Рішення № 101599516, 03.12.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/574/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 2269 Національної Гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошову компенсацію за неотримане речове майно й середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, -

В И К Л А Д О Б С Т А В И Н:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 63793,28 грн.;

- стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 14322859, вулиця Діброви, 77/95, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000) грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 63793,28 грн.;

- стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 14322859, вулиця Діброви, 77/95, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 липня 2020 року по день ухвалення судового рішення за цим адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.07.2020 року наказом командувача Національної гвардії України №131 о/с «По особовому складу» позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач вказує про те, що при звільненні відповідачем не проведено остаточного розрахунку за недоотримане речове майно, а саме не було виплачено грошову компенсацію за недоотримане речове майно відповідно до довідки №64 від 29.07.2020 року у зв`язку з чим 22.12.2020 року він звернувся до військової частини з відповідною заявою про виплату вказаної грошової компенсації. Військовою частиною 2269 Національної гвардії України листом від 24.12.2020 року №69/23-3980 повідомлено позивача про те, що на даний час, у зв`язку з відсутністю коштів (для виплати компенсації) на рахунку частини, військова частина не може розрахуватись за неотримане речове майно по цінам на момент звільнення. Одночасно зазначено, що при надходженні коштів за вказаним напрямком, позивачу буде здійснено виплату грошової компенсації за чергою, що утворилась у зв`язку з недостатнім фінансуванням. Саме з підстав не проведення з ним розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно на загальну суму 63793,28 грн. позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Також позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2020 року по день ухвалення судового рішення за цим адміністративним позовом.

Ухвалою судді від 05.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.40), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Представником відповідача суду надано відзив на адміністративний позов (а.с.45-46), в якому просив відмовити в задоволенні позовних позивача. Так, у відзиві представник зазначив, що довідка №64, на яку посилається у своїй позовній заяві позивач, була видана помилково, оскільки даний, факт підтверджує довідка №64/21 від 25.01.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 (далі - довідка №64/21). Вказана довідка №64 визнана недійсною, так як взамін неї Військовою частиною видано зазначену довідку №64/21. З огляду на вказані факти, як стверджує представник відповідача, сума грошової компенсації за неотримане речове майно згідно довідки №64/21 становить 49716,24 грн., а не 63793,28 грн., як зазначено у довідці №64. Також представник вказує, що Військова частина 23.03.2021 сплатила позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 48970,50 грн. Даний факт підтверджує платіжне доручення №683 від 23.03.2021 (49716,24 грн. - 1,5% військового збору = 48970,50 грн.). таким чином, як на переконання представника відповідача, відсутні підстави для задоволення позову у справі №340/574/21 щодо стягнення зазначеної компенсації на підставі довідки №64, оскільки остання є недійсною.

Відповідь на відзив на позовну заяву від позивача та/або його представника суду не надходила.

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) проходив військову службу у Збройних силах України з 06.12.1993 року по 15.04.1994 року, у внутрішніх військах МВС України та Національній гвардії України з 15.04.1994 року по 29.07.2020 року (а.с.11).

Наказом командувача Національної гвардії України від 03.07.2020 року №131 о/с «По особовому складу» позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с.10).

Наказом командира Військової частини 2269 Національної гвардії України №161 від 29.07.2020 року позивача виключено зі списків особового складу частини та проведено остаточний розрахунок (а.с.15-зв, 50).

22.12.2020 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про виплату йому грошової компенсації а неотримане речове майно в сумі 63793,28 грн. на підставі довідки №64 від 29.07.2020 року.

Військовою частиною 2269 Національної гвардії України листом від 24.12.2020 року №69/23-3980 повідомлено позивача про те, що на даний час, у зв`язку з відсутністю коштів (для виплати компенсації) на рахунку частини, військова частина не може розрахуватись за неотримане речове майно по цінам на момент звільнення. Одночасно зазначено, що при надходженні коштів за вказаним напрямком, позивачу буде здійснено виплату грошової компенсації за чергою, що утворилась у зв`язку з недостатнім фінансуванням (а.с.14).

Позивач не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно, звернувся до суду з даним позовом. Також просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2020 року по день ухвалення судового рішення за цим адміністративним позовом.

Отже, у даній справі бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є предметом спору, який передано на розгляд адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі Порядок №178).

Пунктом 3 Порядку №178 встановлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з пунктом 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців визначено Інструкцією №232, відповідно до пункту 4 розділу III якої (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби) військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року ДДЗ та ПМР надає до ЦУРЗ.

ЦУРЗ відповідно до наданих цін ДДЗ та ПМР складає довідник цін, який доводиться до військових частин і установ для проведення розрахунків виплати грошової компенсації.

Як встановлено з матеріалів справи, 29.07.2020 року речовою службою військової частини 2269 складено довідку про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу №64 (а.с.12-13). Відповідно до вказаної довідки загальна сума склала 63793,28 грн., з яких 54062,10 грн. - безпосередньо сума грошової компенсації та 9731,18 грн. - ПДФО.

Командиром військової частини 31.05.2021 року суду надані письмові пояснення в яких зазначив, що довідка №64 була видана помилково, оскільки була розрахована відповідно до вимог Постанови №1444, але без врахування вимог Норм №475. Даний факт, як вказує представник відповідача, підтверджує довідка №64/21 від 25.01.2021 про вартість речового майна, що належить до видачі прапорщику ОСОБА_1 . Зазначив, що він як командир військової частини, дізнавшись від начальника речової служби про помилковий зміст довідки №64, в усній формі наказав останньому виправити помилку шляхом видання нової довідки. у формі наказав останньому виправити помилку шляхом видання нової довідки (а.с.66-67).

Так, 25.01.2021 року речовою службою військової частини 2269 складено нову довідку про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу №64/21 (а.с.47-48). Вартість речового майна по новій довідці складає 49716,24 грн.

При порівнянні двох довідок суд убачає, що різниця між сумами довідок №64 та №64/21 пов`язана із зменшенням у довідці №64/21 кількості предметів речового майна, зокрема: кашкета (на 1 штуку); сорочки (на 3 штуки); краватки (на 3 штуки); напівчоботи хромові утепленні (чобітки хромові утеплені) (на 1штуку); напівчеревики хромові (туфлі хромові) (на 1 штуку); ремінь до штанів (на 1 штуку).

В період проходження позивачем військової служби діяла Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» (надалі по тексту - Постанова №1444).

Згідно пункту 7 Постанови №1444 строки носіння деяких предметів речового майна офіцерами, прапорщиками, мічманами та військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, установлюються нормами забезпечення речовим майном військовослужбовців залежно від групи такого забезпечення (перша чи друга), до якої віднесено військову частину, де проходить військову службу військовослужбовець.

З огляду на вимоги Постанови №1444 та на норми забезпечення речовим майном, котрі містяться у даній постанові суд убачає, що позивач належав до першої групи осіб, забезпечення речовим майном яких здійснювалось за нормою №2. Згідно даної норми позивач мав право на отримання 1 кашкету раз на 3 роки, 3 сорочок раз на 2 роки, 3 краваток раз на 2 роки, 1 пари напівчобіт хромових утеплених (з врахуванням примітки 3) раз на 2 роки, 1 пари напівчеревиків хромових раз на 2 роки, 1 ременя до штанів раз на 3 роки.

Однак на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №71 «Про внесення змін до пункту 32 Положення про ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» Постанову №1444 визнано такою, що втратила чинність.

Таким чином, позивач в період проходження військової служби до 11.02.2016 року забезпечувався речовим майном за нормами визначеними Постановою №1444.

21.07.2017 року набрала чинності Інструкція з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, що затверджена наказом МВС України від 07.06.2017 №475 «Про речове забезпечення Національної гвардії України».

Згідно пункту 8 розділу І вказаної Інструкції №475, строк експлуатації (носіння) предметів повсякденної форми одягу військовослужбовців установлюється залежно від групи забезпечення речовим майном (першої чи другої), до якої віднесено військову частину, де проходить військову службу військовослужбовець.

У свою чергу наказом МВС України від 07.06.2017 №475 затверджені Норми забезпечення речовим майном військовослужбовців та працівників Національної гвардії України в мирний час та особливий період (далі - Норми №475).

З огляду на Норми №475 позивач належав до першої групи осіб, забезпечення речовим майном яких здійснювалось за нормою №2. Згідно даної норми позивач мав право на отримання 1 кашкету раз на 5 років, 5 сорочок раз на 5 років, 3 краваток раз на 5 років, 1 нари напівчобіт хромових утеплених раз на 5 років, 1 пари напівчеревиків хромових раз на 5 років, 1 ременя до штанів раз на 5 років.

Під час аналізу обох довідок судом встановлено, що зменшення кількості одиниць речового майна в довідці №64/21 від 25.01.2021 року пов`язана із зміною нормативного регулювання даних правовідносин, а також зміною (збільшенням) строку експлуатації (носіння) окремих предметів речового майна.

Зокрема строк експлуатації (носіння) 1 кашкету з 3 років по Постанові №1444 збільшився на раз на 5 років по Нормам №475; 3 сорочок з 2 років по Постанові №1444 збільшився на 5 сорочок раз на 5 років по Нормам №475; 3 краваток з 2 років по Постанові №1444 збільшився на раз на 3 краваток раз на 5 років по Нормам №475; 1 пари напівчобіт хромових утеплених (з врахуванням примітки 3) з 2 років по Постанові №1444 збільшився на раз на 1 пару напівчобіт хромових утеплених раз на 5 років по Нормам №475; 1 пари напівчеревиків хромових раз на 2 роки по Постанові №1444 збільшився на раз на 1 пару напівчеревиків хромових раз на 5 років по Нормам №475; 1 ременя до штанів з 3 років по Постанові №1444 збільшився на раз на 1 ремінь до штанів раз на 5 років по Нормам №475.

Таким чином, суд дійшов висновку, що довідка №64 була розрахована відповідно до вимог Постанови №1444, але без врахування вимог Норм №475, що не відповідає нормам чинного за час проходження позивачем військової служби законодавства.

Отже, оновлена довідка №64/21 від 25.01.2021 року про вартість речового майна, як на думку суду відповідає Нормам №475 за якими позивачу обраховано вартість речового майна, компенсацію за неотримання якого позив має право.

Сума вартості речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 по оновленій довідці №64/21 від 25.01.2021 року склала 49716,24 грн.

Водночас, 23.03.2021 року позивачу виплачено компенсацію за неотримане речове майно на підставі довідки №64/21 від 25.01.2021 року у сумі 48970,50 грн. (з вирахуванням 1,5% військового збору), що підтверджується копією платіжного доручення №683 від 23.03.2021 року (а.с.49).

Відтак, позивачу виплачено компенсацію за неотримане речове майно у відповідності до норм, які підлягали застосуванню під час проходження позивачем військової служби, а саме Постанови №1444 та Норм №475.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини 2269 Національної гвардії України щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та відповідно стягнення з відповідача суми компенсації задоволенню не підлягають.

Принагідно суд повідомляє позивача, що у випадку не згоди із випеченою відповідачем сумою компенсації, позивач має право оскаржити в судовому порядку правомірність таких дій відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відтак, стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.

Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.

Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно, у разі подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби, належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.

Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у вказаній постанові від 30 листопада 2020 року зазначив, що указані висновки корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року в справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України та застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.

В той же час судова палата зауважила, що умовою для виникнення обов`язку виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. Суд убачає, що позивач звернувся до командира військової частини 2269 Національної гвардії України із заявою щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно 22.12.2020 року.

Вказане сторонами не заперечувалось.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно після його звільнення з військової служби. Натомість, позивачем не надано суду доказів подання рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби до його звільнення.

Отже, у зв`язку з неподанням позивачем до військової частини 2269 рапорту щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби, у відповідача не виникло правових підстав для виплати такої компенсації під час звільнення позивача.

З аналізу приписів пункту 4 Порядку № 178 особа має право отримати грошову компенсацію за неотримане речове майно: перед звільненням - у разі подання відповідного рапорту під час проходження служби; після звільнення - у разі подання відповідного рапорту після звільнення.

Суд констатує відсутність у відповідача правових підстав щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу під час звільнення, через відсутність відповідного рапорту позивача поданого під час проходження служби, відповідальність для відповідача, передбачена приписами статті 117 КЗпП України, не настає.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у справі №340/680/20 від 27.01.2021 року.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині вимог, оскільки позивачем під час проходження служби не було подано відповідного рапорту про отримання грошової компенсації за неотримане речове майно.

Відтак, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини 2269 Національної Гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошову компенсацію за неотримане речове майно й середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позову, підстави для стягнення на його користь судових витрат на сплату судового збору відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до військової частини 2269 Національної Гвардії України (вул. Діброви, буд. 77/95, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000; код в ЄДРПОУ 14322859) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошову компенсацію за неотримане речове майно й середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Копію рішення суду направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук