Ухвала суду № 101598912, 03.12.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

03 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/40173/21

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова О. Г., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- Визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Корнєєва М.М. від 24.11.2021 ВП № 65259203 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

- Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Корнєєва М.М. від 24.11.2021 ВП № 65259203 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Разом з адміністративним позовом, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову. Позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладання штрафу від 24.11.2021 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Корнєєва М.М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 240/9341/20 від 14.04.2021, виданого Житомирським окружним адміністративним судом та заборони вчинення дій щодо її примусового виконання.

Заява мотивовано тим, що в органу Державної виконавчої служби наявні правові підстави для застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафних санкцій передбачених частиною другою ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - «..У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення...». Оскільки, судове рішення невиконання якого (на думку органів ДВС) спричинило застосування штрафних санкцій, виконане відповідно до вимог чинного законодавства та наданих компетенції і фінансування; подальше накладання штрафу у подвійному розмірі порушує законні права, свободи та інтереси органу Пенсійного фонду та жодним чином не сприяє виконанню спірного судового рішення, виникає необхідність у зверненні із заявою про забезпечення позову.

Згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, враховуючи достатність наявних у матеріалах провадження доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без участі сторін.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд вважає, що заявлена заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із аналізу наведених положень випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Таким чином, забезпечення позову судом є крайнім заходом, яким застосовується лише у випадку наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Отже, заявник повинен обґрунтувати свою заяву та подати докази наявності фактичних обставин з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді заяви про забезпечення доказів покладається виключно на заявника.

Судом встановлено, у заяві про забезпечення позову заявник не навів жодних обставин, які б вказували на те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Щодо покликання заявника на подання позову про скасування спірної постанови, суд зазначає, що вказані позивачем аргументи про протиправність оскаржуваної постанови будуть оцінюватись судом при вирішенні спору по суті.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що заявником до заяви про забезпечення позову не додано належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості вказаних у ній доводів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 2 ст.150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову, що має наслідком відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.Г. Попова