Рішення № 101599733, 03.12.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5404/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі також – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» (далі також – відповідач, ТОВ «Лисстальпром»), в якій просить стягнути заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.06.2013 по 30.09.2021 у сумі 79 820,18 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ «Лисстальпром» є платником страхових внесків та зборів до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області.

Відповідно до пунктів «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ працівникам відповідача управліннями Пенсійного фонду України були призначені пільгові пенсії. За період з 01.06.2013 по 30.09.2021 позивачем були виплачені пільгові пенсії з урахуванням поштового збору на загальну суму 79 820,18 грн

Позивачем протягом вказаного періоду направлялися на адресу відповідача відповідні повідомлення на загальну суму фактичних витрат на виплату та доставку виплаченої пенсії. Проте, зазначені в розрахунках суми не сплачувались, у зв`язку з чим за період з 01.06.2013 по 30.09.2021 перед ГУПФУ в Луганській області утворилась заборгованість у сумі 79 820,18 грн.

Відповідач добровільно не виконує свої зобов`язання, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 28.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду після усунення недоліків позовної заяви та відкрито провадження, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) (арк. спр. 119-120, 143-144).

Відповідач позов не визнав, подав відзив, в якому у задоволенні заявлених вимог просить відмовити повністю з таких підстав (арк. спр. 147-152).

У позовній заяві не вказано жодної особи (із зазначенням прізвища, ім`я, по батькові та інших даних), яка за твердженням Позивача працювала у Відповідача та якій призначено пільгову пенсію, не надано доказів, що певна відповідна особа, якій за твердженням Позивача призначено пільгову пенсію, дійсно перебувала у трудових відносинах з Відповідачем та що певна відповідна особа дійсно виконувала роботи у шкідливих умовах та має право на пільгову пенсію, не вказано місця роботи та строку роботи, не вказано дати призначення пенсії відповідній особі.

Також Позивачем не вказано з детальним обґрунтуванням та наданням відповідних доказів що саме входить у склад фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій та з чого вони (витрати) складаються, які конкретно дії (функції) здійснює (виконує) Позивач та які дійсно фактично витрати він несе, здійснюючи виплату і доставку пільгових пенсій, не надано калькуляції чи іншого аналогічного документу Управління на витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Позивачем не доведено та не надано жодного належного доказу несення витрат при виплаті та доставці пільгових пенсій певним особам. До розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (надалі - Розрахунок) не прикладені документи, що підтверджують безпосередньо факт сплати Позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Позивачем не надано первинних документів, що підтверджують фактичні витрати Позивача, в тому числі не надано договорів з відділеннями зв`язку та(або) банківськими установами, включаючи докази оплати таких договірних послуг.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 05.02.2008 у справі № К-34808/06 (реєстраційний № в Єдиному державному реєстрі судових рішень (надалі - ЄДРСР) 1888858) вказав, зокрема, що «З матеріалів справи вбачається, що органом ПФУ направлено на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в якому за твердженнями позивача зазначені грошові кошти, виплачені пенсіонерам разом з витратами на доставку цих пенсій. Інших доказів понесення витрат не надано. Між тим, наданий розрахунок не є належним доказом понесення Управлінням ПФУ у Тарутинському районі Одеської області витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки він не є розрахунковим документом що підтверджує факт сплати органом ПФУ пільгових пенсій та витрат на їх доставку».

Верховний Суд в постанові від 20.12.2018 у справі № 804/7025/17 (реєстраційний № в ЄДРСР 78770889) вказав, що наявність розрахунку органу Пенсійного фонду України щодо фактичних витрат на виплату і доставку пенсій не є безумовною підставою для стягнення відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій в сумі, вказаній у розрахунку.

Додатково Відповідач просить суд звернути увагу, що Розрахунок не має обов`язкового характеру, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не містить приписів, обов`язкових до виконання, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов`язків будь-яких осіб та не породжує правовідносин, а складається лише з інформації про результати обрахування розміру витрат, понесених органом Пенсійного фонду (на його думку) на виплату та доставку пенсій певним пенсіонерам.

Розрахунки не можуть бути предметом спору і вимоги про визнання їх протиправними та скасування не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, зокрема, в ухвалах від 12.06.2014 у справі К/9991/22868/12 (реєстраційний № в ЄДРСР 39760233), від 26.01.2016 у справі К/800/27151/15 (реєстраційний № в ЄДРСР 55346312) з посиланням на постанову Верховного Суду України від 01.12.2009.

Особа (в даному випадку Відповідач) не зобов`язана відшкодовувати Пенсійному фонду витрати автоматично, а в разі виникнення спору про стягнення заборгованості не позбавлена права заперечувати правильність складання Розрахунку, знайомитись з усіма належними документальними доказами на підставі яких складено відповідний Розрахунок, вимагати від територіального управління Пенсійного фонду надання доказів на підтвердження фактично понесених витрат на виплату та доставку пенсій пенсіонерам тощо.

Вважають, що позовні вимоги жодним належним доказом (окрім наданих ним Розрахунків) не підтверджені.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами третьою та четвертою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя); сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта).

Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Верховний Суд в постановах від 13.02.2018 у справі № 812/1347/17 (реєстраційний № в ЄДРСР 72288258), від 13.09.2019 у справі № 812/210/17 (реєстраційний № в ЄДРСР 84229237), від 25.06.2020 у справі № 812/1654/16 (реєстраційний № в ЄДРСР 90029873), від 23.09.2021 у справі № 810/571/17 (реєстраційний № в ЄДРСР 99834396) вказав, що суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Як вказано Позивачем у позовній заяві, заборгованість виникла з 01.06.2013.

Отже, починаючи з червня 2013 року у обліку Позивача фіксувалась заборгованість (як вважає Позивач), про яку останній був обізнаний з 01.06.2013 та, відповідно, з цього дня Позивач знав про порушення свого права (як вважає Позивач).

Однак з Позовною заявою до Луганського окружного адміністративного суду Позивач звернувся лише 29.09.2021 (про що вказано в ухвалі суду від 28.10.2021 у даній справі), тобто через 8 років та 4 місяці (або через 100 місяців) з моменту виникнення (фіксації) першої заборгованості, що є підставою ТОВ «Лисстальпром» заявити суду про застосування позовної давності та, як наслідок, для відмови у позові.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для звернення до адміністративного суду з позовами у спорах за участю суб`єктів владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства та позовами у спорах, що виникають у зв`язку з проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу, встановлюється тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вже було зазначено вище, починаючи з 01.06.2013 у обліку Позивача фіксувалась заборгованість (як вважає Позивач) та, відповідно, з цього дня Позивач знав про порушення свого права (як вважає Позивач). Однак з Позовною заявою Позивач звернувся до суду лише 29.09.2021, тобто через 8 років та 4 місяці (або через 100 місяців) з моменту виникнення (фіксації) першої заборгованості.

Вважають, що Позивачем порушено встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду.

Правова позиція що суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею, а також щодо строків звернення до суду, з посиланням на зазначені у вищевикладених постановах (крім постанови від 23.09.2021) висновки Верховного Суду викладена Шостим апеляційним адміністративним судом в постанові від 28.05.2021 у справі № 640/15001/19 (реєстраційний № в ЄДРСР 97267150), якою скасовано рішення суду першої інстанції та позов територіального управління Пенсійного фонду України до товариства про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій в одній частині залишено без розгляду, в задоволенні іншої частини позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2021 у справі № 640/15001/19 (реєстраційний № в ЄДРСР 98278071) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою територіального управління Пенсійного фонду України на вказану постанову суду апеляційної інстанції.

Просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.06.2013 по 30.09.2021 у сумі 79 820,18 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Згідно інформації, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» зареєстровано в якості юридичної особи, ідентифікаційний код 36642376, місцезнаходження: вул. П. Морозова, буд. 58, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, зареєстровано 17.08.2009 за № 13811020000001360, в стані припинення не перебуває (арк.спр. 169) та є платником страхових внесків.

Позивачем у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої «Прикінцевих положень» Закону, визначено відповідачу суми до відшкодування з 01.06.2013 по 30.09.2021, із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові осіб, яким виплачена ця пенсія, що підтверджено копіями цих розрахунків, наявними у матеріалах справи (арк. спр. 13-15, 18-13, 26-28, 29-34, 36-52, 54-60, 62-79, 81-83, 85-90, 92-95, 97-98, 100-103, 105-111).

Всі розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій отримані відповідачем, про що свідчить підпис про їх отримання уповноваженої особи, здійснений у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (арк. спр. 16-17, 24, 26, 28, 32, 35, 36, 38, 40, 42, 44, 45, 47, 50, 53, 54, 55, 57, 60, 61, 62, 64, 65, 67, 70, 80, 84, 91,96, 99, 104, 112, 113).

На підтвердження суми заборгованості відповідача за період з 01.06.2013 по 30.09.2021 у сумі 79 820,18 грн позивачем до матеріалів справи також надано: розрахунок суми боргу по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.06.2013 по 30.09.2021 (арк. спр. 9-12).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-I «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1, передбачена діючим законодавством.

Процедуру відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:

100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої «Прикінцевих положень» Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції № 21-1).

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

З вищевикладеного встановлено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, виникає у позивача з 25-го числа кожного місяця, за який позивач просить стягнути заборгованість, за умови надіслання відповідачу розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на відповідний рік.

Факт оформлення позивачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.06.2013 по 30.09.2021 у сумі 79 820,18 грн, направлення цих розрахунків та їх отримання відповідачем знайшов своє підтвердження під час розгляду та вирішення справи.

Отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не надавши на них до позивача заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.

Відтак, визначена в розрахунку сума до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підлягає сплаті відповідачем.

Відповідач зазначену суму заборгованості не сплатив у добровільному порядку, що підтверджується карткою особового рахунку платника (арк. спр. 165-168).

Надаючи оцінку твердженням відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд виходить з такого.

Предметом позову у даній справі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) є стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (за Списком №1) за період з 01.06.2013 по 30.09.2021 у сумі 79 820,18 грн.

Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб визначена в статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини 15 статті 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Разом з тим, наведена норма не містить в собі застережень, що строки давності не застосовуються з разі стягнення недоїмки виключно по сплаті страхових внесків.

Системний аналіз законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що сплата страхових внесків, витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, належать до платежів однієї категорії, облік надходження яких здійснює Пенсійний фонд, а тому до таких застосовується єдиний порядок стягнення.

Таким чином, в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV.

Верховний Суд України у постановах від 25 листопада 2015 року у справі №803/2199/14 та від 20 березня 2018 року у справі №804/18891/14, від 25 травня 2018 року у справі №809/1756/15, від 26 червня 2018 року у справі №804/8277/14 висловив правову позицію, згідно якої у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення частини п`ятнадцятої статті 106 Закону №1058-IV.

Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), та статтею 122 КАС України (в редакції, після 15.12.2017) не застосовуються.

Верховний Суд у постановах від 28 листопада 2019 року у справі №460/3113/18, від 20 грудня 2019 року у справі №806/1240/16 вирішив не відступати від зазначеного вище висновку, оскільки в даному випадку термін «недоїмка» вжито в широкому розумінні заборгованості. Тобто, в розумінні суми фінансових зобов`язань (грошових боргів), що підлягає погашенню, поверненню в певний термін.

Таким, чином, у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, строки звернення до суду, визначені положеннями КАС України, не застосовуються.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Тобто, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області, та не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» (ідентифікаційний код 36642376, місцезнаходження: вул. П. Морозова, буд. 58, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100) про стягнення заборгованості по відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умова - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисстальпром» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з 01.06.2013 по 30.09.2021 у сумі 79 820,18 грн (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять гривень 18 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця