Рішення № 101600911, 02.12.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2021 року м. Рівне №460/8847/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 457 від 14.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 70 о/с від 21.05.2021 «По особовому складу», поновити його на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав у органах Національної поліції України станом на 21.05.2021, стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, рішення суду в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в основу оспорюваних наказів було покладено висновок службового розслідування від 13 травня 2021 року, який містить лише опис імовірно вчиненого корупційного діяння, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021240030000016 від 08 квітня 2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, вирок по якому не ухвалено. Стверджує про безпідставність вказаного Висновку службового розслідування, адже останній не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, зокрема відсутні пояснення осіб та інші докази, які підтверджують наявність у діях Позивача ознак дисциплінарного правопорушення, в основу висновку службового розслідування від 13 травня 2021 року комісія поклала не доведену вину позивача, а сам факт реєстрації відомостей у ЄРДР, затримання та повідомлення 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, зазначаючи, що такий факт підриває авторитет органів Національної поліції України, ім`я та статус як діючого поліцейського. На думку позивача, вказане свідчить про протиправність оспорюваних наказів відповідача та утворює підстави для їх скасування, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 05 липня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому Головне управління Національної поліції в Рівненській області зазначило, що наявність чи відсутність у діях позивача складу кримінального (корупційного) правопорушення жодним чином не спростовує наявності чи відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку та правомірності його звільнення зі служби. Вказав, що при накладенні дисциплінарного стягнення та звільненні позивача, відповідачем не було допущено порушень порядку притягнення позивача до дисциплінарноїх відповідальності, оскільки таке відбулось за результатами проведеного службового розслідування та в межах строків, визначених законодавством. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

В подальшому позивачем було подано відповідь на відзив, а відповідачем долучено до матеріалів справи додаткові письмові пояснення.

В судовому засіданні 04.08.2021 розгляд справи відкладено до 30.09.2021.

В судовому засіданні 30.09.2021 розгляд справи відкладено до 19.10.2021.

19.10.2021 розгляд справи відкладено до 09.11.2021.

До початку судового засідання 09.11.2021 позивач та представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст.229 КАС України).

Враховуючи подане клопотання та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу №460/8847/21 в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 09.10.2017 року проходив службу в Національній поліції на посаді поліцейського роти батальйону Управління патрульної поліції в місті Рівному. Згодом, із 01.02.2019 року по 21.05.2021 року служив у лавах Національної поліції на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області. Зазначене підтверджується записами в його послужному списку, спеціальний жетон № 0168556.

Згідно наказу ГУНП в Рівненській області № 457 від 14.05.2021, 13.04.2021 приблизно о 16:00 слідчим Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому (з дислокацією у м. Рівному), за участі співробітників Управління СБ України в Рівненській області, при реалізації заходів у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 6202124003000016 від 08.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, стосовно окремих працівників Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, по вул. Симона Петлюри, 35, м. Рівне, під час отримання неправомірної вигоди були затримані оперуповноважений ВПК Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції ОСОБА_1 та оперуповноважений ВКП Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції ОСОБА_2 , які будучи працівниками правоохоронного органу, використовуючи надану їм владу та службове становище, одержали неправомірну вигоду, а саме грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) гривень від громадянина, анкетні дані якого засекречені.

Лейтенантів поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 затримали в порядку ст. 208 КПК України.

14.04.2021 слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому (з дислокацією у м. Рівному), в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 6202124003000016 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, лейтенантам поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за вимагання неправомірної вигоди групою осіб у місцевого мешканця за непритягнення останнього до передбаченої законом відповідальності за незаконне зберігання психотропних речовин.

15.04.2021 слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та відсторонено від посад.

Згідно наказу ГУНП в Рівненській області № 457 від 14.05.2021, у діянні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається порушення службової дисципліни, що утворює склад дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні Присяги поліцейського, що призвело до виникнення надзвичайної події, що підриває авторитет Національної поліції, ім`я та статус останніх, як поліцейських, дискредитації звання поліцейського.

Таким чином, на підставі зібраних матеріалів під час проведення службового розслідування згідно наказу відповідача встановлено, що лейтенанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушили службову дисципліну, пункти 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179.

Наказом Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 457 від 14.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивача, за порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги поліцейського, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, звільнено зі служби в органах Національної поліції на підставі ч. 1 п. 6 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

З вказаним наказом позивача було ознайомлено 18.05.2021.

В подальшому, 21.05.2021 Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області прийнятий наказ № 70 о/с «По особовому складу», яким 21.05.2021 позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вважаючи протиправними наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 457 від 14.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та наказ № 70 о/с 21.05.2021 «По особовому складу» позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам сторін суд зазначає таке.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Пунктами 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки.

Абзацами 1, 2, 5 пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, визначено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2237-VIII (в подальшому - Статут), за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Статуту, поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком, у відповідності до ст. 12 Статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Аналіз зазначених положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України дає підставі дійти висновку, що дисциплінарна відповідальність поліцейського може наступити лише після вчинення ним відповідної дії або бездіяльності та встановлення у таких діях чи бездіяльності складу саме дисциплінарного проступку, тобто протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

При цьому, дисциплінарна відповідальність можлива також як окремий вид відповідальності, у разі вчинення поліцейським адміністративного, кримінального правопорушення, однак, лише після того, як особу притягнуто до такої відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Аналогічні положення визначені ст. 17 КПК України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно частини 2 цієї статті КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

При цьому ч. 5 ст. 17 КПК України визначено, що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 КПК України, засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок щодо якого набрав законної сили.

Аналіз зазначених положень КПК України вказує на те, що склад інкримінованого особі кримінального правопорушення на етапі повідомлення такій особі про підозру (пред`явлення обвинувачення) не є достеменно встановленим.

Особа вважається винуватою у вчиненні кримінального правопорушення та визнається такою, що вчинила кримінальне правопорушення лише після того, як її вину буде доведено у порядку, встановленому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відтак, до цього особа вважається підозрюваним (у разі направлення обвинувального акту до суду - обвинуваченим), а після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудженим.

Як вбачається із висновку службового розслідування, Дисциплінарна комісія ГУНП в Рівненській області при проведенні службового розслідування мала у своєму розпорядженні лист за вих. № 458-Р/14-01-03-21 від 19.04.2021, що надійшов із ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому (з дислокацією у м. Рівному) про те, що 14.04.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за вимагання неправомірної вигоди групою осіб у місцевого мешканця за не притягнення останнього до передбаченої законом відповідальності за незаконне зберігання психотропних речовин.

Згідно цього листа, копію повідомлення про підозру надати не представляється можливим на даній стадії досудового розслідування, оскільки вказані відомості становлять таємницю досудового розслідування, розголошення яких може негативно вплинути на подальший хід розслідування вказаного кримінального правопорушення та встановлення можливої причетності до кримінального правопорушення інших осіб із числа правоохоронних органів.

Також згідно вищенаведеного листа Комісією встановлено, що 15.04.2021 слідчим суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та відсторонено від займаних посад.

Зазначене свідчить, що Дисциплінарна комісія ГУНП в Рівненській області при проведенні службового розслідування керувалась інформацією ТУ ДБР у місті Хмельницькому (з дислокацією у м. Рівному) про затримання, повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу і заходу забезпечення стосовно Позивача.

Проте повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу або посадової особи, який (яка) проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до вчинення злочину. Таке припущення грунтується на неостаточних результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй у провину діяння може бути змінена.

Враховуючи викладене, висновки службового розслідування не дають достеменних підстав вважати, що у діях позивача комісія встановила саме склад дисциплінарного проступку.

Аналогічні правові висновки щодо необхідності встановлення службовим розслідуванням в діях особи складу дисциплінарного проступку викладені у постановах Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 815/1956/16 та від 20 листопада 2019 року у справі № 817/2166/16.

Разом з тим будь-яких нових чи додаткових обставин та/або даних Дисциплінарною комісією ГУНП в Рівненській області в ході службового розслідування встановлено не було.

Суд звертає увагу на те, що підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, склад якого включає суб`єкт, суб`єктивну сторону, об`єкт та об`єктивну сторону.

Не може бути дисциплінарного правопорушення без шкідливих наслідків, які поділяють за ступенем шкідливості, а також за дією у часі.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосоване тільки одне дисциплінарне стягнення.

З урахуванням викладеного, положень Конституції України та КПК України, зокрема стосовно дії презумпції невинуватості, зазначене підтверджує відсутність на даний час доказів наявності у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку.

Суд зауважує, що отримані пояснення від працівників Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області жодним чином не підтверджують та не спростовують інформацію, зазначену в листі ТУ ДБР у місті Хмельницькому (з дислокацією у м. Рівному), а відмова від надання пояснень в ході службового розслідування жодним чином не є перешкодою у проведенні службового розслідування, оскільки таке право ОСОБА_1 визначене статтею 63 Конституції України та пунктом 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що Дисциплінарною комісією ГУНП в Рівненській області не встановлено складу дисциплінарного проступку та безпідставно прийняте рішення про наявність в діяннях позивача складу дисциплінарного проступку, позаяк такі висновки зроблені на основі даних, що, у відповідності до положень КПК України, є такими, що не встановлюють винуватість особи.

При цьому Дисциплінарною комісією ГУНП в Рівненській області не було належним чином з`ясовано дійсних обставин справи та не було перевірено достовірності пояснень ОСОБА_2 , наданих в ході його проведення, а відтак розслідування проведене неповно, поверхнево та упереджено.

Водночас суд бере до уваги аргументи позивача ОСОБА_1 стосовно того, що розуміючи незалежність дій працівників ДБР від його волі та необхідність забезпечення покладеної на нього моральної відповідальності як поліцейського, з метою запобігання дискредитації органів Національній поліції України та почесного звання поліцейського, позивач не вчинив при його затриманні будь-якого ганебного вчинку, зокрема, не перебував у стані алкогольного сп`яніння, не перешкоджав працівникам ДБР у виконанні ними їхніх службових обов`язків, не ухилявся від проведення слідчих (розшукових) дій, не виражався нецензурною лайкою в громадських місцях тощо.

Таким чином позивач забезпечив виконання покладених на нього Законом України «Про Національну поліцію», Дисциплінарним статутом Національної поліції України, Присягою поліцейського, Правилами етичної поведінки поліцейських обов`язків в частині неухильного виконання положень чинного законодавства України, забезпечення службової дисципліни та унеможливлення дискредитації органів Національній поліції України і почесного звання поліцейського.

Суд зазначає, що про упередженість та суперечливість у діях Дисциплінарної комісії ГУНП в Рівненській області, а також безпосередньо ГУНП в Рівненській області свідчить той факт, що упродовж нетривалого періоду часу позивачу відповідачем були надані службові характеристики, які повністю суперечать одна одній.

Так, згідно службової характеристики від 20.01.2020 ОСОБА_1 характеризується виключно позитивно, а згідно службової характеристики від 14.04.2021, яка була отримана вже в ході проведення службового розслідування, ОСОБА_1 вже характеризується вкрай негативно.

Також суд оцінює посилання у висновку службового розслідування на практику Верховного Суду (постанова від 28.02.2020 у справі № 807/160/18 та постанова від 17.09.2019 у справі № 806/2555/17) як безпідставні, виходячи з того, що у вказаних постановах судом розглянуті обставини справ, що є відмінними від даної справи.

Так, у своєму відзиві на позов Відповідач припускає, що неправомірна вигода була отримана поліцейськими з метою невжиття встановлених законодавством заходів щодо притягнення особи злочинця до кримінальної відповідальності.

Проте, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, як це передбачено ч. 2 ст. 77 КАС України.

Відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, у відповідності до норм ст. ст. 73 - 79 КАС України, які би доводили факт отримання поліцейськими, зокрема позивачем ОСОБА_1 , неправомірної вигоди. Не доведений факт невжиття встановлених законодавством заходів щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності. Оперуповноважений відділу кримінальної поліції ОСОБА_1 не був слідчим та не здійснював притягнення осіб до кримінальної відповідальності, а лише збирав оперативну інформацію у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, яку в подальшому використовує слідчий в своїй роботі.

Крім того, відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 15.04.2021 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати місце проживання у період часу з 22.00 години по 06-00 годину ранку наступного дня без дозволу слідчого, прокурора чи суду на строк до 14 червня 2021 року включно (справа № 686/9444/21, провадження № 1-кс/686/4257/21).

Проте судом встановлено, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 серпня 2021 року у справі № 569/11998/21 про призначення справи до судового розгляду та відмову в задоволенні клопотань про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Також Відповідач посилається на те, що підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення дисципліни чи вчинення дисциплінарного проступку. Наявність чи відсутність в діях позивача складу кримінального правопорушення жодним чином не спростовують факту вчинення останнім дисциплінарного проступку, що став підставою для звільнення позивача зі служби в поліції.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Частиною 3 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Судом встановлено, що зміст висновку службового розслідування від 13 травня 2021 року містить лише опис імовірно вчиненого корупційного діяння, по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021240030000016 від 08 квітня 2021 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, вирок по якому не ухвалено.

Під час службового розслідування були відібрані пояснення майора поліції ОСОБА_3 , підполковника поліції ОСОБА_4 , підполковника поліції ОСОБА_5 , майора поліції ОСОБА_6 . Ці пояснення не містять інформації про будь-який склад дисциплінарного проступку з боку позивача, а лише свідчать про обізнаність вказаних осіб про подію, яка сталася 13 квітня 2021 року відносно ОСОБА_1 .

Вищезазначений службовий висновок не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 службової дисципліни (як, наприклад, відсутні пояснення осіб та інші докази, які підтверджують наявність у діях Позивача ознак дисциплінарного правопорушення).

В основу висновку службового розслідування від 13 травня 2021 року комісія покладає не доведену вину позивача, а сам факт реєстрації відомостей у ЄРДР, затримання та повідомлення 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, зазначаючи, що такий факт підриває авторитет органів Національної поліції України, ім`я та статус як діючого поліцейського (Висновок службового розслідування абз. 1 стор. 15).

Також в обгрунтування своєї правової позиції у справі Головне управління Національної поліції в Рівненській області посилається на те, що лейтенант поліції ОСОБА_1 , нехтуючи взятими на себе обов`язками, повноваженнями, достовірно розуміючи суть кримінального правопорушення та передбачену за його скоєння відповідальність, замість здійснення превентивної, профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень, виявлення причин та умов, що сприяли їх вчиненню, сам вчинив протиправне діяння, пов`язане з корупцією.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, є кримінально караним діянням, що підлягає встановленню за наслідками кримінального провадження і доведення вини особи. При цьому у кримінальному провадженні підлягають доказуванню як подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), так і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (ст. 94 КПК України).

Затримання особи за вчинення кримінального правопорушення чи злочину та повідомлення їй про підозру у його вчиненні не є доказами винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки відповідальність осіб має індивідуальний характер, який належить встановити.

Відповідач вказує, що поліцейський повинен неухильно дотримуватись обмежень і заборон передбачених Законом України «Про запобігання корупції» та робить висновки про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, що виразився у грубому порушені вимог службової дисципліни, п. п. 1, 2 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIІI, Присяги поліцейського, абзаци 1, 2, 5 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, ст. 22, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції».

Однак така позиція Відповідача суперечить положенням ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції», особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції», особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 59 Закону України «Про запобігання корупції», відомості про фізичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Національного агентства електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Однак вирок суду чи постанова у справі про вчинення адміністративного правопорушення, які б набрали законної сили на момент виникнення спірних правовідносин, або відомості з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, відносно Позивача не знайшли свого відображення у матеріалах службового розслідування.

Отже, висловлюючи позицію щодо звільнення позивача зі служби в Національній поліції у зв`язку з порушенням службової дисципліни, комісія фактично визнала Позивача винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, в той час, як у кримінальному провадженні № 62021240030000016 від 08 квітня 2021 року він не перебуває в статусі особи, визнаної винним.

Тобто комісія, приймаючи таке рішення, діяла без врахування положень Закону України «Про запобігання корупції» та фактично перебрала на себе функції суду, чим, всупереч вимогам ст. 62 Конституції України, порушила принцип презумпції невинуватості.

Наведене свідчить про відсутність підстав для застосування до позивача п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки дисциплінарне стягнення було застосовано за відсутності обставин, встановлених відповідно до чинного законодавства України, тобто передчасно.

Категорія корупційних злочинів несе собою серйозний характер та посилену відповідальність за їх вчинення, а відтак особливість їх розгляду потребує посиленого з`ясування всіх обставин з врахуванням вимог спеціального антикорупційного законодавства.

Суд наголошує на тому, що органи Національної поліції при вирішенні питання звільнення поліцейського з підстав порушення ним службової дисципліни, що виразилась у недотриманні вимог антикорупційного законодавства України, не наділені повноваженнями застосовувати положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, ігноруючи вимоги Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII.

Так, враховуючи положення спеціального законодавства у питанні проходження поліцейським публічної служби та спеціального антикорупційного законодавства, загальними підставами припинення служби в поліції за вчинення корупційного діяння, є саме набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII), в той час, як реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»), є спеціальною підставою, яка застосовується лише у разі незастосування судом до поліцейського покарання або стягнення за вчинення такого діяння (ч. 2 ст .65-1 Закону України «Про запобігання корупції»).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Так, в розумінні Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні Суду від 06.12.1988 у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії», принцип презумпції невинуватості полягає в тому, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається виключно на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. При цьому, принцип презумпції невинуватості є обов`язковим не лише для органів досудового розслідування чи судів, а й для будь-яких інших суб`єктів владних повноважень. Поширюється він не лише на прийняття такими суб`єктами певних рішень, а й на публічні висловлювання певних посадових осіб. Зокрема, в рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Алене де Рібемон проти Франції», де заявник скаржився на порушення презумпції невинуватості міністром внутрішніх справ, який зробив публічну заяву з твердженням про винуватість заявника. У даному рішенні Суд вказує на те, що заява про винуватість, з однієї сторони, спонукала громадськість повірити в неї, а з іншої випереджало оцінку фактів справи компетентними суддями. Отже, порушення статті 6 пункту 2 мало місце.

Таким чином, сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою. Він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави, відтак жодна посадова особа не може навіть називати людину винуватою, підміняючи таким чином доведення вини відповідно до закону, та перебираючи на себе функцію суду.

Тому суд погоджується з доводами позивача про те, що з висновку службового розслідування вбачається, що дисциплінарна комісія фактично відтворила виклад обставин кримінального правопорушення, які у своїй сукупності надали органам досудового розслідування підстави допускати, що Позивач вчинив кримінальне правопорушення та надала йому правову кваліфікацію. Однак конкретні факти порушення позивачем службової дисципліни у висновку службового розслідування відсутні.

У Висновку службового розслідування за фактом реєстрації у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про вчинення кримінального правопорушення працівниками поліції від 13 травня 2021 року (абз. 2 стор. 16) зазначено, що «повідомлення про підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення вже є порушенням Присяги працівника поліції».

Проте зазначене трактування повідомлення про підозру суперечить главі 22 КПК України, ст. ст. 276 - 179 КПК України.

У цьому контексті посилання відповідача на численну судову практику, зокрема на постанови Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі № 817/1275/16, від 11 квітня 2018 року у справі № 817/1303/16, від 25 квітня 2017 у справі № 816/604/17, від 24 березня 2020 року у справі № 808/330/17, від 01 липня 2021 року у справі № 807/19/18, від 23 січня 2020 року у справі № 817/1047/17, від 16 квітня 2020 року у справі № 807/1223/17, від 24.03.2020 року у справі № 804/177/17, від 28 лютого 2020 у справі № 807/160/18, від 17 липня 2019 року по справі № 806/2555/17, суд розцінює як безпідставні, виходячи з того, що у вказаних постановах Верховним Судом розглянуті обставини справ, які є відмінними від даної справи.

У відзиві Відповідачем також зазначено, що ОСОБА_1 притягувався до дисциплінарної відповідальності, згідно наказу Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області від 29.04.2020 року № 52, яким було оголошено сувору догану за порушення службової дисципліни, що виразилось в неналежному виконанні службових обов`язків, а саме перебування на службі в стані алкогольного сп`яніння та неналежному зберіганні вогнепальної зброї.

Проте, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, cтрок дії дисциплінарного стягнення у виді суворої догани становить чотири місяці з моменту оголошення його порушникові.

Отже, строк дії дисциплінарного стягнення, накладеного наказом Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області від 29.04.2020 року № 52, згідно запису в послужному списку ОСОБА_1 , закінчився 29 серпня 2020 року.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 1. ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Таким чином, гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються у тому числі і на поліцейських.

За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку, що спірні накази Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 457 від 14.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції згідно пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» та № 70 о/с від 21.05.2021 «По особовому складу» в частині звільнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» не відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості та прийняті без урахування фактичних обставин, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом скасування оспорюваних наказів відповідача. Відтак позов у цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір у іншій частині позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Приписами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114), передбачено, що це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки.

Відповідно до пункту 24 Положення № 114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

З системного аналізу норм Закону України «Про Національну поліцію» та Положення № 114 судом встановлено, що норми Положення № 114 в частині, зокрема, поновлення поліцейського на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у разі незаконного звільнення, не суперечать вимогам Закону України «Про Національну поліцію», а лише встановлюють певні гарантії осіб, що проходять службу у разі незаконного звільнення та, відповідно, підлягають для застосування.

З довідки за підписом заступника начальника УКЗ ГУНП в Рівненській області підполковника поліції В.Петрика вбачається, що станом на 22.10.2021 року у відділі кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області наявна посада «оперуповноважений відділу кримінальної поліції». Відтак, позивач підлягає поновленню у органах Національної поліції на вказаній посаді з 21 травня 2021 року.

Таким чином, наслідком незаконного звільнення поліцейського з посади є поновлення поліцейського на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення (заробітної плати) за час вимушеного прогулу, що дає підстави для висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, або, у випадку відсутності такої посади на день виконання рішення суду в цій частині, на рівнозначній посаді, яку він займав у органах Національної поліції України станом на 21 травня 2021 року, з дати звільнення, тобто з 21.05.2021 року.

За приписами пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ, і таким є Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), який набрав чинності 27.05.2016 року.

Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відтак, розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, має проводитись шляхом множення розміру середньоденного грошового забезпечення на кількість календарних днів вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19.03.2020 року у справі № 360/4086/18, від 22.04.2020 року у справі № 814/2551/16, від 26.05.2020 року у справі № 814/468/17 та від 08.07.2020 року у справі № 814/82/17.

Загальна тривалість вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 склала 195 календарних днів (з 22.05.2021 року по 02.12.2021 року).

Відповідно до довідки про доходи № 919 від 19.08.2021 та Архівної відомості № 1 за період з січня 2021 р. по квітень 2021 р., середьоденна заробітна плата позивача становила 305 грн. (триста п`ять гривень) 66 коп., середньомісячна заробітна плата складає 9322 грн. (дев`ять тисяч триста двадцять дві гривні) 63 коп.

Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 59603,70 грн (195 х 305,66 грн).

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 у сумі 59603,70 грн за період з 22.05.2021 року по 02.12.2021 року з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування і не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах та обгрунтованості спірних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Хвильового, буд. 2, код ЄДРПОУ 40108761) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 457 від 14.05.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Рівненській області № 70 о/с від 21.05.2021 «По особовому складу» в частині звільнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 21 травня 2021 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Хвильового, буд. 2, код ЄДРПОУ 40108761) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.05.2021 року по 02.12.2021 року у розмірі 59603,70 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот три гривень) 70 коп (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику).

Рішення в частині поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 грудня 2021 року

Суддя У.М. Нор