Рішення № 101603038, 22.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 листопада 2021 року справа №640/18791/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Проценко Р.А. та представників:

позивача: Марченко В.А.;

відповідача 1: Пояркової В.А.;

відповідача 2: Пояркової В.А.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ»)до1. Державної податкової служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДПС України) 2. Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач 2, Південний МУ ДПС по роботі з ВПП)про1) визнання протиправними дій відповідача 1 щодо винесення рішення від 08 червня 2021 року №12824/6/99-00-06-01-02-06 після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків; 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2021 року №000013340

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 листопада 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення).

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність дій ДПС України щодо винесення рішення від 08 червня 2021 року №12824/6/99-00-06-01-02-06 після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків, та про протиправність податкового повідомлення-рішення Південного МУДПС від 19 березня 2021 року №000013340.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає таке: ДПС України порушила вимоги пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України та не надіслала позивачу рішення про продовження розгляду скарги, а тому скарга позивача вважається повністю задоволеною на його користь; у ході перевірки ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» всіляко сприяло працівникам контролюючого органу в наданні всіх необхідних первинних та бухгалтерських документів, перелік яких зазначені в акті перевірки та не заперечується його змістом; надані первинні та бухгалтерські документи складені у відповідності до норм чинного на момент їх складання Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту базується на нормах податкового чинного законодавства.

Позивач звертає увагу, що у межах спірних правовідносин всі податкові накладні, складені під час господарських операцій ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» з його контрагентами, були зареєстровані у встановленому законом порядку та у визначені строки; реальність господарських операцій з поставки товару підтверджується первинним документами (договорами, рахунками, платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними, іншими документами) і, що ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» не може нести відповідальність за дії контрагентів по ланцюгу постачання.

Ухвалою від 21 липня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/18791/21 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 18 жовтня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Відповідач 1 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог у зв`язку із тим, що рішенням ДПС України від 29 квітня 2021 року №9816/6/99-00-06-1-02-06 продовжено строк розгляду скарги позивача до 11 червня 2021 року включно, і ДПС України дотримала строки надіслання рішення за результатами розгляду скарги.

Відповідач 2 у відзиві на позов вказав про відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства, підтримавши висновки акта перевірки.

Позивач подав відповідь на відзив відповідачів, де зазначив про безпідставність наведених ними обґрунтувань та підтримав мотиви позовної заяви.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Південного МУ ДПС по роботі з ВПП від 19 березня 2021 року №000013340 за порушення підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2020 року на 1 403 219,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 18 лютого 2021 року №25/34-00-07-01-01/34252469 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, чим завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, відображене у рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року на суму 1 403 219,00 грн.

Такі перевірки порушення мотивовані в акті перевірки неправомірним включенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по операціям з придбання ґрунту у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ», у зв`язку із не підтвердженням реальності господарських операцій та неможливістю підтвердити фактичне отримання ґрунту від ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ».

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у звітності ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» відсутні водії, вказані у товарно-транспортних накладних; неможливо встановити час прибуття та вибуття вантажу; про сумність здійснення поїздок на об`єкти у зв`язку із значною відстанню; на сайті ДНВП «Геоінформ Україна» у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» відсутні ліцензії на видобування корисних копалин; за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» протягом 2020 року придбавало запчастини для автомобілів, зріджений газ, вантажні та легкові автомобілі, кухонні електроприлади; реалізовувало пісок, щебінь, глину, відсів, ґрунт, бітум; встановити походження ґрунту неможливо, оскільки останній постачальник ґрунту по ланцюгу постачання є ТОВ «Лейківпісок», за яким рахується лише два працівники, є лише офіс, а звітність з рентної плати та щодо наявності земельних ділянок не подавались; ліцензія на видобування ґрунту у ТОВ «Лейківпісок» відсутня.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ».

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» (покупець) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» (продавець) укладено договір поставки від 01 листопада 2020 року №011220/127-01, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця будівельні матеріали - ґрунт та/або інші ТМЦ - товар, а покупець зобов`язався приймати і оплачувати вартість вказаного товару на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW, DDP згідно з Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2020 року, якщо інші умови поставки не передбачені в специфікаціях або заявках.

Згідно із видатковими накладними від 16 листопада 2020 року №00-034/1, від 17 листопада 2020 року №00-034/2, від 18 листопада 2020 року №00-034/3, від 19 листопада 2020 року №00-034/4, від 20 листопада 2020 року №00-034/5, від 21 листопада 2020 року №00-034/6, від 22 листопада 2020 року №00-034/7, від 23 листопада 2020 року №00-034/8, від 24 листопада 2020 року №00-034/9, від 25 листопада 2020 року №00-034/10, від 26 листопада 2020 року №00-034/11, від 27 листопада 2020 року №00-034/12, від 27 листопада 2020 року №00-045/1, від 28 листопада 2020 року №00-034/13, від 28 листопада 2020 року №00-45/2, від 29 листопада 2020 року №00-034/14, від 29 листопада 2020 року №00-045/3, від 30 листопада 2020 року №00-034/15 та від 30 листопада 2020 року №00-045/4 на виконання умов договору постачальник поставив позивачу ґрунт з доставкою у кількості 64 750,626 т на загальну суму 8 419 312,78 грн.

Доставка та перевезення товару підтверджується наявними у справі копіями товарно-транспортних накладних за 16-30 листопада 2020 року у кількості 2 101 штук (т. 2-9).

ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» виписало позивачу та зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні 16 листопада 2020 року №198, від 17 листопада 2020 року №199, від 18 листопада 2020 року №200, від 19 листопада 2020 року №201, від 20 листопада 2020 року №202, від 21 листопада 2020 року №203, від 22 листопада 2020 року №204, від 23 листопада 2020 року №205, від 24 листопада 2020 року №206, від 25 листопада 2020 року №207, від 26 листопада 2020 року №208, від 27 листопада 2020 року №209, від 27 листопада 2020 року №280, від 28 листопада 2020 року №210, від 28 листопада 2020 року №281, від 29 листопада 2020 року №211, від 29 листопада 2020 року №282, від 30 листопада 2020 року №212 та від 30 листопада 2020 року №283 на загальну суму 8 419 312,78 грн., у тому числі податок на додану вартість 1 403 218,81 грн.

Згідно з наявними у справі копіями платіжних доручень та оборотно-сальдовими відомостями позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти у розмірі 1 918 975,06 грн., кредиторська заборгованість за листопад 2020 року складає 7 016 094,30 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» у розмірі 1 403 218,81 грн. позивач включив до складу податкового кредиту за листопад 2020 року.

Вирішуючи питання правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ», суд звертає увагу на таке.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України).

Як визначає пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв`язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до абзаців другого та третього пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Разом із тим, наявні у справі докази підтверджують, що господарські операції позивача із ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а переміщення придбаного товару засвідчують наявні у справі копії товарно-транспортних накладних, у яких зокрема зафіксовано перевезення ґрунту від постачальника у пункти розвантаження позивача.

Суд встановив, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ», був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару, а податкові накладні, виписані по спірним операціям відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Досліджуючи питання про реальність виконання та придбання позивачем грунту саме з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на таке.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначає позивач у відповіді на відзив, метою придбання товару у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» є забезпечення виконання договірних зобов`язань перед Службами автомобільних доріг у Львівській та Дніпропетровській областях, на підтвердження чого надав суду копії договорів підряду, укладених із Службами автомобільних доріг у Львівській області та Службами автомобільних доріг у Дніпропетровській області разом із додатками та додатковими угодами до них; копії довідок про вартість виконання будівельних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт, розрахунків загальновиробничих витрат, кошторисних розрахунків та платіжних доручень.

Вивчивши та проаналізувавши вказані документи, суд встановив, що ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» виконувало зобов`язання підрядника перед замовниками - Службою автомобільних доріг у Львівській області та Службою автомобільних доріг у Дніпропетровській області, за договорами підряду про закупівлю робіт з будівництва автомобільної дороги державного значення Т-14-02 Східниця-Пісочна на ділянці км 16+100 - км 21+700, Львівська область від 03 серпня 2020 року №104-08/20 та з будівництва автомобільної дороги державного значення М-04 Знам`янка-Луганськ-Ізварине на ділянці обходу м. Дніпра від автомобільної дороги державного значення Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя (через м. Кременчук) - Маріуполь до межі м. Дніпра, км 3+700 - км4+200 від 28 серпня 2020 року №Б-А-20.

Співставлення наявних в матеріалах справи доказів, зокрема актів списання товарів, дає підстави вважати, що придбаний позивачем у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ» товар (ґрунт) був використаний для здійснення власної господарської діяльності з метою виконання зобов`язань підрядника за договорами підряду, укладеними зі Службою автомобільних доріг у Львівській області та Службою автомобільних доріг у Дніпропетровській області, на підтвердження чого у справі містяться копії описаних вище документів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують реальність придбаних товарів, свідчать про придбання товару з метою використання у господарській діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідач до суду не надав.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідач, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду жодних доказів у спростування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ».

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили, що у межах спірних правовідносин постачальник не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань.

Суд не приймає до уваги висновки акта перевірки про сумнівність здійснення поїздок водіями, вказаними у товарно-транспортних накладних, оскільки це є лише припущенням відповідача та не підтверджується будь-якими доказами.

Також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ», зокрема про не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання.

На думку суду, посилання відповідача на аналіз Єдиного реєстру податкових накладних при встановленні обставин реальності господарських операцій є необґрунтованим, тому що вказаний реєстр не є офіційним джерелом інформації про походження товару по ланцюгу постачання чи про відсутність трудових ресурсів і основних засобів для здійснення господарської діяльності.

При вирішені даного спору суд враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі №820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі №804/15887/14, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Варто зазначити, що платник податків не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що: «Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента...».

Також, в у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висловлена 10 листопада 2020 року Верховним Судом в рамках справи №440/3779/18, касаційне провадження №К/9901/23882/19.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 у справі №803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі №815/4992/16.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ГОРНОВИДОБУВНА КОМПАНІЯ», з урахуванням чого висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2020 року нормативно та документально не підтверджуються.

Отже, податкове повідомлення-рішення Південного МУ ДПС по роботі з ВПП від 19 березня 2021 року №000013340 є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Разом із тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо винесення рішення від 08 червня 2021 року №12824/6/99-00-06-01-02-06 після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків, у зв`язку із обранням неефективного способу захисту.

Так, суд встановив, що рішенням ДПС України від 08 червня 2021 року №12824/6/99-00-06-01-02-06 за результатами розгляду скарги позивача на оскаржуване податкове повідомлення-рішення це рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Як зазначає позивач, ДПС України порушила вимоги пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України та не надіслала позивачу рішення про продовження розгляду скарги, тому скарга позивача вважається повністю задоволеною на його користь, а дії відповідача 1 щодо винесення рішення від 08 червня 2021 року №12824/6/99-00-06-01-02-06 після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків є протиправними.

Відповідно до пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Суд звертає увагу, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ДПС України надіслала позивачу рішення про продовження строків розгляду скарги, що є підставою вважати скаргу задоволеною на користь позивача.

Однак, така обставина є ще одним аргументом для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що вже зроблено судом.

При цьому суд звертає увагу, що метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту, який би вичерпував себе. Такий спосіб захисту як визнання протиправними дій відповідача 1 щодо винесення рішення після закінчення встановленого строку не спрямований на відновлення порушеного права та не буде ефективним. Суд вважає, що саме визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є належним та достатнім способом захисту у межах спірних правовідносин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач 2 не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги до відповідача 1, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» підлягає частковому задоволенню.

Частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Південним МУДПС, на користь позивача належить присудити сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Південного МУДПС пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19 березня 2021 року №000013340.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 048,28 грн. (двадцять одна тисяча сорок вісім гривень двадцять вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОМАГІСТРАЛЬ-ПІВДЕНЬ» (65058, Одеська обл. м. Одеса, вул. Романа Кармена, буд. 21; ідентифікаційний код 34252469);

Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8; ідентифікаційний код 43005393);

Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (65058, Одеська обл. м. Одеса, пр-т. Шевченка, 15/1; ідентифікаційний код 44104032).

Дата складення повного рішення суду - 03 грудня 2021 року.

Суддя В.А. Кузьменко