Рішення № 101599246, 02.12.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2021 року Справа № 280/2826/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до 1. Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034. М. Київ, вул. Володимирська, 26)

2. Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (66301, Одеська область, м. Подільськ, вул. Армійська, 21)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі – відповідач 1), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в частині невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України. Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 05.03.2021 №191-ОС позивача виключено зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення, проте не виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із заявою про нарахування та виплату такої допомоги, однак відповіді не отримав. Вважає таку бездіяльність протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 12.04.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.05.2021 відкрито провадження в адміністартивній справі №280/2826/21; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача.

Ухвалою суду від 16.07.2021 у задоволенні клопотання Адміністрації Державної прикордонної служби України про заміну неналежного відповідача у справі відмовлено. Залучено до участі у справі в якості другого відповідача Подільський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі – відповідач 2). Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.

Відповідач 1 позов не визнав, у поданому відзиві (вх. №49824) зазначає, що для отримання права на призначення одноразової грошової допомоги при звільненні обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законодавством розмірі (10 років). До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Відтак, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач 2 позов також не визнав, подав відзив (вх. №52867), в якому посилається на те, що на час виключення зі списків особового складу Головного відділу внутрішньої та власної безпеки «Південь» Державної прикордонної служби України календарна вислуга років ОСОБА_1 складала 08 років 03 місяці 23 дні, а тому одноразова грошова допомога йому не виплачувалася на виконання вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Ознайомившись із позовною заявою, суд встановив, що позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 05.03.2021 №191-ОС капітана ОСОБА_1 , начальника групи внутрішньої безпеки (з місцем дислокації н.п. Окни) відділу внутрішньої та власної безпеки по Подільському прикордонному загону, звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України наказом Голови Державної прикордонної служби України від 01.03.2021 №178-ос (у зв`язку із закінченням строку контракту), з 06.03.2021 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

У витягу із вказаного наказу зазначено, що вислуга років позивача станом на 06.03.2021 становить: календарна – 08 років 03 місяці 23 дні; пільгова – 02 роки 01 місяць 23 дні; всього – 10 років 05 місяців 16 днів.

Вважаючи, що має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач звернвся до відповідача 1 із запитом від 05.04.2021, в якому, зокрема, просив нарахувати та виплатити таку допомогу. Матеріали справи відомостей щодо надання позивачу відповіді на даний запит не містять.

Вважаючи, що відповідачем 1 допущено протиправну бездіяльність щодо не здійснення повного розрахунку з позивачем при звільненні з військової служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

За приписами частини другої цієї ж статті до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом першим частини другої статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до пункту 1 глави 9 розділу 5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Спірним питанням у даній справі є застосування частини другої статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 1 глави 9 розділу 5 Інструкції № 558 у випадку позивача, при визначенні наявності у нього права на одноразову грошову допомогу.

З огляду на це суд враховує, що аналогічне питання вирішувалося Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20, в якій наголошено, що застосовуючи інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, слід враховувати пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу. Верховний Суд зауважив, що частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII Міністру оборони України надано повноваження визначати лише порядок виплати грошового забезпечення. Водночас, питання права військовослужбовців на отримання грошового забезпечення чи різного виду допомог можуть бути визначені лише законодавцем.

Правова позиція щодо застосування приписів частини другої статті 15 Закону №2011-XII неодноразово викладалася у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2104/17, від 24.11.2020 у справі № 822/3008/17, від 27.05.2021 у справі № 1.380.2019.005965.

Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду правова норма частини другої статті 15 Закону №2011-XII не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги. Поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

При цьому, Верховний Суд наголошував, що умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII є наявність «вислуги 10 років і більше».

У цій справі судом встановлено, що на момент звільнення вислуга років становить: календарна – 08 років 03 місяці 23 дні; пільгова – 02 роки 01 місяць 23 дні; всього – 10 років 05 місяців 16 днів.

Таким чином суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Враховуючи, що на час звільнення позивач перебував на фінансовому та матеріальному забезпеченні у Подільському прикордонному загоні Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за можливе, для ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов`язати Подільський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким допущено протиправну бездіяльність, а саме Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (66301, Одеська область, м. Подільськ, вул. Армійська, 21; код ЄДРПОУ 14321825) щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) при звільненні з військової служби в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3. Зобов`язати Подільський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (66301, Одеська область, м. Подільськ, вул. Армійська, 21; код ЄДРПОУ 14321825) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

4. У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (66301, Одеська область, м. Подільськ, вул. Армійська, 21; код ЄДРПОУ 14321825).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення виготовлено та підписано 02.12.2021.

Суддя Ю.П. Бойченко