Рішення № 101598586, 03.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2021 р. Справа№200/11843/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

13 вересня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу за контрактом у Військової частини 3057 Національної гвардії України в період з 01.10.2015 року по 31.05.2018 року.

Проте на час звільнення відповідач протиправно не провів всі необхідні розрахунки щодо нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що і спричинило звернення до суду.

Просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3057 Національної гвардії України (ЄРДПОУ - 23313948) щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби в період з 01.10.2015 року по 31.05.2018 року речове майно, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року (рік звільнення).

Зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України (ЄРДПОУ - 23313948), здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсацію за не отримане під час проходження військової служби в період з 01.10.2015 року по 31.05.2018 року речове майно, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року (рік звільнення).

03 листопада 2021 року через канцелярію суду надійшов відзив від відповідача в якому вказується наступне.

Наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 10.05.2018 № 39 о/с позивача було звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України.

Наказом командира частини від 31.05.2018 № 111 позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4,5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно з пунктом 15 розділу III Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 червня 2017р. за №797/30665 (далі - Інструкція №475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Особливу увагу слід звернути на те, що у вказаних вище нормативно-правових актах зазначено, що правом на грошову компенсацію за неотримане речове майно володіють лише військовослужбовці. При цьому особи, які вже звільнені з військової служби, статусу військовослужбовців не мають.

З цього приводу, слід зауважити, іцо під час проходження військової служби у військовій частині 3057 Національної гвардії України позивач із рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не звертався, так само вона не звертався з таким рапортом або заявою безпосередньо під час звільнення з військової служби.

А отже, за таких умов вважаємо, що правом на грошову компенсацію за неотримане речове майно, особи звільнені з військової служби не володіють.

Окрім того, відповідач вважає, що позивачем під час звернення із позовною заявою до суду було порушено встановлені законодавством строки звернення до адміністративного суду.

На цих підставах в позові просить відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2021 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з виявленими недоліками.

Позивач усунув виявлені судом недоліки.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 01 листопада 2021 року.

01 листопада 2021 року суд відклав розгляд справи на 03 грудня 2021 року.

03 грудня 2021 року позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися. Представник позивача надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача 03 грудня 2021 року в судове засідання не з`явився. Був повідомлений належним чином про дату,час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 якій є громадянином України відповідно до паспорту серія НОМЕР_2 виданого Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області 05 грудня 1996 року. РНОКПП НОМЕР_1 (а.с.13-15).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_3 виданого 01 лютого 2016 року (а.с.16).

Відповідачем є військова частина 3057 Національної гвардії України яка є юридичною особою код ЄРДПОУ – 23313948.

Наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 01.10.2015 № 199 о/с позивача ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини3057 Національної гвардії України (а.с.11).

Наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 31.05.2018 № 111 позивача було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.12)

22.06.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини 3057 Національної гвардії України із заявою про здійснення належного розрахунку грошової компенсації за невикористане речове майно (а.с.9).

Листом від 23.07.2021 року № 40/57/27/3 – 2495 командир військової частини повідомив позивача про те, що оскільки ним до звільнення у запас не було подано відповідного рапорту про виплату грошової компенсації то у військової частини відсутні правові підстави для її нарахування та виплати (а.с.10).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Щодо строків звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач був звільнений з військової служби 31.05.2018 року.

22 червня 2021 року позивач з метою відновлення порушеного права на отримання належного йому грошового забезпечення звернувся до відповідача із відповідним запитом.

23 липня 2021 року отримав відповідь на свій запит від відповідача.

Саме з цієї дати почав рахуватися строк для звернення до суду.

До суду з позовною заявою позивач звернувся 07.09.2021 року яка до канцелярії суду потрапила 13 вересня 2021 року.

Тому, суд рахує поважною причину пропуску строку на звернення до суду.

Щодо суті позовних вимог.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закону № 2011).

Згідно зі статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-XII у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 статті 9-1 цього Закону №2011-XII встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 24 Закону України №2232-XII “Про військовий обов`язок та військову службу” встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 Березня 2016 року №178 (далі - Порядок № 178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 установлено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордон служби, Адміністрацією Держспецтранс служби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 (далі - Інструкція №232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З огляду на наведені приписи діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства, військовослужбовці мають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке зберігається і після звільнення їх з військової служби.

Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2019 року у справі №803/774/17 та від 23 серпня 2019 року у справі №2040/7697/18.

Таким чином, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають до застосування при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення військовослужбовцям.

З матеріалів справи вбачається, що позивача виключено зі списків особового складу Військової частини та всіх видів забезпечення з 31.05.2018 року, тоді як грошової компенсації за недоотримане речове майно не було проведено.

Так, застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення “у разі звільнення з військової служби”, а не, наприклад, “при звільненні з військової служби”, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Порядок № 178 не містить обмежень щодо строків звернення з заявою (рапортом) про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

У зв`язку з тим, що з позивачем не було проведено повного розрахунку, позивач звернувся до відповідача про розрахунок вартості не отриманого речового майна та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

Пунктом 4 Порядку № 178 передбачено, що застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пред`явлений ОСОБА_1 позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язкам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб кореспондує право фізичних та юридичних осіб очікувати що ці органи та посадові особи будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип юридичної визначеності в свою чергу, є складовій принципу верховенства права.

Тому, правомірні очікування позивача на те, що орган державної влади буде діяти тільки на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, не здійснилися.

І таким чином, його право було порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог закону, тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3057 Національної гвардії України (ЄРДПОУ - 23313948) щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби в період з 01.10.2015 року по 31.05.2018 року речове майно, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року (рік звільнення).

Зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України (ЄРДПОУ - 23313948), здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсацію за не отримане під час проходження військової служби в період з 01.10.2015 року по 31.05.2018 року речове майно, відповідно до статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2018 року (рік звільнення).

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та підписано суддею головуючим 03 грудня 2021 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков