Рішення № 101599915, 02.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12362/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, скасування вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у наданні соціальної допомоги гарантованої Конституцією;

- зобов`язати відповідача виконати вимоги Конституції України щодо соціального захисту населення;

- скасувати повідомлення № 2421, винесене у 2020 році, скасувати повідомлення № 11321009012100085, винесене у 2021 році;

- виплатити позивачу допомогу, яка належить йому за законом;

- стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 40 000,00 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у грудні 2020 року звернувся до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації щодо надання допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям». Стверджує, що про відмову у наданні допомоги його належним чином не повідомили. У зв`язку з карантинними обмеженнями позивач направив запит з електронної адреси щодо інформування його про прийняте рішення, на який отримав відповідь за № 2421, згідно з якою повідомлено про відмову у наданні допомоги без зазначення на те підстав. 06.12.2020 позивач направив електронний запит до відповідача щодо надання вичерпної інформації щодо підстав відмови. 23.12.2020 на електронну адресу позивача направлено відповідь, в якій зазначено підстави відмови у наданні йому допомоги. У квітні 2021 позивач повторно подав пакет документів про призначення допомоги в ЦНАП м. Пустомити, де зареєстровано його документи. Вказує на те, що жодних повідомлень про призначення йому допомоги чи про відмову у призначенні такої йому не надавалося. У ЦНАП м. Пустомити з бази даних позивачу роздрукували повідомлення про відмову у наданні йому допомоги. На переконання позивача, наданий документ, як і попередні, не є належними і допустимими доказами до суду у зв`язку з неналежним їх оформленням. Покликаючись на описані обставини, позивач заявляє, що не отримав належного інформування органом державної влади в строки, передбачені законом щодо поданої ним заяви про соціальну допомогу, не отримав допомоги, гарантованої йому законом, перебував у невизначеності, тривозі, постійному стресі, що погіршило стан його здоров`я, що є причинно-наслідковим зв`язком для задоволення позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої посадовими особами органу державної влади.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 02.08.2021 позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову.

Ухвалою судді від 02.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалено розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; зобов`язано відповідача надати суду: заяви ОСОБА_1 про призначення соціальної допомоги; усі наявні у відповідача докази на підтвердження обставин, що стали підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні соціальної допомоги згідно з повідомленням № 2421 та повідомленням № 11321009012100085.

22.10.2021 від представника відповідача надійшли витребувані судом докази.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву не подав.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , у грудні 2020 року звернувся до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації з заявою (вх. № 2-854 від 31.12.2020) про призначення йому допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (а.с. 40-41), до якої долучив декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (а.с. 43-46).

24.02.2021 Управлінням соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації прийнято рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї (а.с. 30). Підставою для відмови зазначено, що середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму сім`ї. Відповідно до розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення державної соціальної допомоги від 24.02.2021, розмір доходу фактичний – 206,46 грн; розмір доходу розрахований – 15000,00 грн; сукупний дохід сім`ї за 6 місяців, що передують місяцю звернення за допомогою, складає 15000,00 грн, середньомісячний дохід сім`ї – 2500,00 грн (а.с. 39).

У квітні 2021 року позивач повторно звернувся до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації з заявою (вх. № П-230/127 від 27.04.2021) про призначення йому державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (а.с. 31-33).

12.05.2021 Управлінням соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації прийнято рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї (а.с. 37). Підставою для відмови зазначено, що середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму сім`ї. Відповідно до розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї для призначення державної соціальної допомоги від 12.05.2021: розмір доходу фактичний – 208,50 грн; розмір доходу розрахований – 15000,00 грн; сукупний дохід сім`ї за 6 місяців, що передують місяцю звернення за допомогою, складає 15000,00 грн, середньомісячний дохід сім`ї – 2500,00 грн (а.с. 38).

Згідно з повідомленням № 11321009012100085 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні соціальної допомоги (а.с. 9).

На запит позивача від 24.06.2021 щодо отримання інформації стосовно надання державної соціальної допомоги Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації листом від 30.06.2021 № 01-5/1049 надано відповідь (а.с. 11-12), в якій повідомило, що при розрахунку допомоги позивачу як малозабезпеченій сім`ї застосовувались Закон України «Про державну соціальну допомогу сім`ям з дітьми» та «Порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги». Зазначено, що відповідно до вказаних нормативно-правових актів позивач не має права на нарахування допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Позивач, стверджуючи, що відповідач у встановлений строк не проінформував його щодо розгляду заяв про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та протиправно не призначив такої допомоги, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" (далі - Закон №1768-III) спрямований на реалізацію конституційних гарантій прав громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім`ям.

Відповідно до ст. 1 Закону №1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім`ї, які постійно проживають на території України (ст. 3 Закону №1768-III). При цьому, малозабезпечена сім`я - сім`я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї (ст. 1 Закону №1768-III).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1768-III розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та її середньомісячним сукупним доходом.

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац 7 ст. 1 Закону №1768-III).

Прожитковий мінімум для сім`ї - визначена для кожної сім`ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статі 6 Закону №1768-III державна соціальна допомога призначається на шість місяців.

Відповідно до ст. 4 Закону №1768-III призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім`ї.

Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, умови призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям (далі - державна соціальна допомога), передбаченої Законом України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям”, перелік документів, необхідних для призначення такої допомоги, а також підстави для припинення її виплати визначає "Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 250 (далі - Порядок №250).

Відповідно до п. 5 Порядку №250, для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім`ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи:

- заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики;

- декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);

- довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;

- довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).

Відповідно до пункту 7 Порядку №250, розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім`ї та середньомісячним сукупним доходом малозабезпеченої сім`ї.

Розмір прожиткового мінімуму для сім`ї залежить від її складу і визначається як сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до пункту 9 Порядку №250, середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів малозабезпеченої сім`ї, одержаний ними протягом шести місяців. Шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.

Середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім`ї для призначення державної соціальної допомоги визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632.

Згідно приписів п. 10 Порядку № 250, державна соціальна допомога не призначається, якщо:

1) у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених у пункті 11 цього Порядку).

2) особи, які входять до складу малозабезпеченої сім`ї, протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням державної соціальної допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку або оплатили (одноразово) будь-які послуги (крім медичних, освітніх та житлово-комунальних згідно із соціальною нормою житла та соціальними нормативами житлово-комунального обслуговування) на суму, яка на дату купівлі, оплати перевищує 50 тис. гривень;

3) у власності малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок), крім житла, яке розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, у населених пунктах на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або житла, непридатного для проживання, що підтверджено актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), за формою згідно з додатком до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505;

4) у власності малозабезпеченої сім`ї є більше ніж один автомобіль, транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації, з дати випуску якого минуло менше ніж 15 років (крім мопеда і причепа).

Відповідно до п. 11 Порядку № 250 органи соціального захисту населення мають право робити запити та безоплатно отримувати у строк до 10 календарних днів від підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для призначення державної соціальної допомоги та проведення перевірок достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за її призначенням.

Відомості, зазначені в цьому пункті, можуть надаватися органу соціального захисту населення у паперовому та електронному вигляді.

Перевірка належності фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, до першої - третьої груп платників єдиного податку проводиться органом соціального захисту населення з використанням даних з Реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п. 20 Порядку № 250 державна соціальна допомога призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, орган соціального захисту населення повідомляє уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї про те, які документи у місячний строк потрібно подати додатково.

Орган соціального захисту населення інформує уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї про прийняття документів із зазначенням дати їх прийняття, а також документів, які необхідно у місячний строк подати додатково (шляхом надання/надсилання йому повідомлення у паперовому або електронному вигляді (за наявності електронної пошти).

Відповідно до п. 21 Порядку № 250 рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні державної соціальної допомоги орган соціального захисту населення інформує про це уповноваженого представника малозабезпеченої сім`ї із зазначенням підстав для відмови та порядку оскарження рішення (з врученням відповідного повідомлення під особистий підпис).

Рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її призначенні може бути оскаржено заявником в органі виконавчої влади вищого рівня або в суді.

Згідно з п. 4.10 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.09.2006 № 345 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 6 жовтня 2006 р. за № 1098/12972, не пізніше 10 днів від дня подання заяви і всіх необхідних документів, якщо інше не передбачено законодавством, заявнику, його опікуну (піклувальнику), іншому законному представнику чи уповноваженій ним особі, уповноваженій особі ОТГ, яка приймала заяву про призначення соціальної допомоги, за згодою заявника видається повідомлення (надсилається поштою/ електронною поштою / засобами мобільного зв`язку (смс-повідомленням) про призначення соціальної допомоги (або відмову в її призначенні), про що робиться відповідний запис у Журналі видачі довідок та повідомлень (додаток 10), який зберігається у інформатора (в окремих випадках - координатора (головного спеціаліста) з прийому).

Судом встановлено, що позивач у грудні 2020 року та повторно у травні 2021 року звернувся до відповідача з заявами про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям та надав інформацію про доходи членів своєї сім`ї.

Як підтверджується матеріалами справи вказані заяви ОСОБА_1 зареєстровані Управлінням соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації за вх. № 2-854 від 31.12.2020 та за вх. № П-230/127 від 27.04.2021.

До матеріалів справи відповідач долучив рішення від 24.02.2021 та від 12.05.2021 про відмову в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, прийняті за заявами уповноваженого представника сім`ї ОСОБА_1 .

З долучених відповідачем до матеріалів справи рішень від 24.02.2021 та від 12.05.2021 вбачається, що підставою для відмови в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї позивача відповідач зазначив те, що середньомісячний сукупний дохід перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму сім`ї та додав розрахунки середньомісячного сукупного доходу сім`ї, відповідно до яких сукупний дохід сім`ї позивача за 6 місяців, що передують місяцю звернення за допомогою, складає 15000,00 грн, середньомісячний дохід сім`ї – 2500,00 грн.

Втім суд зауважує, що належних та достатніх доказів щодо розміру сукупного доходу сім`ї позивача відповідач до суду не надав. При цьому, з яких відомостей та на підставі чого управлінням визначено конкретні суми сукупного доходу сім`ї та на 1 члена сім`ї позивача відповідачем не зазначено, матеріали справи таких не містять. Таким чином, з розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї, який здійснив відповідач для призначення державної соціальної допомоги, неможливо встановити дійсні обставини щодо розрахованого доходу сім`ї позивача.

Поряд з цим, як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 26.04.2021 за 1 квартал відсутня 2020 року - відсутня інформація про доходи, за 2 квартал 2020 року – 1284,60 грн, 3 квартал 2020 року – 1650,81 грн, 4 квартал 2020 року – 1135,29 грн.

Згідно з довідкою про склад сім`ї, зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та землекористувачів № 708 від 22.04.2021 за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї, зареєстрованих за цією адресою входять: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно з декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 31.12.2020, поданою ОСОБА_1 до заяви про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї, доходи членів його сім`ї за період з 01.04.2020 до 01.10.2020 складають 4200,00 грн – (пенсія ОСОБА_2 ).

Таким чином, відмова у призначенні позивачу державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з підстав того, що середньомісячний сукупний дохід перевищує рівень прожиткового мінімуму для сім`ї перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму сім`ї, є безпідставною та необґрунтованою, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки відповідачем жодних доказів отримання позивачем доходів в розмірі, вказаному у розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім`ї до суду не надано.

Окрім цього, вказані рішення відповідача не містять порядку оскарження таких, як цього вимагає п. 21 Порядку № 250.

Водночас, за твердженням позивача, рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні він не отримував, про результати розгляду своїх заяв дізнався у відповідь на запити щодо отримання інформації стосовно надання державної соціальної допомоги від 06.12.2020 та від 24.06.2021. Відповідач доказів на спростування вказаного твердження позивача не надав.

Зважаючи на імперативно встановлений обов`язок органу соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви прийняти рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні та надіслати таке наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї, а також враховуючи статус Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації у відповідних правовідносинах як суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що саме відповідач у випадку виникнення спору повинен довести факт надіслання уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї прийнятого рішення.

Втім виконання свого обов`язку, передбаченого п. 21 Порядку №250 відповідач не довів. Вручення позивачу повідомлення про відмову у призначенні державної соціальної допомоги без зазначення підстав такої відмови не звільняє орган соціального захисту населення від встановленого п. 21 Порядку № 250 обов`язку надіслати уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї відповідне рішення наступного дня після його прийняття.

Отже, перевіривши відповідність дій відповідача на відповідність критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що відмовляючи позивачу у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом №1768-III та Порядком № 250, відтак, кваліфікує такі дії відповідача як протиправні.

Встановивши протиправність дій відповідача в контексті спірних правовідносин, суд відповідно до наданих йому повноважень п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у наданні соціальної допомоги гарантованої Конституцією у спосіб: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні державної соціальної допомоги позивачу та скасувати рішення відповідача від 24.02.2021 та від 12.05.2021 про відмову позивачу в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.

Щодо вимоги позивача скасувати повідомлення № 2421, винесене у 2020 році, та повідомлення № 11321009012100085, винесене у 2021 році, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Індивідуальним актом згідно з п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України є акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Натомість повідомлення, які просить скасувати позивач, є лише способом інформування заявника про прийняте рішення органу соціального захисту населення, не породжують, не змінюють та не припиняють прав та обов`язків позивача у сфері публічно-правових відносин та не можуть безпосередньо заподіяти йому майнову чи іншу шкоду, тобто не є актами індивідуальної дії у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

До того ж, норма ст. 10 Закону №1768-III та п. 21 Порядку № 250 передбачає оскарження власне рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її призначенні, а не повідомлення про призначення соціальної допомоги (або відмову в її призначенні).

Отже, оскільки скасуванню підлягає рішення суб`єкта владних повноважень як індивідуальний акт, згадані повідомлення не можуть бути скасовані, тому відповідна позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача виплатити позивачу допомогу, яка належить йому за законом, то така не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Державна соціальна допомога призначається на підставі відповідного рішення органу соціального захисту населення.

Як встановлено судом, рішеннями Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації від 24.02.2021 та від 12.05.2021 ОСОБА_1 відмовлено у наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.

Вказаних рішень позивач не отримував та з підставами для відмови належно не ознайомлений, що позбавило його можливості оскаржити такі по суті.

Разом з тим під час судового розгляду справи суд встановив, що рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні у наданні державної соціальної допомоги, прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та дійшов висновку про скасування таких.

Так, згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки призначення державної соціальної допомоги здійснюються органами соціального захисту населення, суд не може перебирати на себе компетенцію суб`єкта владних повноважень та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права позивача на призначення державної соціальної допомоги. Вказане не дозволяє покласти на відповідача зобов`язання щодо виплати позивачу державної соціальної допомоги,

У цьому випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивача про призначення державної соціальної допомоги, зареєстровані за вх. № 2-854 від 31.12.2020 та за вх. № П-230/127 від 27.04.2021, з врахуванням позиції суду, викладеної в цьому рішенні (дослідити наявну інформацію про отриманні доходи позивача; інформацію про склад сім`ї, для обрахунку допомоги).

Визначаючись щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин.

Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 згаданої постанови).

Проте, позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді душевних страждань, психологічних переживань, тощо).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а.

Окрім того, суд наголошує, що доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Однак, позивачем не надано жодних доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, завдання шкоди його здоров`ю, чи завдання йому інших втрат немайнового характеру з яких суд при обрахуванні розміру компенсації міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, матеріальні витрати, понесені позивачем.

Такого ж змісту позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 822/1178/16.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору ухвалою судді від 02.08.2021, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, скасування вчинити дії , стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги.

Скасувати рішення Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації від 24.02.2021 та від 12.05.2021 про відмову ОСОБА_1 в наданні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про призначення державної соціальної допомоги, зареєстровані за вх. № 2-854 від 31.12.2020 та за вх. № П-230/127 від 27.04.2021, з урахуванням висновків суду по цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач – Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації (79000, м. Львів, вул. Винниченка, 18; код ЄДРПОУ 44000827)

Суддя Сидор Н.Т.