Рішення № 101599699, 29.11.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5771/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Тихонова І.В.,

при секретарі судового засідання Моспанюк Є.С, ,

розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу № 360/5771/21 за позовом ОСОБА_1 до Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області, восьмого скликання, шістнадцятої сесії, № 16/48 про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для особистого селянського господарства;

- зобов`язати Красноріченську селищну раду Кремінського району Луганської області повторно розглянути заяву позивача та надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності територіальної громади.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій.

На клопотання позивача, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області. Наказом від 02.12.2021 року № 1164-УБД, відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Макіївської сільської ради Кремінського району Луганської області, розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з таких підстав: земельна ділянка включена до переліку земельних сільськогосподарського призначення державної власності, які заплановано передати Красноріченській селищній територіальній громаді на території Луганської області.

18.03.2021 Красноріченська селищна рада на звернення позивача повідомила, що земельна ділянка, згідно наданого позивачем графічного матеріалу, яка розташована за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Красноріченській селищній раді колишній Невській сільській раді, віднесена до земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка в найближчий час буде передана до земель комунальної власності Красноріченської селищної ради. Рекомендовано звернутися повторно після реєстрації земельної ділянки в комунальну власність.

08.07.2021 позивач звернувся з заявою до Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області про надання йому, як учаснику бойових дій, дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0 га, що розташована на території колишньої Макіївської сільської ради, Кремінського району для ведення особистого селянського господарства.

27 липня 2021 Рішенням № 16/48 шістнадцятої сесії восьмого скликання Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області йому відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0 га, що розташована на території колишньої Макіївської сільської ради, Кремінського району для ведення особистого селянського господарства.

Свою відмову відповідач мотивував тим, що заяви громадян, що не є членами Красноріченської селищної територіальної громади, проживають в іншої місцевості, про передачу земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, шляхом їх безоплатної передачі у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, розглядаються після забезпечення всіх громадян Красноріченської селищної громади земельними ділянками заданим видом призначення.

Вважає, що вищевказане рішення Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області не ґрунтується на законі та є протиправним.

Ухвалою суду від 13.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (арк.спр.24-25).

Красноріченська селищна рада Кремінського району Луганської області правом надання відзиву на позовну заяву не скористалась.

Позивача та представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомив (арк.спр.30).

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, на адресу суду від 28.10.2021 за Вх.№36676/2021 надійшла заява від секретаря селищної ради, в якій просив розглядати справу без їх участі, з рішенням суду згодні (арк.спр.31; 35; 32).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом встановлено.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій (арк.спр.6-9).

29.04.2021 звернувся до Красноріченського селищного голови із відповідною заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для відведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2 га, яка розташована в с. Красноріченське, Сватівського району, Луганської області, кадастровий номер 4421682200:17:001:0027, з відповідними додатками (арк. спр.6).

27 липня 2021 року на шістнадцятої сесії Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області восьмого скликання прийнято рішення № 16/48 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 4421682200:17:001:0028) гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 (арк. спр.14).

Зі змісту рішення № 16/48 встановлено, що підставою відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 2,0 га стало: земельна ділянка є те, що заяви громадян, що не є членами Красноріченської селищної територіальної громади, проживають в іншої місцевості, про передачу земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, шляхом їх безоплатної передачі у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, розглядаються після забезпечення всіх громадян - членів Красноріченської селищної громади земельними ділянками за даним видом цільового призначення.

Не погоджуючись з рішенням № 16/48 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності за кадастровим номером 4421682200:17:001:0028) гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 , позивача звернувся до суду з позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до пункту "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частинами шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналіз вказаних норм свідчить проте, що статтею 118 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

В той же час, суд зазначає, що в оспорюваному рішенні у якості відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою вказано на те, що заяви громадян, що не являються членами Красноріченської селищної територіальної громади, проживають в іншої місцевості, про передачу земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, шляхом їх безоплатної передачі у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, розглядаються після забезпечення всіх громадян - членів Красноріченської селищної громади земельними ділянками за даним видом цільового призначення.

Суд звертає увагу на те, що згідно з частини першої статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (частина четверта статті 5 цього Закону).

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Тобто, передача земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, шляхом їх безоплатної передачі у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, розглядаються після забезпечення всіх громадян - членів Красноріченської селищної громади земельними ділянками за даним видом цільового призначення не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, а стаття 118 Земельного кодексу України визначає виключний перелік обставин, які унеможливлюють задоволення такої заяви.

З урахуванням того, що відповідачем не зазначено підстав відмови, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, суд вважає таку відмову суб`єкта владних повноважень у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, такою, що не ґрунтується на вимогах закону.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 820/2303/17, від 05.03.2019 у справі № 808/2200/18, від 28.05.2020 у справі №813/1949/16.

Водночас, суд наголошує, що перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Підстава для відмови, яка була зазначена відповідачем, нормами Земельного кодексу України не передбачена.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 813/4498/16 та від 04.05.2020 у справі № 813/2061/17.

Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, з урахуванням застосування належного способу захисту суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області, восьмого скликання, шістнадцятої сесії, № 16/48 про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для особистого селянського господарства

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд вважає, що хоч і повноваження Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.10.2019 у справі № 803/1071/17, від 08.11.2019 у справі № 420/914/19, від 28.11.2019 у справі № 803/1067/17, від 28.02.2020 у справі № 806/3304/18, від 02.04.2020 у справі № 826/568/18.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд не вирішує, оскільки позивач на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області (код ЄДРПОУ 04337085, 92913, Луганська область, Кремінський район, смт. Красноріченське, вул. Центральна, 20) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області восьмого скликання шістнадцятої сесії № 16/48 від 27 липня 2021 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для особистого селянського господарства.

Зобов`язати Красноріченську селищну раду Кремінського району Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності територіальної громади.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 03 грудня 2021 року.

Суддя І.В. Тихонов