
Справа № 638/5392/21
Провадження № 2/638/3869/21
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
24 листопада 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Шишкіна О.В.,
за участю секретаря судового засідання Олейник О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
в с т а н о в и в:
У квітні 2021 року Національний банк України звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в обґрунтування якого зазначив, що На балансі Позивача знаходиться гуртожиток, який знаходиться адресою АДРЕСА_1 . На підставі спільного рішення адміністрації підприємства та профспілкового комітету відповідачу на підставі ордера № 169 14 листопада 2000 року у вказаному гуртожитку надана кімната АДРЕСА_2 та № 3 у квартирі АДРЕСА_3 , в якій він проживає. Договори про надання всіх комунальних послуг на гуртожиток (водопостачання та водовідведення, електропостачання, вивіз твердих побутових відходів та інші) укладені з надавачами цих послуг саме Національним банком України, а не з мешканцями гуртожитку як отримувача цих послуг. Відповідно до вказаних договорів саме НБУ розраховується за надані в гуртожитку комунальні послуги, а для мешканців гуртожитком НБУ є надавачем послуг, та має право на отримання плати за ці послуги. Позивач, виконуючи свої обов`язки, постійно здійснював електропостачання, водопостачання та надання інших послуг, що підтверджуються договорами з постачальними організаціями. Однак, відповідачем своєчасно не були сплачені житлово-комунальні послуги та він продовжує не сплачувати їх й на теперішній час. У зв`язку з цим, у відповідача виникла заборгованість за комунальними послугами (вивезення твердих побутових відходів, водовідведення, водопостачання, електропостачання, квартплата, природний газ, теплове енергія(гаряча вода), теплова енергія (опалення).
Національний банк України просив суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 та №3, серія та № паспорта: НОМЕР_1 ) заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період 01 лютого 2020 року по 31 січня 2021 року у сумі 15 803 (п`ятнадцять тисяч вісімсот три) гривні 70 коп та вирішити питання про стягнення судового збору.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до положень п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26232796 від 01.04.2014 року, наданого Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області, будівля літ. «А-5» (гуртожиток) загальною площею 3440,4 кв.м., житловою площею 1979,3 кв.м., об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_5 , належить на праві державної власності Державі Україні в особі Національного банку України на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія б/н, виданого 05.11.2009 відповідно до розпорядження Харківського міського голови виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу),індексний номер 15487828 від 01.09.2014 року.
Згідно з довідкою (випискою) за даними бухгалтерського обліку на балансі Національного банку України обліковується нерухоме майно – гуртожиток по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ордеру №169 на жилу площу в гуртожитку, виданого на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету (протокол засідання профкому ХОУ НБУ №22 від 09.11.2000 року), ОСОБА_1 , який працює заступником головного бухгалтера АКБ «Правекс-Банк» на право зайняття з сім`єю з трьох чоловік житлової площі в гуртожитку ХОУ НБУ по АДРЕСА_6 та № НОМЕР_2 , загальною площею 15,6 та 11,9 кв. м.
Згідно з відомостями про реєстрацію місця проживання відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 з 30.03.1999 року.
Договори про надання всіх комунальних послуг на гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 (водопостачання та водовідведення, електропостачання, вивіз твердих побутових відходів та інші) укладені з надавачами цих послуг саме Національним банком України, а не з мешканцями гуртожитку як отримувача цих послуг.
Відповідно до вказаних договорів саме НБУ розраховується за надані в гуртожитку комунальні послуги , а для мешканців гуртожитком НБУ є надавачем послуг.
Відповідно до довідки, виданої на ім`я боржника ОСОБА_1 загальна сума нарахованих та сплачених за період з 01.02.2020 до 31.01.2021 року комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_8 становить 15803,70 грн.
Згідно з положеннями ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» віл 24.06.2004 року №1875-ІV, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд, власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.24 Закону балансоутримувач має право: здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг, приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів, здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги.
Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Частиною 1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини з приводу надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, та оплати таких послуг, їх надання здійснюється на підставі Типового договору про надання житлово-комунальних послуг, положення якого мають юридично обов`язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.
Відповідно до частини 1статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов`язок власника чи наймача квартири (кімнати) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачені п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ №572 від 08.10.1992 року.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 вказаного Закону, споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
На підставі викладеного, у відповідача виникли зобов`язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги. Не укладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідача як споживача від оплати відповідних послуг.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
За змістом ст. 130 ЖК Української РСР та п. 1 Розділу III положення про гуртожитку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №84 від 27.04.2015 року (чинним на момент спірних правовідносин та до 19.11.2018) порядок користування житловою площею в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР та Української РСР.
Відповідно до п. 4 розділу III цього Положення особи, які проживають у гуртожитку, зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п. 7 розділу III цього Положення особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке приживання, а також за житлові-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.
Згідно до ст.ст.67, 68 ЖК Української РСР наймачі (власники) квартир зобов`язані щомісяця своєчасно вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, розрахунковим періодом для сплати послуг є календарний місяць. Плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
На підставі ч.1ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи факт того, що договори про надання всіх комунальних послуг на гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 (водопостачання та водовідведення, електропостачання, вивіз твердих побутових відходів та інші) укладені з надавачами цих послуг саме Національним банком України, а не з мешканцями гуртожитку як отримувача цих послуг, відповідно до вказаних договорів саме НБУ розраховувалось за надані в гуртожитку комунальні послуги, і для мешканців гуртожитком НБУ є надавачем послуг, а в порушення вимог чинного законодавства відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконує зобов`язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим за період з 01.02.2020 по 31.01.2021 року внаслідок чого виникла заборгованість в загальному розмірі 15803,70 грн., суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2270 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 263, 265,280, 284, 287 ЦПК України,
у х в а л и в:
Позовні вимоги Національного банку України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 та АДРЕСА_3 , серія та № паспорта: НОМЕР_1 ) на користь Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, місцезнаходження: 01601 м. Київ, вул. Інститутська, 9) заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період 01 лютого 2020 року по 31 січня 2021 року у сумі 15 803 (п`ятнадцять тисяч вісімсот три) гривні 70 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 та №3, серія та № паспорта: НОМЕР_1 ) на користь Національного банку України (код ЄДРПОУ 00032106, місцезнаходження: 01601 м. Київ, вул. Інститутська, 9) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Шишкін
Судове рішення № 101605849, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова) було прийнято 24.11.2021. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 638/5392/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: