Рішення № 101597452, 23.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 листопада 2021 р. Справа № 120/12462/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк Віти Володимирівни,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Онисковця Юрія Аврамовича,

представника відповідача: Римського Михайла Вячеславовича,

представника відповідача: Чорного Романа Олександровича,

представника відповідача: Тіхонової Інни Сергіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Департаменту запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Департаменту запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 15.05.2021 року № 264 до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани. Підставою винесення даного наказу зазначено неповідомлення ОСОБА_1 не пізніше наступного робочого дня з моменту коли він дізнався про наявність у нього потенційного конфлікту інтересів, у період з 16 січня 2020 року до 03 березня 2021 року, безпосереднього керівника про наявність у нього потенційного конфлікту інтересів, що полягав у наявності приватного інтересу, зумовленого родинними стосунками з ОСОБА_2 - чоловіком його двоюрідної сестри ОСОБА_3 , який з 23 грудня 2016 року і до цього часу працює у відділі у Мурованокуриловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, при виконанні службових повноважень, що міг вплинути на об`єктивність та неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

На переконання позивача, ОСОБА_2 не відноситься до осіб, передбачених статтею 1 Закону України "Про запобігання корупції", а тому вважаючи даний наказ протиправним, в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2021 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

25.10.2021 року від представника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Вказав, що своїми діями позивач порушив вимоги пункту 2 частини 1 Закону України "Про запобігання корупції", оскільки ОСОБА_1 не повідомив безпосереднього керівника про наявність у нього відповідного потенційного конфлікту інтересів, не пізніше наступного робочого дня з моменту коли він про це дізнався.

При цьому, вина ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку підтверджується повідомленням ОСОБА_2 керівництву Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про роботу близьких осіб.

Таким чином, на переконання представника відповідача, враховуючи наявність виявленого порушення, вищезазначене свідчить про неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків, що слугувало прийняттю спірного наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення відповідного дисциплінарного проступку.

Враховуючи зазначене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

28.10.2021 року до суду надійшов відзив Департаменту запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому представник відповідача зазначає, що Національне агентство не приймало участь у дисциплінарному провадженні відносно позивача та прийнятті рішення щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення, а тому не є стороною даних правовідносин. При цьому, заперечує щодо задоволення вимоги позивача про зобов`язання Національне агентство вилучити з Реєстру інформації відповідні відомості щодо нього, оскільки на даний час наказ від 07.05.2021 року № 189-к про накладення дисциплінарного стягнення па позивача, який був підставою для внесення про ОСОБА_1 до Реєстру, не скасований.

Враховуючи, що в діях Національного агентства з питань запобігання корупції відсутні ознаки протиправних дій, які порушують права позивача, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

02.11.2021 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, згідно якої останній вважає, що відзив Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області є необґрунтованим, інформація зазначена в ньому не відповідає дійсності, вимоги, викладені в ньому - безпідставні та такі, що не підлягають задоволенню.

Протокольною ухвалою суду від 03.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини наведені у заявах по суті справи, та просили суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представники відповідачів щодо задоволення заявлених позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.05.2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу у Мурованокуриловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідно до наказу №264 від 15.05.2017 року начальника Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

З 27.01.2017 року на посаді державного кадастрового реєстратора відділу у Мурованокуриловецькому районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області працювала ОСОБА_3 , яка є двоюрідною сестрою ОСОБА_1 .

З 16.04.2018 року ОСОБА_3 було переведено на посаду головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Барському, Мурованокуриловецькому, Жмеринському, Шаргородському районах та м. Жмеринка управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

З 23.12.2016 року на посаді головного спеціаліста відділу у Мурованокуриловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області працював ОСОБА_2 , якого з 20.04.2018 року було переведено на посаду державного кадастрового реєстратора відділу.

04.06.2020 року ОСОБА_2 з ОСОБА_3 одружились, а тому, з 04.06.2020 року ОСОБА_2 є чоловіком двоюрідної сестри ОСОБА_1 .

Листом Департаменту запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції №34- 03/30882/21 від 07.05.2021 року позивачу запропоновано надати інформацію стосовно взаємовідносин з державним кадастровим реєстратором відділу Мурованокуриловецькому районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області ОСОБА_2 в частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

25.05.2021 року ОСОБА_1 надано відповідь-пояснення на вищезазначений лист, в якому він зазначив, що у будь-яких сімейних або родинних стосунках з ОСОБА_2 не перебуває.

Наказом №189-к щодо ОСОБА_1 , як начальника відділу у Мурованокуриловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани за неповідомлення не пізніше наступного робочого дня з моменту коли він дізнався про наявність у нього потенційного конфлікту інтересів, у період з 16 січня 2020 року до 03 березня 2021 року.

Не погоджуючись із правомірністю винесення вказаного наказу, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку доводам позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також запереченням відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктом 17 частини 2 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII( далі Закон № 889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема, здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства.

Статтею 8 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VІІ (далі також - Закон №1700-VII).

За правилами частини першої статті 27 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

За змістом пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», який застосовує відповідач як підставу для застосування дисциплінарного стягнення, особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону№1700-VII, у разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п`ятнадцятиденний строк.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування.

У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

При цьому, як визначено пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», близькими родичами є: члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

Як вбачається зі спірного наказу, обґрунтовуючи підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач посилається на наявність приватного інтересу, зумовленого родинними стосунками з ОСОБА_2 - чоловіком двоюрідної сестри ОСОБА_3 , який з 23.12.2016 року працює у відділі у Мурованокуриловецькому районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, при виконанні службових обов`язків, що міг вплинути на об`єктивність та неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Проте, аналіз вищезазначених норм Закону №1700-VII, дає підстави дійти висновку, що чоловік двоюрідної сестри, в розумінні статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» не вважається близькою особою, а тому обов`язок відповідного повідомлення, в силу закону, у позивача був відсутній. Зазначене не дає правових підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення на підставі пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», порушення якого ставиться йому в провину.

Водночас, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач керувався також пунктом 5 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII, відповідно до якого дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Так, відповідно до статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Згідно з статтею 65 Закону № 889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є: 1) порушення присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу. Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5 та 12 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Статтею 68 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарні провадження ініціюються суб`єктом призначення. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються), зокрема, на державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В»: зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ, як це визначено частині 1 статті 69 Закону № 889-VIII. Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ, під час визначення виду дисциплінарного стягнення повинна враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця (частина 1 статті 67 Закону № 889-VIII).

Відповідно до частин 1-7 статті 71 Закону № 889-VIII з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково. Службове розслідування стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», проводиться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, а стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій «Б» і «В», дисциплінарною комісією у державному органі. Тривалість службового розслідування не може перевищувати один місяць. За потреби зазначений строк може бути продовжений суб`єктом призначення, але не більш як до двох місяців. До участі у проведенні службового розслідування суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, можуть залучатися відповідні фахівці. До участі у проведенні службового розслідування не можуть залучатися посадові особи державного органу, особисто заінтересовані у його результатах та прямо підпорядковані особі, стосовно якої проводиться службове розслідування. Особи, які проводять службове розслідування, несуть персональну відповідальність за неповноту і необ`єктивність його висновків та за розголошення інформації щодо службового розслідування. Особи, які проводять службове розслідування, мають право: одержувати пояснення від державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб щодо обставин справи; одержувати у підрозділах державного органу чи за запитом в інших органах необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. Висновок, складений за результатами проведеного службового розслідування центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, передається Комісії.

У відповідності до частини 1 статті 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити ряд інформації, яка визначена частиною 2 статті 73 Закону № 889-VIII, зокрема: підстави для відкриття дисциплінарного провадження, характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця, відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень, інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, тощо. Результатом розгляду дисциплінарної справи є подання дисциплінарної комісії у державному органі, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі (частини 1, 2 статті 75 Закону № 889-VIII)

За змістом статті 76 Закону № 889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення. За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження, як передбачено частиною 1 статті 77 Закону № 889-VIII приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Аналіз вищевказаних положень Закону № 889-VIII дає підстави зробити висновок, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинно містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин, а дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця, а також бути застосованим тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Вказані висновки підтверджуються постановою Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №821/935/16, у якій вказано, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Проте, суд акцентує увагу на тому, що у поданні дисциплінарної комісії жодним чином не йдеться про порушення позивачем наведених у процитованій вище нормі обов`язків, норм, наказів тощо. Хоча, за вимогами пунктів 34 -36 Порядку №1039, у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку у резолютивні частині подання обов`язково зазначається висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, передбаченого відповідним пунктом частини другої статті 65 Закону.

Таким чином суд доходить висновку, що за відсутності встановленого дисциплінарною комісією порушення позивачем пункту 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», відсутні й правові підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з визначених у ньому підстав.

Надаючи оцінку оскаржуваному наказу на відповідність вимогам, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, суд також звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог частини 6 статті 77 Закону України «Про державну службу України» державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.

У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу такий документ не пізніше як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Всупереч вказаним нормам Закону, наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07.05.2021 року № 189-к не був виданий ОСОБА_1 в порядку, передбаченому частиною 6 статті 77 Закону України «Про державну службу України», що свідчить про неналежне повідомлення позивача про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановлених вище обставин достатньо для того, щоб задовольнити позовну заяву в частині визнання протиправним та скасування наказу про притягнення позивача до відповідальності.

Визначаючись щодо позовної вимоги про вилучення з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення відомості про позивача як особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 11 Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон) до повноважень Національного агентства належить, зокрема, забезпечення ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про запобігання корупції» відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством. Відомості про осіб, які входять до особового складу органів, що провадять оперативно-розшукову або розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність, належність яких до вказаних органів становить державну таємницю, та яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, вносяться до розділу з обмеженим доступом Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Відомості про фізичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Національного агентства електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Національне агентство забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті відомостей з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, протягом трьох робочих днів після їх внесення до реєстру.

Поряд із цим, Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, порядок його формування та ведення затверджуються Національним агентством.

Порядок формування, ведення НАЗК Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення (далі - Реєстр), та надання відомостей з нього визначає Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, затверджене рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 09 лютого 2018 року №166 (далі по тексту - Положення №166).

Пунктами 2, 3, 4 розділу І Положення №166 передбачено, що Реєстр - електронна база даних, яка містить відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.

За приписами пунктів 1, 2, 3, 5 розділу ІІ Положення №166 внесенню до Реєстру підлягають відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.

Підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, є:

1) електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень;

2) засвідчена в установленому порядку паперова копія розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.

Електронна копія рішення суду про притягнення до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності особи за вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення надсилається Реєстратору відповідно до порядку надсилання електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, та щодо юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв`язку з вчиненням корупційного правопорушення.

Реєстратор вносить до Реєстру відомості протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Національного агентства електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень та засвідченої в установленому порядку паперової копії розпорядчого документа про накладення чи скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, підставами для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, є ухвала суду про скасування вироку, винесення виправдувального вироку, відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, розпорядчого документа або судового рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення (пункт 8 розділу ІІ Положення №166).

Враховуючи зазначене, суд вважає передчасними вимоги позивача про зобов`язання Національного агентства вилучити відповідну інформацію з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, оскільки підстави вважати, що Національним агентством не буде вчинено відповідних дій, наразі відсутні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Окрім того, судом враховується, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору підлягають відшкодуванню у сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача як доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду копію договору про надання правової допомоги №3007/21 від 30.07.2021 року копію додаткової угоди № 1 від 21.09.2021 року, копію рахунку на оплату № 2109/21 від 21.09.2021 року, копію меморіального ордеру № 23462746SB, копію звіту про надані послуги від 22.11.2021 року, копію акту надання послуг від 22.11.2021 року та ордер про надання правничої (правової) допомоги у Вінницькому окружному адміністративному суді від 23.09.2021 року серії ВК №1028938.

Відповідно до умов договору, з урахуванням додаткової угоди, вартість наданих адвокатом позивачу послуг становить 15000,00 грн.

При цьому суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Так, згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом із тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу (документів), витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У справі Est/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04; остаточне рішення 02.06.2014) Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).

Виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь складності справи, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 3000,00 грн.

Разом з тим, вказані суми судових витрат підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, оскільки саме наказ управління призвів до виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №189-к від 07.05.2021 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 - начальника відділу у Мурованокуриловецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 39767547, адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницька область, 21027);

Відповідач: Департамент запобігання та виявлення корупції Національного агентства з питань запобігання корупції (код ЄДРПОУ: 40381452, адреса: бульвар Дружби Народів, 28, м. Київ, 01103).

Рішення у повному обсязі виготовлено: 03.12.2021 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна