Рішення № 101601277, 30.11.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6626/21

30 листопада 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дії щодо відмови у здійснення перерахунку та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дії щодо відмови у здійснення перерахунку та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, в якій просила зарахувати їй до стажу роботи на посаді судді додаткових п`ять років роботи у сфері права і визначити його як 28 (двадцять вісім) років 05 (п`ять) місяців 15 (п`ятнадцять) днів. Здійснити перерахунок та виплату довічного грошового втримання судді у відставці, на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду за № 01-17/186/2020 від 14.07.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді, з урахуванням стажу судді 28 (двадцять вісім) років 05 (п`ять) місяців 15 (п`ятнадцять) днів, з урахуванням фактично виплачених сум.

Листом за №5541-5646/Ж-02/8-1900/21 від 20.09.2021 ГУПФУ в Тернопільській області повідомило позивача про відмову у задоволенні її заяви.

А тому, позивач вважає, що дії працівників Пенсійного фонду при обчисленні стажу та перерахунку грошового утримання не відповідають вимогам закону.

Ухвалою від 18.10.2021 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 10.11.2021. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

ОСОБА_1 з 19.02.2020 р. має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, саме з урахуванням вимог ст. 142 Закону №1402-VIII, яке становить 50 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Тому, Головне управління здійснюючи перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 р. у справі №500/2906/20 з урахуванням положень ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII, діяв відповідно до чинного законодавства, оскільки з 18.02.2020р. чинним законодавством встановлено єдиний підхід до обрахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Так, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Тому зарахувати до стажу роботи судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання період роботи з 22.12.1978 по 03.10.1983 на посаді юрисконсульта Тернопільської ОТП, період роботи з 04.10.1983 по 04.07.1993 на посаді адвоката Тернопільської юридичної консультації підстав немає.

Таким чином, відсоток для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання визначено відповідно до наявного стажу роботи на посаді судді й становить 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків +2 відсотки за кожний рік понад 20). На підставі вищенаведеного, відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Беручи до уваги зміст наведених норм та відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участю, суд вважає за можливе розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в межах строку, визначеного статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов і відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є суддею у відставці з 20.12.2016 року. У грудні 2016 року їй в установленому законом порядку було призначено щомісячне довічне грошове утримання, у розмірі 86% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

На час виходу у відставку трудовий стаж позивача становив: стаж на посаді судді - 23 роки 05 місяців 15 днів (з 21 червня 1993 року по 16 березня 2017 року); стаж на посаді юрисконсульта Тернопільської ОТП по тарі тресту Укрпромтара - 4 роки 09 місяців, 112 днів ( з 21.12.78 р. по 03.10.83 р.); стаж на посаді адвоката Тернопільської юридичної консультації - 9 років 9 місяців 2 дні (з 03.0.1983 р. по 05.07.1993 р).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду за №500/2906/20 від 10.11.2020 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити мені з 19.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Тернопільського апеляційного суду за № 01-17/186/2020 від 14.07.2020, з урахуванням фактично виплачених сум.

На виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області проведено перерахунок отриманого позивачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року із врахуванням розміру суддівської винагороди відповідно до довідки Тернопільського апеляційного суду за № 01-17/186/2020 від 14.07.2020.

При здійсненні перерахунку нарахованого довічного грошового утримання судді у відставці Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області взяло до уваги лише час роботи на посаді судді 23 роки 05 місяців 15 днів, а також зменшило відсотковий розмір довічного грошового утримання судді у відставці від заробітної плати судді з 86% до 56%.

Враховуючи вищезазначені порушення, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою, в якій просила зарахувати до стажу роботи на посаді судді додаткових п`ять років роботи у сфері права і визначити його як 28 ( двадцять вісім) років 05 (п`ять) місяців 15 (п`ятнадцять) днів та здійснити перерахунок та виплату довічного грошового втримання судді у відставці, на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду за № 01-17/186/2020 від 14.07.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням стажу судді 28 (двадцять вісім) років 05 (п`ять) місяців 15 (п`ятнадцять) днів, з урахуванням фактично виплачених сум.

Листом за №5541-5646/Ж-02/8-1900/21 від 20.09.2021 ГУПФУ в Тернопільській області повідомило позивачу про відмову у задоволенні її заяви.

Не погодившись із діями працівників Пенсійного фонду при обчисленні стажу та перерахунку грошового утримання позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій та статус суддів" № 2453- VI від 07.07.2010 року, який набрав чинності 30.07.2010 року, судді, призначені чи обранні на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Згідно із ч.І ст.137 Закону № 1402-VIII “Про судоустрій та статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною другою ст. 137 Закону № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Частина перша статті 7 Закону № 2862-ХІІ (чинна на момент мого призначення на посаду судді) визначала, що на посаду судді апеляційного суду може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як п`ять роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Вимоги, визначені Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" діяли з 10.02.1993 року до 05.07.2001 року при обранні суддів на посаду вперше, тобто на дату обрання позивача та зарахування на посаду судді апеляційного суду Тернопільської області - 21 червня 1993 року, що підтверджується копією трудової книжки та матеріалами пенсійної справи.

Право на зарахування стажу роботи в галузі права п`ять років мають судді, яких було обрано на посаду судді Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, військового суду регіону і Військово-Морських Сил України згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-ХІІ.

Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби, час роботи на посаді слідчого.

З огляду на зазначене, право на зарахування стажу роботи в галузі права до п`яти років (фактичний стаж за юридичною спеціальністю) мають судді, яких було обрано на посаду судді апеляційного суду вперше згідно з вимогами, встановленими Законом № 2862-ХІІ на день їх обрання.

Відповідно до запису в трудовій книжці, позивач зарахована на посаду судді апеляційного суду Тернопільської області 21 червня 1993 року.

За таких обставин, вона має право на зарахування до стажу роботи на посаді судді додаткових п`ять років роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття права для призначення на посаду судді вперше, а тому і порушене її право підлягає поновленню шляхом зобов`язання зарахувати цей період до стажу роботи судді.

Отже, загальний стаж позивача для визначення відсоткового розміру її щомісячного довічного утримання судді у відставці становить 28 (двадцять вісім) років 5 (п`ять) місяців, 15 днів.

Таким чином, суд вважає, що не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, стажу роботи в галузі права - п`ять років, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19 (провадження № 11-882заі19). Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону № 1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений -частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.

Частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці четвертому пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Також слід вказати, що частина третя статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", визначає розмір щомісячного довічного грошового утримання, який виплачується судді у відставці при призначенні. Розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону та з урахуванням рішення КСУ від 04.12.2018 № 11- р/2018.

Питання перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддів у відставці врегульовано ч. 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402 "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 200/3958/19- а, висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Разом з тим, на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року, відповідач здійснив з 19.02.2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, який був визначений у розмірі 86%, та його основний розмір після перерахунку склав 56% суддівської винагороди.

Відтак, суд вважає такі дії по перерахунку довічного утримання позивача, які виразились у зменшенні основного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці із 86% суддівської винагороди до 56 %, неправомірними і такими що суперечать вимогам закону.

Також суд звертає увагу на те, що призначення та перерахунок щомісячного утримання є різними за змістом та механізмом процедурами та встановлення розміру щомісячного довічного утримання. Відтак, при перерахунку довічного утримання має застосовуватись норма, що визначає розмір довічного утримання у відсотках, яка діяла на момент призначення такого (утримання).

Крім того, оспорюване зменшення розміру довічного грошового утримання позивача суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, яка згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, відповідного якої, якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (справа "Пічкур проти України", "Стек та інші проти Сполученого Королівства").

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, однак Законом України «Про судоустрій і статус суддів» обсяги існуючих прав суддів загальних судів було звужено.

Згідно з положеннями ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з норм ст. 58 Конституції України матеріальні та соціальні гарантії позивача як судді у відставці, які були встановлені на день його виходу у відставку, не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.

Згідно з рішенням Конституційного суду України №1-рп від 09.02.1999 року щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (Про зворотну дію у часі закону ті інших нормативно-правових актів), Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів, та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта Не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закріплення принципу незворотності, дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду від 5 квітня 2001 року за № 3- рп/2001 року за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України ( справа про податки)» Конституційний Суд надав офіційне тлумачення ч. 1 ст. 58 Конституції України, в якому вказав, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно - правових актів.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 року дано офіційне тлумачення ст. 22 Конституції України, а саме: поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод, що відповідно до положень ч. 3 ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані: при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів».

При вирішенні даного спору суду слід врахувати також роз`яснення, викладені у Листах Вищої Ради Правосуддя, Верховного суду, Вищої Кваліфікаційної комісії Суддів України, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, Національної школи суддів України від 05.11. 2018 №41783/ 9-18, №2664/02-18, № 01- 6157/18, №9-ре 111/18, № 1- 22433/18, № 02/3878, у яких роз`яснено порядок застосування встановленого Законом правового механізму зарахування до спеціального стажу судді будь - якого юридичного стажу, в тому числі і на посаді адвоката, який був необхідною кваліфікаційною вимогою призначення позивача на посаді судді.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції №15 від 08.10.2021.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді додаткових п`ять років роботи у сфері права і визначити його як 28 (двадцять вісім) років 05 (п`ять) місяців 15 (п`ятнадцять) днів.

Зобов`язати здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Тернопільського апеляційного суду за № 01-17/186/2020 від 14.07.2020 у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді, з урахуванням стажу судді 28 (двадцять вісім) років 05 (п`ять) місяців 15 (п`ятнадцять) днів, з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

Головуючий суддя Подлісна І.М.