Рішення № 101602576, 02.12.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року Чернігів Справа № 620/7051/21

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ткаченко О.Є., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимог,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області та просить, враховуючи заяву про зміну предмету позову (а.с. 75-76), визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 16 травня 2019 року № Ф-3542-53-У на суму 21030,90 грн., від 12 серпня 2020 року № Ф-3542-53 на суму 27220,38 грн., від 12 серпня 2020 року № Ф-3542-53-У на суму 6189,48 грн., винесені Головним управління ДПС у Чернігівській області.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року № Ф-3542-53-У на суму 21030,90 грн., від 12 серпня 2020 року № Ф-3542-53 на суму 27220,38 грн., від 12 серпня 2020 року № Ф-3542-53-У на суму 6189,48 грн. прийняті відповідачем необґрунтовано, відтак останні підлягають скасуванню у судовому порядку. Крім того, зазначив, що підприємницьку діяльність не здійснював, оскільки не мав відповідного статусу.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін. Поновлено позивачу строк звернення до суду.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що оскаржувані вимоги прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами ПК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому підстави для його скасування відсутні.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав доводи позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 зареєстрований 14.02.2003 в якості фізичної особи-підприємця та з 21.02.2003 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Чернігівській області.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.11.2009, яке набрало законної сили 04.12.2009, у справі №2а-11996/09/2570 позов Державної податкової інспекції у м. Чернігові до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності задоволено (а.с. 20).

Припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ).

Так, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства).

Згідно змісту відзиву на позовну заяву, заборгованість зі сплати єдиного внеску виникла внаслідок нарахування розрахункової суми єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн, за 2018 рік в сумі 9828,72 грн та за 2019 рік в сумі 11016,72 грн.

У зв`язку з чим, контролюючим органом сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 16 травня 2019 року № Ф-3542-53-У на суму 21030,90 грн., від 12 серпня 2020 року № Ф-3542-53 на суму 27220,38 грн., від 12 серпня 2020 року № Ф-3542-53-У на суму 6189,48 грн. (а.с.25-26).

Не погоджуючись із вимогою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Законом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, які набули чинності з 01.01.2017, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб (пункт 2 частина 1 статті 7 Закону №2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий частини 1 статті 7 Закону №2464-VI в редакції Закону №1774).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності, а з 01.01.2017 року (внесено зміни до Закону №2464-VI) незалежно від отримання доходу від такої діяльності.

Як вже зазначено, позивач припинив підприємницьку діяльність на підставі рішення суду від 24.11.2009, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.51 Господарського кодексу України підприємницька діяльність припиняється: з власної ініціативи підприємця; у разі закінчення строку дії ліцензії; у разі припинення існування підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній на час прийняття рішення суду про припинення підприємницької діяльності позивача) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі, зокрема, постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Таким чином, підприємницька діяльність позивача припинена за рішенням суду, яке набрало законної сили 04.12.2009, внаслідок чого позивач фактично втратив своє право займатись підприємницькою діяльністю.

Отже, посилання відповідача на ту обставину, що відповідач фактично існував як суб`єкт господарювання, оскільки не внесено запис про державну реєстрацію припинення його підприємницької діяльності, не може бути прийнято судом до уваги в обґрунтування прийняття спірної вимоги.

Крім того, контролюючий орган був обізнаний про припинення підприємницької діяльності позивача, оскільки саме за позовом податкового органу судом прийнято відповідне рішення.

Відтак, суд приходить до висновку про протиправність винесених відповідачем вимог про сплату боргу від 16 травня 2019 року № Ф-3542-53-У на суму 21030,90 грн., від 12 серпня 2020 року № Ф-3542-53 на суму 27220,38 грн., від 12 серпня 2020 року № Ф-3542-53-У на суму 6189,48 грн.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У свою чергу, ЄСПЛ, у своєму рішенні по справі Лелас проти Хорватії (заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року), відзначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування вимог задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року № Ф-3542-53-У на суму 21030,90 грн., від 12 серпня 2020 року № Ф-3542-53 на суму 27220,38 грн., від 12 серпня 2020 року № Ф-3542-53-У на суму 6189,48 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Повне рішення суду складено 02 грудня 2021 року.

Суддя О.Є. Ткаченко