Рішення № 101599043, 24.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2021 року м. Ужгород№ 260/72/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Грин-Лумей В.Г.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 - не зявився

відповідача: Закарпатська обласна прокуратура - представник Роман М.

відповідачів: ГУ ДКСУ в Закарпатській області, ДКС України- представники не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного Управління Державної казначейської служби в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатської обласної прокуратури, яким просить: 1.Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі. 2.Стягнути з Держави України в особі Закарпатської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а,) на користь ОСОБА_1 (громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та пере_хідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, та відповідних надбавок до посадового окладу за період з 06 листопада 2017 року по 24 вересня 2019 року у сумі 498 173,33 гри. (чотириста дев`яносто вісім тисяч сто сімдесят три гривні тридцять три копійок).

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за приписами статті 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами та складається з посадового окладу, премій та надбавок. Однак вказує, що його заробітна плата регулювалася постановами Кабінету Міністрів України, що суперечить нормам Конституції України та Закону України "Про прокуратуру". ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 16 липня 2001 року по 29 грудня 2020 року, в період з 30.06.2015 по 05.11.2017 перебував у відпустці для догляду за дитиною.

Розмір посадового окладу за час перебування позивача на посадах у органах прокуратури за період з 06 листопада 2017 року по 03 грудня 2019 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 зі змінами, становив з 06 вересня 2017 року по 03 грудня 2019 року щомісяця 5 660,00 грн.

Станом на 06 листопада 2017 року вислуга складала 21 рік, тобто понад 20 років, відповідно позивач вже отримував надбавку у розмірі 30 % від посадового окладу. Недоотримана надбавка у розмірі 30 % за вислугу років становить: 30 % від 366 652,10 грн. = 109 995,63 грн.

Просить суд застосувати до спірних правовідносин норми прямої дії ч. 3 ст. 152 Конституції України та стягнути з Держави України в особі Закарпатської обласної прокуратури на його користь матеріальної шкоди, у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними за Рішенням Конституційного Суду України № 6~р/2020 від 26 березня 2020 року, за період з 06 листопада 2017 року по 24 вересня 2019 року.

11 лютого 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позов від Закарпатської обласної прокуратури, відповідно до якого відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що впродовж перебування в трудових відносинах з прокуратурою Закарпатської області у заявлений позивачем спірний період, а саме з 06.11.2017 по 24.09.2019 оплата праці прокурорсько-слідчих працівників прокуратури Закарпатської області, у тому числі і позивача, здійснювалася відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» із урахуванням відповідних змін, внесених постановою КМУ №1013 від 09.12.2015.Поряд з тим на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 справа № 260/636/19 наказом прокурора Закарпатської області №847к від 04.11.2019 ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Берегівської місцевої прокуратури. При цьому, на підставі вказаного рішення суду позивачу виплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18.04. по 25.09.2019 в розмірі 188592,18 грн. Тобто у вказаний період, який входить до заявленого позивачем періоду, відбулося саме виконання рішення суду, а не нарахування роботодавцем заробітної плати.

Обласна прокуратура не погоджується із доводами позивача про порушене його право власності на отримання заробітної плати у повному розмірі, передбаченому ст. 81 Закону України «Про Прокуратуру» з огляду на наступне. Визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому, не може мати наслідком для органу прокуратури у вигляді відшкодування шкоди, оскільки прокуратура, у спірних відносинах, була зобов`язана і діяла у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин, а тому висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 26.03.2020 №6-р/2020 по справі №1-223/2018 (2840/18) не можуть бути підставою для зобов`язання Закарпатську обласну прокуратуру відшкодувати позивачу матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати за період з 06.11.2017- 24.09.2019 відповідно до ст. 81 Закону №1697-VII.

18 лютого 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує мотиви, зазначені відповідачем у відзиву, якими останній обґрунтовує свої заперечення проти позовних вимог.

13 вересня 2021 року від ГУДКС України в Закарпатській області до суду надійшов відзив на позов. відповідно до якого повідомлено , що у разі задоволення позовних вимог, зазначених у прохальній частині, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили виконуватиметься Головним управлінням Державної казначейської служби України у Закарпатській області, у передбаченому законодавством порядку. Однак в задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити повністю

В судове засідання позивач не зявився , адавши заяву про розгляд спави у його відсутності.

Представник Закарпатської обласної прокуратури проти позову заперечив з мотивів наведених у відзиві.

Представник ГУ ДКСУ в Закарпатській області в судове засідання не зявився, хоча був повідомлений належним чином

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 16 липня 2001 року по 29 грудня 2020 року, що підтверджується копією трудової книжки.

В період з 30.06.2015 по 05.11.2017 ОСОБА_1 перебував у відпустці для догляду за дитиною.

Наказом прокурора Закарпатської області № 649к від 03.11.2017 перервано відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною прокурору Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_1 , яка надавалася наказом від 28.11.2016 № 762к, у зв`язку з виходом на роботу з 06.11.2017

Звільнення ОСОБА_1 з органів прокуратури відбулося на підставі наказу керівника Закарпатської обласної прокуратури від 24.12.2020 №411к у зв`язку з неуспішним проходженням атестації.

Впродовж перебування в трудових відносинах з прокуратурою Закарпатської області у заявлений позивачем спірний період, а саме з 06.11.2017 по 24.09.2019 оплата праці прокурорсько-слідчих працівників прокуратури Закарпатської області, у тому числі і позивача, здійснювалася відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» із урахуванням відповідних змін, внесених постановою КМУ №1013 від 09.12.2015.

Так, згідно із долученими до матеріалів справи розрахунковими листами за 2017-2019 роки посадовий оклад ОСОБА_1 складав 5660 грн.

Наказом прокурора Закарпатської області №262к від 17.04.2019 на підставі рішення Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії прокурорів від 03.04.2019.№103-дп-19 , ОСОБА_1 було звільнено з посади та органів прокуратури.

В подальшому, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 справа № 260/636/19 наказом прокурора Закарпатської області №847к від 04.11.2019 ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Берегівської місцевої прокуратури.

При цьому, на підставі вказаного рішення суду позивачу виплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18.04. по 25.09.2019 в розмірі 188592,18 грн.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 260/636/19 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019 про задоволення вищезазначеного позову ОСОБА_1 та ухвалено нове рішення про відмову у його задоволенні.

Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у вказаній справі визнав правомірним наказ прокурора Закарпатської області від 17.04.2019 № 262к про застосування до прокурора Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України. Вказаний закон набрав чинності набрав чинності 15 липня 2015 року.

Частиною 9 ст. 81 Закону № 1697-VII передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (ст. 90 Закону № 1697-VII).

Підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Згідно зі статтями 8 і 13 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Так, Законами України про Державний бюджет на 2017-2019 роки не було передбачено видатки на реалізацію положень Закону № 1697-VII.

Згідно з вимогами Бюджетного Кодексу України та розміру загальної суми, передбаченої в Законах України «Про Державний бюджет України» на утримання органів прокуратури з 2017 року по 2019 рік Генеральною прокуратурою України проводились розрахунки сум на оплату праці у розрізі прокуратур усіх рівнів для затвердження їх у відповідних кошторисах видатків на кожен рік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Частинами 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26 яким встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Законом України від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір і порядок виплати заробітної плати працівників органів прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів та інші виплати. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури (пункти 2 і 6).

Постановами Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 763 і від 9 грудня 2015 року № 1013 унесені відповідні зміни до схем посадових окладів працівників органів прокуратури.

Отже, підпунктом 1 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Однак, Кабінет Міністрів України вказаного не здійснив.

Натомість реалізація положень Закону України «Про прокуратуру» є неможливою без унесення відповідних змін як до Постанови КМУ № 505, так і до Бюджетного кодексу України й законів про Державний бюджет України на відповідні спірні періоди, щодо заробітної плати працівників органів прокуратури.

Суд зазначає, що зміни до Постанови КМУ № 505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами про Державний бюджет України на відповідні періоди не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Крім того, суд зауважує, що відповідач, відповідно до ст.19 Конституції України, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України «Про прокуратуру».

Аналогічна правова позиція у подібних спірних правовідносин та застосування наведених правових норм, наведена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року вказана у справа № 320/1874/19.

Стосовно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18), то суд ї зазначає наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суд зауважує, що ч. 2 ст. 152 Конституції України і частиною першою статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд звертає увагу, що, дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, згідно рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18), втратила чинність 26 березня 2020 року.

Отже, рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини з 06 листопада 2017 року по 24 вересня 2019 року не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Враховуючи вищенаведене, зокрема, відсутність у відповідача права на здійснення перерахунку та виплату посадового окладу позивачу самостійно без правого врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків у розмірі, іншому, ніж встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 505, та враховуючи те, що рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 на спірні правовідносини з 01.07.2015 по 26.03.2020 не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, суд дійшов висновку що в позові необхідно відмовити.

Керуючись статтями 14 частиною 1, 242-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури , Державної казначейської служби України, Головного Управління Державної казначейської служби в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

СуддяЗ.Б.Плеханова

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03 грудня 2021 року.