Рішення № 101602932, 02.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року м. Київ № 640/10091/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон» до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Радикал», про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксон» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів (Держпродспоживслужба), третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Радикал», в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку» у вигляді відмови у затвердженні висновку стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку»;

- визнати затвердженим Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовлений за на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 1376 від 27.11.2019;

- зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням унести висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», підготовленого на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, присвоїти йому відповідний номер, видати перший примірник висновку Товариству з обмеженою відповідальністю «Люксон».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.09.2019 ТОВ «Люксон» звернулося до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) із заявою про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та отримання висновку. До заяви було додано всі необхідні документи, які передбачені чинним законодавством, зокрема:

- науковий звіт Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзаєва НАМН України» за результатами робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи №22.2/3056 від 27.11.2019 по матеріалам скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал»;

- протокол Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку».

В березні 2021 року ТОВ «Люксон» отримано відповідь Держпродспоживслужби від 22.03.2021 вих. №12.2-10/6622, якою фактично відмовлено у затвердженні висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення-колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» з підстави того, що оскільки ТОВ «Люксон» не є власником ВАТ «Радикал», а відтак не могло бути замовником державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Разом з цим, для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи у встановленому законодавством порядку звернулися ВАТ «Радикал», в особі арбітражного керуючого (ліквідатора) Ткачука Олександра Вікторовича, та ТОВ «Люксон», що не суперечить вимогам пункту 5.1 Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженому Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.10.2000 №247, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.01.2001 за №4/5195 (Порядок №247).

При цьому, одночасне звернення про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи ВАТ «Радикал» та ТОВ «Люксон» зумовлене тим, що відповідно до пункту 5.2 Порядку №247 власник об`єкта експертизи - фізична або юридична особа зобов`язана відшкодувати всі пов`язані з проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи витрати та виконувати вимоги експертизи щодо об`єкта експертизи.

Оскільки ВАТ «Радикал» перебуває в стадії припинення, грошові кошти у вказаного товариства відсутні, то ВАТ «Радикал» позбавлене можливості відшкодувати всі пов`язані з проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи витрати, що в свою чергу унеможливило б проведення такої експертизи. У зв`язку із цим, ТОВ «Люксон» як зацікавлена особа в проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи, погодився бути також заявником на проведення відповідної експертизи та здійснити відшкодування всіх пов`язаних з її проведенням витрат.

Відтак, відмова Держпродспоживслужби у фактичному затвердженні та видачі ТОВ «Люксон» висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» на думку позивача є протиправною.

При цьому, позивач вважає, що єдиним ефективним способом захисту його прав, порушених вказаною протиправною відмовою буде зобов`язання відповідача визнати затвердженим висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовлений за на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 1376 від 27.11.2019, а також в десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням унести висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», підготовленого на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, присвоїти йому відповідний номер, видати перший примірник висновку ТОВ «Люксон».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2021 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву ТОВ «Люксон» у якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зауважив, що згідно із Розділом 5 Порядку №247 заявниками державної санітарно- епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи. Власник об`єкта експертизи - фізична або юридична особа зобов`язана відшкодувати всі пов`язані з проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи витрати та виконувати вимоги експертизи щодо об`єкта експертизи.

До відповідача - Держпродспоживслужби надійшла заява ТОВ «Люксон» від 16.09.2019 №02-07/95 на проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи об`єкта «Матеріали щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку».

У поданій заяві ВАТ «Радикал» (заявник 1; власник), ТОВ «Люксон» (заявник 2; інвестор) від 16.09.2019 №02-07/95 про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та видачі висновку позивач - ТОВ «Люксон» не зазначив себе як власник об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Люксон» не є власником ВАТ «Радикал», документи, що підтверджують право власності заявника на об`єкт експертизи, не надані.

Таким чином, позивач - ТОВ «Люксон» не є власником об`єкта експертизи («Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку»), не є уповноваженою особою ВАТ «Радикал» та не є заявником державної санітарно-епідеміологічної експертизи у розумінні чинного законодавства. З огляду на викладене протиправність в діях Держпродспоживслужби відсутня.

Також відповідач вказав, що у провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №24/142-6 за заявою АЕК «Київенерго» про банкрутство ВАТ «Радикал» на стадії ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 30.11.2016, у зв`язку з чим і відповідно до абзацу другого частини десятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» розгляд документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру (висновку), зупиняється до винесення судом відповідного рішення. Із зазначеного питання Держпродспоживслужба неодноразово інформувала ТОВ «Люксон» під час зустрічей з його представниками та листом від 22.03.2021 №12.2-10/6622.

Крім того, відповідач зауважив, що позивачем не надано доказів того, що встановлені розміри санітарно-захисної зони недіючого підприємства ВАТ «Радикал» зменшені відповідно до вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173 (ДСП №173).

Водночас, на сьогодні ефективної (підтвердженої відповідними протоколами натурних досліджень, висновками, звітами, узгодженнями Держпродспоживслужби, управління екології міста, постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА) санації території заводу «Радикал» немає, відсутня навіть узгоджена програма такої санації. Питання щодо можливості скорочення санітарно-захисної зони може бути розглянуте після завершення санації території, звернення власника об`єкта та винесення судом відповідного рішення, а проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 потребує докорінної переробки з урахуванням реальної ситуації на підприємстві, визначення термінів санації і приведення у відповідність тексту чинним нормативним документам.

Від третьої особи ВАТ «Радикал» письмові пояснення по суті спору до суду не надходили.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

ТОВ «Люксон» є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:066:0042 за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1а, яка розташована на відстані від руїн колишнього електролізного цеху ВАТ «Радикал» (м. Київ. Деснянський район, вул. Червоноткацька, 61), який з 1996 року зупинив свою роботу.

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №24/142-6 за заявою АЕК «Київенерго» про банкрутство ВАТ «Радикал» на стадії ліквідації, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 30.11.2016.

При цьому, ВАТ «Радикал» віднесено до особливо небезпечних підприємств хімічної промисловості, прилеглу до ВАТ «Радикал» (колишнього цеху електролізу) територію (земельну ділянку) включено до санітарно-захисної зони.

Враховуючи те, що ВАТ «Радикал» (колишній цех електролізу) з 1996 року зупинив свою роботу, то згідно з Планом санації ВАТ «Радикал» здійснено заходи на належній йому території щодо усунення наслідків роботи підприємства, зокрема, й приведення території до екологічних стандартів.

З метою безпечного розміщення перспективної багатофункціональної житлово-громадської забудови з об`єктами соціальної інфраструктури в кадастровому кварталі містобудівного та земельного кадастру №62:066, у ТОВ «Люксон» виникла потреба в отриманні нового висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо визначення санітарно-захисної зони в північно-західному напрямку.

З цією метою, арбітражний керуючий ВАТ «Радикал» та ТОВ «Люксон» звернулися до Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон при ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзаєва НАМН України» (Свідоцтво з акредитації установ та організацій на проведення робіт з гігієнічної регламентації небезпечних факторів від 22.11.2018 №01, дійсне до 22.11.2021) для отримання санітарно-епідеміологічної експертизи щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення-колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку.

25.09.2019 ТОВ «Люксон» звернулося до Держпродспоживслужби із заявою від 16.09.2019 №02-07/95 про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи матеріалів щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку.

Доказів надання Держпродспоживслужбою відповіді на вказану заяву матеріали справи не містять.

ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзаєва НАМН України» проведено роботи для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Так, відповідно до протоколу Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», за результатами державної санітарної-епідеміологічної експертизи Комісією встановлено, що «Матеріали щодо скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», відповідають вимогам діючого санітарного законодавства України і можуть бути погоджені (затверджені).

Згідно наукового звіту ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзаєва НАМН України» за результатами робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи №22.2/3056 від 27.11.2019 по матеріалам скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал», рекомендовано Держпродспоживслужбі погодити «Матеріали скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» та встановити для цього об`єкту СЗЗ на рівні 300 м в північно-західному румбі, із залишенням незмінною розміру СЗЗ в усіх інших напрямках, зі здійсненням обов`язкового моніторингу протягом періоду дії висновку рівнів забруднення атмосферного повітря та ґрунтів специфічними для об`єкту речовинами на межі коригованої СЗЗ зони забруднення цеху електролізу недіючого підприємства.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон від 27-28.11.2019 №6 ухвалено визнати «Матеріали скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» та встановити для цього об`єкту СЗЗ на рівні 300 м в північно-західному румбі» розглянутими та такими, що відповідають діючому санітарному законодавству і рекомендувати Голові Держпродспоживслужбі до затвердження «Матеріали скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному румбі».

ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзаєва НАМН України» листом від 27.11.2019 №222/3056 направлено Держпродспоживслужбі:

- науковий звіт ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзаєва НАМН України» за результатами робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи №22.2/3056 від 27.11.2019 по матеріалам скорочення розміру санітарно-захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал»;

- протокол Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку»;

- проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку»;

- заява та витяг з протоколу засідання Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон від 27-28.11.2019 №6.

ТОВ «Люксон» звернулось до Держпродспоживслужби із листом від 02.03.2021 №03 у якому просило вжити заходів для розгляду вказаної заяви від 16.09.2019 №02-07/95 та затвердити висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

У відповідь на вказаний лист ТОВ «Люксон» від 02.03.2021 №03, Держпродспоживслужба листом від 22.03.2021 вих. №12.2-10/6622 повідомила ТОВ «Люксон» про наступне:

- відповідно до пункту 5.1 Порядку №247 заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи, згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Люксон» не є власником ВАТ «Радикал»;

- згідно з абзацом другого частини десятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» розгляд документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру (висновку), зупиняється до винесення судом відповідного рішення. Із зазначеного питання Держпродспоживслужба неодноразово інформувала ТОВ «Люксон» під час зустрічей з його представниками.

Позивач не погоджується із вказаною відмовою, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Згідно пункту 5.7 ДСП №173 розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені, коли в результаті розрахунків та лабораторних досліджень, проведених для району розташування підприємств або іншого виробничого об`єкта, буде встановлено, що на межі житлової забудови та прирівняних до неї об`єктів концентрації шкідливих речовин у атмосферному повітрі, рівні шуму, вібрації, ультразвуку, електромагнітних та іонізуючих випромінювань, статичної електрики не перевищуватимуть гігієнічні нормативи.

Відповідно до пункту 5.9 ДСП №173 розміри санітарно-захисних зон для нових видів виробництв, підприємств та інших виробничих об`єктів з новими технологіями, а також зміна цих зон (збільшення чи зменшення згідно з пунктом 5.7) затверджуються Головою Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на підставі результатів проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів.

Стаття 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» визначає:

- державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об`єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об`єктах, встановленні відповідності об`єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об`єкта для здоров`я та життя людини;

- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров`я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов`язковим для виконання власником об`єкта експертизи;

- об`єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров`я людини, а також діючі об`єкти у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи

Згідно статті 10 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні документів (проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об`єктів та пов`язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам санітарних норм.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає:

- визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно впливають або можуть вплинути на здоров`я населення;

- встановлення відповідності об`єктів експертизи вимогам санітарних норм;

- оцінку повноти та обґрунтованості санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів;

- оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів, пов`язаних з діяльністю об`єктів експертизи, визначення ступеня створюваного ними ризику для здоров`я населення.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються головним державним санітарним лікарем. Експертиза проектів будівництва проводиться відповідно до статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

До проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи можуть залучатися за їх згодою фахівці наукових, проектно-конструкторських, інших установ та організацій незалежно від їх підпорядкування, представники громадськості, експерти міжнародних організацій.

Рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об`єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Перелік установ, організацій, лабораторій, що можуть залучатися до проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, встановлюється головним державним санітарним лікарем України.

Висновок щодо результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем.

Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи регулюється законодавством України.

Згідно пунктів 5.1, 5.2 Порядку №247 заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи.

Власник об`єкта експертизи - фізична або юридична особа зобов`язана відшкодувати всі пов`язані з проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи витрати та виконувати вимоги експертизи щодо об`єкта експертизи.

Відповідно до пункту 7.4 Порядку №247 державна санітарно-епідеміологічна експертиза включає такі етапи:

- звернення заявника у випадках, передбачених пунктом 7.2. цього Порядку, до Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду Міністерства охорони здоров`я України, а у випадках, передбачених пунктом 7.1., - до установ, закладів державної санітарно-епідеміологічної служби України;

- здійснення вимірювань, досліджень об`єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об`єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту;

- проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи;

- підготовка проекту висновку;

- затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.

Згідно пунктів 7.1 та 7.2 Порядку №247 державна санітарно-епідеміологічна експертиза об`єктів, на які є санітарні норми або нормативні документи, що затверджені згідно з чинним законодавством України, проводиться установами, закладами державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза об`єктів, на які відсутні санітарні норми, затверджені нормативні документи та в інших особливо складних випадках, проводиться експертними комісіями, які утворені головним державним санітарним лікарем.

Пункти 7.10 та 7.11 Порядку №247 передбачають, що термін виконання державної санітарно-епідеміологічної експертизи становить 30 діб з дати надходження передбачених цим Порядком документів до виконавців експертизи. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза нових харчових продуктів проводиться протягом 90 робочих днів після отримання повної заявки на експертизу нових харчових продуктів. У цей термін не входить час, протягом якого об`єкт перебуває на додаткових дослідженнях, та час, що необхідний заявникові для усунення зауважень. Про необхідність додаткових досліджень виконавець повідомляє заявника письмово. Лист є підставою для продовження терміну проведення експертизи.

Установа, заклад державної санітарно-епідеміологічної служби або експертна комісія на підставі отриманих документів проводять державну санітарно-епідеміологічну експертизу, про що складають протокол експертизи, готують проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи (додатки 5, 6, 7) у двох примірниках.

Суд зазначає, що діючим законодавством не визначено підстав для відмови у прийнятті Держпродспоживслужбою звернення заявника про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, підстав для відмови у затвердженні Головою Держпродспоживслужби змін до розмірів санітарно-захисних зон на підставі результатів проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів висновку такої експертизи, тому у цій частині суд застосовує загальні норми Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Так, згідно частини 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

- подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

- виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

- негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Встановлено, що в якості підстав для відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку» у листі від 22.03.2021 вих. №12.2-10/6622 Держпродспоживслужби зазначено наступне:

- відповідно до пункту 5.1 Порядку №247 заявниками державної санітарно-епідеміологічної експертизи є власники об`єкта експертизи або вповноважені ними особи, а згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Люксон» не є власником ВАТ «Радикал»;

- згідно з абзацом другого частини десятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» розгляд документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру (висновку), зупиняється до винесення судом відповідного рішення. Із зазначеного питання Держпродспоживслужба неодноразово інформувала ТОВ «Люксон» під час зустрічей з його представниками.

Таким чином, зазначені у листі Держпродспоживслужби від 22.03.2021 №12.2-10/6622 підстави відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи не узгоджуються із підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру, передбаченими частиною 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», адже відповідач не зазначає про неповноту чи недостовірність наданих позивачем документів, а також про наявність висновків експертиз, які перешкоджають проведенню державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Окремо щодо належності заявника державної санітарно-епідеміологічної експертизи суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 1 Кодексу України з питань банкрутства керуючий санацією - арбітражний керуючий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - керівник боржника, призначений господарським судом для здійснення процедури санації боржника.

Відповідно до частини восьмої статті 50 Кодексу України з питань банкрутства власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.

Частиною першою статті 12 Кодексу України з питань банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що арбітражний керуючий ВАТ «Радикал» може вважатись власником об`єкта експертизи для цілей Порядку №247.

При цьому, законодавством не заборонено подання заяви про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи кількома заявниками.

До того ж, як обґрунтовано зауважив позивач ВАТ «Радикал» перебуває в стадії припинення, грошові кошти у вказаного товариства відсутні, а тому ВАТ «Радикал» позбавлене можливості відшкодувати всі пов`язані з проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи витрати, що в свою чергу унеможливило б проведення такої експертизи. У зв`язку із цим, ТОВ «Люксон» як зацікавлена особа в проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи, погодився бути також заявником на проведення відповідної експертизи та здійснити відшкодування всіх пов`язаних з її проведенням витрат.

Щодо посилань відповідача у спірній відмові на абзац другий частини десятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», суд зазначає наступне.

Згідно частини десятої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі розгляду судом справи щодо об`єкта, на який видається документ дозвільного характеру, розгляд документів, поданих для його отримання, зупиняється до винесення судом відповідного рішення.

Дозвільні органи поновлюють розгляд документів після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Перебіг строку розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, зупиняється з дня зупинення розгляду таких документів. З дня поновлення такого розгляду перебіг строку розгляду документів продовжується.

Про зупинення та поновлення дозвільними органами розгляду документів, поданих для отримання документа дозвільного характеру, приймається відповідне рішення.

Отже, у разі зупинення розгляду документів відповідач повинен був прийняти відповідне рішення.

Разом з цим, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано рішення про зупинення розгляду документів проведенням державної санітарно-епідеміологічної експертизи, а тому суд вважає безпідставним посилання відповідача у листі від 22.03.2021 №12.2-10/6622 на зупинення розгляду вказаних документів.

Суд не враховує наведені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів того, що встановлені розміри санітарно-захисної зони недіючого підприємства ВАТ «Радикал» зменшені відповідно до вимог Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173 (ДСП №173), а питання щодо можливості скорочення санітарно-захисної зони може бути розглянуте після завершення санації території, звернення власника об`єкта та винесення судом відповідного рішення, а проект висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріалів щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 потребує докорінної переробки з урахуванням реальної ситуації на підприємстві, визначення термінів санації і приведення у відповідність тексту чинним нормативним документам.

Так, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки за змістом листа Держпродспоживслужби від 22.03.2021 №12.2-10/6622 вказані доводи відповідача наведені ним виключно у відзиві на позовну заяву та не слугували підставою для спірної відмови, суд не знаходить підстав для надання правової оцінки та врахування таких доводів відповідача.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність, викладеної у листі Держпродспоживслужби від 22.03.2021 №12.2-10/6622, відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку».

Щодо належного способу захисту прав позивача, порушених вказаною відмовою, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Відповідно до висновків Європейського Суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява №38722/02).

Положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Разом з цим, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи зміст пункту 7.4 Порядку №247 спірна відмова мала місце на етапі звернення заявника.

Також у цій частині суд вважає за необхідне застосувати передбачений статтею 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» принцип мовчазної згоди, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Зміст вказаного принципу розкривається також у частині 6 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» згідно якої у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

Враховуючи те, що позивача, у межах строку передбаченого пунктом 7.10 Порядку №247, не повідомлено про прийняття рішення щодо проведення чи відмови у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», суд вважає, що відповідач прийняв рішення про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку» та надав позивачу право на самостійне забезпечення реалізації наступних етапів державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Водночас, враховуючи наявність у відповідача станом на час складання листа від 22.03.2021 №12.2-10/6622 зазначених наукового звіту ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О.М. Марзаєва НАМН України» за результатами робіт для потреб державної санітарно-епідеміологічної експертизи №22.2/3056 від 27.11.2019, протоколу Комісії з питань встановлення та зміни розмірів санітарно-захисних зон про проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 та проекту висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, а також відсутність належним чином висловлених зауважень відповідача до вказаних документів, суд вважає, що передбачені пунктом 7.4 Порядку №247 етапи здійснення вимірювань, досліджень об`єктів, наукового обґрунтування відповідних вимог щодо об`єкта експертизи (показників безпеки та умов використання тощо) та оформлення звіту, проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи та оформлення її результатів у вигляді протоколу експертизи та підготовки проекту висновку фактично відбулись.

Таким чином, наразі матеріали висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку» перебувають у відповідача на етапі затвердження висновку експертизи та внесення його до реєстру висновків експертизи.

Також суд зазначає, що згідно частини 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі усунення суб`єктом господарювання причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, повторний розгляд документів здійснюється дозвільним органом у строк, що не перевищує п`яти робочих днів з дня отримання відповідної заяви суб`єкта господарювання, документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, і документів, які засвідчують усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі документа дозвільного характеру, якщо інше не встановлено законом.

При повторному розгляді документів не допускається відмова у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику (за винятком неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови).

З урахуванням неможливості посилання відповідачем на інші підстави для відмови у проведені експертизи ніж ті, що зазначені у листі від 22.03.2021 №12.2-10/6622, а також встановленої судом при розгляді даної справи протиправності оскаржуваної відмови, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у межах спірних правовідносин буде зобов`язання Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затвердити висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019.

Такий спосіб захисту не свідчить про втручання до дискреційних повноважень відповідача, адже судом встановлено протиправність відмови відповідача у проведені експертизи з підстав, зазначених у листі від 22.03.2021 №12.2-10/6622, а при зобов`язанні відповідача повторно розглянути подані позивачем документи відповідач не зможе посилатись на інші підстави для відмови у проведені експертизи.

При цьому, повноваження затверджувати висновок державної санітарно-епідеміологічної належить виключно відповідачу, а тому суд не може визнати вказаний висновок затвердженим в обхід встановленої процедури, що унеможливлює задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням унести висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку», підготовленого на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019 до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, присвоїти йому відповідний номер, видати перший примірник висновку ТОВ «Люксон», суд зазначає наступне.

За приписами пунктів 7.13-7.15 Порядку №247 після затвердження висновок уноситься до реєстру висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи і йому присвоюється відповідний номер. Висновок уважається дійсним тільки за наявності номера реєстрації в реєстрі.

Перший примірник висновку видається заявнику після затвердження і внесення до реєстру.

Другий примірник висновку та протокол експертизи зберігаються в Департаменті державного санітарно-епідеміологічного нагляду МОЗ України. Документи, надані заявником на експертизу, проекти висновків та протоколи експертизи зберігаються в установах (закладах) державної санітарно-епідеміологічної служби чи комісіях протягом терміну, визначеного відповідною категорією документів згідно із законодавством.

Таким чином, до затвердження висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку» відповідач не має права вчиняти дії, передбачені пунктами 7.13-7.15 Порядку №247.

При цьому, відсутні підстави вважати, що після затвердження вказаного висновку відповідач буде ухилятись від вчинення дій, які зобов`язаний вчинити у силу прямої вказівки пунктів 7.13-7.15 Порядку №247 після виконання даного судового рішення в частині затвердження зазначеного висновку.

Тому, суд вважає, що позовні вимоги у цій частині є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також Європейський суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного у сукупності суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимим доказами факт порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідачем у межах спірних правовідносин, однак обрано невірний спосіб захисту порушеного права, в той час, як відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не виконано, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Частиною першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Встановлено, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, за що сплатив судовий збір у розмірі 6810 грн.

Оскільки, за результатом судового розгляду даної справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судовий збір у сумі 3405 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон» задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно-західному напрямку».

Зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів затвердити висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно «Матеріали щодо скорочення розміру санітарної захисної зони від джерел забруднення - колишнього цеху електролізу недіючого підприємства ВАТ «Радикал» в північно західному напрямку», підготовлений на підставі протоколу державної санітарно-епідеміологічної експертизи №1376 від 27.11.2019.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині.

Стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксон» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3405 (три тисячі чотириста п`ять) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксон» (місцезнаходження юридичної особи: 01042, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 28/2; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 32707586).

Відповідач - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (місцезнаходження юридичної особи: 01001, місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39924774).

Третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Радикал» (місцезнаходження юридичної особи: 02094, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 61; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 05757570).

Суддя О.М. Чудак