Рішення № 101603033, 03.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2021 року м. Київ № 640/16998/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оверхол Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оверхол Україна» (надалі по тесту також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0047191404 та № 0047201404 від 21.08.2019

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, за результатами якої складено акт перевірки, висновки якого про порушення вимог Податкового кодексу України, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені податковим органом у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, та через намагання пов`язати зазначені висновки з наявними питаннями до діяльності контрагента позивача, у зв`язку із чим, податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі даного акту, є протиправними та підлягають скасуванню. Також, позивач звертає увагу на те, що надані до перевірки первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2019 відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

16.10.2019 до суду від представника ГУ ДФС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі акта перевірки, яким було встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вінд Прайм», оскільки до перевірки не надано документів, які б фактично підтверджували надання послуг, зокрема, звітів про надання послуг, калькуляцій. З наданих документів неможливо встановити кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт. Крім того, податковим органом вказано на наявність пояснень від директора/засновника контрагента позивача, який підтвердив непричетність до фінансово-господарської діяльності вказаного товариства. Те ж саме стосується і господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ТБС І К».

14.01.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів про реєстрацію позивача та контрагентів платниками ПДВ, виконання робіт згідно будівельних ліцензій, наявність трудових та технічних можливостей для вчинення операцій.

30.01.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляд по суті.

Зважаючи на неявку 26.03.2020 представників сторін та свідка у судове засідання, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, на підставі направлення від 15.07.2019 № 1310/26-15-14-04-05 виданого ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ПК України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11.07.2019 № 9827, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Оверхол Україна» з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Вінд Прайм» показників декларацій з ПДВ та ТОВ «ТБС І К» показників фінансової звітності з їх відображенням у податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

Перевірка проводилась з 15.07.2019 по 19.07.2019.

За результатами проведення перевірки, контролюючим органом складено акт перевірки від 26.07.2019 № 778/26-15-14-04-05/39629054, за висновками якого, встановлено порушення:

1. п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 12600 гривень;

2. п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 632006 грн., у тому числі по періодах: квітень 2018 року у сумі 85002 гривень; травень 2018 року у сумі 148865 гривень; червень 2018 року у сумі 106920 гривень; липень 2018 року у сумі 155314 гривень; серпень 2018 року у сумі 135 905 гривень.

3. п. 44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, не надано документи до перевірки.

Товариство з обмеженою «Будівельна компанія «Оверхол Україна» не погодившись з висновками акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві, 08.08.2019 надало свої заперечення, проте рішенням ГУ ДФС у м. Києві щодо розгляду заперечення № 120649/10/26-15-14-01-01 від 25.06.2019, висновки акта №778/26-15-14-04-05/39629054 від 26 липня 2019 року залишені без змін.

Надалі, з урахуванням встановлених перевіркою порушень, ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення № 0047191404 від 21.08.19 на суму 948200 грн. 00 коп. та № 0047201404 від 21.08.19 на суму 15750 грн. 00 коп., які було отримано позивачем 22.08.2019.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України)

За нормами п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).

Відповідно до норм п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник, податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Нормами п. 198.1 ст. 198 ПК України, визначено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до приписів п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, за п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування задаткового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Проте, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не затверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно змісту пункту 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У силу ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, і головне, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто, на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Водночас, із визначеного в ПКУ поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто, господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції, передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

Суд, аналізуючи висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, що надані сторонами під час розгляду спору по суті, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Оверхол Україна» з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «Вінд Прайм» показників декларацій з ПДВ та ТОВ «ТБС І К» показників фінансової звітності з їх відображенням у податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТБС І К», у акті перевірки зазначається, що за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ТОВ «Оверхол Україна» задекларовано дохід у сумі 5578873 грн., при цьому, перевіркою повноти визначення задекларованих показників у рядку 01 Декларації «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків)», встановлено їх заниження або завищення за рахунок взаємовідносин з ТОВ «ТБС І К»

За виконання запиту № 1 від 15.07.2019, позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «ТБС І К» надано копії карток рахунків 631, 903 та платіжні доручення, але не надано документів, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини з даним контрагентом, про що складено акт ненадання платником податків документів від 19.07.2019 № 1009/26-15-14-04-05.

Відповідно до Єдиного державного реєстру податкових накладних, ТОВ «ТБС І К» на адресу позивача оформлено (зареєстровано) наступні податкові накладні: № 76 від 29.03.2016 (будівельно-монтажні роботи).

Згідно картки рахунку 631 на початок та кінець перевіряємого періоду кредиторська/дебіторська заборгованість відсутня.

За висновками податкового органу, вищенаведені операції з ТОВ «ТБС І К», неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, вказане товариство не володіє основними засобами та здійснював реалізацію товарів та послуг в січні-березні 2016 року 64 іншим товариствам з номенклатурою, зокрема, юридичні послуги, роботи по реконструкції зовнішніх мереж, підключення послуг бізнес-споживача, будівельно-монтажні роботи, поточний ремонт тощо.

У зв`язку з неподачею ТОВ «ТБС І К» звітів про суми нарахованої заробітної плати за 2016 рік, встановлено відсутність працівників та залучення третіх осіб. Тож, за висновками акта перевірки, встановлено декларування ТОВ «ТБС І К» операцій по ланцюгу взаємовідносин за відсутністю факту їх реального здійснення.

Також, при аналізі інформаційних баз встановлено факт наявності облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності. В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2017 у справі № 1-кп/337/182/2017, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 21.04.2017 щодо керівника ТОВ «ТБС І К».

За висновками відповідача, з`ясовано, що операції здійснені ТОВ «ТБС І К» не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт надання послуг на адресу позивача, що свідчить про те, що правочин на загальну суму 70000 грн. здійснений без мети настання реальних наслідків.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Вінд Прайм», у акті перевірки зазначається, що за період з 01.04.2018 по 31.08.2018 ТОВ «БК «Оверхол Україна» задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 1503447 грн. Перевіркою правомірності податкового кредиту встановлено його завищення в загальній сумі 632006 грн. (квітень-серпень 2018 року)

При дослідженні наданих до перевірки документів по взаємовідносинах ТОВ «БК «Оверхол Україна» з ТОВ «Вінд Прайм» встановлено, що договори мають однаковий зміст та однакову форму, а саме, укладено договори підряду, зокрема, улаштування систем вентиляції та кондиціонування повітря, інженерні послуги щодо проектів будівель, ремонтні роботи, монтаж стелажного обладнання тощо. Всього 31 договір.

До перевірки надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

При аналізі бази даних підсистеми Аналітична система системи ІС «Податковий блок», а також розшифровки податкових зобовязань по податковому кредиту в розрізі контрагентів, встановлено, що ТОВ «Вінд Прайм» перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві, вид діяльності за КВЕД 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель.

За даними акта перевірки, до перевірки позивачем не було надано звітів про надання послуг субпідряду, калькуляцій із зазначенням ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду послуг, інших первинних документів підтверджуючих реальність здійснення, отримання наведених в актах послуг (списки працівників тощо). З наданих до перевірки документів, неможливо встановити кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт, а також, відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт.

Також, податковий орган звертає увагу на те, що ГУ ДФС у м. Києві ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 27.08.2018 отримано пояснення ОСОБА_1 , який надав показання щодо реєстрації за грошову винагороду та непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вінд Прайм».

Згідно ІС «Податковий блок», по ТОВ «Вінд Прайм» внесено картку суб`єкта фіктивного підприємництва з ознакою фіктивності.

У акті перевірки зазначено, що ТОВ «Вінд Прайм» здійснювало реалізацію товарів та надавало послуги у квітні-серпні 2018 року 77 іншим товариствам з номенклатурою, зокрема, надання ландшафтних послуг, ремонтно-будівельні роботи, виготовлення каркасу, тощо.

Таким чином, на переконання податкового органу, вищенаведені операції неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності у ТОВ «Вінд Прайм» трудових ресурсів, основних засобів. Тож, перевіркою встановлено завищення позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Вінд Прайм» показника податкового кредиту з ПДВ на суму 632006 грн. (квітень-серпень 2018 року)

Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з переліченими вище контрагентами ґрунтувався на відсутності у контрагентів трудових ресурсів, основних фондів, майна, транспортних засобів, інших умов для здійснення задекларованих обсягів господарських операцій; складення первинних документів за взаємовідносинами із контрагентами всупереч вимогам чинного законодавства України, та, як наслідок, неможливість підтвердження реального факту постачання товарів та надання послуг.

Суд бере до уваги та аналізує надані стороною позивача 20.09.2019 договори підряду з ТОВ «Вінд Прайм» (на 93 арк), акти здачі-приймання робіт (послуг) (на 44 арк), звіт про дебітові і кредитові операції по рахунку ТОВ «БК «Оверхол Україна» (на 23 арк), податкові накладні та квитанції № 1 (на 113 арк) (т. 1).

Також, 14.01.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, які підтверджують, позивач та його контрагент на момент вчинення господарських операцій, мали повну правосуб`єктність, були зареєстрованими платниками ПДВ, роботи виконували згідно будівельних ліцензій, мали трудові та технічні можливості, а саме, виписку ТОВ «ВІНД ПРАЙМ» станом на 16.01.2018; виписку ТОВ «ВІНД ПРАЙМ» станом на 15.03.2019; витягу з реєстру платників податків на додану вартість ТОВ «ВІНД ПРАЙМ» від 16.01.2018; наказ № 3 від 15.01.2018 на призначення директора ТОВ «ВІНД ПРАЙМ» ОСОБА_1 з 15.01.2018; наказ на призначення нового директора № 8-і від 13.03.2019 ТОВ «ВІНД ПРАЙМ»; будівельної ліцензії № 5-Л від 31.01.2018 ТОВ «ВІНД ПРАЙМ»; договору № ЧИ193-01-18 суборенди нежитлового приміщення від 15.01.2018 по ТОВ «ВІНД ПРАЙМ»; податкового розрахунку форми № 1 ДФ по ТОВ «ВІНД ПРАЙМ» за 2 кв.2018 року; податкового розрахунку форми № 1 ДФ по ТОВ «ВІНД ПРАЙМ» за 3 кв.2018 року; витягу з ЄДРПОУ ТОВ «Будівельна компанія «ОВЕРХОЛ УКРАЇНА» станом на 04.01.2018; виписки з ЄДРПОУ ТОВ «Будівельна компанія «ОВЕРХОЛ Україна» станом на 18.02.2015; витягу з реєстру платників ПДВ ТОВ «Будівельна компанія ОВЕРХОЛ УКРАЇНА» від 17.03.2015; будівельної ліцензії № 639688 від 07.04.2015 ТОВ «Будівельна компанія ОВЕРХОЛ Україна». (т. 3)

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Оверхол» отримало від ТОВ «Вінд Прайм» податкові накладні, які засвідчують факт надання та отримання послуг, тобто, виникнення події, що дає право на отримання позивачем податкового кредиту. Крім того, ТОВ «Вінд Прайм» у відповідності до вимог чинного законодавства, на момент здійснення з позивачем господарських операцій, було платником податку на додану вартість; установчі документи вищезазначеного товариства не визнані недійсними, відсутні вироки суду, які набрали законної сили стосовно посадових осіб зазначеного підприємства, правовідносини відбувалися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджується актами виконаних робіт та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними виписками з банківського рахунку.

Щодо посилань на відсутність окремих документів, наявність або відсутність окремих документів не є підставою для автоматичних висновків про відсутність господарських операцій якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також, підлягає врахуванню й те, що для здійснення господарської діяльності немає необхідності володіти майном на праві приватної власності. Таке майно може перебувати у підприємства на підставі укладених договорів, а згідно штатного розпису ТОВ «ВІНД ПРАЙМ» на момент виконання робіт підприємстві було офіційно працевлаштовані 3 особи, дана інформація за формою 1-ДФ також відображена у акті перевірки.

Суд вважає доводи контролюючого органу про неможливість проведення позивачем господарських операцій з контрагентами з огляду на відсутність у таких трудових та матеріальних ресурсів, необґрунтованими, оскільки такі висновки не підтверджені належними доказами та базуються на інформації, що наявна в інформаційних базах ДФС, при цьому, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 року (справа № 0870/3891/12) зазначив, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ти чи інші господарські операцій. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з оплатою спірних послуг позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальниками конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо у вигляді звіту, висновку тощо.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим, презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

У разі здійснення посилання податковим органом на наявність недоліків у звітності платника податків, можливих неправомірних дій керівника/засновника (непричетність до підписання первинних документів тощо), відсутності належних та достатніх трудових та матеріальних ресурсів для вчинення саме тієї господарської операції, про яку/які йде мова в акті перевірці та що є предметом розгляду в суді, вказані обставини мають бути не лише процитовані податковим органом для суду, а мають бути належним чином опрацьовані, всі дані співставлені між собою та надано для суду кінцеву інформацію, яка, дійсно має вказати на те, що за умов укладеного між сторонами договору, контрагент позивача, аж ніяк не міг фізично виконати взяті на себе зобов`язання у силу об`єктивних обставин, які перевірені контролюючим органом.

У свою чергу, щодо посилань контролюючого органу на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26.04.2017 у справі № 1-кп/337/182/2017, яким керівника ТОВ ТБС І К» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, суд зазначає, що господарсько-фінансові взаємовідносини позивача та ТОВ «ТБС і К» в ході вищенаведеного кримінального провадження не досліджувалися та у вказаному вироку правової оцінки їм надано не було, не міститься й переліку підприємств, яким ТОВ «ТБС І К» надавало послуги всупереч вимог чинного законодавства України, так само і не встановлено конкретних періодів. Суд зазначає, що створення підприємства для надання незаконних послуг та переваг іншим підприємствам не свідчить про нереальність всіх господарських операцій, вчинених від імені такого підприємства. В ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження повинно бути достовірно встановлено перелік підприємств, яким надавались послуги всупереч вимог чинного законодавства.

В даному випадку вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя лише затверджено угоду про визнання винуватості керівниками ТОВ «ТБС І К» у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, разом з тим, не наведено жодних конкретних обставин та підприємств, з якими ТОВ «ТБС І К» мало господарські взаємовідносини, а також не вказано, що такі господарські взаємовідносини не відбулись та були спрямовані виключно на надання податкової вимоги.

Також, суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача про ненадання до перевірки звітів про надання послуг субпідряду, калькуляцій із зазначенням ресурсів, у яких би зазначалось використання трудових ресурсів, часу, обсягів та місця надання, виду послуг, залучених працівників, адже складання таких документів є правом платника податків, при цьому, такі не є обовязковими для бухгалтерського обліку.

Отже, проаналізувавши наведені вище аргументи сторін, дослідивши всі надані до справи матеріали та первинні документи, суд дійшов висновку про те, що реальність господарських операцій з вказаними вище контрагентами підтверджується укладеними договорами, актами здачі-приймання послуг (робіт), податковими накладними, розрахунковими документами, а також іншими документами, які зазвичай супроводжують операції такого роду. Надані позивачем документи повною мірою підтверджують фактичний рух активів та зміну в капіталі його товариства внаслідок господарської діяльності, яка здійснювалась у спірний період із контрагентами. Окрім того, прослідковується факт використання позивачем отриманих від контрагентів послуг у власній господарській діяльності підприємства. Всі результати від отриманих позивачем від контрагентів робіт, пов`язані між собою предметом - будівельно-монтажні роботи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню у повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 14459,25 грн. що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 282 від 30.08.2019, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оверхол Україна» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21.08.2019 № 0047191404.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 21.08.2019 № 0047201404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оверхол Україна» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 14459,25 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста пятдесят девять гривень 25 коп.).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Оверхол Україна» (ЄДРПОУ 39629054, 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 29, офіс 15);

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Суддя В.І. Келеберда