Рішення № 101609118, 01.12.2021, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 628/67/21

Провадження № 2/628/285/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 р. Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Шиховцової А.О.,

за участю секретаря – Шевченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Куп`янську цивільну справу у порядку загального позовного провадження за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Південна торгова компанія», територіального сервісного центру № 6346 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області, про визнання права власності на моторолер за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Південна торгова компанія», територіального сервісного центру № 6346 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області, про визнання права власності на моторолер за набувальною давністю, вказавши, що з 14.09.2012 року він користується моторолером марки YIBEN YB50QТ-15 двигун № НОМЕР_1 шасі НОМЕР_2 , який він придбав за довідкою-рахунком серії НОМЕР_3 ТОВ «Південна торгова компанія», але не може його зареєструвати належним чином, так як пропустив той час, коли його можна було зареєструвати за довідкою-рахунком. Для реєстрації він подав органу, який здійснює реєстрацію транспортних засобів – ТСЦ № 6346 РСЦ МВС в Харківській області, довідку-рахунок, але отримав відмову, в якій вказано, що це не є тим документом, на підставі чого здійснюється реєстрація моторолеру. Зареєструвати ТЗ з дня придбання він не міг, так як отримує пенсію у мінімальному розмірі і не мав можливості заплатити своєчасно кошти за реєстрацію свого моторолеру. Вказаним транспортним засобом він користується відкрито, безперервно. Фактичного його власника з 14.09.2012 року немає. Тому, позивач вважає, що це майно належить йому за набувальною давністю.

За таких обставин позивач звернувся з даним позовом до суду та просить визнати за ним право власності на вказаний моторолер за набувальною давністю та здійснити державну реєстрацію права власності у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою від 15.01.2021 суд відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 908 грн. за подання позову до суду, прийняв до розгляду та відкрив провадження за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 і призначив розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

08.02.2021 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача РСЦ МВС ГСЦ в Харківській області (філія ГСЦ МВС) Максим Лубуков просив розглядати дану справу без його участі та зазначив, що спірний транспортний засіб на території України не значиться зареєстрованим. На теперішній час на території України реєстраційні дії з транспортними засобами здійснюються у відповідності до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» та згідно з Постановою КСУ № 1388 від 07.09.1998 р. «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», яким встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації). Зняття з обліку автомобілів,… і цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Особи, які порушують цей Порядок несуть відповідальність згідно із законом. У переліку документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів відсутня «Довідка-рахунок», отже вона не є документом на підставі якого здійснюється реєстрація ТЗ.

01.03.2021 р. ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі просив задовольнити позов.

У судове засідання представник позивача адвокат Пухтаєвич О.О. не з`явилася, подавши до суду письмову заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю в іншому процесі. Такі заяви позивачем та адвокатом подавалися майже протягом всього часу розгляду справи (6 разів). Тому, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідач, ТОВ «Південна торгова компанія», не направив свого представника для участі у судовому засіданні, не подав відзив. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщався належним чином (а.с.26,53,71,107).

Представник відповідача РСЦ МВС ГСЦ в Харківській області (філія ГСЦ МВС) Максим Лубуков у своєму відзиві на позов просив розглядати дану справу без його участі.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

За таких обставин, суд розглянув справу на підставі наявних в ній доказів.

Суд, дослідивши наявні докази, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно положення ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, судом встановлено, що 14.09.2012 року ОСОБА_1 ТОВ «Південна торгова компанія» видана Довідка-рахунок серія ДПІ № 691864 про те, що йому продано і видано моторолер марки YIBEN YB50QТ-15 двигун № НОМЕР_4 шасі № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) № ВМД вартість 1440 грн (а.с.8). На зворотному боці довідки-рахунку зазначено про те, що видані транзитні номери: НОМЕР_5 , в митному відношенні оформлена ВМД 500060701/2012/009289 від 13.04.2012, вартість ТЗ без ПДВ – 1200 грн. ПДВ – 240 грн., реєстраційний № 4769. На підтвердження законності придбання транспортного засобу позивач також додав копію митної декларації (а.с.9,11).

Сертифікатом відповідності серії ВВ, виданого ОС ТОВ « УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ» зареєстрованого в реєстрі за № UA1.173.0053505-12, термін дії з 09.04.2012 року до 08.04.2013 року та додатком до сертифікату відповідності/свідоцтва про визнання, підтверджується, що моторолери торгової марки YIBEN YB50QT-15, нові, відповідають вимогам ДСТУ UN/ECE R 10-01:2002, ДСТУ UN/ECE R 47-00:2002, ДСТУ UN/ECE R 63-00:2002, ДСТУ UN/ECE R 78-02:2002, ДСТУ UN/ECE R 74-00:2002 (а.с.10).

04.04.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до ВРЕР № 10 ГУМВСУ м. Харків із заявою № 1617, до начальника ВРЕР ДАІ з обслуговування Куп`янського, Шевченківського та Дворічанського районів ГУМВСУ в Харківській області із заявою № 15502955, про надання консультації з питань реєстраційної діяльності ВРЕР, з проханням виконати перевірку за усіма наявними електронними обліками ДАІ та оформити видачу тимчасового реєстраційного талону для мопедів (а.с.12,13).

Висновком спеціаліста ГУ МВС України в Харківській області науково-дослідний експертно-криміналістичний центр за № 21/239/299 від 04.04.2013 року підтверджується, що номер двигуна НОМЕР_6 , номер рами (шасі) НОМЕР_7 , ідентифікатор LYDNCBF08C1200884, наданого на огляд транспортного засобу YIBEN YB50QT-15, не змінювалися. Бланк наданого на огляд документа «Довідка – рахунок» серія ДПІ № 691864 відповідає бланкам, які є в офіційному обігу. Робочий об`єм двигуна 139QMВ12027160 складає 49 куб. см. (а.с.14).

30.07.2019 р. ОСОБА_1 Територіальним сервісним центром № 6346 Регіонального сервісного центру в Харківській області на його запит була надана відповідь про те, що керівництвом ТСЦ №6346 РСЦ МВС в Харківській області уважно розглянуло заяву ОСОБА_1 щодо реєстрації транспортного засобу моторолер марки YIBEN YB50QT-15, шасі № НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_6 , 2012 року випуску, згідно довідки-рахунок ДПІ № 691864 виданої ТОВ «ПІВДЕННА ТОРТОВА КОМПАНІЯ» Одеська область від 14.09.2012 року. Повідомлено, що 18 листопада 2015 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 941 «Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів, яка безпосередньо стосується скасування використання довідки - рахунок при купівлі-продажу та оформленні транспортних засобів. У зв`язку з чим, з 18 листопада 2015 року довідка-рахунок не є документом - підставою для здійснення операцій з реєстрації транспортних засобів та не підтверджує право власності. На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 відмовлено в реєстрації транспортного засобу моторолер марки YIBEN YB50QT-15, шасі № НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_6 , 2012 року випуску ( а.с. 15).

Листом від 25.06.2021 р. № 31/20/6-231аз начальника ТСЦ МВС № 6346 адвокату Пухтаєвич О.О. було повідомлено, що до повноважень територіальних сервісних центрів не входить надання згоди на визнання права власності (а.с.77).

Відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС, який є складовою части НАІС – Національна автоматизована інформаційна система) ГСЦ МВС України, транспортний засіб YIBEN YB50QT-15, 2012 року випуску, VIN: НОМЕР_7 , двигун № НОМЕР_6 , на території України зареєстрованим не значиться (а.с.27).

Так, суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначення прав, обов`язків і відповідальності суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання регулюються Законом України «Про дорожній рух».

Відповідно до ч.1, 3, 4, 11 ст.34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням та видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим Постановою КМУ від 07.09.1998 р. № 1388.

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх.

Згідно з пунктами 7, 8 Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори купівлі продажу, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; договори, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів: договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою; договір комісії між власником транспортного засобу і суб`єктом господарювання, який за таким договором є комісіонером, та договір купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавцем є такий суб`єкт господарювання, які підписані від імені суб`єкта господарювання уповноваженою особою та скріплені печаткою (за її наявності), у разі продажу транспортних засобів суб`єктами господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів чи особами, уповноваженими управляти таким майном; рішеннями власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане органом доходів і зборів посвідчення про реєстрацію в уповноваженому органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведені електронні торги або постанова та акт про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем тощо.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

18 листопада 2015 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 941 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ з питань реєстрації транспортних засобів», затверджено зміни у Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388, - із змінами, яка безпосередньо стосується скасування використання «довідки-рахунка» при купівлі-продажу та оформлення транспортних засобів.

У зв`язку з чим, з 18 листопада 2015 року «довідка-рахунок» не є документом, на підставі якого здійснюється реєстрація транспортних засобів та не підтверджує право власності, а тому позивачу 30.07.2019 р. було відмовлено ТСЦ № 6346 у реєстрації спірного моторолеру.

Позивач, вважає, що спірний моторолер належить йому за набувальною давністю відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, та зазначає, що володіння ним є добросовісним, так як при заволодінні цим майном він не міг знати про відсутність підстав для набуття права власності: володіння є відкритим, так як він не приховував факт знаходження майна у його володінні; володіння є безперервним з 2012 року і не переривалось протягом всього строку набувальної давності. При цьому, також зазначає, що придбав спірний транспортний засіб у відповідача ТОВ «Південна торгова компанія» за довідкою-рахунком, але не встиг своєчасно його зареєструвати, у зв`язку з фінансовими труднощами.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 14.05.2019 року (справа №910/17274/17), зазначено - аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років, для рухомого – п`ять. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Вирішуючи питання про добросовісність володіння, суд виходить з того, володіння є добросовісним, якщо володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не викликали сумніву щодо правомірності набуття такого майна.

Водночас право власності за набувальною давністю можна визнати лише за особою, яка фактично не є законним володільцем такого майна, тобто особа, яка володіє майном з дозволу власника і знає хто є власником майна, не може вимагати визнання за нею права власності за давністю володіння.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність підстави для виникнення права власності в момент заволодіння чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Суд звертає увагу позивача на те, що обов`язковою умовою для визнання володіння позивача добросовісним та набуття права власності за набувальною давністю є безтитульність майна. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

У даному випадку, між сторонами - позивачем та відповідачем ТОВ «Південна торгова компанія» виникли договірні правовідносини, а саме щодо купівлі-продажу спірного транспортного засобу.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі частини п`ятої статті 656 ЦК України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Згідно із пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі-правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, зокрема: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Таким чином, придбання 14.09.2012 р. ОСОБА_1 спірного транспортного засобу, що підтверджується довідкою-рахунком, виданою ТОВ «Південна торгова компанія», було здійснено відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів у редакцій, чинній на той час – придбання.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21лютого 2018року у справі №465/5492/15-ц (провадження61-3790св 18), від 18 березня 2020 року у справі № 761/22937/18 (провадження № 61-20205 св 19).

Надана позивачем довідка-рахунок є оригінальною, виданою суб`єктом господарювання, діяльність якого пов`язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, бланк відповідає встановленому зразку, а тому підтверджує укладення договору купівлі-продажу автомобіля між сторонами, правомірність укладення якого презюмується в силу вимог статті 204 ЦК України.

Крім цього, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч.2 ст.238 ЦК України).

Однак, враховуючи, що дана довідка-рахунок підтверджує наявність договірних відносин між сторонами, суд вважає підтвердженим, що позивач не безтитульно володіє чужим майном. Вказані обставини виключають можливість визнання права власності за ним на цей транспортний засіб за набувальною давністю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 липня 2019 року у справі №920/999/16.

Крім цього, суд також звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна. Така особа має не визнавати або оспорювати це право позивача, і між сторонами має існувати спір про право, який суд вирішує у порядку позовного провадження. Встановлення власника майна і його волі щодо передачі майна у володіння є обставинами, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, і підлягає доведенню під час ухвалення судового рішення (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 924/925/17 та від 22.05.2018 у справі № 922/1574/17).

Як зазначає позивач, він придбав, користувався та продовжує користуватися спірним транспортними засобом на підставі довідки-рахунка, за якою придбав моторолер, тобто за волею його власника, що виключає складову безхазяйності речі, а відкритість і безперервність користування рухомим майном з 2012 року не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Оскільки встановлено, що позивач володіє спірним майном, придбавши його на законних правових підставах, виключається можливість застосування до спірних правовідносин норми ст.344 ЦК України.

Таким чином, зважаючи на відсутність належних та достатніх доказів у матеріалах справи на підтвердження того, що позивач володіє спірним моторолером безтитульно, враховуючи, що відкритість та безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того, слід зазначити, що відповідач ТСЦ № 6346 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області не має жодного відношення до права власності позивача на спірний моторолер, а лише виконує функції з державної реєстрації права власності на транспортні засоби, отже є неналежним відповідачем у справі, оскільки не є власником спірного майна або уповноваженою особою, до якої має бути пред`явлений позов у випадку безхазяйності спірного майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ЦПК України, судові витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена до ухвалення цього рішення. Тому, з позивача на користь держави підлягає до сплати судовий збір у розмірі 908 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-82, 121, 133, 136, 223, 258-259, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 344 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Південна торгова компанія», територіального сервісного центру № 6346 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області, про визнання права власності на моторолер за набувальною давністю – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд шляхом подачі в 30-ти денний строк апеляційної скарги, з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/

Суддя А.О.Шиховцова