Рішення № 101602609, 01.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року м. Київ № 640/32792/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провизнання протиправними дій, зобов`язати вчинити діїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПО: 42098368) щодо припинення з 01 листопада 2020 року нарахування та виплати пенсії за віком Позивачу ( ОСОБА_1 ).

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) щодо відмови у поновленні нарахування та виплати пенсії згідно поданої Представником Позивача Заяви про відновлення пенсійних виплат.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) поновити з 01 листопада 2020 року нарахування, виплату пенсії за віком та здійснювати надалі виплату пенсії Позивачу ( ОСОБА_1 , ід. код. НОМЕР_1 ) на особистий банківський рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ «Ощадбанк» (МФО 322669; код ЄДР 09322277; ТВБВ №10026/0143 філії ГУ по м. Києву та Київській області).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДР: 42098368) моральну шкоду у розмірі 261 290 грн. (двісті шістдесят одна тис. двісті дев`яносто грн. 00 коп).

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 з 27.09.2016 року перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації як внутрішньо переміщена особа, а також, перебувала на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в місті Києві (Оболонський район) та отримував пенсію за віком. Разом з тим, відповідачем припинено з 01.11.2020 року виплату пенсії позивачу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.02.2021 року представником відповідача через Канцелярію суду подано Відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що відповідно до пункту 16 Порядку виплати пенсії та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596 зі змінами від 11.11.2020 року №1098 листом АТ «Державний ощадний банк України» №100.16-08/208 від 02.04.2020 року надано інформацію про те, що пенсія Позивачем не одержується з поточного рахунку більш як один рік. Громадянці ОСОБА_1 08.09.2020 року надіслано лист Управління №2600-0401-8/126365 з роз`ясненням подальших дій для уникнення припинення виплати пенсії. Оскільки, протягом вересня-жовтня 2020 року оновленої заяви на подальше перерахування пенсії ОСОБА_1 через установу банку не надходило, виплату пенсії, починаючи з листопада місяця 2020 року припинено на підставі статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне сійне страхування» та інформації одержаної від АТ «Державний ощадний банк України».

Разом з тим, зазначено, що представник Позивача 17.11.2019 року звернувся на Урядову гарячу лінію із заявами щодо поновлення виплати пенсії з 01 листопада 2020 року за № ДА-11594205 та за № ДА-11594322 ( зареєстровані в Управлінні 18.11.2020 №29720/Д-2600-20 та №29721/Д-2600-20 згідно Закону України «Про звернення громадян»). Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом №28711-29720/Д-02/8-2600/20 від 17.12.2020 року повідомило, що Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З питання поновлення виплати пенсії гр. ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися із відповідною заявою. Оскільки до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не надходило заяви про поновлення виплати пенсії гр. ОСОБА_1 поданої належним чином, то підстави для поновлення пенсії відсутні.

З огляду на вищезазначене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 27.09.2016 року №3005013446, яка є безстроковою в силу Закону України від 24 грудня 2015 року № 921-VIII. Адреса місця проживання згідно із довідкою - АДРЕСА_1 . Місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, що підтверджується матеріалами справи. Позивач отримує пенсію на рахунок, відкритий в АТ «ОЩАДБАНК».

У вересні 2020 року позивачем отримано лист від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 08.09.2020 року №2600-0401-8/126365 в якому зазначено, що нарахування пенсії позивача зупинено, запропоновано позивачу до 20-го жовтня 2020 року звернутися особисто із заявою до відділу обслуговування громадян №5 (Сервісний центр) за адресою: Героїв Сталінграда, 57.

17.11.2020 року представником позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві подано Заяву, в якій просив поновити позивачу нарахування та виплату пенсії з 01 листопада 2020 року.

На вищезазначену Заяву, відповідачем надано відповідь від 17.12.2020 року №28711-29720/Д-02/8-2600/20, в якій зазначено, що з питань поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто звернутися із відповідною заявою до відділу обслуговування громадян №5 (сервісний центр) за адресою: просп. Героїв Сталінграда, 57.

Вважаючи припинення виплати пенсії, а також, відмову відповідача в поновленні виплати пенсії протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 абз. 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Частиною першою статті 4 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону № 1058-IV, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662) (далі - Порядок № 1596) визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.

Відповідно до пункту 16 Порядку №1596 якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.

У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 20 Закону № 1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

Преамбулою Закону №1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

При цьому згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Статтею 1 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.

Разом з цим, суд зазначає, що умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним», установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та особам, які за висновком лікарсько-консультативної комісії не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовими заявами можуть проводитись публічним акціонерним товариством «Укрпошта» з доставкою додому за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб; для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати пенсій таким особам проводиться емісія платіжних карток, які водночас є пенсійними посвідченнями, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.

Згідно з пункту 6 Порядку № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка. Для внутрішньо переміщених осіб, які перебувають на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, уповноваженим банком є АТ Ощадбанк.

Пунктами 9 - 11 вказаної Постанови визначено, що між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду чи органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Заяви приймаються за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку. Одержувачі, крім внутрішньо переміщених осіб, можуть у будь-який час змінити уповноважений банк, подавши заяву до відповідного уповноваженого банку згідно з пунктом 10 цього Порядку.

Оскільки позивач є внутрішньо переміщеною особою, на нього поширюються вимоги щодо відкриття рахунку в уповноваженому банку ПАТ «Ощадбанк».

Суд звертає увагу, що метою визначення виплати пенсій внутрішньо-переміщеним особам виключно через рахунки в ПАТ «Державний ощадний банк України» є збереження коштів соціально незахищених осіб, які перебувають на обліку як особи, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення; забезпечення виплати пенсійних і соціальних допомог; недопущення застосування шахрайських схем і протиправних дій під час здійснення таких виплат.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з положеннями частини першої зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ, визначений частиною першою статті 49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Суд звертає увагу, що відповідачем позивачу призупинено виплату пенсії у зв`язку з неотриманням пенсіонером пенсії протягом 12 місяців.

В контексті викладеного, суд вважає, що відповідачем правомірно вчинено дії та винесено розпорядження про призупинення виплати пенсії, оскільки пунктом 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Оскільки позивачем не заперечується та жодним чином не спростовано, що позивач особисто не отримувала пенсію продовж 12 місяців і саме вказана обставина стала підставою для припинення виплати пенсії, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови у поновленні нарахування та виплати пенсії та зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії позивачу з 01 листопада 2020 року, суд дійшов наступних висновків.

Питання щодо поновлення виплат, зупинених на підставі статті 49 Закону № 1058, врегульовані частиною другою статті 49 Закону № 1058, а саме: поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Оскільки суд дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача в частині зупинення виплат позивачу пенсії через неотримання ним пенсії протягом 12 місяців, поновлення виплат пенсії за таких підстав є саме з`ясування відповідачем обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, законний представник позивача звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії, однак, відповідачем відмовлено у поновленні виплати пенсії, оскільки, позивач звернулась з заявою не особисто, а через представника.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління пенсійного Фонду України, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Суд звертає увагу, що до відповідача звертався представник позивача на підставі копії довіреності, що підтверджується переліком додатків до заяви.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №211/1789/17 та від 31.01.2019 року у справі №520/9721/16-а.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у поновленні виплати пенсії позивачу та зобов`язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 261 290 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до положень статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України, положення якого застосовні до спірних відносин в аспекті вимог про стягнення моральної шкоди, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до положень частини першої статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені.

Згідно абзацом 2 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У даному випадку, суд звертає увагу, що позбавлення позивача єдиного джерела існування, є знущанням над людиною похилого віку, приниженням її гідності та людської особистості, суспільної значимості людини, є дискримінацією по відношенню до інших пенсіонерів за ознакою місця проживання, що вказує на різне поводження, що у сукупності, вочевидь, природно призводить до розпачу людини, душевних страждань, які пов`язані із усвідомленням доведення людини похилого віку по суті до стану жебракування, усвідомленням непотрібності людини у суспільстві, стану безвиході у взаємовідносинах з державним органом, який своїми діями не тільки усвідомлено та вочевидь порушує права позивача, але й підриває авторитет Держави, яка у Конституції України, як соціальному договорі, задекларувала те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Таким чином, беручи також до уваги наявність очевидних порушень права позивача на отримання пенсії, як єдиного доходу, наявну очевидну вину відповідача у позбавленні позивача джерела існування (пенсії), суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування їй моральної шкоди з урахуванням характеру правовідносин сторін, обставин справи та засад розумності і справедливості.

З урахуванням наведеного у сукупності та зважаючи на те, що позивачем доказів щодо завдання їй шкоди відповідачем, через яку позивач могла би понести майнові витрати (лікування) та будь-які докази розладу стану здоров`я у зв`язку з такими діями чи інші дані та розрахунки суду надані не були, суд приходить до висновку, що керуючись принципами розумності та справедливості, за обставин даної справи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача має відповідати розміру місячної пенсії позивача - 2049, 95 грн.

Окрім наведеного, на підставі пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць у зв`язку з чим суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача негайно провести нарахування та виплату пенсії позивачці за один місяць.

Слід також зазначити про необґрунтованість заявленого позивачем у прохальній частині позовної заяви клопотання про встановлення судового контролю, з огляду на наступне.

Так, у силу частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, застосування заходів судового контролю за виконанням рішення є правом суду, яке використовується ним на власний розсуд за наявності відповідних підстав для цього. Разом з тим, виходячи зі змісту обставин даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав стверджувати про те, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення у даній справі, за умови набрання ним законної сили у встановленому порядку. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, як необґрунтованого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 року задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та звільнено позивача від сплати судового збору.

Керуючись статтями 77, 134, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ: 42098368) щодо відмови у поновленні нарахування та виплати пенсії згідно поданої Представником Позивача Заяви про відновлення пенсійних виплат.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ: 42098368) поновити з 01 листопада 2020 року нарахування, виплату пенсії за віком та здійснювати надалі виплату пенсії Позивачу ( ОСОБА_1 , ід. код. НОМЕР_1 ) на особистий банківський рахунок № НОМЕР_2 відкритий в АТ «Ощадбанк» (МФО 322669; код ЄДР 09322277; ТВБВ №10026/0143 філії ГУ по м. Києву та Київській області).

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ: 42098368) моральну шкоду у розмірі 2049, 95 грн. (дві тисячі сорок дев`ять грн. 95 коп.).

5. На підставі пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення пенсії за один місяць у зв`язку з чим зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ: 42098368) негайно провести нарахування та виплату пенсій в межах суми пенсії за один місяць ОСОБА_1 .

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Повне судове рішення складено 01.12.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна