Ухвала суду № 101609288, 03.12.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5405/21

Номер провадження 1-кп/629/411/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді -Мицик С.А., при секретарі судового засідання -Заводяній О.Ю., за участю прокурора –Іванчака А.О., обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , захисників обвинуваченого ОСОБА_1 -Остапенко С.Ю., Ус М.В., захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - Остапенко С.Ю., потерпілого- ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42021221380000006 від 27.01.2021 р. за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з вищою освітою, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 189 КК України, та ОСОБА_2 ,- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 жовтня 2021 року було обрано обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 10 грудня 2021 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 189 КК України, за одне з яких КК України визначено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 7 років, офіційно ніде не працює, законного джерела доходів для існування не має, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується, вчинені з корисливих мотивів, з метою наживи, а тому, усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, ОСОБА_1 може переховуватися від суду. Крім того, обвинуваченому відоме місце мешкання свідків та потерпілих, так як він знайомий з матеріалами кримінального провадження, кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачується, пов`язані із здійсненням психологічного та фізичного тиску на потерпілих, з вимаганням та отриманням грошових коштів, а тому з метою уникнення кримінального покарання, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може незаконно впливати на потерпілих та свідків, застосовуючи фізичне та психологічне насильство, для примушування останніх змінити свідчення. Обвинувачений офіційно ніде не працює, законного джерела доходів для існування не має, а тому, перебуваючи на волі може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити нові кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним заволодінням грошовими коштами та іншим майном.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували з підстав відсутності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КК України. Зазначили, що ОСОБА_1 не судимий, має міцні соціальні зв`язки, оскільки має постійне місце проживання, мешкає разом з цивільною дружиною та двома дітьми, один з яких є їх спільним сином. На цей час цивільна дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_4 потребує негайної медичної допомоги та хірургічного втручання, та, оскільки інших родичів у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 немає, малолітня спільна дитина – ОСОБА_5 під час перебування матері на лікуванні може знаходитися лише із батьком. Дана ситуація унеможливлює ризик того, що ОСОБА_1 зможе переховуватися від суду. Зазначили, що ОСОБА_1 хоча офіційно не працевлаштований, але працює на різних роботах не офіційно, а тому має дохід. Пояснили, що тяжкість покарання за статтями, які інкримінуються ОСОБА_1 , не може бути підставою для продовження такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою. Також зазначили, що ОСОБА_1 не має наміру ухилятися від суду та зобов`язується з`являтися за кожним викликом суду. Просили змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що наразі не має будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 та вважав за необхідне змінити останньому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох епізодів кримінальних правопорушень, один з яких відноситься до категорії нетяжких злочинів, а другий до категорії тяжких злочинів, за який передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3-х до 7-ми років. При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для застосування запобіжного заходу, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками останнього є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Відповідно до письмової заяви ОСОБА_4 - ОСОБА_1 є батьком її малолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З копій побутової характеристики КП «ЖУК» від 18.08.2021 та Витягу № 1775 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 18.08.2021 вих. № 1775 відділу з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади Лозівської міської ради Харківської області вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - з 31.08.2020 по теперішній час, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 -з 29.08.2000 по теперішній час, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 -з 29.07.2015 по теперішній час.

Суд враховує вік обвинуваченого та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків, а саме те що він має постійне місце проживання, не одружений, мешкає разом з цивільною дружиною та її малолітньою дитиною, офіційно не працевлаштований, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий.

Згідно копій лікарського свідоцтва про смерть № 921 від 10.11.2021 та свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , актовий запис № 1686 від 10.11.2021-потерпілий ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Потерпілий ОСОБА_3 вже допитаний в судовому засіданні, та висловив думку щодо недоцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважав за необхідне змінити останньому запобіжний захід на домашній арешт.

В той же час, жоден зі свідків не допитаний, докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту, у цей період, в повному обсязі не досліджені, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177, п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу є дійсними.

Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_1 обвинувачується.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, та таким чином перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України. Суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.

А відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе та існують ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Щодо доводів обвинуваченого та захисників про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на свідків, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Належних документальних підтверджень про наявність міцних соціальних зв`язків, які можуть слугувати стримуючим фактором запобігання ризиків, зазначеним прокурором, на теперішній час суду не надано.

Суд вважає, що скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не усуне наявні на час розгляду справи ризики, передбачені ч.1ст.177 КПК України, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Оскільки термін дії обраного запобіжного заходу спливає 10.12.2021 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, враховуючи особу обвинуваченого, який може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи обставини злочину, а також те, що ОСОБА_1 обвинувачується у злочині, вчиненому із погрозою застосування насильства, суд, відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.177,183, 194, 372, 376, 392 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою-залишити без зміни, продовживши строк дії цього запобіжного заходу до 31 січня 2022 року, включно, без визначення застави.

В задоволенні клопотань захисників та обвинуваченого про заміну запобіжного заходу на більш м`який, а саме домашній арешт- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя: С.А. Мицик