Рішення № 101600202, 03.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 грудня 2021 р.справа № 400/4132/21 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в загальному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачіввідповідач 1: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, відповідач 2: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачівГоловне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, пр-т Центральний, 141-В, м. Миколаїв, 54055,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні діїВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (надалі - відповідач 1 або ТУ ДСАУ в Миколаївській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (надалі - третя особа), в якій просить суд:

1) визнати протиправними дії ТУ ДСАУ в Миколаївській області щодо нарахування позивачці суддівської винагороди за період з 18 квітня до 28 серпня 2020 р. (за винятком днів відпустки), із застосуванням ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік";

2) зобов`язати ТУ ДСАУ в Миколаївській області провести перерахування суддівської винагороди позивачки за період з 18 квітня до 28 серпня 2020 р. (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити недоотриману частину.

Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" і не може визначатись іншими актами. В період з 18 квітня до 28 серпня 2020 р. відповідачем 1 суддівська винагорода позивачки виплачувалась з урахуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", тобто з обмеженням в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, що носить протиправний характер.

Відповідач 1 подав відзив, в якому позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що ст. 29 ч. 1, 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачає обмеження грошового забезпечення працівників бюджетних установ, в тому числі і суддів, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідач 1 діяв у відповідності до приписів цього Закону (а. с. 40-47).

Третя особа надала пояснення, які по суті збігаються з відзивом відповідача 1 (а. с. 36-37).

Справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження (а. с. 29-31).

При відкритті провадження в адміністративній справі, суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача Державну судову адміністрацію України (надалі - відповідач 2 або ДСАУ).

Відповідач 2 у відзиві послався на те, що він діяв у відповідності чинних на той час приписів законодавства (а. с. 50-53).

При відкритті провадження у справі судом відмовлено в задоволені клопотання позивачки про витребування доказів.

На підставі ст. 205 ч. 9 КАС України, справа розглянута в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Указом Президента України "Про призначення суддів" № 570/213 від 13 жовтня 2013 р. ОСОБА_1 призначена на посаду судді Новобузького районного суду Миколаївської області строком на 5 років, а наказом виконуючого обов`язки голови Новобузького районного суду Миколаївської області від 21 жовтня 2013 р. № 83 позивачку зараховано до складу суддів цього суду (а. с. 8-13).

Указом Президента України № 33/2020 р. ОСОБА_1 призначена на посаду судді вищезазначеного суду безстроково та наказом голови суду від 4 лютого 2020 р. № 23-аг вважається такою, що приступила до виконання обов`язків судді з 3 лютого 2020 р. (а. с. 15, 16).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392.

18 квітня 2020 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Цим Законом ст. 29 останнього Закону була викладена в такій редакції: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).".

На підставі цієї норми, у період часу з 18 квітня до 28 серпня 2020 р. відповідач 1 виплачував ОСОБА_1 суддівську винагороду із застосуванням обмеження, встановленого ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", тобто 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 р.

Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно до ст. 135 ч. 1, 2, 3 п. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З аналізу наведених норм слідує, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", що узгоджується з принципом незалежності судді, який згідно з ст. 48 ч. 5 п. п. 7, 8 цього Закону забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не вносилися.

Право законодавця на визначення розміру суддівської винагороди іншими законами обмежено як Конституцією України, так і конституційним законом "Про судоустрій і статус суддів".

Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік";

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"".

Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Мотивучи своє рішення, Конституційний Суд України зокрема зазначив, що вирішуючи питання конституційності оспорюваних положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Конституційний Суд України виходить із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в рішенні від 27 лютого 2020 р. дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, так як суддівська винагорода позивачки визначається виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" і до цього Закону жодні зміни в частині її розміру в період з 18 квітня до 28 серпня 2020 р. не вносились, а також враховуючи визнання неконституційними окремих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", суд вважає, що позивачка має право на отримання суддівської винагороди за окреслений період часу в розмірі, передбаченому ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Як слідує з довідки ТУ ДСАУ в Миколаївській області від 5 липня 2021 р., за період з 18 квітня до 28 серпня 2020 р. відповідач 1 нарахував позивачці суддівську винагороду у повному обсязі, однак її виплата здійснювалася з урахуванням обмежень, встановлених ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", які на час їх чинності були обов`язковими для застосування відповідачем 1, а тому суд не вбачає протиправності в діях цього відповідача.

Як передбачено ст. 148 ч. 1, 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України (ст. 148 ч. 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

З урахуванням цього, суд вважає, що саме ТУ ДСАУ в Миколаївській області є тим органом, який повинен виплатити позивачці недоотриману нею суддівську винагороду.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивачка звільнена від сплати судового збору в силу приписів ст. 5 ч. 1 п. 1 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 26299835) Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (пр-т Центральний, 141-В, м. Миколаїв, 54055, ЄДРПОУ 3799230), задовольнити частково.

2. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 26299835) здійснити перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 18 квітня 2020 р. до 28 серпня 2020 р. відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без застосування обмежень, передбачених ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та виплатити недоотриману частину без урахування днів відпустки.

3. У задоволенні позовної вимоги про визнання дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 р. до 28 серпня 2020 р. (за винятком днів відпустки), із застосуванням ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 р., відмовити.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз