Рішення № 101602955, 02.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року м. Київ № 640/8346/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в м. Києві, заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві Крищенка Андрія Євгенійовичапровизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в м. Києві, заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві Крищенка Андрія Євгенійовича, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у м. Києві від 17.03.2020 №264 о/с «Щодо особового складу» про звільнення позивача зі служби в поліції згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів);

- поновити позивача на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві;

- зобов`язати ГУ НП у м. Києві перевести позивача на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві;

- визнати протиправними дії та бездіяльність заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві полковника Крищенко А.Є., які полягають у зловживанні службовим становищем, шляхом дискримінації прав позивача, залишенні без розгляду поданих заяв про призначення на посаду та невиконання обов`язку щодо пропозиції зайняти наявну (вакантну) посаду в управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві;

- постановити окрему ухвалу відносно заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві, полковника Крищенко А.Є .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 1991 року по 06.11.2015 він проходив службу в органах внутрішніх справ. У зв`язку з проведенням реформ у сфері правоохоронних органів 07.11.2015 наказом ГУНП у м. Києва позивача як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання полковника поліції в порядку переатестування на посаду начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУНП у м. Києві.

Позивач вказує, що за результатами атестації, що проходила у 2015 - 2016 роках ОСОБА_1 отримав висновок про відповідність займаній посаді. Проте, відповідно до наказу ГУНП у м. Києві від 16.07.2019 № 706 о/с ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

У подальшому, наказом ГУНП у м. Києві від 13.01.2020 № 17 о/с, виданого на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 у справі № 640/15378/19, позивача поновлено на службі в поліції на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУНП у м. Києві з 17.07.2019.

Однак, 17.03.2020 ГУНП у м. Києва видано наказ № 264 о/с, яким позивача звільнено з органів поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв`язку зі скороченням штатів.

Підстава прийняття оскаржуваного наказу зумовлена організаційно-штатними змінами в ГУНП у м. Києва відповідно до наказу Національної поліції України від 24.02.2016 № 164 дск та наказу ГУНП у м. Києва від 17.03.2016 № 6 дск.

Позивач стверджує, що відповідачем порушено норми діючого законодавства України щодо можливості подальшого використання позивача на службі в органах поліції, оскільки позивач має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в органах поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України.

Вважаючи звільнення з органів поліції незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про поновлення його на посаді.

Від заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві Крищенка А.Є. надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 17.01.2020 позивач був попереджений про наступне вивільнення із займаної посади згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) та одночасно було запропоновано 12 вакантних посад, від яких позивач відмовився, про що складено акт про відмову від запропонованих вакантних посад від 13 лютого 2020 року №834/125/26/01-2020. При цьому, посада начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві, на яку позивач мав бажання призначатись, у період з 13.01.2020 по 17.03.2020 не була вакантною.

Від ГУ НП у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що одночасно з попередженням про майбутнє вивільнення, позивачу було запропоновано 12 вакантних посад, від яких він відмовився, про що складено акт про відмову від запропонованих вакантних посад від 13.02.2020 №834/125/26/01-2020. При цьому, посада начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві, на яку позивач мав бажання призначатись, не була вакантною. Таким чином, звільнення позивача відбулось у рамках вимог чинного законодавства.

Від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів, у яких зазначено, що відповідачі не вчинили заходів для забезпечення його призначення на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП в м. Києві, не запропонували рівнозначної посади та всі інші вакантні посади. Відтак, наказ про звільнення є незаконним, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08.09.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021 скасовано, а справу № 640/8346/20 направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 вказано, що «гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільняються не усі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені, при цьому до яких відсутня можливість застосування приписів статті 65 Закону України "Про Національну поліцію".

Водночас, у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, тощо.

При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.

Однак, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, не встановили та не порівняли штатні розписи та не встановили, чи потягла за собою зміна структури і штатного розпису ГУНП у м. Києві, скорочення займаної позивачем посади.

Якщо таке скорочення відбулося, то суди мали встановити, чи мав ОСОБА_1 переважне право на залишення на роботі у відповідності до вимог статті 42 КЗпП України».

За результатом автоматизованого розподілу вказану матеріали адміністративної справи № 640/8346/20 передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва Балась Т.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2021 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/8346/20, витребувано докази у справі від відповідача.

19.10.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов із викладеними у ньому запереченнями, а також долучено витребувані судом документи.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 1991 року по 06.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Згідно з наказом ГУНП у м. Києві від 07.11.2015 "По особовому складу" відповідно до пунктів 9, 12 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання полковника поліції в порядку переатестування на посаду начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУНП у м. Києві.

Згідно з атестаційним листом від 22.01.2016 полковник поліції ОСОБА_1 , начальник відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУНП у м. Києві, займаній посаді відповідає.

У зв`язку зі зміною в організаційній структурі поліції, структурних підрозділах ГУНП у м. Києві, а також на виконання наказів Національної поліції України від 24.02.2016 № 164 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у місті Києві» та ГУНП у м. Києві від 17.03.2016 № 6 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у м. Києві» позивачу 27.03.2016 оголошено попередження про можливе наступне вивільнення із займаної посади з 17.05.2016 згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 та статтею 49-2 Кодексу законів про працю України та пунктом 4 частини першої статті 77 (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію».

Наказом ГУНП у м. Києві від 03.06.2016 № 513 о/с відповідно до пункту 2 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», полковника поліції ОСОБА_1 (М-016899) призначено 17 травня 2016 року начальником відділення поліції (з обслуговуванням мікрорайону «Вітряні гори») Подільського управління поліції, звільнивши його з посади начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції.

Згідно з наказом ГУНП у м. Києві від 10.06.2016 № 533 о/с полковника поліції ОСОБА_1 (М-016899) звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.05.2019 у справі № 826/9535/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2019, скасовано вищевказаний наказ про звільнення, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу Управління карного розшуку ГУНП у місті Києві з 10 червня 2016 року та стягнуто з ГУНП у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 328 845,00 гривень.

На виконання наведеного судового рішення, наказом ГУНП у м. Києві від 16.05.2019 № 468 о/с ОСОБА_1 (М-016899) поновлено на службі в поліції на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУНП у м. Києві та в спеціальному званні «полковник поліції», без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та «таємно».

Цього ж дня, позивача попереджено про можливе наступне вивільнення із займаної посади з 16.07.2019 згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України «Про Національну поліцію» та в подальшому наказом ГУНП у м. Києві від 16.07.2019 № 706 о/с позивача повторно звільнено зі служби в поліції з посади начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції згідно з пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28.11.2019 у справі № 640/15378/19, зміненого в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020, визнав протиправним та скасував наказ ГУНП у місті Києві від 16.07.2019 № 706 о/с «Щодо особового складу» про звільнення позивача та поновив його на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції, стягнувши з ГУНП у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74038,05 грн. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів.

На виконання вимог вказаного рішення суду, наказом ГУНП у м. Києві від 13.01.2020 № 17 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції з 17.07.2019, без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та «таємно».

17.01.2020 позивачу оголошено попередження про те, що посаду, на яку його поновлено відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2019 року у справі № 640/15378/19, у зв`язку з організаційно-штатними змінами в структурних підрозділах ГУ НП у м. Києві та на підставі наказу Національної поліції України від 30 листопада 2018 року № 1111 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» скорочено, а також попереджено про можливе наступне вивільнення із займаної посади відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до акту від 13.02.2020, складеного полковником поліції Зіненко Н. В. , начальником управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві, в присутності начальника управління карного розшуку ГУНП у м. Києві Зварича В. М. , заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві Каратаєвої В. Є. , 13 лютого 2020 року позивачу було запропоновано наступні вакантні посади: 1) начальника відділу моніторингу Солом`янського управління поліції; 2) заступника начальника відділу моніторингу Солом`янського управління поліції; 3) начальника чергової частини відділу моніторингу Солом`янського управління поліції; 4) старшого інспектора сектору превенції відділення поліції в аеропорту Київ Солом`янського управління поліції; 5) начальника сектору зв`язку та телекомунікацій Голосіївського управління поліції; 6) заступник начальника відділу моніторингу Печерського управління поліції; 7) начальника чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції; 8) інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського управління поліції; 9) старшого інспектора відділу моніторингу Подільського управління поліції; 10) інспектора відділу превенції Подільського управління поліції; 11) інспектора сектору інформаційної підтримки Подільського управління поліції; 12) інспектора відділу превенції Оболонського управління поліції. Однак ОСОБА_1 категорично відмовився від запропонованих посад та висловив бажання про подальше проходження служби лише в управлінні карного розшуку ГУНП у м. Києві. Підписувати акт про відмову від запропонованих вакантних посад ГУНП у м. Києві відмовився.

19.02.2020 та 03.03.2020 позивач звертався до заступника голови Національної поліції України - начальника ГУНП у м. Києві Крищенка А. Є. із рапортами, в яких просив призначити його на посаду начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП у м. Києві.

Адвокатом Бівалькевичем Б. В., в інтересах ОСОБА_1 був направлений до ГУНП у м. Києві адвокатський запит з проханням надати список вакантних посад станом на січень 2020 року в управлінні карного розшуку кримінальної поліції ГУНП у м. Києві.

Листом ГУНП у м. Києві від 31.01.2020 за вих. №768/125/05/26-2020 повідомлено адвоката Бівалькевича Б. В. про те, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2019 у справі № 640/15378/19 виконано у частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУНП у м. Києві. Також повідомлено, що управління карного розшуку кримінальної поліції ГУНП у м. Києві знаходилось у тимчасовому штаті ГУНП у м. Києві, який було затверджено наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 3 «Про затвердження тимчасових штатів апаратів ГУНП». На підставі наказу Національної поліції України від 24.02.2016 № 164 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у місті Києві» та ГУНП у м. Києві від 17.03.2016 № 6 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у м. Києві» тимчасові штати було скорочено, у зв`язку із чим, надати список вакантних посад (управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУНП у м. Києві станом на січень 2020 року не є можливим.

Разом з цим, адвокатом Бівалькевичем Б.В., в інтересах ОСОБА_1 був направлений до Національної поліції України ще один адвокатський запит з проханням надати список вакантних посад в управлінні карного розшуку ГУНП у м. Києві станом на лютий 2020 року .

Національна поліція України листом від 21.02.2020 за вих. № 21аз/12/1/1/03-2020 повідомила адвоката Бівалькевича Б. В. про те, що за інформацією ГУНП у м. Києві станом на 21 лютого 2020 року в управлінні карного розшуку вакантні наступні посади:

заступник начальника управління карного розшуку - начальник відділу розкриття злочинів проти власності - 1 од.;

заступник начальника відділу розкриття злочинів проти власності - 1 од.;

начальник режимно-секретного сектору - 1 од.;

старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу протидії незаконному обігу зброї та вибухівки і розкриття злочинів, учинених з їх застосуванням - 1 од.;

старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу протидії груповій злочинності - 2 од.;

старший оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти власності - 3 од.;

старший оперуповноважений відділу протидії незаконному обігу зброї та вибухівки і розкриття злочинів, учинених з їх застосуванням - 2 од.;

старший оперуповноважений відділу незаконних заволодінь транспортними засобами - 1 од.;

старший оперуповноважений відділу боротьби з майновими злочинами в державному секторі та шахрайством - 1 од.;

оперуповноважений відділу боротьби з майновими злочинами в державному секторі та шахрайством - 1 од.;

старший оперуповноважений відділу розкриття розбоїв - 1 од.;

оперуповноважений відділу організації розшукової роботи - 2 од.;

оперуповноважений відділу протидії груповій злочинності - 1 од.;

оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти власності - 1 од.;

оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти особи - 4 од.;

оперуповноважений оперативно-пошукового відділу - 1 од.;

помічник оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу - 7 од.

Наказом ГУНП у м Києві від 17.03.2020 № 264 о/с «Щодо особового складу» полковника ОСОБА_1 відповідно до пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено з посади начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції з 17.03.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначення публічної служби міститься у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України та означає діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби регулюється Законом України "Про Національну поліцію", приписами частини першої статті 59 якого обумовлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації.

Пунктом 3 частини першої цієї ж статті визначено, що переміщення поліцейських здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду.

В силу статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини десятої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Отже, у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

З матеріалів справ вбачається, що ОСОБА_1 , маючи спеціальне звання полковника поліції, проходив службу в органах поліції на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУНП у м. Києві, що відповідно до положень пункту 17 частини першої статті 4 КАС України відноситься до публічної служби.

Як свідчить оскаржуваний наказ ГУНП у м. Києві від 17.03.2020 № 264о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, а також відповідь ГУНП у м. Києві на запит адвоката позивача від 30.01.2020 № 768/125/05/26-2020, відповідно до наказу Національної поліції України від 26.02.2016 № 164дск "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у м. Києві" та наказу ГУНП у м. Києві від 17.03.2016 № 6дск "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у м. Києві" скасовано всі тимчасові штати ГУНП у м. Києві та скорочено всі посади, в тому числі, і посаду яку обіймав позивач.

Натомість, слід зауважити, що у попередженні про звільнення підставою для можливого наступного вивільнення із займаної посади за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" зазначено інший наказ, а саме наказ Національної поліції України від 30.11.2018 № 1111 "Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції".

З наведеним попередженням про можливе вивільнення у зв`язку з організаційно-штатними змінами в ГУНП у м. Києві ОСОБА_1 ознайомлений 17.01.2020.

З метою офіційного з`ясування всіх обставин у справі ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2021 витребувано у відповідача наказ Національної поліції України «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» від 30.11.2018 № 1111, наказ Національної поліції України «Про організаційно-штатні зміни в Головному управління Національної поліції в м. Києві» від 24.02.2016 № 164дск, наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у м. Києві» від 17.03.2016 № 6 дск, наказ Національної поліції України «Про затвердження тимчасових штатів апаратів Головних управлінь Національної поліції» від 06.11.2015 № 3.

19.10.2021 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, до якого долучено лист Відділу документального забезпечення Головного управління Національної поліції у м. Києві №5924/125/01/11-2021 від 08.10.2021.

Згідно з даним листом №5924/125/01/11-2021 від 08.10.2021 вбачається, що наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у м. Києві» від 17.03.2016 № 6 дск переданий до архівного сектору УРТЗІ ГУНП у м. Києві.

Крім того зазначено, що згідно з наказом Національної поліції України «Про затвердження інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, у Національній поліції» від 26.01.2017 №65 копію наказу Національної поліції України «Про організаційно-штатні зміни в Головному управління Національної поліції в м. Києві» від 24.02.2016 № 164дск надати неможливо.

У листі також вказано, що наказ Національної поліції України «Про затвердження тимчасових штатів апаратів Головних управлінь Національної поліції» від 06.11.2015 № 3 знищено згідно Акту про знищення окремих видів документів від 11.02.2019 №1110/125/11/01-2019.

Між тим, відповідачем долучено до матеріалів справи копію наказу Національної поліції України від 30.11.2018 № 1111 «Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції», зі змісту якого убачається скорочення 380 посад у Головному управлінні Національної поліції у м. Києві та батальйоні супроводження, який ліквідується.

Також відповідачем надано суду довідку начальника сектора організаційно-штатної роботи УКЗ ГУНП у м. Києві від 30.06.2020, згідно з якою на виконання вимог наказу Національної поліції України від 24.02.2016 № дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управління Національної поліції в м. Києві» наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.03.2016 № 6 дек "Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у місті Києві" затверджено штат Головного управління Національної поліції у м. Києві та скасовано тимчасовий штат ГУНП у м. Києві.

Зокрема, скасовано тимчасовий штат ГУНП у м. Києві загальною чисельністю 10031 одиниць та затверджено штат Головного управління Національної поліції у м. Києві - 9747 од.

Таким чином, зазначеними наказами штатна чисельність Головного управління Національної поліції у м. Києві скорочена на 284 одиниці (із 10031 до 9747 од.).

В той же час, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що у зв`язку із здійсненням відповідних організаційно-штатних заходів саме посада ОСОБА_1 з відповідними функціональними обов`язками була скорочена.

Крім того, за змістом статті 68 Закону № 580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Частиною першою статті 42 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат (частина друга статті 42 Кодексу законів про працю України).

Як вбачається з матеріалів справи позивач має тривалий безперервний стаж служби в органах внутрішніх справ та поліції (майже 25 років), має на утриманні двох дітей та був учасником проведення антитерористичної операції.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позивач мав переважне право на призначення за його згодою на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини другої статті 68 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 42 Кодексу законів про працю України.

Досліджуючи дотримання відповідачем гарантованого законами України права особи залишення на службі в поліції при реорганізації з урахуванням її досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, слід зазначити, що у попередженні про можливе наступне вивільнення від 17.01.2020 відсутні будь-які пропозиції вакантних посад.

Водночас, в матеріалах справи міститься акт від 13.02.2020, складеного полковником поліції Зіненко Н. В. , начальником управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві, в присутності начальника управління карного розшуку ГУНП у м. Києві Зварича В. М., заступника начальника управління - начальника відділу комплектування управління кадрового забезпечення ГУНП у м. Києві Каратаєвої В. Є .

У вказаному акті зазначено про те, що 13.02.2020 позивачу було запропоновано наступні вакантні посади: 1) начальника відділу моніторингу Солом`янського управління поліції; 2) заступника начальника відділу моніторингу Солом`янського управління поліції; 3) начальника чергової частини відділу моніторингу Солом`янського управління поліції; 4) старшого інспектора сектору превенції відділення поліції в аеропорту Київ Солом`янського управління поліції; 5) начальника сектору зв`язку та телекомунікацій Голосіївського управління поліції; 6) заступник начальника відділу моніторингу Печерського управління поліції; 7) начальника чергової частини відділу моніторингу Печерського управління поліції; 8) інспектора сектору інформаційної підтримки Дніпровського управління поліції; 9) старшого інспектора відділу моніторингу Подільського управління поліції; 10) інспектора відділу превенції Подільського управління поліції; 11) інспектора сектору інформаційної підтримки Подільського управління поліції; 12) інспектора відділу превенції Оболонського управління поліції.

Слід зауважити, що особистий підпис про ознайомлення позивача із вказаними запропонованими посадами відсутній.

Крім того, з указаних посад вбачається, що ці посади стосуються Солом`янського, Голосіївського, Печерського, Подільського та Оболонського управлінь поліції.

Натомість у матеріалах справи містяться рапорти ОСОБА_1 , в яких останній висловлював бажання про подальше проходження служби в управлінні карного розшуку ГУНП у м. Києві, в якому й обіймав займану посаду.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження служби, а навпаки, виявив бажання проходити службу в поліції, подавши відповідні рапорти, однак відповідачем видано оскаржуваний наказ, яким звільнено ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Верховний Суд України в постанові від 01.04.2015 у справі № 6-40цс15 висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється.

Аналогічна правова позиція міститься, серед інших, також й у постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 806/1175/17, від 13 лютого 2020 року у справі №810/1564/17 та від 03 червня 2020 року № 808/685/16.

У справі, що розглядається, Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 звернув увагу, що Національна поліція України у листі від 21.02.2020 за вих. № 21аз/12/1/1/03-2020 повідомила представника позивача про те, що за інформацією ГУНП у м. Києві станом на 21.02.2020 в управлінні карного розшуку вакантні наступні посади:

заступник начальника управління карного розшуку - начальник відділу розкриття злочинів проти власності - 1 од.;

заступник начальника відділу розкриття злочинів проти власності - 1 од.;

начальник режимно-секретного сектору - 1 од.;

старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу протидії незаконному обігу зброї та вибухівки і розкриття злочинів, учинених з їх застосуванням - 1 од.;

старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу протидії груповій злочинності - 2 од.;

старший оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти власності - 3 од.;

старший оперуповноважений відділу протидії незаконному обігу зброї та вибухівки і розкриття злочинів, учинених з їх застосуванням - 2 од.;

старший оперуповноважений відділу незаконних заволодінь транспортними засобами - 1 од.;

старший оперуповноважений відділу боротьби з майновими злочинами в державному секторі та шахрайством - 1 од.;

оперуповноважений відділу боротьби з майновими злочинами в державному секторі та шахрайством - 1 од.;

старший оперуповноважений відділу розкриття розбоїв - 1 од.;

оперуповноважений відділу організації розшукової роботи - 2 од.;

оперуповноважений відділу протидії груповій злочинності - 1 од.;

оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти власності - 1 од.;

оперуповноважений відділу розкриття злочинів проти особи - 4 од.;

оперуповноважений оперативно-пошукового відділу - 1 од.;

помічник оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу - 7 од.

Наведене свідчить, що на момент звільнення позивача із займаної посади, останньому не було запропоновано всі вакантні посади, незважаючи на те, що в управлінні карного розшуку налічувались такі.

Також слід зазначити, що на момент звернення представника позивача із вказаним запитом, ОСОБА_1 обіймав посаду начальник вказаного відділу, тому й цілком ймовірно, що у наведеному списку вакантних посад, його посада відсутня.

В контексті наведеного суд зауважує, що необхідність здійснення відповідачем пропозиції усіх інших вакантних посад з врахуванням вищевказаних критеріїв випливає з системного аналізу приписів статті 68 Закону № 580-VIII.Так, приписами частини 3 статті 68 Закону № 580-VIII гарантована можливість працевлаштування поліцейського в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, у разі скорочення його посади. Необхідним елементом щодо призначення поліцейського на іншу посаду є його згода.

Пропозиція усіх наявних вакантних посад є невід`ємним атрибутом належного дотримання процедури звільнення поліцейського з причин скорочення штату чи у разі реорганізації, в якій визначальними критеріями є досвід роботи, освітній рівень, стан здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем, на якого покладено тягар доказування, не доведено суду скорочення в новому штаті посади, яку обіймав позивач, та беручи до уваги, що ОСОБА_1 не було запропоновано всі вакантні посади, як в постійному штаті ГУНП у м. Києві так і в іншому органі чи підрозділі поліції, суд приходить до висновку, що відповідачем трудові гарантії позивача були порушені.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача з посади є протиправним, відповідно протиправним є оскаржуваний наказ ГУ НП у м. Києві від 17.03.2020 №264 о/с «Щодо особового складу» у частині звільнення позивача, який в силу своєї протиправності підлягає скасуванню.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 39088425).

Про необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення її порушених прав йдеться в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11).

У цьому рішенні звертається увага на те, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до абз. 10 пп. 10.2 п. 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб`єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов`язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Беручи до уваги, що звільнення позивача відбулося незаконно, суд дійшов висновку про те, що порушені права позивача у цій частині підлягають захисту шляхом поновлення його на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві днем, наступним за днем звільнення, тобто з 18.03.2020.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13 Пленуму Верховного Суду України зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих днів, що минули починаючи з дня незаконного звільнення, по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

Беручи до уваги, що позивача було звільнено у березні 2020 року, середньоденна заробітна плата обчислюється судом виходячи з розміру заробітної плати, нарахованої позивачеві за січень і лютий 2020 року.

Як установлено з довідки Головного управління Національної поліції у м. Києві від 18.03.2020 № 473, позивачу нараховано заробітну плату у січні 2020 року у розмірі 6077,47 грн., у лютому 2020 року у розмірі 20 243,03 грн.

Судом з`ясовано, що у січні 2020 року був 31 календарний день, з яких 21 робочий, 8 вихідних і два святкових. В свою чергу, у лютому 2020 року було 29 календарних днів, з яких, з яких 20 робочих і 9 вихідних.

Відтак, середньоденна заробітна плата позивача складає 641,96 грн. (26 320,50 : 41).

Кількість днів вимушеного прогулу, які підлягають оплаті за період з 18.03.2020 по 02.12.2021, складає 430 робочих днів.

Таким чином, у зв`язку з незаконним звільненням з відповідача на користь позивача потрібно стягнути 276 042,80 грн. (430 х 641,96) середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання обов`язкових податків і зборів.

При цьому сума обов`язкових податків і зборів підлягає нарахуванню та утриманню під час виконання судового рішення.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправними дії та бездіяльності заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві полковника Крищенко А.Є., які полягають у зловживанні службовим становищем, шляхом дискримінації прав позивача, залишенні без розгляду поданих заяв про призначення на посаду та невиконання обов`язку щодо пропозиції зайняти наявну (вакантну) посаду в управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві та зобов`язати ГУ НП у м. Києві перевести позивача на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 19 лютого 2020 року та 03 березня 2020 року позивач звертався до заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві Крищенка А.Є. із рапортами, у яких просив призначити його на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві.

ГУ НП у м. Києві листом від 04 квітня 2020 року за вих. №2383/125/02/26-2020, у відповідь на заяву позивача про призначення його на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві, повідомило, що на час звернення посада начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві не була вакантною, у зв`язку з чим призначення позивача на таку посаду було неможливим.

При цьому, як зазначають відповідачі, рапорту позивача від 19.02.2020 на адресу ГУ НП у м. Києві не надходило. Позивачем також не було долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження направлення або отримання відповідачем його рапорту від 19.02.2020.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що вказаний рапорт позивача був розглянутий, та позивачу була надана відповідь про те, що посада начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві у період з 13.05.2020 по 17.03.2020 не була вакантною, у зв`язку з чим, підстави для його призначення на цю посаду були відсутні.

За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправними дії та бездіяльності заступника голови Національної поліції України - начальника ГУ НП у м. Києві полковника Крищенко А.Є., які полягають у зловживанні службовим становищем, шляхом дискримінації прав позивача, залишенні без розгляду поданих заяв про призначення на посаду та невиконання обов`язку щодо пропозиції зайняти наявну (вакантну) посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві.

Беручи до уваги, що станом на час винесення оскаржуваного наказу про звільнення та на час вирішення даної справи позивачем не надано доказів на підтвердження того, що посада начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві є вакантною, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача перевести позивача на посаду начальника оперативно - пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП у м. Києві.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених під час розгляду справи фактів та обставин, беручи до уваги, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно із пунктами 2 і 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Керуючись указаними вимогами, суд вважає за необхідне рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві з 18.03.2020 та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12 839,20 грн. без утримання обов`язкових податків та зборів - допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у м. Києві від 17.03.2020 №264 о/с «Щодо особового складу» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві з 18.03.2020.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві (ідентифікаційний код 40108583) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 276 042,80 грн. (двісті сімдесят шість тисяч сорок дві гривні вісімдесят копійок) без урахування податків та зборів.

5. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу (у складі управління карного розшуку) кримінальної поліції ГУ НП у м. Києві з 18.03.2020 та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12 839,20 грн. (дванадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять гривень двадцять копійок) без урахування податків та зборів.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 02.12.2021.

Суддя Т.П. Балась