Рішення № 101600151, 03.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 грудня 2021 р. справа № 400/1766/20

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.19 р. № 135793-5306-1407

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2019 р. № 135793-5306-1407.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що після створення фермерського господарства особою, яка попередньо отримала в оренду землю та передала її в користування фермерському господарству, до останнього перейшли всі права та обов`язки орендаря земельної ділянки, в тому числі і щодо сплати орендної плати.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити в задоволені позову з тих підстав, що орендарем земельної ділянки є саме ОСОБА_1 , на якого і покладається обов`язок сплати орендної плати. Передача земельної ділянки у користування фермерському господарству не змінює статусу орендаря (а. с. 74-77).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 67-68).

Після відкриття провадження у справі, позовна заява залишалась без руху для вирішення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду (а. с. 99-100, 105-108).

За наслідками розгляду вищезазначеного клопотання, судом відмовлено у його задоволенні (а. с. 123-124).

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

19 грудня 2019 р. ГУ ДПС у Миколаївській області прийняла податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 р. в розмірі 63 266,49 грн. (а. с. 8).

Об`єктом оподаткування є земельна ділянка площею 60 га в межах території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області з кадастровим номером 4825182600:01:000:0654.

В січні 2015 р. між Головним управлінням Держземагенства у Миколаївській області та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, за умовами якого позивач отримав в оренду земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться на території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області і має кадастровий номер 4825182600:01:000:0654 (а. с. 12-19).

19 липня 2017 р. ОСОБА_1 створив фермерське господарство "Говерла-2017", основним видом економічної діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а. с. 22-26).

Вищевказана земельна ділянка включена позивачем до майна фермерського господарства "Говерла-2017", що підтверджується пунктом 4.1. статуту (а. с. 27-35) та актом прийому-передачі від 1 січня 2018 р. (а. с. 36).

Починаючи з 1 січня 2018 р. оренду плату за земельну ділянку сплачує фермерське господарство "Говерла-2017", що підтверджується копіями платіжних доручень (а. с. 37, 43-50).

Відповідно до ст. 9 п. 9.1. пп. 9.1.10. ПК України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.147. цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з ст. 287 п. 287.1. абз. 1 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288 п. п. 288.1-288.3. ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Як передбачено ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ст. 16 ч. 2 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України "Про фермерське господарство".

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (ст. 7 ч. 1 Закону України "Про фермерське господарство").

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство", землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Суд звертає увагу на те, що Закон України "Про фермерське господарство" не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання оренди земельної ділянки. Не встановлює цей Закон і такі наслідки, як набуття фермерським господарством права оренди земельної ділянки, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

Як слідує з матеріалів справи, у 2019 р. земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні фермерського господарства "Говерла-2017".

Разом з тим, як слідує з вищепроаналізованих приписів законодавства, позивач мав оформити передачу земельної ділянки фермерському господарству у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В матеріалах справи мається витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до відомостей якого орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 4825182600:01:000:0654 є ОСОБА_1 , а не фермерське господарство "Говерла-2017" (а. с. 20-21).

Доказів належним чином оформлення передачі права оренди земельної ділянки до фермерського господарства "Говерла-2017", позивач суду не подав.

Таким чином, оскільки орендарем земельної ділянки є позивач, то саме на нього покладається обов`язок сплати орендної плати згідно з договором оренди землі.

Зауваження позивача про те, що використання земельної ділянки здійснюється ним через фермерське господарство "Говерла 2017", яке і сплачує орендну плату, не змінює та не підмінює його статусу як орендаря земельної ділянки.

Що стосується посилань позивача на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 483/1863/17, відповідно до якого "... коли ОСОБА_1 створив фермерське господарство, у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулась фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.", то суд зауважує, що дана постанова стосується спору з приводу визначення юрисдикції спору, а тому не може бути застосована до спірних правовідносин (а. с. 52-60).

Натомість, при розгляд аналогічного спору між ОСОБА_1 та ГУ ДПС у Миколаївській області за попередній період, Верховним Судом у постанові від 18 червня 2021 р. при розгляді справи № 400/1730/19 сформовано такий правовий висновок: "Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формує такий висновок щодо застосування норм підпунктів 288.1, 288.2 статті 288 ПК, статтей 125, 126 Земельного кодексу України, частини другої статті 16, частин першої, другої статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства: податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.".

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз