуваченого за станом здоров`я, а тому враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, наведену вище практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 суд вважає за доцільне продовжити застосований відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На думку суду, в задоволенні клопотання захисників в інтересаз обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слід відмовити. Стороною захисту при цьому визнано порушення обов`язків у зв`язку з застосуоною захисту не зазначено жодного доказу щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого; не зазначено місце проживання за яким перебував би домашній арешт ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою особи, не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 21, 31 ч.2, 284, 176-178, 183, 199, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження терміну дії застосованого судом до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований судом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307 КК України, терміном дії до 02 лютого 2022 року, без застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

В задоволенні клопотання захисників Гінгуляка В., маковійчука В. в інтересах обвиунваченого ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу останньому у вигляді цілодобового домашнього арешту – відмовити.

Копію ухвали вручити стороні обвинувачення, стороні захисту для відома та направити до ДУ Чернівецький слідчий ізолятор - для виконання.

Ухвала суду підлягає оскарженню до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом семи діб з дня її проголошення.

Суддя Слободян Г.М.