Рішення № 101598813, 01.12.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/21592/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 , у здійсненні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із стажу роботи на посаді судді - 22 (двадцять два) роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 30.10.2020, виходячи із стажу роботи на посаді судді - 22 (двадцять два) роки.

В обґрунтування позову вказує, що з 06.11.2020 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 30.10.2020 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці визначено у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тобто, виходячи з того, що має стаж роботи на посаді судді 20 років. 20.07.2021 він звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання та здійснення виплати такого утримання як судді у відставці, виходячи із стажу роботи на посаді судді - 22 роки.

Листом від 20.08.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні такого перерахунку та його виплаті відмовлено. Позивач вказує, що при обрахунку стажу для визначення розміру довічного грошового утримання відповідачем протиправно не було враховано 1 рік 11 місяців 23 дні - строкова служба у збройних силах (з 12.06.1990 по 04.06.1992); 6 років 11 місяців 14 днів - стаж роботи на посаді слідчого (з 27.05.1994 по 10.05.2001); 3 роки - стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме стаж адвокатської діяльності, який мав місце у період часу з 2001 по 2010 рік.

Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників судового розгляду.

Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування відзиву вказано, що відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Отже, збільшення на два відсотки щомісячного довічного грошового утримання за кожний рік здійснюється в разі наявності стажу роботи понад 20 років безпосередньо на посаді судді. Враховуючи, що стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді складає 10 років 4 місяці та 13 днів, правові підстави для нарахування 4 відсотків за стаж роботи на посаді судді понад 20 років відсутні.

Дослідивши подані сторонами докази, суд дійшов наступного висновку.

У ході судового розгляду встановлено, що Указом Президента України 16.04.2010 № 544/2010 "Про призначення суддів" від 16.04.2010 ОСОБА_1 призначено суддею Богунського районного суду м. Житомира строком на 5 років.

Указом Президента України 29.12.2017 № 441/2017 ОСОБА_1 призначено суддею Богунського районного суду м. Житомира безстроково.

Відповідно до рішення Вищої Ради правосуддя від 13.10.2020 за № 2822/о/15-20 ОСОБА_1 звільнено у відставку з посади судді цього ж суду.

З 06.11.2020 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 30.10.2020 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно з Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці визначено у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тобто, виходячи з того, що позивач має стаж роботи на посаді судді 20 років.

20.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання та здійснення виплати такого утримання як судді у відставці, виходячи із стажу роботи на посаді судді - 22 роки.

Листом від 20.08.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні такого перерахунку та його виплаті відмовлено з посиланням на те, що стаж роботи безпосередньо на посаді судді складає 10 років 4 місяці та 13 днів, а тому довічне грошове утримання встановлено у розмірі 50% від суддівської винагороди судді.

Вважаючи, що при обрахунку стажу для визначення розміру довічного грошового утримання відповідачем протиправно не було враховано 1 рік 11 місяців 23 дні - строкова служба у збройних силах (з 12.06.1990 по 04.06.1992); 6 років 11 місяців 14 днів - стаж роботи на посаді слідчого (з 27.05.1994 по 10.05.2001); 3 роки - стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а саме стаж адвокатської діяльності, який мав місце у період часу з 2001 по 2010 рік позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі абзацу четвертого пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (доповнено згідно із Законом № 1798-VIII) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-XII, чинного на день призначення позивача на посаду судді, було визначено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

У зв`язку з прийняттям Закону України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону 2447-VIII, який набрав чинності 05 серпня 2018 року, статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Крім того, на час обрання позивача на посаду судді була чинною норма абзацу 2 пункту 1 Указу Президента України № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" від 10.07.1995 - до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 12.06.1990 по 04.06.1992 позивач проходив строкову службу у збройних силах - 1 рік 11 місяців 23 дні, що підтверджується копією військового квитка, у період з 27.05.1994 по 10.05.2001 позивач обіймав посади слідчого - 6 років 11 місяців 14 днів, що підтверджується копією витягу з послужного списку позивача. Крім того , у період з 01.10.2003 по 09.07.2004, а також з 25.01.2008 по 15.04.2010 позивач має стаж адвокатської діяльності, що підтверджується копією витягу з реєстру адвокатів та довідкою Богунського районного суду м.Житомира про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №05-23/7061/2020 від 30.10.2020.

Якщо виходити із законодавчих положень частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII у поєднанні з положеннями абзацу четвертого пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, вдаючись до системного, об`єктивного та цільового їхнього трактування, то можна дійти висновку про те, що відповідно до законодавства, яке діяло на день зайняття громадянином України посади судді вперше, час роботи в галузі права, який є однією з необхідних умов для того, щоб бути рекомендованим на посаду судді, незалежно від тривалості цього стажу та виду діяльності, не зараховувався до стажу роботи на посаді судді. Строк роботи в галузі права та належність певної роботи (діяльності) до роботи в галузі права мали значення лише для реалізації права на зайняття судової посади.

Відповідно до закону, який регулював питання стажу роботи судді на час зайняття суддівської посади вперше, до суддівського стажу мали зараховуватися передбачені в такому законі певні види роботи (професійної діяльності) у разі дотримання встановленої законом умови, за яких робота не на посаді судді прирівнюється до суддівської діяльності.

Інакше кажучи, якщо особа, яка працювала на посаді судді, мала необхідний стаж роботи в галузі права - чи то на посаді прокурора і слідчого, чи адвоката, чи займалася науковою діяльністю у відповідній науковій установі тощо, то такий стаж визнався необхідним для вирішення питання про призначення її на судову посаду, але не відносився до стажу роботи на посаді судді. Відповідно до закону був запроваджений підхід, за якого до стажу роботи на посаді судді зараховувався певний вид роботи, але якщо були дотримані передбачені законом умови, за яких строк роботи на не суддівській посаді має зараховуватися до роботи на посаді судді. Йдеться, зокрема, про дотримання передбаченої законом умови наявності в особи стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Натомість виражене й закріплене в частині другій статті 137 Закону № 1402-VIII положення (припис) про те, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, означає, що до стажу роботи на посаді судді і прирівняних до нього стражів роботи (абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII) додається (може додаватися) ще один вид (чи види) роботи (професійної діяльності), який раніше не охоплювався поняттям стажу роботи на посаді судді. Під цим стажем у вимірі чинного законодавчого визначення поняття "стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді" треба розуміти за якісними властивостями вид (види) певної роботи (професійної діяльності) в галузі права, який відрізняється від суддівської і прирівняної до неї роботи та має часові (кількісні) межі (строк роботи).

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі "Вілліс проти Сполученого Королівства", заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі "Ван Раалте проти Нідерландів", пункти 48,49 рішення від 07 листопада 2013 року у справі "Пічкур проти України", заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях застосовує й Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI "Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні" прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Системний аналіз статті 137 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII дає підстави вважати, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 2447-VIII, яким унесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №9901/302/19. Зокрема, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. Водночас при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частин першої та другої статті 137 Закону № 1402-VIII як стаж, який зараховується додатково. У випадку зайняття посади судді без проведення конкурсних процедур стаж роботи (професійної діяльності), передбачений частиною другою статті 137 цього Закону, визначається на момент призначення на посаду судді вперше, а у випадку призначення на посаду судді за результатами конкурсу - зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом для участі у конкурсі та надає право для призначення на цю посаду за його результатами.

Частина друга статті 137 Закону № 1402-VIII прийнята на покращення соціального захисту суддів як висококваліфікованих фахівців та підвищення їх соціального захисту і передбачає додаткову можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, а не альтернативну можливість вибору стажу, адже в абзаці четвертому пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання) (аналогічна позиція висловлена у постанові ВП ВС від 08.10.2020 по справі № 9901/537/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 справа № 9901/805/18 сформовано правовий висновок, що частину другу статті 137 Закону про судоустрій 2016 року потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.

Тобто, до стажу роботи позивача, який дає право на відставку має бути врахований стаж його роботи у галузі права в межах 3-річного строку стаж адвокатської діяльності, який мав місце у період часу з 2001 по 2010 рік.

Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-V111 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, в силу абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII, ч. 2 ст. 137 Закону 1402-VIIІ, абз. 4 п. 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIIІ підлягають зарахуванню періоди проходження військової служби (у позивача - 1 рік 11 місяців 23 дні), та стаж роботи на посаді слідчого (6 років 11 місяців 14 днів), а також 3 роки стажу (досвіду роботи) професійної діяльності у зв`язку з чим, з врахуванням неоспорюваного відповідачем стажу безпосередньо на посаді судді - 10 років 5і місяців 13 днів - стаж роботи безпосередньо на посаді судді ( з 18.05.2010 по 30.10.2020) стаж позивача на посаді судді становить 22 роки 04 місяці 20 днів.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо того, що надбавка призначається за час роботи понад 20 років суто на посаді судді, оскільки стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі № 592/3694/17.

Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-V111 розмір довічного грошового утримання складає 50 відсотків від суми суддівської винагороди, а 2 відсотки за стаж роботи понад 20 років на посаді судді нараховуються від розміру грошового утримання, тому вимога позивача здійснити перерахунок довічного грошового утримання у розмірі 54 % від суддівської винагороди є безпідставною.

Отже розмір щомісячного грошового утримання позивача підлягає нарахуванню у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди та 4 відсотків грошового утримання судді за кожний рік роботи понад 20 років, всього за 2 повних роки, з 30.10.2020.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

В силу положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 908,00 грн, який необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 , у здійсненні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із стажу роботи на посаді судді - 22 (двадцять два) роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням фактично сплачених сум, починаючи з 30.10.2020, виходячи із стажу роботи на посаді судді - 22 (двадцять два) роки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева