Рішення № 101598565, 03.12.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2021 р. Справа№200/13389/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач), відповідно до якого просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання в Донецькому державному університеті в період з 01.09.1988 року по 16.06.1990 рік, що складає 02 роки 04 місяці 23 дні, та періоду роботи адвокатом Донецької колегії адвокатів з 29.08.1999 року по 28.08.2002 рік, що загалом складає 04 роки 05 місяців 06 днів;

- скасувати рішення відповідача № 056350008995 від 01.10.2021 року в частині призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 50% від суддівської винагороди;

- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи тривалістю 04 роки 05 місяців 06 днів (повних 4 роки), що складається з половини строку навчання в Донецькому державному університеті в період з 01.09.1988 року по 16.06.1990 рік, що складає 02 роки 04 місяці 23 дні, та періоду роботи адвокатом Донецької колегії адвокатів з 29.08.1999 року по 28.08.2002 рік - 2 роки і здійснити перерахунок і виплату, з врахуванням виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі розрахунку Донецького апеляційного суду стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №312-50/417/2021 від 13.09.2021 року, виходячи з розміру 58% від суддівської винагороди, отримуваної при виході у відставку, за повних 24 років стажу судді, починаючи з дня його призначення, тобто з 14.09.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач, серед іншого, посилається на те, що 23 вересня 2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши пакет всіх необхідних для цього документів.

Позивач зазначив, що відповідно до поданої заяви, відповідачем з 14.09.2021 року було призначено йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, проте, згідно протоколу/розпорядження щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання було прийняте рішення №056350008995 від 01.10.2021 року, яким відповідач зарахував до стажу роботи на посаді судді всього 19 років 0 місяців 16 днів (взявши до уваги при визначенні розміру грошового утримання повних 20 років з урахуванням 1 року його стажу роботи в галузі права - адвокатом до призначення вперше на посаду судді), визначивши щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 50 % від суддівської винагороди.

Позивач зазначив, що під час призначення довічного грошового утримання відповідачем не було зараховано до його суддівського стажу роботи половину навчання в Донецькому державному університеті в період з 01.09.1988 року по 16.06.1990 рік, що складає 02 роки 04 місяці 23 дні, а також період роботи адвокатом Донецької колегії адвокатів з 29.08.1999 року по 28.08.2002 рік (2 повних роки), який був зарахований до стажу на підставі ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, тобто, відповідачем не зараховано до його стажу роботи на посаді судді 04 роки 05 місяць 06 днів, з яких повних років - 4.

Також, позивач наголосив, що з урахуванням наявного стажу роботи на посаді судді та положень частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону № 1798-VІІІ від 21.12.2016 року, відповідач повинен був призначити йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 58 % від суддівської винагороди.

Посилаючись на норми Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді навчання в Донецькому державному університеті в період з 01.09.1988 року по 16.06.1990 року та період роботи адвокатом Донецької колегії адвокатів з 29.08.1999 року по 28.08.2002 рік протиправними та такими, що порушують право позивача на отримання довічного грошового утримання судді у розмірі, визначеному Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого, серед іншого, зазначив, що з ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно до Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” (далі – Закон України № 1402-VIII).

Вказує, що згідно статті 137 Закону України № 1402-VІІІ, який діяв на час звернення позивача за призначенням довічного грошового утримання, до стажу роботи на посаді судді зараховується: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідач звертає увагу, що Законом № 1402 передбачений перелік робіт на посадах, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді. Період навчання серед цього переліку відсутній. Наявність вищої юридичної освіти є лише необхідною умовою для набуття статусу судді. Посада адвоката також не входить до переліку посад, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді.

Крім того, відповідач зазначає, що посилання позивача на застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про статус суддів» № 2862 від 15.12.1992 року (далі – Закон № 2862) є неприйнятним, оскільки спірні правовідносини виникли під час дії Закону № 1402. Вказує, що застосування норм Закону № 2862 порушує принцип зворотної дії законів та інших нормативно-правових актів.

Також, відповідач, посилаючись на норми ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказує, суд не може керуватися вимогами позивача щодо зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії з різницею між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, оскільки це буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року у задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд справи № 200/13389/21 за правилами загального позовного провадження – відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 11-14).

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122 є органом державної влади, про що вказано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

ОСОБА_1 був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 23 березня 2017 року № 1419106467 (а.с. 39), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_3 встановлено, що 29.8.2002 року ОСОБА_1 призначено суддею Мар`їнського районного суду Донецької області, на підставі Указу Президента України № 712/2002 від 13.08.2002 року, наказ № 868 від 27.08.2002 року (а.с. 12-23).

27 березня 2018 року рішенням Вищої кваліфікаційної комісією суддів України № 84/ко-18 суддю Апеляційного суду Донецької області ОСОБА_1 визнано таким, що за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів відповідає займаній посаді (а.с.24-26).

31 серпня 2021 року рішенням Вищої ради правосуддя № 1904/0/15-21 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Донецького апеляційного суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 27-230).

Наказом голови Донецького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року № 253/к/г, на виконання зазначеного рішення, суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 31).

З трудової книжки серії НОМЕР_3 від 10 березня 1982 року (а.с. 12-23) та диплому серії НОМЕР_4 (а.с. 38) судом встановлено, що позивач у періоди:

- з 01.09.1985 року по 01.08.1990 року навчався у Донецькому державному університеті;

- з 17.12.1990 року по 28.08.2002 року працював адвокатом Донецької колегії адвокатів;

- з 29.08.2002 року по 28.02.2006 року суддею Маріїнського районного суду Донецької області;

- з 01.03.2006 року по 01.10.2018 року суддею Апеляційного суду Донецької області;

- з 02.10.2018 року по 13.09.2021 року суддею Донецького апеляційного суду.

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Донецького апеляційного суду № 312-50/417/2021 від 13.09.2021 року (а.с.32), загальний стаж роботи позивача становить 24 років 05 місяців 06 днів та складається з наступних періодів:

- з 01.09.1998 року по 16.06.1990 року студентом юридичного інституту ? частина (02 роки 04 місяці 23 днів);

- з 29.08.1998 року по 28.08.2002 року адвокатом Донецької обласної колегії адвокатів (03 роки 00 місяців 00 днів);

- з 29.08.2002 року по 28.02.2006 року суддею Маріїнського районного суду Донецької області (03 рики 06 місяців 00 днів);

- з 01.03.2006 року по 01.10.2018 року суддею Апеляційного суду Донецької області (12 років 07 місяців 01 день);

- з 02.10.2018 року по 13.09.2021 року суддею Донецького апеляційного суду (02 років 11 місяців 12 днів).

Як встановлено судом на підставі пояснень позивача, а також не заперечується відповідачем, 23 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до Закону України “Про судоустрій та статус суддів” від 02.06.2016 року № 1402-VIII.

За наслідком розгляду поданої заяви та доданих документів відповідач рішенням № 056350008995 від 01.10.2021 року призначив позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 14.09.2021 року в розмірі 50% пенсії від заробітку, з урахуванням страхового стажу (повний) - 38 років 10 місяців 7 днів; страхового стажу до 01.01.2004 року -- 21 років 07 місяців 7 днів; страхового стажу після 01.01.2004 року - 17 років 3 місяців 0 днів та стажу судді – 19 років, 0 місяців, 16 днів (а.с. 34-36).

У позовній заяві позивач вказав, що під час призначення довічного грошового утримання відповідачем не було зараховано до його стажу роботи на посаді судді половину навчання в Донецькому державному університеті в період з 01.09.1988 року по 16.06.1990 рік, що складає 02 роки 04 місяці 23 дні, а також період роботи адвокатом Донецької колегії адвокатів з 29.08.1999 року по 28.08.2002 рік (2 повних роки), який був зарахований до стажу на підставі ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, тобто, відповідачем не зараховано до його стажу роботи на посаді судді 04 роки 05 місяць 06 днів, з яких повних років - 4.

Вважаючи викладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що з урахуванням наявного у нього стажу роботи на посаді судді, відповідач повинен був призначити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 58 % від суддівської винагороди.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України №1402-VIII).

Відповідно до пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону України №1402-VІІІ, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

За положеннями частини третьої статті 142 Закону України №1402-VІІІ, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною першою статті 116 Закону України №1402-VIIІ передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Абзацом 4 пункту 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIIІ визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами.

У вказаному рішенні Конституційний Суд України зокрема зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.

Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 року №2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

Таким чином, згадані вище положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020 року.

Як наслідок, з 18.02.2020 року на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону №1402-VIII.

Як встановлено судом, відповідно до рішення ВРП від 21 серпня 2021 року за №1904/0/15-21 позивача звільнено з посади судді Донецького апеляційного суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 27-29), а тому обчислення щомісячного довічного грошового утримання має здійснюватися відповідно до положень статті 142 Закону №1402-VIII.

Суд зазначає, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не розмежовує поняття “суддівський стаж” в розрізі його правозастосування (чи то при звільненні, чи то при обрахунку суми щомісячного довічного утримання).

Позивач був призначений суддею Мар`їнського районного суду Донецької області 13.08.2002 року і на час його призначення на посаду судді, питання визначення стажу, який дає право судді на відставку, регулювався частиною 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 20.03.2002 року № 2862-XII.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про статус суддів" від 20.03.2002 року № 2862-XII (в редакції чинній на день набуття позивачем статусу судді) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Згідно з частиною 2 статті 137 Закону 1402-VIIІ, до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом №2447-VIII, яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Водночас, частиною першою статті 7 Закону №2862-ХІІ, яка була чинною на час обрання позивача на посаду судді, визначалось, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суд зазначає, що з розрахунку про обчислення стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді у відставці від 13.09.2021 року видно, що на день обрання позивача вперше суддею Мар`їнського районного суду Донецької області, йому було зараховано трирічний стаж роботи в галузі права, а саме адвокатом в Донецькій колегії адвокатів.

З огляду на зазначене, право на зарахування трьох років стажу роботи в галузі права мають судді, яких було призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими Законом №2862-XII на день їх обрання.

Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, додатково періоду його роботи адвокатом в Донецькій колегії адвокатів з 29.08.1999 року по 28.08.2002 рік.

Аналогічний правовий висновок був зроблений Верховним Судом у рішенні від 22 листопада 2018 року (справа № 9901/805/18), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року.

Щодо неврахування відповідачем спірних періодів половини строку навчання позивача в Донецькому державному університеті в період з 01.09.1988 року по 16.06.1990 рік, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, на момент призначення позивача на посаду судді Марійського районного суду Донецької області, а саме станом на 29.08.2002 року, питання визначення стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визначалося Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (втратив чинність 01.01.2012 року) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (в редакції Указу на момент призначення на посаду судді).

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року № 545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, відповідно до Указів Президента України № 584/95 від 10 липня 1995 року "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та № 1061/2002 від 25 листопада 2002 року "Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584", до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

З системного аналізу нормативних положень вказаного Указу та абзацу 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можна зробити висновок, що до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання зараховується також половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

Суд зазначає, що період навчання позивача на денному відділенні Донецькому державному університеті з 01.09.1985 року по 01.08.1990 року підтверджено дипломом серії НОМЕР_4 (а.с. 38).

Крім того, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 на сторінках 5-7 зазначено про те, що в період з 01.09.1985 року по 01.08.1990 року він з 01.09.1985 року по 01.08.1990 року навчався у Донецькому державному університеті, з 17.12.1990 року по 28.08.2002 року працював адвокатом Донецької колегії адвокатів, а з 29.08.2002 року призначено суддею Мар`їнського районного суду Донецької області (а.с.14-16).

Враховуючи вищевикладене, відповідач безпідставно не зарахував до стажу роботи позивача на посаді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання половину строку навчання в Донецькому державному університеті в період з 01.09.1988 року по 16.06.1990 рік.

Конституційний Суд у рішенні від 19.11.2013 року №10-рп/2013, серед іншого, зазначив, що «[...] відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розрахованого Донецьким апеляційним адміністративним судом 13.09.2021 року №312-50/417/2021, позивачу зараховано до стажу роботи на посаді судді період ? частини навчання у Донецькому державному університеті тривалістю 3 роки 04 місяці 23 днів та період його роботи в Донецькій обласній Колегії адвокатів (а.с.32).

При обранні на посаду судді, позивачу було враховано 2 роки 04 місяці 23 днів ? частини навчання у Донецькому державному університеті та 3 роки роботи адвокатом Донецькій обласній Колегії адвокатів, як стаж роботи за юридичною спеціальністю.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді - 24 років 05 місяці 06 дні, в силу частини 1 статті 7 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 № 2862-XII, частини 2 статті 137 Закону 1402-VIIІ, абз. 4 п. 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIIІ, підлягають зарахуванню половина строку навчання в Донецькому державному університеті в період з 01.09.1988 року по 16.06.1990 рік та період роботи адвокатом Донецької колегії адвокатів з 29.08.1999 року по 28.08.2002 рік.

Оскільки половина строку навчання в Донецькому державному університеті з 01.09.1988 року по 16.06.1990 рік та період роботи адвокатом Донецької колегії адвокатів з 29.08.1999 року по 28.08.2002 рік, підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, загальний стаж позивача, що має бути врахований відповідачем, складає - 24 роки 05 місяців 06 днів.

Отже, оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить 24 років 05 місяців 06 дні розмір його довічного грошового утримання повинен складати 58% відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% + 8% (4 відпрацьованих років понад 20 років х 2%), обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, рішення відповідача № 056350008995 від 01.10.2021 року щодо визначення стажу позивача у 19 років 00 місяців 16 днів (а.с. 66) та визначення відсоткового розміру (50%) грошового утримання, є протиправним та необґрунтованим, а позовні вимоги в частині визнання вказаних дій протиправними є обгрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні вказаної справи судом також враховано правові висновки щодо аналогічних правовідносинах, які викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24 жовтня 2019 року (справа № 9901/2/19).

Щодо посилання відповідача на те, що вимога про зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії з різницею між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії є формою втручання у повноваження органів Пенсійного фонду, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами ч. ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі “Олссон проти Швеції” від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити про те, що дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

У спірних правовідносинах єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача було зарахування до стажу роботи суддею, половину строку навчання в Донецькому державному університеті з 01.09.1988 року по 16.06.1990 рік та періоду роботи адвокатом Донецької колегії адвокатів з 29.08.1999 року по 28.08.2002 рік, що, у свою чергу, є підставою для визначення стажу роботи позивача на посаді судді - 24 років 05 місяців 06 днів та визначення розміру його довічного грошового утримання у 58% відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Згідно зі статтею 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законом України від “Про судоустрій і статус суддів” 02.06.2016 № 1402-VIII, Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 № 2453-VI, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, від 08.06.2016 року №4-рп/2016, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: половини строку навчання в Донецькому державному університеті в період з 01.09.1988 року по 16.06.1990 рік, що складає 02 роки 04 місяці 23 дні, та періоду роботи адвокатом Донецької колегії адвокатів з 29.08.1999 року по 28.08.2002 рік, що загалом складає 04 роки 05 місяців 06 днів.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №056350008995 від 01.10.2021 року в частині призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 50% від суддівської винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на посаді судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи тривалістю 04 роки 05 місяців 06 днів (повних 4 роки), що складається з половини строку навчання в Донецькому державному університеті в період з 01.09.1988 року по 16.06.1990 рік, що складає 02 роки 04 місяці 23 дні, та періоду роботи адвокатом Донецької колегії адвокатів з 29.08.1999 року по 28.08.2002 рік - 2 роки і здійснити перерахунок і виплату, з врахуванням виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі розрахунку Донецького апеляційного суду стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №312-50/417/2021 від 13.09.2021 року, виходячи з розміру 58% від суддівської винагороди, отримуваної при виході у відставку, за повних 24 років стажу судді, починаючи з 14.09.2021 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122).

Повне судове рішення складене 03 грудня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Приймаючи до уваги прийняття даного рішення у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч