Рішення № 101600427, 03.12.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14915/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Грачук В.І.

За участю сторін:

Представника позивача: Бондаренко М.С.

Представника відповідача: Дерець Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби «Про коригування митної вартості товарів» №UА110150/2020/000152/1 від 05.11.2020 року;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2020/00275 від 05.11.2020 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 23.03.2020 року між компанією GREENLINE CHEMICALS LTD (Bulgaria) (як продавцем) та ТОВ «Грінлайн Хімія» (як покупцем) було укладено контракт №23032020, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність товар: бікарбонат натрію; карбонат натрію (сода кальцинована, щільна або в порошку). Кількість товару вказана у Додатках до даного Контракту.

На виконання умов зазначеного контракту підприємство-нерезидент GREENLINE CHEMICALS LTD (Bulgaria) поставило позивачу партію товару, а саме бікарбонат натрію.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 29.10.2020 року було подано до Дніпровської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA110150/2020/017940, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.

Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА110150/2020/000152/1 від 05.11.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2020/00275 від 05.11.2020 року.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 19.01.2021 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» до Дніпровської митниці Держмитслужби було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України.

22.03.2021 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

22.04.2021 року провадження у справі було зупинено. 23.09.2021 року провадження у справі було поновлено, підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 23.11.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, та просив їх задовольнити.

Представник Дніпровської митниці Держмитслужби проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (т. 1 а.с. 210-215) та зазначала, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому позивачем на вимогу контролюючого органу не було надано додаткових документів, які усувають виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої ним митної вартості.

З огляду на зазначене митним органом не міг бути застосований метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА110150/2020/000152/1 від 05.11.2020 року, відповідно до якого митну варіть товару було визначено за 2-м методом. Крім того, за зазначених обставин Дніпровською митницею Держмитслужби було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2020/00275 від 05.11.2020 року.

Таким чином відповідач вважає, що Дніпровська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія».

Позивачем до суду було надано відповідь на відзив (т. 2 а.с. 1-7) в якої ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» наполягало на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, на яку відповідачем надані в свою чергу заперечення (т. 2 а.с. 10-11).

Судом під час розгляду справи в порядку загального позовного провадження встановлено наступне.

ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» зареєстровано як юридична особа 19.06.2017 року про що внесено запис 15561020000062816 (код ЄДРПОУ 41404234). Основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами.

23.03.2020 року між ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» та GREENLINE CHEMICALS Ltd. (Болгарія) було укладено контракт №23032020 (т. 1 а.с. 63-67).

Відповідно до п. 1.1. зазначеного контракту №23032020 від 23.03.2020 року продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність товар: бікарбонат натрію; карбонат натрію (сода кальцинована, щільна або в порошку).

Виробником товару є: 1) «ЕТІ SODA» Uretim PazarlamaNakliyat ve Elektrik Uretim Sanayi ve Ticaret A.S. Yesilagac Quarter. Guragac Kumeevler Trona Tesisleri No.: 47/A 06730 Вeypazari-Ankara-Turkey; 2) KAZAN SODA, Mulk Kume Evleri 1. Cadde No.: 122 Yenikent-Sincan- Ankara- Turkey.

Згідно п.п. 2.1 та 2.2 Контракту №23032020 ціна товару вказана у Додатках до даного Контракту. Ціна товару містить вартість: вартість товару, вартість упаковки, маркування, збереження товару, оформленню всіх необхідних товаросупровідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов поставки, зазначених в кожному додатку.

Пунктами 3.1 та 3.2 Контракту оплата за товар здійснюється у доларах США або Евро. Грошові кошти у розмірі 100% від вартості товару покупець зобов`язується переказати на поточний рахунок продавця банківським переказом протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки товару на умовах даного Контракту.

На виконання зазначеного контракту на адресу позивача компанією GREENLINE CHEMICALS Ltd. (Болгарія) було поставлено бікарбонат натрію.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 29.10.2020 року була подана до Дніпровської митниці Держмитслужби митна декларація №UA110150/2020/017940, у якій товариством з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» в графі 31 було зазначено опис товару: бікарбонат натрію: SODIUM BICARBONATE (FEED GRADE) / бікарбонат натрію (кормовий сорт) - 300,00 мт хімічна формула NaHCО3, CAS №144-55-8, EINECS No 205-633-8, Хімічний склад: NaHCО3 - 99,79%, Na2CО3 - 0,11 %, Cl -122 mg/kg, SО4 - 13 mg/kg. Використовується в тваринництві та птахівництві для збагачення кормового раціону тварин натрієм. Торговельна марка: ETI SODA, Країна виробництва: ТК. Виробник: ЕТІ SODA A.S. Країна виробництва: TR.

В графі 42 митної декларації товариство з обмеженою відповідальністю відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» зазначило, що вартість товару становить 73500,00 доларів США.

При цьому позивачем, разом із митною декларацією будо надано наступні документи: сертифікат якості №20-7259 від 13.10.2020 року, пакувальний лист №CD02020000002749 від 07.10.2020 року, рахунок-фактуру (інвойс) №CD02020000002749 від 07.10.2020 року; коносамент №5 від 11.10.2020, вантажну відомість від 11.10.2020 року, декларацію про походження товару CD02020000002749 від 07.10.2020 року, сертифікат про походження товару форми A №D0226613 від 07.10.2020, комерційну пропозицію №14 від 22.09.2020 року, інвойс №5138 від 12.10.2020 року, інвойс №9474 від 07.10.2020 року, інвойс №CD02020000002749 від 07.10.2020 року, інвойс TR-710-2 від 08.10.2020 року, інвойс TR-710-3 від 12.10.2020 року, інвойс №043.1552980.410/14 від 07.10.2020 року, інвойс №043.1552980.410/15 від 11.10.2020 року, виписки з банківських документів №166 від 17.03.2020 року та №211 від 24.03.2020 року, від 07.07.2020 року, калькуляцію собівартості №201 від 20.10.2020 року, страховий поліс №90 від 11.10.2020 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №23032020 від 23.03.2020, додаток №1 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.03.2020, додаток №16 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28.09.2020, договір про надання послуг митного брокера №382019 від 04.07.2019 року, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборі №6115577 від 20.10.2020 року, банківський платіжний документ (SWIFT) інвойса №5138 від 12.10.2020 року, банківський платіжний документ (SWIFT) інвойса №9474 від 09.10.2020 року, банківський платіжний документ (SWIFT) інвойса №043.1552980.410/14 від 13.10.2020 року, банківський платіжний документ (SWIFT) інвойса TR-710-1, TR-7 від 12.10.2020 року, витяг з дистриб`юторського контракту від 24.03.2020 року, генеральний договір страхування №043.1552 від 25.05.2020 року, генеральний акт б/н від 21.10.2020 року, довідкову інформацію від 04.09.2020 року, сертифікат здоров`я №20-41-00 від 09.10.2020 року, копію митної декларації країни відправлення 20410300ЕХ101474 від 06.10.2020 року.

Під час здійснення Дніпровською митницею Держмитслужби правильності визначення митної вартості товару, який надійшов на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ», та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №UA110150/2020/017940 від 29.10.2020 року, контролюючим органом було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також, на думку контролюючого органу, надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) рахунок-інвойс №CD02020000002749 від 07.10.2020 року на загальну суму платежу 73500,00 дол. США. Водночас наданий до митного оформлення SWIFT від 12.10.20 року на суму 46 610,04 дол. США, що не кореспондується з наданим інвойсом на дану поставку товару та містить посилання на інвойси, які не стосуються даної поставки №№TR-710-1, TR-710-2, TR-710-3, а також SWIFT від 13.10.20 року на суму 1170,45 дол. США, що не кореспондується з наданим інвойсом на дану поставку товару та містить посилання на інвойси, які не стосуються даної поставки №043.1552980.410/14 и №043.1552980.410/15, SWIFT до інвойсу №9474, SWIFT до інвойсу №5138, які також не стосуються даної поставки.

2) У декларації митної вартості декларантом заявлено про відсутність взаємозв`язку між продавцем та покупцем. Проте, згідно відомостей мережі Інтернет в групу компаній GREENLINE CHEMICALS входять GREENLINE КІМ Y A TICARET VI NAKLIYAT LTD STI (Turkey), «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Ukraine), «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria);

3) калькуляція собівартості №201020 від 20.10.2020 заявлена декларантом - ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» не відповідає поняттю калькуляції собівартості (calculation of cost) та не містить відомостей щодо вартості товару від виробника;

4) до митного оформлення не надано рахунки компанії перевізника щодо вартості фрахту судном Monte Rosa А. Вказані рахунки не містять посилань на товаротранспортні/комерційні документи, що можуть бути ідентифіковані з оцінюваною партією товару;

5) страховий поліс №90 від 11.10.2020 року відповідає мінімальному покриттю, що передбачено заявленими умовами поставки CIF та містить відомості щодо вартості страхової премії 71,96 дол. США. Проте, вищевказаний страховий документ не кореспондується з рахунком-фактурою №CD02020000002749 від 07.10.2020 року, виставленого продавцем «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria), відповідно до якого ціна товару сформована на умовах поставки CIF Dnipro та викликає обґрунтовані сумніви щодо повноти включення складових митної вартості, а саме витрат на страхування.

6) відповідно до наданої копії митної декларації країни відправлення від 06.10.2020 року (з перекладом) було експортовано товар «бікарбонат натрію (кормовий сорт)» від CINER IC VE DIS TICARET ANONIM SIRKETI до «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria) згідно рахунку-фактури №20243160110886013272379/1 від 06.10.2020 року, що не кореспондується з реквізитами інвойсу від посередника №CD02020000002749 від 07.10.2020. Документ з реквізитами, зазначеними в експортній митній декларації, до митного оформлення не надавався.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів додаткові документи.

05.11.2020 року позивачем в рамках консультації із митним органом по митній декларації №UA110150/2020/017940 від 29.10.2020 року були надані відповідні пояснення та поінформовано відповідача, що декларантом були надані всі документи, які є в наявності, і надати додаткові документи для підтвердження митної вартості декларант не має можливості.

За таких умов Дніпровською митницею Держмитслужби було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА110150/2020/000152/1 від 05.11.2020 року. При цьому у рішенні зазначено, що на підставі аналізу баз даних відповідачем встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить 0,288 дол. США за кг (митна декларація №UА110180/2019/417065 від 08.10.2019 року), ніж заявлено декларантом.

Також відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2020/00275 від 05.11.2020 року.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважаючи їх необґрунтованими та протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про їх оскарження.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія», відзив Дніпровської митниці Держмитслужби, відповідь на відзив та заперечення на неї, та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Ч. 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.ч. 5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27.03.2020 року (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 року (справа №140/1713/19).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом – за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Так відповідач в обґрунтування правомірності своїх рішень посилається на те, що надані позивачем до митного оформлення SWIFT від 12.10.2020 року не кореспондується з наданим інвойсом на дану поставку товару на суму 46 610,04 дол. США та містять посилання на інвойси, які не стосуються даної поставки №TR-710-1, №TR-710-2, №TR-710-3, а також SWIFT від 13.10.20 року на суму, що не кореспондується з наданим інвойсом на дану поставку товару на суму 1170,45 дол. США та містять посилання на інвойси, які не стосуються даної поставки №043.1552980.410/14 та №043.1552980.410/15, SWIFT до інвойсу №9474, SWIFT інвойсу №5138.

Суд з даного приводу зазначає, що відповідно до п. 3.2 зовнішньоекономічного контракту №23032020 від 23 березня 2020 року грошові кошти у розмірі 100% від вартості товару покупець зобов`язується переказати на поточний рахунок продавця банківським переказом протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки товару на умовах даного контракту (т. 1 а.с. 64).

Згідно п.п. 2.2, 4.1 Контракту №23032020 від 23 березня 2020 року ціна товару містить: вартість товару, вартість упаковки, маркування, збереження товару, оформлення всіх необхідних товаросупровідних документів, завантаження на борт транспортного засобу, вартість митних процедур в країні продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов поставки, зазначених в кожному додатку; товар поставляється на умовах згідно з Інкотермс 2010 та в терміні, як це вказано в додатках до даного контракту.

Відповідно до додатку №16 від 28.09.2020 року – специфікації до контракту, продавець поставляє, а покупець приймає і оплачує партію товару на умовах CIF Dnipro river port (CIF Дніпропетровський річковий порт). Оплата через 60 днів після прибуття товару в порт.

Ідентичні положення щодо термінів оплати та умов поставки містить і комерційний рахунок (Commercial invoice) №CD02020000002749 від 07.10.2020 року, який виписувався після укладення сторонами контракту додаткової угоди та який є розрахунковим документом.

З огляду на вищезазначене, відсутність на момент подання митної декларації доказів на підтвердження факту сплати за рахунком-інвойсом №CD02020000002749 від 07.10.2020 року на загальну суму платежу 73 500,00 дол. США обумовлена відповідними договірними зобов`язаннями сторін та не може свідчити про умисне неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МК України.

Окрім того суд звертає увагу, що згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») Продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу.

Згідно з правилом А.6, продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4; сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна; нести витрати, пов`язані з придбанням страхування у відповідності зі статтею А.3 "б"; сплатити будь-які збори за розвантаження в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

Отже, положеннями укладеного сторонами контракту, з посиланням на Правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010, передбачено, що обов`язок оплати фрахту та страхування здійснює виключно продавець.

Так, позивачем, на підтвердження виконання продавцем обов`язку оплати послуг фрахту, в тому числі навантажувально-розвантажувальних робіт було надано митному органу інвойси №TR-710-1, №TR-710-2, №TR-710-3 (т. 1 а.с. 51-52) та такий, що кореспондує їм SWIFT від 12.10.20 року на суму 46610,04 дол. США (т. 1 а.с. 86-87), а також інвойс №5138 від 12.10.2020 року (т.1 а.с. 47) та такий, що кореспондує йому SWIFT від 12.10.2020 року на суму 57409,77 дол. США (т.1 а.с. 80).

Також на підтвердження виконання продавцем обов`язку по страхуванню товару, до митного органу позивачем, зокрема, було надано: генеральний договір добровільного страхування вантажів (по сертифікатам) №043.1552980.410 від 25.05.2020 року, інвойси №043.1552980.410/14 від 07.10.2020 року та №043.1552980.410/15 від 11.10.2020 року та такий, що кореспондує зазначеним інвойсам SWIFT від 13.10.2020 року на суму 1170,45 дол. США.

Таким чином суд вважає необґрунтованими висновки митного органу щодо надання позивачем документів, які не стосуються даної поставки, а саме: SWIFT інвойсів №№TR-710-1, TR-710-2, TR-710-3 від 12.10.2020 року та SWIFT інвойсів №№043.1552980.410/14, 043.1552980.410/15 від 13.10.2020 року та SWIFT інвойсу №5138 від 12.10.2020 року.

До того ж, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 6 ч.2 ст.53 МК України транспортні (перевізні) документи є документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та, відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України, витрати на страхування включаються до митної вартості з наданням підтверджуючих документів виключно у тих випадках, коли витрати на страхування несе декларант.

Однак, положеннями укладеного сторонами контракту та умовами поставки CIF Інкотермс 2010 витрати на страхування та транспортування покладено на продавця, а отже суд зазначає, що у даному випадку витрати на страхування та транспортування не є складовими митної вартості, вони є виключно частиною ціни, яку позивач зазначив у ЕМД.

За таких умов суд також критично ставиться до посилання відповідача, щодо ненадання позивачем рахунків компанії перевізника щодо вартості фрахту судном Monte Rosa, а також те, що страховий поліс №90 не кореспондується з рахунком-фактурою №CD02020000002749 від 07.10.2020 року, виставленого продавцем «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria).

Щодо посилань відповідача «що у декларації митної вартості декларантом заявлено про відсутність взаємозв`язку між продавцем та покупцем, проте, згідно відомостей мережі Інтернет в групу компаній GREENLINE CHEMICALS входять GREENLINE КІМ YA TICARET VI NAKLIYAT LTD STI (Turkey), «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Ukraine), «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria); окрім того, декларантом надано генеральний договір страхування №043.1552980.410 від 25.05.2020 року. Вказаний договір страхування укладений Страхувальником «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria) в особі Генерального директора Олега Бейзерова. Відповідно інформації ІС «Податковий блок» директор ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» - Бейзеров Костянтин Олегович», що на думку відповідача, зокрема, доводить факт пов`язаності відповідних осіб між собою, суд зауважує наступне.

Так відповідно до ч.ч. 12-14 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної.

У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів

Разом з тим, відповідно до частини 17 статті 58 Митного кодексу України особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

У свою чергу, згідно ч.4 ст.15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; вони юридично визнані партнерами по бізнесу; вони є роботодавцем і працівником; будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; вони є членами однієї й тієї самої сім`ї.

Проте, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано суду доказів того, що позивач та продавець є пов`язаними особами, що вплинуло на ціну товару. Також не підтвердженими є доводи відповідача, що можливо існуючий зв`язок між продавцем та покупцем вплинув на заявлену митну вартість.

Щодо твердження відповідача, що лист-калькуляція 201020 від 20.10.2020 року (т.1 а.с.58-59) не містить відомостей щодо загально-визначених статей витрат, включених до собівартості продукції, які є складовими митної вартості, що унеможливлює проведення обчислення повноти заявленої декларантом митної вартості та розгляд наданої інформації як об`єктивної, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України лист визначення калькуляції собівартості не є документом, який підтверджує митну вартість товарів.

Також суд критично ставиться до посилання відповідача, що відповідно до наданої копії митної декларації країни відправлення від 06.10.2020 року (з перекладом) було експортовано товар «бікарбонат натрію (кормовий сорт)» від CINER IC VE DIS TICARET ANONIM SIRKETI до «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria) згідно рахунку-фактури №20243160110886013272379/1 від 06.10.2020 року, що не кореспондується з реквізитами інвойсу від посередника №CD02020000002749 від 07.10.2020 року.

Так позивач з даного приводу надав митному органу відповідні пояснення, в яких зазначив, що номер №20243160110886013272379/1 від 06.10.2020 року не є рахунком-фактурою, а є лише шляхом до системної папки в електронній системі митного органу країни відправлення де зберігаються усі надані до митного оформлення документи. Водночас такі пояснення позивача було невраховані відповідачем.

Решта доводів та заперечень відповідача у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За таких умов суд доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА110150/2020/000152/1 від 05.11.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2020/00275 від 05.11.2020 року є необґрунтованими, а тому протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Що стосується клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зауважує, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зазначає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» не містять вимог зобов`язального характеру до Дніпровської митниці Держмитслужби, які б передбачали обов`язок відповідача вчиняти певні дії за рішенням суду, а стосуються лише скасування судом винесених митним органом рішень. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України одночасно з ухваленням рішення у справі.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 та пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною, встановлюється ставка судового збору у сумі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 1-го прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону №3674-VI визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 року №294-IX, з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум працездатних осіб на місяць у розмірі 2 102,00 гривень.

З огляду на вищезазначене, позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 4204,00 грн.

Водночас позивачем до позовної заяви була додано платіжне доручення від 23.12.2020 року №2943 про сплату судового збору за подання адміністративного позову у загальному розмірі 6 306,00 грн. (т. 1 а.с. 204).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Дніпровської митниці Держмитслужби суму судового збору у розмірі 4 204,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Відповідно до пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що позивачем при поданні адміністративного позову у справі №420/14915/20 було надмірно сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. суд доходить висновку про необхідність повернення позивачу надміру сплаченого судового збору у зазначеній сумі відповідно до платіжного доручення від 23.12.2020 року №2943.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» (65048, м. Одеса, вул. Успенська, 39/1, офіс 5) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА110150/2020/000152/1 від 05.11.2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110150/2020/00275 від 05.11.2020 року.

Стягнути з Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» (код ЄДРПОУ 41404234) суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4204,00 грн.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Грінлайн Хімія» (код ЄДРПОУ 41404234) судовий збір у розмірі 2102,00 грн. згідно платіжного доручення від 23.12.2020 року №2943 за подання адміністративного позову.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний суддею 03 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Білостоцький