Рішення № 101603948, 26.11.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/4951/21

2/296/2695/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судових засідань Світко Т.І.,

представника позивача адвоката Опанасюка С.П.,

представника відповідача адвоката Остапчука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного університету «Житомирська політехніка» про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 31.01.2020 року по 26.02.2021 року у розмірі 51429,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом № 25-к від 02.11.2000 року її було призначено на посаду головного бухгалтера Житомирського державного центру науково-технічної та економічної інформації. Наказом Міністерства науки та освіти України №516 від 07.05.2015р. вказане підприємство перейменовано в Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій. Наказом Міністерства науки та освіти України № 935 від 15.09.2015 року ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновації» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Житомирського державного технологічного університету з наданням останньому статусу правонаступника всього майна, всіх прав та обов`язків підприємства. Наказом № 47/265-к від 10.12.2015 року позивача було звільнено з посади головного бухгалтера у зв`язку з скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України без проведення розрахунку.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28.01.2016 року по справі 296/13234/15-ц було задоволено позов ОСОБА_1 до ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та стягнуто з останнього на її користь 42823,15 грн. заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, 7881 грн. 77 коп. індексації заробітної плати; середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 6285 грн. 84 коп. та 5000 грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди.

У зв`язку з не виконанням рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі, позивач неодноразово зверталася до суду і рішеннями Корольовського районного суду м. Житомира від 05.10.2016 року у справі №296/7040/16-ц, від 24.07.2019р. у справі №296/5921/18, від 30.01.2020р. у справі №296/8885/19 стягувався середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні виходячи з відповідних періодів.

Заборгованість за вищевказаними рішеннями судів була остаточно сплачена відповідачем лише 26.02.2021 року. Таким чином, після ухвалення рішення від 30.01.2020р. у справі №296/8885/19 до дати повного розрахунку (з 31.01.2020 року по 26.02.2021 року) пройшло 270 робочих днів, а тому середня заробітна плата за час вказаної затримки виплати заробітної плати при звільненні становить 51429,60 грн.

19.07.2021 року представник відповідача – адвокат Остапчук В.О. подав до суду письмовий відзив, в якому просив позовну заяву залишити без розгляду, оскільки позивачем пропущено трьох місячний термін звернення до суду. Крім того, у разі прийняття рішення про стягнення середнього заробітку просив зменшити суму виходячи з того, що відповідач повністю погасив борг по заробітній платі, за весь час існування заборгованості було стягнуто 248874,67 грн. середньої заробітної плати (а.с.48-50).

21.07.2021 року представник ОСОБА_1 – адвокат Опанасюк С.П. подав до суду письмову відповідь на відзив, в якій вказав, що копії постанов про закінчення виконавчих проваджень позивачем були отримані в травні 2021 року нарочно в Корольовському ВДВС у м. Житомирі, до моменту отримання постанов позивач не була обізнана про факт та спосіб погашення заборгованості, а тому строк звернення не пропущено (а.с.56).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити. Вказав про відсутність підстав для зменшення суми стягнення, оскільки відповідач тривалий час не проводив розрахунки, довелося постійно звертатися до суду, хоча був правонаступником ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновації».

Представник відповідача просив відмовити в позові, а у разі стягнення середнього заробітку просив зменшити суму зважаючи на обсяг сплаченої заборгованості та тривалого вирішення в суді питання про правонаступництво.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, при вирішенні спору суд виходить з наступного.

Наказом Житомирського державного центру науково-технічної і економічної інформації № 25-к від 02.11.2000 року ОСОБА_1 було призначено т.в.о. головного бухгалтера ЖЦНТІ з 02.11.2000 року. Вказане також підтверджуються копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

Наказом Міністерства освіти та науки України № 935 від 15.09.2015 року було вирішено припинити ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" шляхом реорганізації, а саме приєднання до Житомирського державного технологічного університету для подальшого утворення на його базі структурного підрозділу бізнес-інноваційний центр Житомирського державного технологічного університету. На підставі даного наказу було створено комісію з реорганізації ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", головою якої призначено проректора ЖДТУ Ткачука О.А. (ліквідатор).

Наказом ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" № 47/265-к від 10.12.2015 року ОСОБА_1 була звільнена з посади головного бухгалтера 10.12.2015 року у зв`язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою компенсації за 112 днів невикористаної відпустки та з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

Однак розрахунку при звільненні не було проведено.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28.01.2016 року у справі 296/13234/15-ц було задоволено позов ОСОБА_1 до ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та стягнуто з останнього на її користь 42823,15 грн. заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги та, 7881 грн. 77 коп. індексації заробітної плати; середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 6285 грн. 84 коп. та 5000 грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди.

У з в`язку з не виконанням рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі, позивач неодноразово зверталася до суду.

Зокрема, рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05.10.2016 року по справі №296/7040/16-ц було задоволено її позов до ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" та стягнуто з останнього на її користь 32762,56 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 24.07.2019р. у справі №296/5921/18 позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з відповідача на її користь 85335,04 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Згідно рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30.01.2020р. у справі №296/8885/19 позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з відповідача на її користь 76953,92 грн. середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Зазначене рішення виконано відповідачем 26.02.2021.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньоденна та середньогодинна заробітна плата позивача визначається на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 за два повні останні місяці роботи позивача.

З наданого позивачем розрахунку, який не заперечується відповідачем вбачається, що з урахуванням відпрацьованих днів та годин за два останні місяці середньоденна заробітна плата позивача становить 190,48 грн.

Відтак у зв`язку з тим, що остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати позивачу відповідачем проведене лише 26.02.2021, у останнього додатково утворилася заборгованість з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.01.2020 по 26.02.2021, що становить 51429,60 грн, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 190,48 грн. та кількості 270 робочих днів у вказаному періоді.

Суд при вирішенні спору виходить з того, що предметом спору є стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні 10.12.2015 року.

Вбачається, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28.01.2016 року у справі №296/13234/15-ц ( за позовом ОСОБА_1 до ДП "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій", третя особа – голова комісії з припинення юридичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, індексації та середнього заробітку за час затримки остаточного рахунку) було стягнуто заборгованість із заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу у сумі 42823,16 грн. (а.с.13-17). Тому вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у даній справі суд виходить з часу остаточного розрахунку, який було проведено в межах виконавчого провадження №50692640 з примусового виконання рішення суду від 28.01.2016 року у справі №296/13234/15-ц (а.с.28).

Суд не бере до уваги час закінчення виконавчого провадження у інших виконавчих провадженнях, оскільки вони були відкриті на виконання рішення у справі №296/7040/16 (а.с.18), №296/5921/18 (а.с.21), №296/8885/19 (а.с.24), згідно яких стягувався середній заробіток за час затримки розрахунку, борг по якому було встановлено рішенням суду від 28.01.2016 року. Тобто, середній заробіток стягувався за інший період.

Відповідачем було зазначено, що позивачем пропущено строк звернення з даним позовом.

Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, стаття 233 КЗпП України конкретизує це правило у випадку трудового спору.

Частиною першою статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно частини першої, другої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За загальним визначенням строком звернення до суду є проміжок часу після виникнення спору, наприклад, у трудових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено лише на тій підставі, що пропущено строк звернення.

Згідно частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Отже із сукупності вказаних норм вбачається те, що в окремих категоріях цивільних справ застосовується саме критерії строку «на звернення до суду із позовом», пропуск якого тягне за собою відмову у задоволенні позовних вимог незалежно від волі відповідача та його позиції.

У постанові № 751/1198/18 від 02.12.2020 р. Верховний Суд виклав позицію з цього питання, зазначивши, що оскільки в спорах строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права, норма статті 233 КЗпП України деталізує це правило стосовно випадків звільнення працівника. У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше. Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто для такої категорії трудових спорів встановлено спеціальне правило обрахунку початку строку виникнення права на звернення до суду, відмінне від загального правила, за яким виникнення цього права пов`язується з моментом, коли працівник дізнався або за всіма обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин. Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі (частина третя статті 267 ЦК України).

Суд зазначає, що обґрунтовуючи позов позивач вказує, що остаточно заборгованість за вказаними рішеннями суддів (в тому числі за рішенням суду від 28.01.2016 року) була сплачена відповідачем лише 26.02.2021 року.

Разом з тим, в судовому засіданні представник позивача заперечив, що саме 26.02.2021 року було проведено остаточний розрахунок так, як доказів зарахування коштів на рахунок позивача не надано, а тому при обчисленні строку звернення з позовом слід виходити з того, коли позивач фактично отримала копії постанови про закриття виконавчого провадження, а саме 11.05.2021 року.

Так, на звернення позивача від 15.07.2021 року Корольовський відділ ДВС у місті Житомирі у своєму листі від 29.07.2021 року повідомив наступне. Постанови про закінчення виконавчого провадження за №№53110405, 57529576 від 27.11.2020 направлено стягувачу - ОСОБА_1 за адресою, яка вказана у виконавчому документі простим поштовим відправленням. Постанови про закінчення виконавчого провадження за №№57529868, 61879862, 50692640, 61879750 від 26.02.2021 направлено стягувачу - ОСОБА_1 за адресою, яка вказана у виконавчому документі простим поштовим відправленням, однак зазначені постанови були повернуті до відділу ДВС з АТ "Укрпошта" у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою. Постанови, які були повернуті на адресу відділу ДВС Опанасюк В.Й. отримано 11.05.2021 року. Також повідомляє, що до відділу ДВС надійшла заява ОСОБА_1 від 26.04.2021 року щодо надання копії постанов про закінчення виконавчих проваджень, стягувачем у яких є ОСОБА_1 згідно виконавчих листів Корольовського районного суду м. Житомира по справах: 296/13234/15-ц, №296/7040/16, №296/5921/18, №296/8885/19. Згідно відмітки на заяві від 26.04.2021 року ОСОБА_1 особисто 11.05.2021 року отримано витребувані документи. Окрім того, повідомляє, що в постановах про закінчення виконавчих проваджень за №№57529868, 61879862, 50692640, 61879750, 53110405, 57529576 повідомлено стягувача - ОСОБА_1 про те, що борг сплачено з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження на депозитний рахунок Корольовського відділу ДВС у м.Житомирі та перераховано, згідно платіжних доручень (а.с.64-65).

Однак, суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки вбачається, що копії постанов надсилалися позивачу державним виконавцем, а тому стягувач міг дізнатися про остаточний розрахунок раніше від 11.05.2021 року.

А тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 233 КЗпП України позивач могла дізнатися як при зарахуванні коштів на її рахунок так і при отриманні поштового відправлення з постановами.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні відомості про дату сплати боргу, суд виходить з обставини надсилання постанов на адресу стягувача після 26.02.2021 року, а тому з урахуванням перебігу поштової кореспонденції та звернення з позовом 28.05.2021 року, суд не вбачає пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду згідно ст. 233 КЗпП України.

Разом з тим, суд бере до уваги доводи представника відповідача про наявність підстав для зменшення суми середнього заробітку.

У своїй Постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

З огляду на наведені мотиви Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду сформулювала перелік обставин, які повинен ураховувати суд, вирішуючи питання про зменшення розміру відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 ЦПК України. Такими обставинами є: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Беручи до уваги вищезгадані принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд враховує, що що позивач неодноразово зверталася з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а тому слід виходити з загального розміру нарахованого та сплаченого середнього заробітку в сумі 201337,36грн.; розмір основної заробітної плати, те що боржником була інша організація, строки процесуального правонаступництва та фактичне погашення боргу.

З цих підстав, суд вважає вірним висновок про необхідність зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 7000грн.

Враховуючи ту обставину, що справляння та сплата податків і обов`язкових платежів є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цих податків та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України, оскільки позов заявлено обґрунтовано та зменшено суму стягнення судом, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі, який було сплачено при зверненні з позовом, а саме 908,00 грн.

На підставі викладеного, ст. 116, 117, 233 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Стягнути з Державного університету «Житомирська політехніка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного університету «Житомирська політехніка» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Державний університет «Житомирська політехніка», місцезнаходження за адресою: м. Житомир, вул. Чуднівська, 103, ЄДРПОУ 05407870.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 01.12.2021.