Рішення № 101601909, 03.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5227/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №Ф-1872-50У.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 11 грудня 2002 року позивач був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі, як фізична особа-підприємець.

28 травня 2021 року позивач з власної ініціативи подав державному реєстратору заяву про припинення підприємницької діяльності, на підставі чого до ЄДР внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Разом з тим, позивачем отримана вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №Ф-1872-50У, яку позивач вважає протиправною. Позивач вважає вказану вимогу протиправною з огляду на три підстави. По-перше, у вимозі зазначено розмір заборгованості по сплаті єдиного внеску станом на 09 березня 2021 року, тобто наперед, що є недопустимим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. По-друге, нарахування недоїмки було проведено без проведення документальної перевірки. Натомість саме під час проведення такої перевірки контролюючий орган може встановити, чи було отримано платником дохід від здійснення господарської діяльності та визначити базу нарахування єдиного внеску. А також позивач посилається на те, що йому не було направлено копію оспорюваної вимоги, у встановленні законом строки та спосіб, чим у своїй сукупності порушено норми, передбаченні ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Отже, не погоджуючись з правомірністю вказаної вимоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 17.09.2021 вказаний позов залишений без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків позову. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 28.09.2021 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 18.11.2021 замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на правонаступника - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495).

Відповідачем наданий до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що податковий орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника. До суми вимоги увійшли розрахункова сума єдиного внеску за 2017 рік, за 1-4 квартали 2018 року, 1-3 квартали 2019 року, та за 1-3 квартали 2021 року з урахуванням положень п.9-10 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе.

Сума вимоги станом на 06.11.2020 склала 35 588,74 гпн.

Також відповідач вказує на те, що відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державна реєстрація включення відомостей про фізичну особу-підприємця - 27.11.2007. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - 28.05.2021.

У витязі не зазначено, що свідоцтво про зайняття підприємницької діяльності ФОП недійсне.

Відповідач зазначає, що відповідно до п.3 Розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Крім того, відповідач вказує на те, що контролюючим органом регіонального рівня неодноразово направлялися вимоги про сплату боргу (недоїмки) за адресою позивача: АДРЕСА_1 . Всі вимоги про сплату боргу (недоїмки), які направлялися на адресу позивача, повернуто за закінченням терміну зберігання. Вказане, на думку відповідача, є належним врученням оспорюваної вимоги.

Також відповідач зазначає, що доводи позивача, щодо порушення строку направлення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском, не утворюють підстав для визнання протиправним оспорюваного акта індивідуальної дії, оскільки не звільняють платника від обов`язку зі сплати суми недоїмки.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , з 11.12.2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що 27.11.2007 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №25010170000005504.

28.05.2021 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №2005010060001005504 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним рішенням.

ОСОБА_1 взято на облік - 29.11.2007.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються матеріалами справи.

06 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1872-50 У на суму 35588,74 грн. До суми недоїмки увійшли розрахункові суми єдиного внеску: за 2017 рік у розмірі 8448 грн, за 1 квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн, за 2 квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн, за 3 квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн, за 4 квартал 2018 року у розмірі 2457,18 грн, за 1 квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн, за 2 квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн, за 3 квартал 2019 року у розмірі 2754,18 грн, а також за 2020 рік єдиний соціальний внесок у розмірі 6295,30 грн, у тому числі за 1 квартал 2020 року у розмірі 2078,12 грн (січень, лютий 2020 року), за 2 квартал 2020 року у розмірі 1039,06 грн (червень 2020 року), за 3 квартал 2020 року у розмірі 3178,12 грн (2078,12 грн., за липень, серпень 2020 року та 1100 грн., за вересень).

Не погоджуючись з правомірністю вказаної вимоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною 1 статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі-Закон №2464-VI).

Положеннями статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №2464-VI Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом з внесенням Пенсійним фондом відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі-Інструкція №449, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Абзацом 3 пункту 2 розділу VІ Інструкції №449 визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно з пунктом 3 розділу VІ Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 - 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 розділу VІ Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску податковий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи контролюючого органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо визначення недоїмки за єдиним внеском виключно за наслідками проведення документальної перевірки суд звертає увагу, що положеннями законодавства не передбачено обов`язкової та єдиної умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту. Пунктом 3 розділу VІ Інструкції №449 передбачено 15-денний строк для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) після вручення платнику акта перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про порушення платником нарахування єдиного внеску, що утворює самостійні підстави для донарахування податковими органами сум єдиного внеску.

Аналогічних висновків про те, що проведення перевірки та складення акту перевірки не є обов`язковою передумовою прийняття контролюючим органом вимоги про сплату недоїмки за єдиним внеском дійшов Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2018 року у справі №826/11623/16, від 10 грудня 2019 року у справі №826/25425/15 та від 03 грудня 2020 року у справі №440/1256/19.

Отже, аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що винесення оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу відповідає положенням Закону № 2464-VІ.

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної податкової служби України (далі - контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску визначено Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.11.2014 № 1162 (далі-Порядок №1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Відповідно до пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162 взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом № 755.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).

Як встановлено судом, позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що внесено запис 27.11.2007 року №25010170000005504.

28.05.2021 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №2005010060001005504 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним рішенням.

Таким чином, у період з 27.11.2007 по 28.05.2021 позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, у зв`язку з чим позивач у спірному періоді був платником єдиного внеску, а відповідач вправі обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Законами України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 р. № 1801-VІІІ, "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-VІІІ, «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 2629-VIII та «Про Державний бюджет України на 2020» від 14.11.2019 № 294-IX встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн, з 1 січня 2018 - 3723 грн, з 1 січня 2019 – 4173,00 грн, з 1 січня 2020 – 4723,00 грн, з 1 вересня 2020 – 5000,00 грн.

Враховуючи, що позивач не виконав свого обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно на підставі вимог Закону № 2464-VІ обчислено суми єдиного внеску, не сплачені позивачем за 2017 рік у сумі 8448 грн. (3200 грн. х 22 % = 704 грн. х 12 місяців), за чотири квартали 2018 рік у с умі 9828,72 грн. (3723 грн. х 22 % = 819,06 грн. х 12 місяців), три квартали 2019 року у сумі 8 262,54 грн (4173 грн х 22% = 918,06 грн х 9 місяців) та за 2020 рік у сумі 6295,30 грн. При цьому за 2020 рік податковим органом нараховані суми єдиного внеску за 1, 2 та 3 квартали з урахуванням положень до п 9-10 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким встановлено, що тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.

Отже, за 2020 рік єдиний соціальний внесок нарахований у розмірі 6295,30 грн, у тому числі за 1 квартал 2020 року у розмірі 2078,12 грн (січень, лютий 2020 року), за 2 квартал 2020 року у розмірі 1039,06 грн (червень 2020 року), за 3 квартал 2020 року у розмірі 3178,12 грн (2078,12 грн., за липень, серпень 2020 року та 1100 грн., за вересень).

З наведеного убачається, що до оскаржуваної вимоги увійшли суми нарахувань з ЄСВ позивачу, як фізичній особі-підприємцю, за періоди з 2017 по 2020 роки.

Суд не приймає доводи позивача про те, що ознак суб`єкта господарювання він набув 11 грудня 2002 року, тобто до 01 липня 2004 року (до набрання чинності Законом №755-IV), що виключає в свою чергу можливість здійснення ним підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, з огляду на те, що 27.11.2007 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №25010170000005504.

28.05.2021 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №2005010060001005504 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним рішенням.

Таким чином, оскаржувана вимога сформована у відповідності до вимог ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" на підставі даних інформаційної системи податкового органу за період, у який в Єдиному державному реєстрі підприємницька діяльність позивача була зареєстрована і не була припинена.

Крім того, формування вимоги від 06.11.2020 №Ф-1872-50 У на підставі даних інформаційної системи податкового органу, убачається і зі змісту самої вимоги, в якій підкреслено "на підставі даних інформаційної системи податкового органу".

Отже, сформувавши оскаржувану вимогу податковий орган діяв обґрунтовано та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Щодо доводів позивача про порушення податковим органом процедурних вимог при надсиланні йому оскаржуваної вимоги, суд зазначає таке.

Порушення строку надіслання вимоги по суті не впливає на правильність формування вимоги, не спростовує наявності у позивача недоїмки з єдиного внеску та не нівелює обов`язку його сплати як такого.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.03.2019 у справі №826/12543/17.

Окремо суд зауважує, матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачу оскаржуваної вимоги рекомендованим повідомленням на його адресу згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Херсонська обл., м. Нова Каховка, вул. Леніна, буд. 124.

Разом з тим, вказане відправлення повернуто податковому органу за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування №449, у разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно положень ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, оскаржувана вимога вважається врученою позивачу, оскільки направлена на належну адресу рекомендованим листом, а тому доводи позивача про порушення процедури направлення вимоги є помилковими.

Щодо доводів позивача про те, що розмір заборгованості у вимозі про сплату боргу (недоїмки) зазначено 09.03.2021, тобто наперед, суд встанвоив таке.

Згідно п. 4 розділу IV Інструкції №449 при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):

вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред`являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);

надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).

З аналізу даних правових норм слідує, що контролюючий орган здійснює формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Інструкцією №449 визначено чіткий порядок узгодження суми недоїмки, вказаної у вимозі про сплату боргу. У разі несплати узгоджених сум єдиного соціального внеску, контролюючий орган надсилає вимоги для примусового виконання до виконавчої служби.

Контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-1872-50, відповідно до якої станом на 31.10.2020 сума боргу становить 35588,74 грн., яка повернулась відправнику за закінченням терміну зберігання. Після спливу 10 денного строку з дня надходження (отримання) вимога про сплату боргу (недоїмки) набрала статусу узгодженої.

Після чого контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-1872-50 з літерою «У» з узгодженою сумою боргу у розмірі 35588,74 грн. станом на 09.03.2021 та направлено до виконавчої служби.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що податковим органом дотримана процедура визначення грошового зобов`язання позивача з ЄСВ.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку позивачем жодним чином не спростовується факт наявності у нього обов`язку зі сплати єдиного внеску у період з 2017 по 2020 роки, як і не спростовується наявність самої заборгованості з ЄСВ, усі доводи позивача щодо неправомірності спірної вимоги спростовуються матеріалами справи, відповідачем же надано достатньо належних доказів на підтвердження наявності заборгованості позивача зі сплати ЄСВ та правомірності свого рішення, а саме вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №Ф-1872-50У.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111060000