Рішення № 101601279, 01.12.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6579/21

01 грудня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі-відповідач) в якій просив (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.11.2021):

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає судді право на відставку половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті у вищому навчальному закладі з 29.11.1978 по 17.08.1984 що складає 02 роки 10 місяців 24 днів; служба у Збройних силах СРСР з 04.11.1975 по 30.10.1978, що становить 02 роки 11 місяців 27 днів, що в сукупності з врахуванням стажу на посаді судді 32 роки 10 місяців 25 днів буде складати 38 роки 09 місяців 16 днів, що дає йому право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з врахуванням положень частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” повинен ставити 86% суддівської винагороди, зокрема 50% - за стаж роботи на посаді судді 20 років та 36 % - за стаж роботи на посаді судді понад 20 років (18 х 2%);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу роботи судді, який дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугу років, так і до стажу, який дає право на відставку судді, що зазначені Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-УІІІ від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів", Законом СРСР від 04.08.1989 №328-1 “Про статус суддів в СРСР” стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), а саме стаж роботи за юридичною спеціальністю 02 роки 09 місяців 21 днів, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що в сукупності буде складати - 41 рік 07 місяців 05 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області провести перерахунок та виплачу позивачу щомісячного грошового утримання судді у відставці з 16 вересня 2020 року у розмірі відповідно до довідки про суддівську винагороду Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року (із розрахунку стажу роботи 41 рік 07 місяців 05 днів) починаючи з 16 вересня 2021 року із врахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоплачене щомісячне грошове утримання, починаючи з дня призначення такого утримання, з 16 вересня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органом Пенсійного фонду до розрахунку стажу взято 45 років 09 місяців 26 днів, в тому числі 32 роки 10 місяців 24 дні на посаді судді.

Беручи до уваги те, що відповідно до пункту 34 розділу ХІІ Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), вважає, що має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби, половини строку навчання у вищому юридичному закладі та роботу за юридичною спеціальністю 02 роки 09 місяців 21 днів, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що в сукупності буде складати – 41 рік 07 місяців 05 днів.

Позивач акцентував увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право на призначення на посаду судді, при цьому статтею 8 Закону СРСР від 04.08.1989 №328-І "Про статус суддів в СРСР", який був чинний на момент призначення позивача на посаду судді, було передбачено, що суддею вищестоящих органів може бути громадянин СРСР, який має стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше п`яти років, у тому числі, як правило, не менше двох років як суддя. Також, виходячи із ч. 2 статті 1 Указу Президента від 10.07.1995 № 584/95 та п. 3-1 постанови КМУ від 03.09.2005 № 865, до стажу роботи судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років. Отже, з урахуванням викладеного, позивач вважає, що має загальний стаж роботи на посаді судді – 41 рік 07 місяців 05 днів, а саме: 1) робота на посаді судді – 32 років 10 місяців 25 днів; 2) стаж роботи за юридичною спеціальністю – 02 роки 09 місяців 21 днів; 3) служба у Збройних силах СРСР – 2 роки 11 місяців 27 днів; 4) навчання – 2 роки 10 місяців 24 дні, що не враховано ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Ухвалою суду від 11.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 01.12.2021.

На адресу суду від відповідача 05.11.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом №1402-VII, мають лише ті судді, хто за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Також представник відповідача зауважував, що статтею 137 Закону №1402-VIII чітко визначено роботу, яка підлягає зарахуванню до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому зарахування інших видів діяльності, окрім наведених у статті 137 Закону №1402-VIII, не передбачено та суперечить вимогам чинного законодавства. Також вказав, що спору між позивачем та відповідачем з приводу порядку нарахування грошового утримання позивачу (у тому числі розмірі) при більшому стажі немає.

Позивач подав до суду 10.11.2021 заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом.

В судове засідання 01.12.2021 сторони не прибули, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Як випливає із матеріалів справи, а саме із розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який наданий Тернопільським апеляційним судом від 16.09.2021 (аркуш справ 17) позивач:

- проходив строкову військову службу в Збройних Силах СРСР з 04.11.1975 по 30.10.1978 (2 роки 11 місяців 27 днів), що також підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 ;

- з 25.08.1979 по 17.08.1984 навчався у державному університеті ім.І.Франка (4 роки 11 місяців 23 дні), що підтверджується також дипломом НОМЕР_2 ;

- з 20.09.1984 по 31.07.1986 працював на посаді референта облвиконкому по роботі адміністративних органів;

- з 01.08.1986 по 21.06.1987 на посаді інструктора оргінструкторського відділу облвиконкому;

- з 22.06.1987 по 31.08.1989 позивача призначено на посаду народного судді Тернопільського міського народного суду;

- з 01.09.1989 по 18.07.1990 працював інструктором державно-правового відділу обкому Компартії України;

- 19.07.1990 по 12.11.1990 на посаді інструктора сектору радянських і громадських організацій відділу організаційно-партійної і кадрової роботи обкому Компартії України;

- 13.11.1990 по 01.01.1991 працював консультантом відділу зв`язків з Радами, політичними і громадськими організаціями обкому Компартії України;

- з 02.01.1991 по 08.04.1996 був членом Тернопільського обласного суду.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 09 вересня 2021 року за №1965/0/15-21 позивача звільнено з посади судді Тернопільського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом Тернопільського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року за №190-к/тр позивача відраховано зі штату Тернопільського апеляційного суду з 15 вересня 2021 року.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.09.2021, в якій просив призначити довічне грошове утримання судді у відставці згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на підставі рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020.

Листом відповідач від 18.10.2021 №616606226/С-02/8-1900/21 повідомив, що страховий стаж позивача становить 45 років 09 місяців 26 днів, у тому числі на посаді судді - 32 роки 10 місяців 24 дні.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо не зарахування до розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження військової служби, половини навчання у вищому навчальному закладі та роботи за юридичною спеціальністю 02 роки 09 місяців 21 день протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

На час виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно з частиною першою статті 116 Закону №1402-VIIІ суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 142 Закону України №1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Статтею 137 Закону №1402-VIII визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у зв`язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд” від 12 липня 2018 року № 2509-VIII статтю 137 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №9901/302/19.

Так, на момент обрання позивача на посаду народного судді Тернопільського міського народного суду - 22.06.1987 діяв Закон СРСР "Про судоустрій України" (далі - Закон № 2022-X), а під час призначення на посаду судді Тернопільського обласного суду - 02.01.1991, діяв Закон СРСР N 328-I від 04.08.1989, які не містили поняття "відставка судді" взагалі, отже й стажу роботи, який враховується при обрахунку права судді на відставку також не визначали. Матеріальне і соціальне забезпечення суддів забезпечувалось їх правом на заробітну плату та пенсійне забезпечення, визначене законодавством Союзу РСР і союзних республік.

Проте, суд зазначає, що частиною 2 статті 8 Закону СРСР N 328-I передбачалося, що суддями вищестоящих судів можуть бути обрані громадяни СРСР, які мають вищу юридичну освіту і стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше п`яти років, у тому числі, як правило, не менше двох років як суддя.

Закон СРСР від 04.08.1989 №328-1 "Про статус суддів в СРСР" не регламентував порядок визначення стажу роботи на посаді судді.

10.02.1993 введено в дію Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ "Про статус суддів" згідно з постановою Верховної Ради України від 15.12.1992 № 2863-ХІІ.

Частиною 1 статті 43 вказаного Закону (втратив чинність 01.01.2012) визначалося, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку закінченням строку повноважень.

Абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-ХІІ, доповненим згідно із Законом N4015-12 від 24.02.94, передбачалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше10 років.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (стаття втратила чинність 20 березня 2008 року), чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Крім того, згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” (яка втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Спір у цій справі стосується наявності підстав для зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді періоду роботи за юридичною спеціальністю, періоду проходження військової служби та навчання у вищому навчальному закладі.

Аналіз норм Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Суд враховує, що позивач призначений на посаду народного судді 22.06.1987 під час дії Закону СРСР "Про судоустрій України" (далі - Закон №2022-X), зокрема в якому не передбачались вимоги щодо стажу на посаду судді.

Проте, на час призначення позивача суддею Тернопільського обласного суду, дів Закон СРСР від 04.08.1989 №328-1 "Про статус суддів в СРСР", зокрема частиною 2 статті 8 якого передбачалося, що суддями вищестоящих судів можуть бути обрані громадяни СРСР, які мають вищу юридичну освіту і стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше п`яти років, у тому числі, як правило, не менше двох років як суддя.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач до обрання його суддею обласного суду працював: на посаді референта облвиконкому по роботі адміністративних органів з 20.09.1984 по 31.07.1986 (1 рік 10 місяців 12 днів), на посаді інструктора оргінструкторського відділу облвиконкому з 01.08.1986 по 21.06.1987 (10 місяців та 21 день), народним суддею з 22.06.1987 по 31.08.1989 (2 роки 2 місяці 10 днів), на посаді інструктором державно-правового відділу обкому Компартії України з 01.09.1989 по 18.07.1990 (10 місяців 18 днів), на посаді інструктора сектору радянських і громадських організацій відділу організаційно-партійної і кадрової роботи обкому Компартії України з 19.07.1990 по 12.11.1990 (03 місяці 25 днів), на посаді консультанта відділу зв`язків з Радами, політичними і громадськими організаціями обкому Компартії України з 13.11.1990 по 01.01.1991 (01 місяць 20 днів). Отже, стаж роботи позивача за юридичною спеціальністю (без урахування посади народного судді) становить 04 роки 01 місяць.

Отже, зважаючи на те, що Законом №1402-VIII передбачена можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стажу, вимога щодо якого визначена законом та який надає право для призначення на посаду судді, і зокрема в даному випадку частина 2 статті 8 Закону СРСР від 04.08.1989 №328-1 "Про статус суддів в СРСР", яка була чинна на момент обрання позивача обласним суддею, вимагала наявності стажу роботи за юридичною спеціальністю не менше п`яти років серед яких 2 роки на посаді судді, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи за юридичною спеціальністю (без урахування стажу на посаді народного судді) - 4 роки 01 місяць.

Висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.01.2021 у справі № 560/499/19.

Стосовно наявності права позивача на зарахування до стажу роботи судді періоду проходження строкової військової служби та періоду навчання, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", чинними на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років.

Судом встановлено, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 виданого 02 жовтня 1985 року вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу з 04.11.1975 по 30.10.1978 на Північному флоті Військово-Морських Сил СРСР.

Також, відповідно до диплома серії НОМЕР_2 виданого рішення Державної екзаменаційної комісії 25 червня 1984 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 в 1979 році вступив до Львівського державного університету ім.І.Франка і в 1984 році закінчив повний курс за спеціальністю правознавство і йому присвоєно кваліфікацію юрист.

Із запису трудової книжки колгоспника №25 виданої 04 січня 1975 на ім`я ОСОБА_1 внесано запис, що 29.11.1978 його було зараховано слухачем підготовчого відділення юридичного факультету денної форми навчання, 25.08.1979 зарахований студентом юридичного факультету денної форми навчання, а 17.08.1984 відрахований із числа студентів університету у зв`язку із закінченням навчання.

Враховуючи наведені вище правові норми, позивач, маючи стаж роботи на посаді судді не менш як 10 років, набув право для зарахування до стажу роботи судді періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 04.11.1975 по 30.10.1978, тобто 2 роки 11 місяців 27 днів, а також половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 25.08.1979 по 17.08.1984 (04 роки 11 місяців 23 дні), тобто 2 роки 05 місяців 27 днів.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Також, в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, статті 138 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 559/443/17.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, що було передбачено законодавством, яке діяло на час здійснення суддею відповідних повноважень, є неправомірним та не узгоджується із принципом правової визначеності.

Отже, бездіяльність відповідача щодо не зарахування до стажу позивача під час розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці часу роботи за юридичною спеціальністю (4 роки 01 місяць), періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 04.11.1975 по 30.10.1978 (2 роки 11 місяців 27 днів), а також половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 25.08.1979 по 17.08.1984 - 2 роки 05 місяців 27 днів, не ґрунтується на вимогах законодавства, порушуючи право позивача на отримання довічного грошового утримання у розмірі, передбаченому законом.

При цьому, суд вважає помилковим розрахунок позивача половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 10 місяців, оскільки половина строку навчання з 25.08.1979 по 17.08.1984 - 2 роки 05 місяців 27 днів.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що зарахування інших видів діяльності, окрім наведених у статті 137 Закону №1402-VIII, не передбачено та суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки приписами абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII чітко визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обираючи ефективний та належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо не зарахування до стажу позивача під час розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 16.09.2021 роботи на посаді референта облвиконкому по роботі адміністративних органів з 20.09.1984 по 31.07.1986 (1 рік 10 місяців 12 днів), на посаді інструктора оргінструкторського відділу облвиконкому з 01.08.1986 по 21.06.1987 (10 місяців та 21 день), на посаді інструктором державно-правового відділу обкому Компартії України з 01.09.1989 по 18.07.1990 (10 місяців 18 днів), на посаді інструктора сектору радянських і громадських організацій відділу організаційно-партійної і кадрової роботи обкому Компартії України з 19.07.1990 по 12.11.1990 (03 місяці 25 днів), на посаді консультанта відділу зв`язків з Радами, політичними і громадськими організаціями обкому Компартії України з 13.11.1990 по 01.01.1991 (01 місяць 20 днів), періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 04.11.1975 по 30.10.1978 (2 роки 11 місяців 27 днів), а також половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 25.08.1979 по 17.08.1984 - 2 роки 05 місяців 27 днів.

Відповідно позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В ході розгляду справи встановлено, що половина строку навчання позивача у вищому юридичному навчальному закладі складає 2 роки 05 місяців 27 днів, а не 2 роки 10 місяців та період на за юридичною спеціальністю до обрання його суддею обласного суду становить 4 роки 01 місяць, а не 2 роки 09 місяців 21 день, як про це зазначає позивач.

Підсумовуючи викладене, судом встановлено, що страховий стаж позивача становить 45 років 09 місяців 26 днів, а стаж який повинен враховуватися для визначення розміру грошового забезпечення становить 42 роки 5 місяців 26 днів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, розмір грошового утримання ОСОБА_1 повинен обчислюватися виходячи із 94% (20 років - 50% + 22 роки (понад 20) - 44% = 94%).

Суд також враховує, що відповідач не заперечує права позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду Тернопільського апеляційного суду від 15.09.2021 №01-17/300/2021, а лише не визнає права позивача на зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби, роботи за юридичною спеціальністю, половини строку навчання у вищому навчальному закладі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити, починаючи з 16.09.2021, ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою про суддівську винагороду Тернопільського апеляційного суду від 15.09.2021 №01-17/300/2021, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог

Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати, понесені позивачем у даній справі, підлягають відшкодуванню в сумі 449,00 грн., пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не зарахування до стажу ОСОБА_1 під час розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 16.09.2021 роботи: на посаді референта облвиконкому по роботі адміністративних органів з 20.09.1984 по 31.07.1986 (1 рік 10 місяців 12 днів), на посаді інструктора оргінструкторського відділу облвиконкому з 01.08.1986 по 21.06.1987 (10 місяців та 21 день), на посаді інструктором державно-правового відділу обкому Компартії України з 01.09.1989 по 18.07.1990 (10 місяців 18 днів), на посаді інструктора сектору радянських і громадських організацій відділу організаційно-партійної і кадрової роботи обкому Компартії України з 19.07.1990 по 12.11.1990 (03 місяці 25 днів), на посаді консультанта відділу зв`язків з Радами, політичними і громадськими організаціями обкому Компартії України з 13.11.1990 по 01.01.1991 (01 місяць 20 днів), періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 04.11.1975 по 30.10.1978 (2 роки 11 місяців 27 днів), а також половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 25.08.1979 по 17.08.1984 – 2 роки 05 місяців 27 днів.

3. Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи судді 4 роки 10 місяців роботи за юридичною спеціальністю, а саме: на посаді референта облвиконкому по роботі адміністративних органів з 20.09.1984 по 31.07.1986 (1 рік 10 місяців 12 днів), на посаді інструктора оргінструкторського відділу облвиконкому з 01.08.1986 по 21.06.1987 (10 місяців та 21 день), на посаді інструктором державно-правового відділу обкому Компартії України з 01.09.1989 по 18.07.1990 (10 місяців 18 днів), на посаді інструктора сектору радянських і громадських організацій відділу організаційно-партійної і кадрової роботи обкому Компартії України з 19.07.1990 по 12.11.1990 (03 місяці 25 днів), на посаді консультанта відділу зв`язків з Радами, політичними і громадськими організаціями обкому Компартії України з 13.11.1990 по 01.01.1991 (01 місяць 20 днів), періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 04.11.1975 по 30.10.1978 (2 роки 11 місяців 27 днів), а також половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі з 25.08.1979 по 17.08.1984 - 2 роки 05 місяців 27 днів.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити, починаючи з 16.09.2021, ОСОБА_1 , судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду від 15.09.2021 №01-17/300/2021 із врахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 449 (чотириста сорок дев`ять) грн 00 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);

Головуючий суддя Осташ А.В.