Рішення № 101603555, 01.12.2021, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/1410/21

Провадження № 2-а/163/38/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві ОСОБА_1 просить скасувати постанову серії БАА № 777913 від 22 червня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП.

Заявлені вимоги обґрунтував тим, що 22 червня 2021 року о 16:00 годині під час руху автомобілем "Опель Зафіра", тимчасовий номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці 1 Травня в місті Любомль його наздогнав патрульний автомобіль та подав звуковий сигнал зупинки. Правил дорожнього руху не порушував, був пристебнутий ременем безпеки. На запитання про причину зупинки інспектор поліції Седун О.В. зрозумілої відповіді не дав. Інспектору лише видалося, що він їхав без ременів безпеки, проте доказів вчинення цього правопорушення йому не надав. На вимогу про надання документів водія поліцейському вказав, що такі його дії є незаконними, оскільки без доведення порушення Правил дорожнього руху поліцейський не вправі вимагати документи. Незважаючи на це, відповідні документи надав. Поліцейський огляну документи і повідомив про відсутність серед них поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та пішов у службовий автомобіль, де склав оскаржувану постанову. Жодних законних підстав для винесення цієї постанови поліцейський не мав, оскільки відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" контроль за наявністю таких договорів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Проте правил дорожнього руху він не порушував та ДТП не вчиняв. Крім цього, поліцейський проігнорував висловлену ним незгоду щодо факту порушення ПДР та всупереч ст.258 КУпАП не склав протоколу про адміністративне правопорушення, справу розглянув на місці зупинки, а не за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

В судове засідання сторони не з`явились.

Позивач в канцелярію суду подав заяву про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

Від представника відповідача поштовим зв`язком надійшла заява про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

З огляду на викладене суд розглянув справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205, ч.3 ст.268 КАС України, оскільки не вбачає перешкод для такого розгляду.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

02 червня 2021 року інспектор з РПП СПД№ 2 (смт.Шацьк) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Седун О.С. відносно позивача ОСОБА_1 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 777913, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 гривень.

За змістом цієї постанови позивач ОСОБА_1 02 червня 2021 року о 16:00 годині, керуючи автомобілем "Опель Зафіра", номерний знак НОМЕР_2 , по вулиці 1 Травня в місті Любомль, не мав поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.1 (ґ), п.2.3 (в) Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 із таким твердженням інспектора не погодився, про що свідчить його власноручна відмітка на цій постанові.

Пунктом 2.3 (в) Правил дорожнього руху визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частиною 5 статті 121 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами у вигляді накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 2.1 (ґ) Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Частиною 1 статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Перелік доказів, якими доводиться вина особи у справах про адміністративні правопорушення, визначений ч.1 ст.251 КУпАП.

Відповідно до даної норми доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У статті 284 КУпАП визначено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Отже, винесення однієї із передбачених ст.284 КУпАП постанов здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням на підставі зібраних у справі доказів, перелік яких наведений у ст.256 КУпАП.

Повна відсутність таких доказів дає беззаперечні підстави для висновку про недоведеність як самої події адміністративного правопорушення, так і його складу у діях особи, що притягується до відповідальності.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що жодних посилань на докази у підтвердження обґрунтованості і законності притягнення позивача до адміністративної відповідальності вона не містить і ці докази до неї не додаються.

Таких доказів не надано і суду під час розгляду цієї справи, тому наявні підстави вважати про їх фізичну відсутність у відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Відтак, фактично у справі для розгляду і оцінки наявна лише сама оскаржувана постанова.

Проте одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Власне ж візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема в останнє у постанові від 25 червня 2020 року по справі № 607/1068/17.

Однак, доказів фіксування порушення позивачем Правил дорожнього руху відповідачем не забезпечено.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а вказав на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно із ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх дока-зів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, всупереч вищевказаним вимогам законодавства відповідач не довів правомірності винесеної інспектором поліції постанови.

В той же час встановлені у справі фактичні обставини свідчать про недоведеність належними і допустимими доказами винуватості позивача у вчинені передбачених ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП адміністративних правопорушень, а відтак – неправомірність винесення інспектором поліції оскаржуваної постанови.

Інші, наведені у позові, доводи позивача неправомірності оскаржуваної постанови є хибними в силу сукупного аналізу положень ст.ст.14, 16 Закону України "Про дорожній рух", статті 21 Закону України "Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів", пункту 2.1 (ґ) Правил дорожнього руху, а також вимог ч.5 ст.258 КУпАП, пункту 4 розділу І, пункту 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, тому суд їх відхиляє.

Проте вище встановлена невідповідність оскаржуваної постанови вимогам закону є самостійною і достатньою підставою для визнання її неправомірною.

Таким чином, в силу наведених норм законодавства та з огляду на встановлені у справі фактичні обставини вбачаються підстави вважати, що наявність складів право-порушень в діях позивача достатніми, належними і допустимими доказами не доведена, відтак оскаржувана постанова винесена без законних на те підстав, тому у відповідності до п.3 ч.3 ст.286 КАС України підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення – закриттю.

У зв`язку із цим судом встановлено підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір згідно квитанції АТ "Ощадбанк" № 20 від 27 липня 2021 року в сумі 454,00 гривень. Такий розмір сплаченого судового збору узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 у справі № 543/775/17 та із Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік".

Отже, зважаючи на задоволення позовних вимог, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.242-247КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Постанову інспектором з РПП СПД № 2 (смт. Шацьк) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Седуна О.С. від 02 червня 2021 року серії БАА № 777913 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень скасувати.

Провадження в справі за постановою про адміністративне правопорушення серії БАА № 777913 закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області за рахунок його бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його складення.

Ім`я позивача – ОСОБА_1 ; місце проживання – АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_3 .

Найменування – Головне управління Національної поліції у Волинській області; місце знаходження – вулиця Винниченка 11, місто Луцьк; код ЄДРПОУ – 40108604.

Головуючий: суддя С.С.Чишій