Ухвала суду № 101609432, 23.11.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/20125/21

Провадження № 2/643/6330/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2021

23 листопада 2021 року місто Харків

Суддя Московського районного суду м. Харкова Сугачова О.О., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи,

в с т а н о в и в:

17.11.2021 позивач ОСОБА_1 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовом до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, яким просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи та поновити його на роботі; зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за відсутність можливості заробляти кошти виконуючи свої службові обов`язки за час відсторонення позивача від роботи.

Дослідивши отримані матеріали, судом встановлені недоліки позовної заяви, які унеможливлюють відкриття провадження у справі та обумовлюють необхідність залишення позовної заяви без руху.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суд повинен перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту прав, а також дотримання правил підсудності та виконання вимог встановлених для форми, змісту позовної заяви.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Всупереч вказаних вимог законодавства, позовна заява не підписана позивачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом, не додано доказів сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» закріплено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, де зазначено, що починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як слідує із змісту позовної заяви, наведених позивачем мотивів та додатків до позову, останнім оспорюється наказ відповідача №0104-2/3542 від 08.11.2021 про відсторонення позивача від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, тобто ним фактично порушується питання про допуск до виконання своїх трудових обов`язків, адже позивача не було звільнено із займаної ним посади, а лише відсторонено.

Разом з тим, поняття відсторонення від роботи і звільнення з роботи згідно положень чинного Кодексу законів про працю України не є ідентичними, оскільки поновлення на попередній роботі можливе лише в разі визнання незаконним звільнення працівника або переведення його на іншу роботу (що передбачає остаточне припинення попередніх трудових обов`язків працівником та отримання ним винагороди (заробітної плати) за виконану роботу) на відміну від відсторонення, яке передбачає лише тимчасове припинення виконання працівником трудових обов`язків без позбавлення займаної посади, та поновлення виконання працівником попередніх трудових обов`язків на займаній посаді після припинення обставин, що слугували причинами відсторонення.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Натомість, використання позивачем певної назви матеріально-правової вимоги не змінює дійсної суті вимоги та не може слугувати підставою для застосування пільги щодо сплати судового збору, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Як вбачається з позовної заяви, прохальна її частина має одночасно вимогу майнового характеру та вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер та надати до суду оригінали підтверджень сплати судового збору.

При цьому, оскільки позивачем не зазначено в позові ціну позову або суму грошової компенсації, яку він просить стягнути, то суд позбавлений можливості самостійно визначити суму судового збору за звернення позивача до суду з вимогою майнового характеру.

Реквізити для сплати судового збору - отримувач коштів: ГУК Харків обл/м.Харків/Московський, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача: UA568999980313171206000020657, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Як вже зазначалось, позивач, вказуючи на обставини відсторонення його від роботи на певний період, вважає наказ відповідача щодо цього незаконним та просить його скасувати, одночасно просить поновити позивача на роботі. Наразі позивачу слід визначитися із вимогою щодо поновлення на роботі, зважаючи, що позовна заява не містить обґрунтування та доказів в їх підтвердження щодо припинення трудових відносин в контексті норм Кодексу законів про працю України.

Далі, позивачем не конкретизовано першу та другу вимоги прохальної частини позову.

В пункті 1 прохальної частини позову позивач просить: «визнати незаконним та скасувати наказ відповідача про відсторонення позивача від роботи та поновити його на роботі».

Однак, позивачем не зазначено який саме наказ він просить скасувати (реквізити), тощо.

В пункті 2 прохальної частини позову позивач просить: «зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за відсутність можливості заробляти кошти виконуючи свої службові обов`язки за час відсторонення позивача від роботи».

Однак, вказана вимога також є неконкретизованою та викладеною некоректно.

Неконкретизованість позовних вимог може викликати в подальшому ускладнення виконання судового рішення. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відтак, позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог, зазначивши в прохальній частині позову реквізити документа, який оскаржується, повне найменування сторін по справі, замість невірних «позивач» та «відповідач» , а також суму «грошової компенсації».

Крім того, суду не зрозуміло що саме має на увазі позивач під виразом «грошова компенсація за відсутність можливості заробляти кошти виконуючи свої службові обов`язки за час відсторонення від роботи».

Щодо підсудності цієї справи суд зазначає таке.

За загальним правилом, визначеним ч. 1,2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше передбачено законом; позови до юридичної особи пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Статтею 28Цивільного процесуального кодексу України передбачено виключну підсудність справ за вибором позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Цивільного процесуального кодексу України позови, зокрема, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

При ознайомленні судом з текстом позовної заяви, можна дійти висновку про те, що позивач вирішив скористатися своїм правом на вибір підсудності цієї справи, звернувшись до Московського районного суду м. Харкова з позовом за своїм зареєстрованим місцем проживання ( АДРЕСА_1 ).

Однак, при зверненні до суду з цим позовом, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані вище обставини є перешкодою для визначення підсудності та здійснення подальших процесуальних дій.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та надання позивачеві часу, необхідного для усунення зазначених недоліків.

Згідно зі ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 28, 83, 175, 177, 185, 187, 260, 353-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позову впродовж десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви, відповідно до ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Сугачова