Рішення № 101598497, 26.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2021 р. Справа№200/8506/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Бєломєстнова О.Ю.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

09.07.2021 року позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ: 41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв праці, 6), у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області: від 23.02.2021 стосовно переведення на пенсію за Законом України № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”; від 22.04.2021 щодо відмови у перерахунку пенсії; від 06.05.2021 №914280166847, № 91480166847 від 19.05.2021 та № 914280166847 від 19.06.2021;

- зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати з 01.04.2020 року та виплачувати ОСОБА_1 призначену пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (в редакції станом на 20.07.2005), виходячи з розміру 80 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку померлого годувальника на посаді прокурора м. Донецька на двох утриманців та частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (в редакції, визначеній Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019) без обмеження пенсії максимальним розміром, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати (перерахованою) сумою пенсії за останні 12 місяців починаючи з 01.04.2020, а саме:

- з 01.04.2020 по 31.03.2021 року відповідно до розміру заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеного у довідці про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 13.03.2020 № 18-396 вих-20 (18-3535-20), виданою (надісланою) Прокуратурою Донецької області разом із супровідним листом на адресу позивача (другому утриманцю);

- з 01.04.2021 по теперішній час відповідно до розміру заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеного у довідці про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 29.03.2021 № 21-85-461, виданою (надісланою) Донецькою обласною прокуратурою.

У позовній заяві позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він з 20.07.2005 року отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначену на підставі ст.50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ “Про прокуратуру”. Починаючи з 15.07.2011 року матір позивача також було переведено на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, тобто існує два утриманці, що одержують в рівних частках пенсію, яка складала 80 % середньомісячного заробітку їх годувальника.

23.02.2021 року всупереч вимогам пункту 13 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (надалі - Закон №1058) без відповідної заяви позивача переведено на пенсію за цим законом. 15.04.2021 року позивачем подано до відповідача заяву про перерахунок пенсії від 15.04.2021 року разом із довідками про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії померлого годувальника на посаді прокурора м.Донецька. Проте, рішенням відповідача від 22.04.2021 року було відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії згідно Закону України від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ “Про прокуратуру”. Рішення мотивоване неможливістю перерахунку пенсії, яка виплачується за Законом №1058, за правилами та довідками, що передбачені Законом України “Про прокуратуру”.

Далі, позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію за Законом України “Про прокуратуру” у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 80% середньомісячного заробітку годувальника на двох утриманців. За результатами його розгляду відповідач виніс рішення від 06.05.2021 року, однак розмір його пенсії визначено виходячи з 60 % середньомісячного заробітку на одного члена сім`ї та обмежено десятьма прожитковими мінімумами. Крім того, наступним рішенням відповідача від 19.06.2021 року розмір відсотків середньомісячного заробітку, що застосовується для обчислення пенсії у разі втрати годувальника, змінився з належних на час призначення позивачу пенсії 80% на 70%, які передбачені частиною 19 статті 86 нового Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ “Про прокуратуру”.

Позивач зазначає, що відсоткове значення середньомісячного (чинного) заробітку годувальника, що застосовується при призначенні пенсії, не може зменшуватися при її перерахунку, оскільки визначається законодавством, що діє на момент такого призначення. Пенсію позивачу призначено раніше, а його звернення до відповідача обумовлено виключно перерахунком пенсії у зв`язку зі зміною розміру заробітку за посадою годувальника, що помер. Такий перерахунок та призначення пенсії є діями, які є різними за суттю та за механізмом їх проведення.

Також вказує, що має право на проведення перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, яке підтвердженне рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі №3-209/2018 та рішенням Верховного Суду у зразковій справі від 14.09.2020 №560/2120/20. Різниця пенсії, яка підлягає виплаті у зв`язку з таким перерахунком, має бути виплачена її отримувачу не більше, ніж за 12 місяців. Тому позивач просить зобов`язати відповідача перерахувати його пенсію з 01.04.2020 року.

Крім того зазначає, що позивач є непрацюючим пенсіонером та пенсія йому призначена до 01.01.2016 року, тому до розміру пенсії позивача не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ “Про прокуратуру”. При цьому посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2021 по справі №589/3997/16-а.

Окремо позивач посилається на низку рішень Конституційного Суду України щодо неможливості скасування чи звуження гарантій соціального захисту членів сімей працівників прокуратури. Застосування обмеження пенсії максимальним розміром під час перерахунку позивач вважає прямим неправомірним втручанням у його майнові права (легітимні очікування), які гарантовані статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Наведене стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 14.07.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з моменту отримання копії ухвали шляхом надання доказів надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів.

Ухвалою суду від 26.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.

З 30.07.2021 року по 28.08.2021 року включно, та з 01.09.2021 року по 03.09.2021 року включно суддя Бєломєстнов О.Ю. перебував у відпустці.

13.08.2021 року відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, з якого слідує наступне. З 01.10.2014 року позивач перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Рішенням від 21.04.2021 року № 91428016847 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, оскільки на день звернення за перерахунком пенсії 15.04.2021 року позивачу виплачується пенсія у зв`язку з втратою годувальника за нормами Закону №1058. Переведення на пенсію за даним Законом здійснено з 01.03.2021 року автоматично, згідно чинного законодавства, виходячи з більшого розміру пенсії за вказаним Законом.

06.05.2021 року позивача за його заявою переведено на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про прокуратуру”. Внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч.1 ст.2 Закону України № 3668-VІ “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, то до спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті. Незалежно від того, чи працює пенсіонер, вона встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

У зв`язку з наведеним просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

16.08.2021 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що Верховний Суд у справі №560/2120/20 дійшов висновку, що з 13.12.2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону України № 1789-ХІІ “Про прокуратуру” або Закону України № 1697-VII “Про прокуратуру”, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури”. Наголошує на тому, що позивач є непрацюючим пенсіонером та пенсія йому призначена до 01.01.2016 року, а тому до розміру пенсії позивача не повинно застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 року. Зазначає, що аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 року у справі № 589/3997/16-а.

02.09.2021 року відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення на відповідь на відзив, яке за змістом є аналогічним змісту відзиву.

Ухвалою суду від 06.09.2021 року замінено відповідача Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3).

14.09.2021 року ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Продовжено на 30 днів строк проведення підготовчого провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, їх позиція стосовно предмета спору зрозуміла, в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд доходить висновку про можливість проведення розгляду справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані сторонами докази, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України та внутрішньо переміщеною особою. Зазначене підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим 26.07.2007 року, та довідкою ВПО від 10.08.2017 року № 2245.

Як вбачається з довідки МСЕК серії 12ААБ №072903 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства.

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) є територіальним органом Пенсійного фонду України, основним завданням якого згідно вимог чинного законодавства, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі нарахування та виплати пенсій. Відповідач є функціональним правонаступником Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Позивачу з 20.07.2005 року була призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ “Про прокуратуру” у розмірі 60% середньомісячного (чинного) заробітку годувальника.

Судом встановлено, що з 15.07.2011 року позивач отримує виділену долю із однієї спільної пенсії, виходячи із розміру 80% від середньомісячного (чинного) заробітку померлого годувальника на двох і більше членів сім`ї, яка розподілена між позивачем та другим утриманцем - його матір`ю - ОСОБА_2 , у рівних долях – по 50% кожному з утриманців від розміру спільної пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначену відповідно до ст.50-1 Закону № 1789.

Розмір пенсії позивача складав 4066,03 грн. - 50% від розрахункового розміру пенсії годувальника (8132,06 грн./2 = 4066,03 грн.).

З 01.03.2021 року позивача було переведено з пенсії за Законом України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ на пенсію за нормами Закону України №1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, виходячи з більшого розміру останньої.

15.04.2021 року позивач звернувся до Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії згідно Закону України “Про прокуратуру” та надав довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 13.03.2020 року №18-396 вих-20 (18-3535-20) та від 29.03.2021 року №21-85-461.

Рішенням відповідача від 21.04.2021 року № 91428016847 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, оскільки на день звернення за перерахунком пенсії позивачу виплачується пенсія у зв`язку з втратою годувальника за нормами Закону № 1058, переведення на пенсію за даним Законом здійснено з 01.03.2021 року (а.с. 106).

28.04.2021 року позивач звернувся через веб-портал до відповідача із заявою від 28.04.2021 року про перехід з пенсії за нормами Закону № 1058 на інший вид пенсії - у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст.50-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789-ХІІ “Про прокуратуру”.

06.05.2021 року позивача переведено на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про прокуратуру”.

Згідно рішення № 914280166847 від 19.06.2021 року Селидовським об`єднаним управлінням ПФУ Донецької області проведено перерахунок пенсії позивачу у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму (масовий). Розмір відсотків заробітку, що використовуються для обчислення пенсії у разі втрати годувальника склав 70% згідно ч.19 ст.86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ “Про прокуратуру” (а.с. 140). Крім того, управлінням застосовано обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами), визначеним Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” № 3668-VI від 08.07.2011 року.

З наданих сторонами письмових доказів не вбачається прийняття відповідачем інших рішень про перерахунок пенсії позивача у спірних відносинах.

Аналіз заяв сторін по суті спору свідчить про те, що причиною його виникнення є незгода позивача:

з його переведенням на отримання пенсії за Законом №1058 в період з 01.03.2021 року по 06.05.2021 року;

із зниженням відсотку середньомісячного (чинного) заробітку, що застосований при розрахунку пенсії за рішенням відповідача № 914280166847 від 19.06.2021 року;

обмеженням його пенсії максимальним розміром, визначеним Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” № 3668-VI від 08.07.2011 року.

Зважаючи на взаємний зв`язок висновків щодо кожного з наведених питань, суд вважає за доцільне розглядати їх за черговістю виникнення спірних правовідносин.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступних висновків.

На дату призначення позивачу пенсії у зв`язку із втратою годувальника питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури було врегульовано положеннями ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (далі – Закон № 1789). Частина 19 цієї статті визначала, що членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім`ї.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 20.07.2005 року отримував пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1789.

З 15.07.2011 року позивач отримує виділену долю із однієї спільної пенсії, виходячи із розміру 80% від середньомісячного (чинного) заробітку померлого годувальника на двох і більше членів сім`ї, яка розподілена між позивачем та другим утриманцем - його матір`ю - ОСОБА_2 , у рівних долях – по 50% кожному з утриманців від розміру спільної пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначену відповідно до ст.50-1 Закону № 1789.

Стосовно законності переведення позивача на пенсію за Законом України №1058 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з 01.03.2021 року позивача було переведено з пенсії за Законом № 1789 на пенсію за Законом України № 1058, виходячи з більшого її розміру.

Згідно першого абзацу пункту 4-7 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058 у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені у тому числі відповідно до Закону України "Про прокуратуру", розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Судом встановлено, що пенсія позивача, розрахована за нормами Закону №1058 станом на 01.03.2021, була більшою, ніж за Законом України “Про прокуратуру” (на той момент складала 4066,03 грн.).

У такому разі переведення здійснюється автоматично - без звернення осіб, що отримують пенсію, за матеріалами пенсійних справ. Строки такого переведення законодавчо не обмежені.

У зв`язку з наведеним суд не приймає до уваги посилання позивача на пункт 13 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону №1058. Згідно з ним у разі якщо особі призначено пенсію, у тому числі відповідно до Закону України "Про прокуратуру", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.

Дана норма передбачає дозвіл особі обирати між видами пенсій, для чого висловлювати бажання щодо відповідного переведення або поновлення.

Водночас, наявність такого дозволу не виключає автоматичного, за матеріалами пенсійної справи, переведення особи на більшу пенсію. Звернення особи, що отримує пенсію, у разі такого автоматичного переведення законом не вимагається. Повернення до того виду пенсії, який особа отримувала раніше, здійснюється за бажанням особи, що і передбачено пунктом 13 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону №1058.

Зважаючи на наведене суд дійшов висновку, що дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області по переведенню позивача на пенсію за Законом № 1058 з 01.03.2021 року є правомірними. Тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Стосовно законності винесеного управлінням рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії № 91428016847 від 21.04.2021 року суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 15.04.2021 року позивач звернувся до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії згідно Закону України “Про прокуратуру” та надав довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 13.03.2020 року №18-396 вих-20 (18-3535-20) та від 29.03.2021 року №21-85-461.

Рішенням управління від 21.04.2021 року № 91428016847 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, оскільки на день звернення за таким перерахунком йому виплачувалася пенсія у зв`язку з втратою годувальника за нормами Закону № 1058.

Норми Закону №1058, на підставі якого позивач отримував пенсію на момент звернення із заявою від 15.04.2021, не встановлюють обов`язок відповідача здійснювати перерахунок пенсії утриманця на підставі довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) прокурора.

Отримання позивачем пенсії за нормами Закону №1058 визнано судом правомірним, а тому відмова у вказаному вище перерахунку є обґрунтованою.

Для здійснення спірного перерахунку позивач мав перейти на пенсію за Законом України “Про прокуратуру”, що ним і було зроблено у подальшому на підставі пункту 13 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону №1058.

За таких обставин спірне рішення Селидівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову позивачу в перерахунку пенсії № 91428016847 від 21.04.2021 року прийнято у відповідності до норм діючого законодавства, а тому не підлягає скасуванню.

Стосовно законності винесеного Селидовським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області рішення № 914280166847 від 19.06.2021 року про перерахунок пенсії в частині зменшення розміру відсотків місячної (чинної) заробітної плати, що застосовуються для обчислення пенсії у разі втрати годувальника з відповідних на час призначення пенсії 80% на 70%, суд зазначає наступне.

Законом від 08.07.2011 № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Так, відповідно до частини шістнадцятої статті 50-1 Закону № 1789 (у редакції, чинної на 15.07.2011) членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім`ї.

Підстави та порядок перерахунку пенсії прокурорам регулювалися положеннями частини сімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789. Згідно з ними призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Можливість у подальшому здійснення перерахунку пенсії на випадок втрати годувальника із зміною відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку Законом №1789 не передбачена.

Суд зауважує, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому подальша зміна правового регулювання на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії у частині розміру пенсії у відсотках не впливає на такі відсотки.

Вони визначаються при призначенні пенсії прокурорам і слідчим (їх утриманцям у разі втрати годувальника) у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивача (19.06.2021) пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної їй пенсії, при визначенні її розміру не може застосовуватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Отже, застосувавши відсоток - 70 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 80 відсотків від заробітку його годувальника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 справа № 490/5366/16-а, від від 08.06.2021 року справа №263/15245/16-а.

За наведених вище підстав рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 914280166847 від 19.06.2021 року про перерахунок пенсії позивача є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

З урахуванням цього та керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивачабудє:

визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області рішення №914280166847 від 19.06.2021 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2021 року про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Висновки суду, викладені в мотивувальній частині його рішення є в однаковій мірі обов`язковими для врахування суб`єктом владних повноважень при здійсненні своїх повноважень на виконання рішення суду, як і висновки, визначені в резолютивній частині рішення.

Отже, суд зауважує, що при визначенні меж встановлених зобов`язань необхідно враховувати як резолютивну, так і мотивувальну частини судового рішення.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2020 без обмеження її максимальним розміром суд зазначає наступне.

За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом також було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.

При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

На думку суду положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668 щодо осіб, в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії.

Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

Закон № 1789 втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у випадку перевищення (внаслідок перерахунку) максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, застосовуються обмеження, передбачені абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином нарахування і виплата пенсії позивачу з обмеженням граничного розміру пенсії не призвело до зменшення розміру пенсії останнього, яку він отримував до цього. В даному випадку таке обмеження за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.

При вирішенні даної справи судами враховано висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 та від 03.06.2021 у справі № 359/3736/17, від 20 січня 2021 року у справі № 640/1744/20, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд не приймає до уваги посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.2021 по справі №589/3997/16-а, оскільки суд касаційної інстанції відступив від них. Ухвалою від 30 вересня 2021 року по справі №580/5962/20 касаційна скарга у подібних правовідносинах передана на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.

Суд не вважає доцільним зупиняти провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції, оскільки це може спричинити невиправдано тривале перебування позивача у стані правової невизначеності, у той час як судом вже встановлені підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на звуження його соціальних прав внаслідок обмеження максимального розміру пенсії під час її перерахунку. Наведені вище положення Закону № 3668 та Закону України “Про прокуратуру” не визнавалися неконституційними, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Крім того, внаслідок здійснення перерахунку пенсія позивача збільшилася незважаючи на обмеження її максимального розміру.

Легітимні очікування щодо результатів такого перерахунку насамперед мають грунтуватися на положеннях законодавства. Враховуючи висновки суду, у тому числі наведені вище постанови суду касаційної інстанції, очікування позивача не можуть вважатися легітимними, а тому суд не приймає до уваги посилання позивача на статтю 1 протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того суд зазначає, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача перерахувати з 01.04.2020 року та виплачувати призначену пенсію без обмеження її максимальним розміром є передчасними. Застосування обмежень здійснюється саме під час проведення перерахунку. Відповідач наразі не здійснював перерахунок призначеної позивачу пенсії виходячи з 80 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку його годувальника на виконання рішення суду у справі, що розглядається.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 КАС України) є правом суду, а не обов`язком. Його відсутність не виключає обов`язковості судового рішення до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 КАС України). Застосування судом зазначеного права має бути вмотивованим. Суд у даній справі не вбачає підстав для сумнівів у можливості виконання його рішення відповідачем, інших загроз обов`язковості рішення суду. Тому з урахуванням відсутності відповідного мотивування у клопотанні позивача, не суд вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням власного рішення.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір підлягає стягненню в дохід державного бюджету з суб`єкта владних повноважень у розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області рішення № 914280166847 від 19.06.2021 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )від 28.04.2021 року про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Бєломєстнов О.Ю.