Рішення № 101609212, 03.12.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"03" грудня 2021 р.

Справа №642/3236/21

Провадження № 2/642/1483/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Грінчук О.П.,

за участі секретаря – Мотора В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що 15.03.2020 ним було надано відповідачу у позику грошові кошти в розмірі 250 000 грн., що еквівалентно 9 000 дол. США, з умовою повернення їх не пізніше 15.03.2021. Однак, у передбачений договором строк ОСОБА_2 позичені кошти не повернув, на зв`язок не виходить. На день подачі позову 9000 дол. США становить 248 400 грн., які позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою суду від 01.06.2021 справу відкрито в порядку загального позовного провадження.

31.08.2021 підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, заяв та клопотань до суду не надавав, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Суд у зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України ухвалив слухати справу за відсутності відповідача у порядку заочного розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частин першої і другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За нормами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Судом встановлено, що 15.03.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено письмовий договір позики, згідно якого відповідач отримав в позику 250 000 грн., що еквівалентно 9 000 дол. США, на підтвердження чого позивачем надано оригінал такого договору. (а.с. 19)

Згідно п. 2 Договору, позичальник свідчить, що отримав кошти від позикодавця повністю ще до підписання договору.

Положеннями п.4 Договору передбачено, що повернення позичальником позикодавцю позики здійснюється не пізніше 15.03.2021.

Відповідач свої зобов`язання щодо повернення коштів не виконав.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Положеннями п.2 Договору позики від 15.03.2020 передбачено, що грошові кошти, визначені в п.1 цього Договору, передані Позикодавцем Позичальнику готівкою до укладання Договору. Факт передачі Позикодавцем Позичальнику грошових коштів готівкою в сумі, що зазначена в п.1 Договору, підтверджується фактом укладання цього Договору.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим, ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Враховуючи, що укладений та підписаний сторонами письмовий договір позики є не лише фактом укладення договору, а й згідно п. 2 Договору доказом передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, суд дійшов висновку про наявність боргових зобов`язань між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Крім того, згідно висновку ВС України, викладеного в постанові від 02.09.2020 у справі №569/24347/18, знаходження на час пред`явлення позову та виникнення спору оригіналу договору позики (розписки) позичальника про отримання суми позики у позивача (позикодавця), згідно з положеннями статті 545 ЦК України є одним із свідчень того, що зобов`язання з повернення позики позичальником не виконано.

На час розгляду справи доказів про виконання відповідачем зобов`язань за Договором позики від 15.03.2020, або відсутності зобов`язання за таким договором, суду не надано.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи зі встановлених обставин та наявних у справі доказів, суд вважає, що договір позики від 15.03.2020, власноруч підписаний ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як борговий документ свідчить про існування між сторонами договірних відносин, містить кінцеву дату виконання зобов`язання, а також засвідчує факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошової суми.

Наявність у позивача оригіналу договору позики є належним та допустимим доказом як факту отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 позики та його волевиявлення у строк до 15.03.2021 повернути борг, так і невиконання відповідачем даного боргового зобов`язання.

З детального аналізу змісту договору позики вбачається, що при його складанні сторонами було дотримано всіх істотних умов, а саме зазначено дату складання, прізвища, ім`я і по-батькові сторін, дані, що посвідчують особу, розмір і валюту позики, підпис відповідача ОСОБА_2 про отримання вказаних коштів від ОСОБА_1 із зобов`язанням їх повернути в обумовлений договором строк.

Отже, враховуючи вищезазначені обставини та норми діючого законодавства, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми боргу у розмірі 248 400 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, його слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 526, 610, 626, 639, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-283ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 15.03.2020 у розмірі 248 400 (двісті сорок вісім тисяч чотириста) грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий: