Рішення № 101603068, 03.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 грудня 2021 року справа №640/23188/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомКонцерну «Військторгсервіс» (далі по тексту - позивач»)доГоловного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 червня 2020 року №0034810508 та №0034790508В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку з тим, що відповідач безпідставно зараховував своєчасно сплачені Концерном «Військторгсервіс» платежі із земельного податку за спірний період на погашення заборгованості за попередній період - лютий 2018 року - грудень 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ГУ ДФС (ДПС) у Дніпропетровській області несвоєчасно провело мирову угоду по справі №910/23971/16 про банкрутство позивача, не у день її винесення 17 квітня 2018 року, а 01 червня 2018 року, тому сума заборгованості відповідно до мирової угоди виведена не повністю і станом на 01 червня 2018 року її залишок складає 6 216,06 грн.

На думку позивача, внаслідок того, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області не належним чином проведено мирову угоду по справі 910/23971/16, поточні платежі Концерну «Військторгсервіс» зі сплати земельного податку нараховувались контролюючим органом як погашення минулого податкового боргу, який виник до відкриття провадження у справі про банкрутство, що призвело до протиправного нарахування штрафних санкцій.

Ухвалою від 12 жовтня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/23188/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про незгоду із позовними вимогами, підтримавши висновки акта перевірки про порушення Концерном «Військторгсервіс» строку сплати суми грошового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб, визначеного пунктом 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України Відповідач звертає увагу, що позивач несвоєчасно сплатив задекларовані податкові зобов`язання за лютий-грудень 2018 року згідно з податковою декларацією за 2018 рік від 16 лютого 2018 року та податкові зобов`язання за січень-липень, грудень 2019 року згідно податкової декларації за 2019 рік від 15 лютого 2019 року, від 04 жовтня 2019 року, внаслідок чого в інтегрованій картці виник податковий борг з урахуванням чого застосування штрафу є правомірним.

Як зазначає відповідач , з урахуванням вимог статті 87 Податкового кодексу України платіжні доручення на сплату поточних податкових зобов`язань із земельного податку з юридичних осіб, про які зазначає позивач, направлялись на погашення існуючого податкового боргу.

У відповіді на відзив позивач зазначив про відсутність підстав для обліку заборгованості Концерну «Військторгсервіс» у зв`язку із тим неналежним та несвоєчасним проведенням мирової угоди від 17 квітня 2018 року по справі №910/23971/16 про банкрутство позивача; ГУ ДПС у Дніпропетровській області безпідставно продовжувало обліковувати податкову заборгованість Концерну, яка виникла до закриття провадження у справі про банкрутство після затвердження мирової угоди.

Відповідач також подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропущенням місячного строку звернення до суду. Так, відповідач зазначає, що позивач отримав рішення ДПС України від 21 серпня 2020 року №26165/6/99-00-06-02-06-06 про результати розгляду скарги 25 серпня 2020 року, проте, провадження у справі відкрито лише 12 жовтня 2020 року.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про його безпідставність з урахуванням такого.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Як передбачено у підпункті 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Так, суд встановив, що позивач отримав рішення ДПС України від 21 серпня 2020 року №26165/6/99-00-06-02-06-06 про результати розгляду скарги 25 серпня 2020 року, відповідно місячний строк звернення до суду почав свій перебіг 26 серпня 2020 року.

Отже, граничним строком звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження є 26 вересня 2020 року.

За правилами частини шостої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Суд встановив, що 26 вересня 2020 року припадає на вихідний день - суботу, а тому останнім днем строку, коли позивач міг звернутися до суду, є понеділок 28 вересня 2020 року.

Як свідчать наявні у справі докази, позивач надіслав позовну заяву поштою. При цьому якість поштового штемпелю не дає змоги встановити точну дату, коли позивач здав позовну заяву на пошту.

Разом із цим, згідно з відміткою служби діловодства суду на позовній заяві вона надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва 29 вересня 2020 року, що, з урахуванням часу поштового обігу, свідчить про подання позивачем позовної заяви у межах строку, визначеного пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.

Таким чином, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16 червня 2020 року №0034790508 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб, визначеного пунктом 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 та на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 451, 421, 390, 359, 329, 298, 268, 237, 216, 212, 206, 199, 188, 181, 151, 148, 141, 137, 120, 119, 119, 118, 112, 105, 89, 87, 543, 512, 482 календарних дні у сумі 48 926,20 грн. до Концерну «Військторгсервіс» застосований штраф у розмірі 20% у сумі 9 785,25 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16 червня 2020 року №0034890508 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб, визначеного пунктом 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 та на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 27, 27, 15 календарних дні у сумі 2 309,40 грн. до Концерну «Військторгсервіс» застосований штраф у розмірі 10% у сумі 230,94 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 07 травня 2020 року №26965/04-36-56-30/33689922 «Про результати камеральної перевірки Концерну «Військторгсервіс» (код ЄДРПОУ 33689922) з питання порушення терміну сплати (перерахування) земельного податку» (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою термінів сплати узгодженого грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб встановлено порушення вимог, визначених пунктом 287.3 статті 287, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, в частині своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб згідно документів, наведених у таблиці, а саме за такими податковими деклараціями: податкова декларація з плати за землю за 2018 рік від 16 лютого 2018 року; податкова декларація з плати за землю за 2019 рік від 15 лютого 2019 року; уточнююча декларація з плати за землю за 2019 рік від 25 вересня 2019 року; уточнююча декларація з плати за землю за 2019 рік від 04 жовтня 2019 року.

Рішенням ДПС України від 21 серпня 2020 року №26165/6/99-00-06-02-06-06 за результатами розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2020 року №0034810508 та №0034790508 зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва керується такими мотивами.

Пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначає, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як зазначено в акті перевірки та підтверджують наявні у справі докази, Концерн «Військторгсервіс» подало до контролюючого органу:

податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік, в якій самостійно визначив зобов`язання з плати за землю у розмірі 2 188,54 грн. щомісячно з січня по грудень 2018 року;

податкову декларацію з плати за землю за 2019 рік, в якій самостійно визначив зобов`язання з плати за землю у розмірі 2 188,54 грн. щомісячно з січня по липень 2019 року;

уточнюючу декларацію з плати за землю за 2019 рік від 25 вересня 2019 року, в якій визначено зобов`язання з плати за землю у розмірі 5 106,63 грн. за січень, лютий 2019 року;

уточнюючу декларацію з плати за землю за 2019 рік від 04 жовтня 2019 року, в якій визначено зобов`язання з плати за землю у розмірі 5 106,59 грн. за грудень 2019 року.

Вказані обставини позивач не заперечує.

Проте, докази своєчасної сплати самостійно задекларованої суми податкового зобов`язання у справі відсутні.

Натомість як зазначено в акті перевірки та видно із інтегрованої картки платника Концерну «Військторгсервіс» по земельному податку з юридичних осіб, згадана вище сума податкового зобов`язання з плати за землю за 2018 рік з січня по грудень 2018 року сплачена згідно з платіжним дорученням від 24 вересня 2019 року; сума податкового зобов`язання з плати за землю за 2019 рік з січня по грудень 2019 року сплачена згідно з платіжними дорученнями від 04 жовтня 2019 року, 15 жовтня 2019 року, 28 жовтня 2019 року, 14 листопада 2019 року, 25 листопада 2019 року, 13 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року, 15 січня 2020 року, 22 січня 2020 року, 14 лютого 2020 року, 26 лютого 2020 року, 16 березня 2020 року, 15 квітня 2020 року та 30 квітня 2020 року.

У свою чергу відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як свідчить обставини справи, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосований штраф саме за несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов`язань з плати за землю на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Суд враховує, що у платіжних дорученнях позивача від 24 вересня 2019 року, від 04 жовтня 2019 року, 15 жовтня 2019 року, 28 жовтня 2019 року, 14 листопада 2019 року, 25 листопада 2019 року, 13 грудня 2019 року, 23 грудня 2019 року, 15 січня 2020 року, 22 січня 2020 року, 14 лютого 2020 року, 26 лютого 2020 року, 16 березня 2020 року, 15 квітня 2020 року, копії яких містяться у справі, зазначено про сплату інших податкових зобов`язань, ніж ті платежі, на погашення яких вони фактично спрямовані.

Разом із тим, як зазначив відповідач, з урахуванням вимог статті 87 Податкового кодексу України платіжні доручення на сплату поточних податкових зобов`язань із земельного податку з юридичних осіб, про які зазначає позивач, направлялись на погашення існуючого податкового боргу.

Так, за визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (підпункт 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Згідно з пунктом 87.2, 87.9 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, наведені норми свідчать, що у випадку наявності у платника податків податкового боргу у контролюючого органів виникає обов`язок зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного таким платником податків.

У справі міститься копія інтегрованої картки платника податків Концерну «Військторгсервіс» по земельному податку з юридичних осіб, з якої вбачається, що у період з 31 грудня 2017 року по 31 грудня 2019 року у позивача постійно обліковувалась недоїмка (заборгованість).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 27 грудня 2018 року у справі №820/6904/16 у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, та у випадку несвоєчасного погашення якої, податковий орган нараховує штраф у розмірах, установлених статтею 126 Податкового кодексу України в залежності від терміну затримки.

При цьому, санкція норми статі 126 Податкового кодексу України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав її виникнення.

Аналогічну позицію щодо застосування положень статей 87 та 126 Податкового кодексу України викладено також у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №808/2290/17, від 11 вересня 2018 року у справі №813/3722/17.

На думку позивача, у контролюючого органу взагалі відсутні підстави для обліку заборгованості Концерну «Військторгсервіс» у зв`язку із тим неналежним та несвоєчасним проведенням мирової угоди від 17 квітня 2018 року по справі №910/23971/16 про банкрутство позивача. Позивач зазначив, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області безпідставно продовжувало обліковувати податкову заборгованість Концерну, яка виникла до закриття провадження у справі про банкрутство після затвердження мирової угоди.

Однак, суд звертає увагу, що правомірність обліку сум податкових зобов`язань Концерну «Військторгсервіс» із земельного податку не є предметом цього спору і позивач не оскаржує дії відповідача в частині спрямування коштів на погашення податкового боргу.

Крім того, штраф до позивача застосовано, зокрема за несвоєчасну сплату суми податкових зобов`язань, які виникли вже після затвердження мирової угоди.

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним застосування до позивач штрафу на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, а тому відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16 червня 2020 року №0034810508 та №0034790508.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Концерну «Військторгсервіс» не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Концерну «Військторгсервіс» повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Концерн «Військторгсервіс» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 28-А; ідентифікаційний код 33689922);

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А; ідентифікаційний код 43145015).

Суддя В.А. Кузьменко