Ухвала суду № 101600646, 03.12.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16819/21

У Х В А Л А

03 грудня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центру Південного регіону щодо незастосування базового місяця січня 2008 року для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.03.2017 року по 28.02.2018 року; зобов`язання Військово-медичного клінічного центру Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.03.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січня 2008 року (з урахуванням фактично виплаченої суми індексації грошового забезпечення 636,54 грн., розмір недоплаченої індексації становить 45276,46 грн.); зобов`язання Військово-медичного клінічного центру Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь період затримки виплати індексації грошового забезпечення з 03.03.2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.

Від представника відповідача Військово-медичного клінічного центру Південного регіону надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду. В обґрунтування клопотання представник відповідача вказує, що позивач звільнений з військової (публічної) служби та виключений з усіх видів забезпечення 08.12.2020 року. Тобто дізнавшись про ймовірне порушення прав позивач, з огляду на приписи ч. 5 ст. 122 КАС України, мав звернутися до суду протягом місяця.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає із зазначеної норми.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до положень статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про індексацію грошових доходів населення” індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст. 2 “Про індексацію грошових доходів населення” індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

З метою реалізації “Про індексацію грошових доходів населення”, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 липня 2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” (далі - Порядок №1078).

Пунктом 1 Порядку № 1078 визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі №160/8332/20.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 243, 248 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду.

Ухвала окремо від рішення суду по даній справі не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.А. Левчук