Рішення № 101599079, 22.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2021 року м. Ужгород№ 260/1706/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання – Костелей І.Ф.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Марини В.Г.,

представника відповідача – Яблонського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (вул. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 листопада 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 02 грудня 2021 року.

12 травня 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправними (незаконними) дії Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області;

2) визнати протиправними (незаконними) та скасувати:

- наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 09.04.2021 року за № 830 в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

- наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 12.04.2021р. № 82 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області;

3) поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції, на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 13 квітня 2021 року; 4) стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 13.04.2021 року до дня набрання законної сили рішенням суду в даній справі; 5) допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі за один місяць; 6) стягнути з відповідача на мою користь судові витрати; 7) до початку розпаду справи витребувати з ГУНП в Закарпатській області матеріали службового розслідування (том І, а.с.1-12).

17 травня 2021 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження (том І, а.с.55-57).

11 червня 2021 року, на адресу суду надійшов від представника відповідача відзив на позовну заяву, згідно якого останній заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю (том І, а.с.64-77).

14 червня 2021 року, на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву та клопотання про виклики в якості свідків осіб, свідчення яких необхідні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної справи по суті, а також подано клопотання про витребування доказів по цій справі (том І, а.с.94-99).

25 червня 2021 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було закрито підготовче провадження, витребувано докази, викликано в судове засідання свідків та призначено дану справі до розгляду по суті (том ІІ, а.с.4-7).

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві та відповіді на відзив і просили суд задовольнити позов у повній мірі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та пояснення свідків: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , зокрема нотаріально посвідчені пояснення свідка ОСОБА_7 , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), старший сержант поліції, проходив службу в органах внутрішніх справ з 16 травня 2005 року по 06 листопада 2015 року. В Національній поліції України з 07 листопада 2015 року, а на посаді поліцейського СРПП Тячівського РВП - з 01 лютого 2021 року по 12 квітня 2021 року.

Наказом Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі ГУНП в Закарпатській області) за № 82 о/с від 12 квітня 2021 року позивача звільнено із служби в поліції. Звільнення обґрунтовано п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» на підставі п. 3 Наказу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 09 квітня 2021 року за № 830.

Вищевказані рішення про звільнення прийняті на підставі висновку про результати службового розслідування від 09 квітня 2021 року (далі - Висновок), яке проводилось дисциплінарною комісією ГУНП в Закарпатській області в складі: голови комісії підполковника поліції ОСОБА_8 , членів комісії: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , на підставі рапорту начальника чергової частини УОАЗОР ГУНП майора поліції Репки Віктора від 05 квітня 2021 року за № 884/106/01/4-2021.

Висновком встановлено, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування підтвердилися та рекомендовано ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції у відповідності до підпункту 7 пункту 3 статті 13 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337 VIII.

Позивача, не погоджуючись із вищевказаним висновком службового розслідування відповідача та наказами за № 82 о/с від 12 квітня 2021 раку та за № 830 від 09 квітня 2021 року, в частині, що стосується його інтересів, вважаючи таке звільнення незаконним, оскаржив його в судовому порядку до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Як встановлено судом в ході судового розгляду, висновок службового розслідування не містить доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

З висновку вбачається, що об`єктивна сторона його протиправних дій (порушень службової дисципліни і т.д.) зводиться до того, що 28 березня 2021 року о 23:20 год. позивач з напарником ОСОБА_4 , перебуваючи в складі наряду ГРПП ТР-№3, рухаючись на службовому автомобілі TOYOTA PRIUS, д\н НОМЕР_2 в смт. Солотвино, по вул. Спортивній, виявили біля буд. № 116 факт наїзду автомобіля на пішохода ОСОБА_15 , однак не вжили будь-яких заходів щодо:

- фіксації даної події,

- інформування стосовно останньої на лінію 102,

- надання допомоги,

- установлення і затримання осіб, які вчинили злочин,

- охорони місця події.

- використання боді-камер, що призвело до втрати доказової бази.

У судовому засіданні позивач підтвердив, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) в дійсності мала місце не 28 березня 2021 року о 23 год. 20 хв., а 29 березня 2021 року близько 00 год. 20 хв. Так, біля 23 год. 20 хв. Позивач з напарником в ході патрулювання проїжджали по вул. Спортивній в смт. Солотвино, однак на той час ДТП ще не трапилась, і здійснювати яку-небудь фіксацію, інформування, охорону місця події та інші передбачені законом заходи, не було підстав. Перевіряючі помилились у визначенні часу, коли відбулась ДТП, і в зв`язку з цим зробили безпідставні висновки про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме: про перебування на місці події раніше реєстрації останньої ІП ЄO Тячівського РВП ІТС ІПНП і невчинення ним у зв`язку з цим відповідних дій.

З формулювання Висновку, а також оскаржуваних наказів відповідача вбачається, що підставою для звільнення є наступні дії (бездіяльність):

1. Допущення дисциплінарного проступку, передбаченого ст. 12 Дисциплінарного статуту НП України.

2. Порушення службової дисципліни.

3. Неналежне виконання покладених функціональних обов`язків.

4. Грубе нехтування:

- алгоритмом дій поліцейського, що передбачений Інструкцією з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах НПУ, затвердженої Наказом МВС від 27.04.2020 № 357 (далі - Інструкція 1).

- пунктом 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису затвердженої Наказом МВС від 18.12.2018 року № 1026 (далі - Інструкція 2), порушення роботи з боді-камерою під час прибуття на місце події, що призвело до втрати доказової бази.

- вимогами пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 року № 100 (далі - Порядок), під час реагування на кримінальне правопорушення - невжиття заходів щодо надання допомоги, установлення і затримання осіб, які його вчинили та охорони місця події.

Вищевказані норми визначають, поняття дисциплінарного проступку, та порядок реагування поліцейських на подію кримінального правопорушення.

Так, статтею 12 Дисциплінарного статуту НП України визначає, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Пункт 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах поліції визначає, що Поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Як вже зазначено вище, позивачем чи його напарником не було 28 березня 2021 року о 23 год. 20 хв. візуально виявлено факт ДТП в смт. Солотвино по вул. Спортивній. Проїжджаючи в той час по даній вулиці, вони не бачили слідів ДТП, так як останнє сталось через годину. Неможливо повідомити по тел. № « 102» про ДТП, яке ще не відбулось.

Зокрема, суд зазначає, що позивач – ОСОБА_1 надаючи в судовому засіданні пояснення в якості свідка зазначив, що він відразу відреагував на виклик чергового та одночасно на повідомлення на планшеті про факт ДТП. Зокрема зазначив, що він прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди вчасно, діяв відповідно до інструкції та закону, забезпечивши забезпеку дорожнього руху, після встановлення особи, яка назвалась водієм транспортного засобу винним у скоєнні ДТП, та виконував вказівки слідчого ОСОБА_16 щодо збереження доказової бази на місці події. Окремо зазначив, що відповідальність за зарядку боді-камер несе особа, яка їх видає.

Із пояснень наданих в судовому засіданні свідком ОСОБА_2 встановлено, що Наказ № 575 ОСОБА_1 виконав, всі вказівки слідчого щодо збереження доказів, регулювання дорожнього руху, встановлення осіб, які були свідками ДТП тощо. Зокрема, зазначив, що боді-камера ним не витребовувалась.

Зі свідчень свідка ОСОБА_3 , судом встановлено, що позивач з напарником діяли відповідно до наказів та інструкції. Зокрема зазначив, що ОСОБА_1 забезпечував регулювання дорожнього руху.

Відповідно до пояснень, наданих у судовому засіданні свідком ОСОБА_5 , судом встановлено, що в ніч, коли відбулася ДТП, він приступив до чергування. О 00:30 годині 29 березня 2021 року він отримав інформацію про ДТП. У подальшому дзвонив через декілька хвилин для підтвердження факту ДТП. ГРПП підтвердила факт ДТП, встановили особу, яка скоїла та транспортний засіб.

Із наданих в судовому засіданні пояснень ОСОБА_6 , встановлено, що останній був членом дисциплінарної комісії під час здійснення службового розслідування відносно позивача та інших причетних осіб, а також він був присутній на місці дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, повідомив суд, що фіксування події ДТП можливе за допомогою планшету, згідно Наказу №1026 від 18.12.2018 р. патрульні включають боді-камери під час заступання на службу. Зазначив, що ним двічі відбиралися пояснення від позивача, в порядку встановленому пунктом 5 Наказом № 357, патрульні мали можливість та зобов`язані були встановити особи присутніх на місці події. Зокрема, особи були встановлені, в межах службового розслідування, які не встановлені та не з`ясовані патрульними на місці ДТП. Окремо зазначив, що ОСОБА_17 не був у комісії, відповідачем було допущено технічну описку при виготовленні висновку службового розслідування, помилково зазначено Іваницю.

Стосовно відсутності фіксації події на боді-камеру, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 інкримінують, в якості порушення службової дисципліни - порушення Пункту 2 розділу І Інструкції 2.

Разом з тим, Пунктом 2 розділу І (Загальних положень) Інструкції 2 - визначено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. здійснюється з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення;

2) охорони громадської безпеки та власності;

3) забезпечення безпеки осіб;

4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не порушив загальних засад, тобто по суті не міг порушити норму, яка встановлює мету, з якою застосовуються технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Порядку роботи з боді-камерою він також не порушував, так як такого нормативно-правового акту не видавалось. Близько 01 год. 00 хв. 29 березня 2021 року позивач з напарником отримали на планшет повідомлення про ДТП, негайно виїхали на місце події, встановили осіб, які там знаходились, огородили місце зіткнення, будь- яких втрат доказової бази не відбулось.

З вищевказаних відповідачем норм Дисциплінарного статуту, Інструкцій 1 та 2, а також Порядку, судом не встановлено здійснення позивачем вимог вищезазначених документів.

В своїх поясненнях, наданих ОСОБА_6 в ході службового розслідування ОСОБА_1 , а також напарником ОСОБА_4 вищевказані обставини були описані послідовно, суперечностей між їхніми показами не було виявлено.

Судом також встановлено, що полковник поліції ОСОБА_6 навіть не задавав питань стосовно того, чи бачили позивач та його напарник 28 березня 2021 року о 23 год. 20 хв. на вулиці Спортивній в смт. Солотвино яке-небудь ДТП.

Суд окремо констатує увагу на тому, що позивач зазначав у судовому засіданні, стосовно боді-камери, ним було одержану таку при заступленні на службу, боді-камера була в робочому стані та працювала, однак вона розрядилася під час служби, відтак, його вини в тому, що вона не працювала немає. Обов`язку повідомити керівництво, що камера розрядилася, жодним нормативно-правовим документом не передбачено, відтак, нема підстав стверджувати, що в його діях наявні ознаки дисциплінарного проступку відносно розрядженого приладу – боді-камери, за допомогою якої ним не здійснено фіксації ДТП.

Комісія вирішила (арк.5, абз.2 Висновку), що якщо на відеокамерах, встановлених на магазині «Тиса», час виїзду автомобіля, який скоїв ДТП вказано - 23 год. 18 хв., то ДТП неодмінно відбулась в той самий час. Відповідач не досліджував, коли в дійсності була ДТП, чи на відеокамері, запис якої вони аналізували час виставлений вірно, чи існують в цьому питанні якісь неточності, чи суперечності.

Відповідачем не відбирались пояснення від свідків даної ДТП щодо часу настання такої. Не відбирались також пояснення від адміністрації чи власника будівлі, в якій розташований магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з приводу вірної настройки часу на відеокамері, яка зафіксувала вищевказані події 28 березня 2021 року та 29 березня 2021 року. Отже відповідачем під час службового розслідування даний факт залишено поза увагою, не забезпечене повне, всебічне і об`єктивне дослідження обставин подій.

Отже рішення про звільнення позивача має очевидні ознаки, що свідчить про його необґрунтованість.

Позиція Європейського суду з прав людини з даного питання є наступною.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення, повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінлянді» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

В зв`язку з цим орган владних повноважень має належним чином мотивувати, чому прийняв саме таке рішення, і ні як не інше.

Звільнення із служби в поліції, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Так, дійсно визначення виду стягнення належить до дискреційних повноважень, однак таке рішення повинно бути певним чином обґрунтовано.

У пункті 52 Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25— 26.03.2011) вказано наступне: хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватися у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Вказане твердження знайшло своє відображення також у рішенні Конституційного суду України від 11.10.2018 №7-р/2018, а також в постанові ВАСУ від 06.02.2020 року (справа №826/1916/17).

З наведеного вбачається, що дисциплінарне провадження повинно бути здатним призвести до встановлення фактів справи та до встановлення і покарання винних осіб. Отже, розслідування повинно бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно з`ясовувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні або необґрунтовані висновки. Вони повинні вживати всіх розумних і доступних заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події. Будь-який недолік розслідування, що перешкоджає встановленню причин порушення, є загрозою недотримання цього стандарту. ЄСПЛ неодноразово констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Цей принцип так само застосовується до процедур, що були використані для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, включаючи процес прийняття оскаржуваного наказу. Необхідним у даному випадку є перевірка доказів, вказаних у Висновку на правдоподібність та відповідність реальній дійсності у співвідношенні з іншими засобами доказування.

Позивачем та його представником, для встановлення обставин справи щодо часу скоєння ДТП направлено відповідні запити та зібрані докази, які свідчать, що комісія помилково встановила, що ДТП мало місце 28.03.2021 року о 23 год. 20 хв.

Так, з відповіді на запит адвоката, яку надав 07.05.2021 року ФОП ОСОБА_18 , власник будівлі, в якій розташовано магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вбачається, що:

- на відеозаписах, здійснених камерами відеоспостереження магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та наданих за цим запитом - невірно відображено години та хвилини руху службового автомобіля поліції марки TOYOTA PRIUS, д\н НОМЕР_2 в смт. Солотвино, по вул. Спортивній, у період часу з 23 год. 00 хв. 28.03.2021 року - по 00 год. 30 хв. 29.03.2021 року.

Тривалий час, відеозапис вищевказаними камерами для відеоспостереження та відеофіксації здійснюється з похибкою в 1 годину 13 хвилин. Тобто в даному випадку на відеозаписі, якщо у верхньому лівому куті вказано 22 год. 00 хв., то справжній час у який проходила відеозйомка за Київським часом становить 23 год. 13 хв. Таким чином, для встановлення за наданим відезаписом реального часу фіксації події, потрібно до вказаних у верхньому лівому куті годин та хвилин додати 1 годину 13 хвилин.

- також ФОП ОСОБА_18 відмітив, що відеозаписи з камер відеоспостереження, на яких зафіксовано рух службового автомобіля поліції марки TOYOTA PRIUS, д/н НОМЕР_2 в смт. Солотвино, по вул. Спортивній, у період часу з 23 год, 00 хв. 28.03.2021 року - по 00 год. 30 хв. 29.03.2021 року, ним вже неодноразово надавались як працівникам Тячівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, так і членам Дисциплінарної комісії ГУНП в Закарпатській області, а також слідчим.

При цьому, надані їм вищевказані відеозаписи були з таким самим помилковим на 1 годину 13 хвилин відображенням годин та хвилин здійснення (часу) відеозйомки.

Тобто при проведенні службового розслідування, комісія керувалась саме такими відеозаписами, які позивач та його представник надали до суду і дата на них не відповідала реальній в момент здійснення відеозйомки.

Дане ДТП відбулось за адресою: АДРЕСА_2 . З відповіді на запит адвоката, яку надав 07.05.2021 року власник будинку АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_7 , вбачається, що:

- в період часу з 28 березня 2021 року – 29 березня 2021 року на підконтрольній йому будівлі в АДРЕСА_2 працювали відеокамери зовнішнього відеоспостереження.

До відповіді на цей запит він долучив на флеш носії відеозаписи з камер відеоспостереження, на яких зафіксовано факт ДТП, яке сталось в 00 год. 18 хв. – 29 березня 2021 року, внаслідок якого відбулось заподіяння смертельних тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_19 автомобілем марки AUDI А7, д/н НОМЕР_3 .

Також ОСОБА_7 зазначив, що на відеозаписах, здійснених вищевказаними камерами відеоспостереження. та наданих стороні захисту - вірно відображено години та хвилини здійснення запису , тобто відеофіксації. Відеозаписи з камер відеоспостереження, на яких зафіксовано факт ДТП, яке сталось в 00 год. 18 хв. 29 березня 2021 року, внаслідок якого відбулось заподіяння смертельних тілесних ушкоджень ОСОБА_19 автомобілем марки AUDI А7, д/н НОМЕР_3 - ним вже надавались слідчому Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Надані їм вищевказані відеозаписи були з таким самим відображенням годин та хвилин здійснення (часу) відеозйомки, як і надані представнику позивача.

В матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені пояснення ОСОБА_7 , який був безпосереднім свідком даної ДТП та підтвердив, що вищевказана ДТП мала місце в 00 год. 18 хв. – 29 березня 2021 року (том ІІ, а.с.41).

На підготовчому судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про виклик в якості свідка для надання пояснень ОСОБА_4 , який у судовому засіданні будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив суду, що дане ДТП мало місце саме 29 березня 2021 року о 00 год. 18 хв..

Слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Закарпатській області, майором поліції Гарапко М.В. здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) 29 березня 2021 року під № 12021070000000106 за фактом заподіяння смертельних тілесних ушкоджень ОСОБА_20 .

Процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні здійснюється прокурором Берегівської Окружної прокуратури - Пипка О.

З Витягу із ЄРДР під № 12021070000000106 за підписом реєстратора Зубака В.В. від 27 квітня 2021 року чітко зазначено - що ДТП в смт. Солотвино, по вул. Спортивна за участю водія ОСОБА_21 , який керував автомобілем марки AUDI А7, д/н НОМЕР_3 , внаслідок якого мала місце смерть гр. ОСОБА_22 - відбулась 29 березня 2021 року 00 год. 20 хв.(том І, а.с.28).

З повідомлення про підозру, оголошеного ОСОБА_23 27 квітня 2021 року, за ч. 2 ст. 286 КК України в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР під № 12021070000000106, складеного слідчим Гарапко М.В., погодженого прокурором Пипка О., вбачається, що ДТП в смт. Солотвино, по вул. Спортивна за участю водія ОСОБА_21 , який керував автомобілем марки AUDI А7, д\н НОМЕР_3 , внаслідок якого відбулась смерть ОСОБА_22 - відбулась 29 березня 2021 року в 00 год. 18 хв.(том І, а.с.29-32).

Адвокатом Марина В.Г. (представником позивача) подано відповідні запити до прокуратури по даному питанню, відповіді на які після їх отримання було долучено до матеріалів даної справи, як докази.

Таким чином, вищевказані докази, в тому числі матеріали досудового розслідування свідчать про те, що комісія помилково встановила, ніби ДТП мало місце 28 березня 2021 року о 23 год. 20 хв.

Аналіз статей 1 та 2 Дисциплінарного статуту дає підстави для висновку про те, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Отже, підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни (п. 37 рішення ВС від 06 лютого 2020 року в справі №826/1916/17).

В даному випадку такі фактичні дані відсутні, не зафіксовані позивачем та його напарником 28 березня 2021 року о 23 год. 20 хв. факт ДТП так як остання трапилась 29 березня 2021 року близько 00 год. 20 хв..

Службове розслідування та Накази про звільнення оформлено з грубими порушеннями Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом №893 від 07.11.2018р.

Судом встановлено, що законних підстав для призначення і проведення службового розслідування не було.

Пунктом 10 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

На виконання п. 10 ст. 14 вищевказаного Закону, Наказом МВС від 07.11.2018р № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України; (надалі по тексту Порядок 1):

Пунктом 2, розділу ІІ Порядку 1 встановлено, що службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про:

- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення;

- повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; - надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»;

- ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень; недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу;

- недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування;

- втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження;

- розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом;

- порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів; перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку.

З наведеного переліку вбачається, що він є вичерпним та не допускає призначення і проведення службового розслідування з інших підстав.

В даному випадку, підставою для проведення службового розслідування слугував рапорт начальника чергової частини УОАЗОР ГУНП - Репки Віктора від 05 квітня 2021 року № 884/106/01/4-2021, в якому він зазначив 3 підстави для проведення службового розслідування:

1) скерована диспетчером ГУНП о 01:00 год. на місце події слідчо-оперативна група Тячівського РВП передчасно поставила відмітку про прибуття на місце події;

2) слідчий СВ райвідділу поліції Магей І.Ю. використав доступ до бази даних ІПНП іншого слідчого Вовчка А.І.;

3) невиїзд керівництва Тячівського РВП на місце події.

З наведених у рапорті Репки В. підстав вбачається, що останні не входять до переліку, визначеного Пунктом 2, розділу II Порядку 1, тому законних підстав для призначення і проведення службового розслідування не було. Порушена сама процедура проведення службового розслідування, що тягне за собою недійсність та недопустимість самого висновку, як процесуального документа і як доказу.

Крім того, пунктом 8.4., розділу 8 Порядку - 1 визначено, що у резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення.

Разом з тим, з аналізу самого висновку вбачається, що не всі вищевказані відомості підтвердились. Підтвердився лише факт невиїзду підполковників ОСОБА_24 та ОСОБА_25 на місце події, інші відомості не знайшли свого підтвердження. За таких обставин відбулось лиш часткове підтвердження, що всупереч п. 8.4., розділу 8 Порядку - 1 не відображено у висновку. За таких обставин, результати службового розслідування, відображені у висновку не оформлені у передбаченому законом порядку, що тягне за собою недійсність та недопустимість самого висновку, як процесуального документа і як доказу.

Згідно ч. 1 та ч. 7 ст. 15 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

Пунктами 2, 3 та 5 Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 07.11.2018р. № 893 передбачено, що дисциплінарна комісія створюється, за письмовим наказом Міністра внутрішніх справ, службової особи поліції, наділених повноваженнями застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, одночасно з прийняттям рішення про призначення службового розслідування.

Дисциплінарна комісія створюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії.

Залучення поліцейських та працівників інших органів поліції до складу дисциплінарної комісії здійснюється на підставі письмового запиту уповноваженого керівника, який прийняв рішення про проведення службового розслідування та за наявності письмової згоди керівника органу поліції, в якому вони проходять службу.

Всупереч Наказу начальника ГУНП в Закарпатській обл. № 782 від 05 квітня 2021 року, яким визначено голову та членів комісії для проведення даного службового розслідування, до складу комісії увійшла стороння особа - капітан поліції ОСОБА_17 .

Таким чином, дана особа призначена до складу комісії з грубим порушенням закону, що тягне за собою недопустимість в якості доказу висновку від 09 квітня 2021 року, за результатами проведеного службового розслідування про необхідність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та в частині запропонованого дисциплінарного стягнення також.

Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 не були роз`яснені його права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та п. 2 розділу 4 Порядку 1.

Всупереч пункту 4 розділу 5 Порядку 1 службовим розслідуванням не встановлено жодної із наступних обставин, які є основними для вирішення питання про притягнення чи не притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності:

- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно- правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

- обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

- вид і розмір заподіяної шкоди;

- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Таким чином, в порушення ч. 2 статті 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», п. 4 розділу 5, а також розділу 6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України - службовим розслідуванням не встановлено наявності вини позивача у скоєнні порушення, мети та мотивів порушення, обставин, які впливають на ступінь і характер йоґо відповідальності як ті, що її пом`якшують чи обтяжують, причин та умов, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених збитків. Відповідачем не надано доказів того, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та подальше його звільнення з органів внутрішніх справ України відбулося обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, (за аналогічна правова позиція встановлена постановою ВАСУ від 29 квітня 2020 року в справі №820/5543/17 констатовано в п. 31, 82, 83, 86, 90, 91 незаконність звільнення), Така сама позиція ВАСУ відображена в п.п. 40-49, Постанови від 06.02.2020 року у справі №826/1916/17.

Під час проведення службового розслідування позивача позбавлено права участі у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії та права користуватися правничою допомогою, послугами представника, гарантованих частинами 5 та 6 пункту 2 розділу 4 Порядку 1.

Згідно п. 7, розділу 6 Порядку 1. висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії.

Всупереч наведеній нормі, вищевказаний висновок не підписано капітаном поліції Іваниця Василем, і не підписано, а погоджено ОСОБА_26 та ОСОБА_27 .

Відповідачем не дотримано ч. 1, 2 п. 4 р. 6 Порядку 1, так як в описовій його частині відсутні відомості щодо обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку із цим; відомості, що характеризують поліцейського.

В резолютивній частині висновку службового розслідування, всупереч вимогам ч. 1 п. 5 р. 6 Порядку, відсутній висновок щодо юридичної кваліфікації дисциплінарного проступку з посиланням на положення закону, іншого нормативно правового чи організаційно-розпорядчого акта, наказу керівника, який було порушено.

Відповідачем не зазначено запропонованих заходів, спрямованих на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, чим порушено ч. 5 п.5 р. 6 Порядку.

За змістом ст. 14 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Отже, передумовою для застосування до особи дисциплінарного стягнення є проведення ретельного службового розслідування, під час та після якого орган внутрішніх справ зобов`язаний дотримуватися комплексу дій, передбачених вказаним Законом та Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим Наказом за № 893 від 07 листопада 2018 року. При цьому, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Обираючи такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, відповідач не з`ясував всіх обставин доцільності застосування такого стягнення, наявність заохочень або стягнень застосованих відносно позивача і обрав найжорсткіший захід стягнення. При тому, що по суті не було самої події дисциплінарного правопорушення ОСОБА_1 , відповідач протиправно застосував найсуворіший вид стягнення, у випадку коли будь-яке стягнення накладати немає підстав.

Відповідач жодним чином не мотивував обрання найсуворішого з видів стягнень, що передбачені статтею 12 Дисциплінарного статуту (в п. 50 Постанови ВС від 06 лютого 2020 року справа № 826/1916/17 таке порушення визнано підставою для скасування наказу про звільнення).

Судом також встановлено, що відповідач не врахував також наступні обставини: тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо (ВС справа №804/2828/16).

Суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведені обставини свідчать про те, що накази відповідача про звільнення видано незаконно, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), упереджено та необґрунтовано.

Інтереси позивача порушені, так як особу незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, звільнено безпідставно з роботи, що заважає кар`єрному росту та можливості реалізації права на працю.

Статтею 24 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України'' визначено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення протягом місяця з дня його виконання (реалізації) шляхом подання рапорту до прямого керівника особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, а також шляхом звернення до суду в установленому порядку. Таким чином, незаконні накази оскаржуються у встановлений законом строк.

Окремо, щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними (незаконними) дій Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо звільнення його зі служби в поліції, належним способом захисту позивача є визнання протиправним та скасування наказів на підставі яких його звільнено та поновлення на займаній до звільнення посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо дати з якої необхідно поновити позивача, то суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до оскарженого наказу відповідача – позивача було звільнено з роботи 12 квітня 2021 року, тобто дата звільнення – 12 квітня 2021 року вважається останнім робочим днем позивача. А відтак з 13 квітня 2021 року у позивача почався вимушений прогул. Таким чином суд вважає, що необхідно поновити позивача саме з 13 квітня 2021 року, оскільки позивач вважається таким, що 12 квітня 2021 року був на роботі (проходив службу).

Статтею 235 частиною 2 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 «Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» резюмується, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.95р. № 100 (далі по тексту – Порядок № 100).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою ГУНП в Закарпатській області від 31 травня 2021 року № 554/106/5-21 позивачу було нараховано заробітну плату у тому числі у натуральній формі за лютий 2021 року – 11509,09 грн, березень 2021 року – 11105,02 грн. Загальна сума доходу за останні два місяці перед звільненням, з врахуванням календарних днів, становить 22614,11 грн (том І, а.с.80)

Із врахуванням того, що у лютому та березні 2021 року сумарно кількість календарних днів становить 59 днів, то середньоденний заробіток позивача складає 383,29 грн ((11509,09 грн. + 11105,02 грн. ) / 59 днів), а середньомісячна заробітна плата – 11 307,06 грн. (22614,11 грн. / 2 місяці).

Кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 13 квітня 2021 року по 21 листопада 2021 року, становить 223 календарних днів, а відтак грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 85 473,67 грн (383,29 грн. х 223 дні).

Відповідно до статті 371 частини 1 пунктів 2, 3 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, в даній справі суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання стягнення на користь позивача грошове утримання за один місяць в розмірі 11 307,06 (грн. (29253,69 грн / 2 місяці), та поновлення позивача на службі в органах Національної поліції України на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 205, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області (вул. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 09 квітня 2021 року за № 830 в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), поліцейського сектору патрульної поліції Тячівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 12 квітня 2021 року за № 82 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), поліцейського сектору патрульної поліції Тячівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

4. Поновити з 13 квітня 2021 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на службі в Національній поліції, на посаді старшого сержанта поліції, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Тячівського районного відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (вул. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913).

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (вул. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, у розмірі 85 473,67 грн. (вісімдесят п`ять тисяч чотириста сімдесят три гривні 67 коп.).

6. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (вул. Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 40108913) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по правничій допомозі у розмірі 10 500,00 грн. (десять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

7. Допустити негайне виконання рішення суду в частини поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі за один місяць у сумі 11 307,06 грн. (одинадцять тисяч триста сім гривень 06 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець