Рішення № 101597343, 24.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 листопада 2021 р. Справа № 120/2490/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій та має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII.

Позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На думку позивача, виплату йому грошової допомоги до 5 травня за 2018-2020 роки здійснено у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними і такими що суперечать Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII. Тому, з метою захисту свої прав та законних інтересів, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 29.03.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивач подав до суду заяву з додатками, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуто, в зв"язку з чим ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також, даною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позову. Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначив, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2018-2020 роках здійснювалась позивачу відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 №170, від 20.03.2019 №237 та від 19.02.2020 від 112, якими встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій. Відповідач також акцентує увагу на тому, що ст. 48 Бюджетного кодексу України прямо забороняє розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь – які виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірі іншому ніж той, що передбачений відповідними бюджетними асигнуваннями.

В подальшому відповідачем подано клопотання про залучення до участі в справі другого відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації. Клопотання обгрунтовано тим, що щорічна разова грошова допомога до 05 травня була нарахована та виплачена позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 11.06.2021 запропоновано позивачу висловити свою думку щодо заміни неналежної сторони в справі, а саме відповідача - Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації.

В зв"язку з тим, що позивачем не надано згоду на заміну відповідача, ухвалою суду від 04.08.2021 залучено до участі у справі у якості співвідповідача - Управління праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації. Також, даною ухвалою встановлено Управлінню праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації строк для подання відзиву на позовну заяву.

25.08.2021 від Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого управління заперечує проти задоволення позовних вимог. Зокрема зазначає, що право учасників бойових дій на отримання разової грошової допомоги гарантується та фінансується державою за рахунок коштів державного бюджету шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, виконавчих органів міських, районних у містах. Частинами першою та другою статті 23 Бюджетного Кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Також акцентував увагу на тому, що статтею 48 Бюджетного Кодексу України прямо заборонено розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь-які виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірах інших ніж ті, що передбачені відповідними бюджетними асигнуваннями. Виплата ж бюджетних коштів у розмірах, не передбачених відповідними бюджетними асигнуваннями, або із інших рахунків є грубим порушенням бюджетного законодавства та тягне за собою юридичну відповідальність посадових осіб. З огляду на викладене, грошова допомога в 2020 році позивачу була нарахована і виплачена у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 №119.

Окремо зазначено, що розпорядженням голови Іллінецької районної державної адміністрації від 16.01.2021 року № 4 «Про припинення структурних підрозділів Іллінецької районної державної адміністрації» припинено Управління праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03191868) шляхом приєднання до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03191928).

Ухвалою суду від 24.11.2021 замінено відповідача в справі - Управління праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації на його правонаступника - Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації ( код ЄДРПОУ 03191928 ).

Надавши оцінку аргументам учасників справи, що наведені у позові та відзивах, а також дослідивши подані разом із заявами по суті справи докази, суд встановив наступне.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та має право на пільги передбачені для учасників бойових дій.

23.02.2021 року позивач звернувся до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації із запитом щодо розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2018-2020 роки.

Листом Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 16.03.2021 року позивачу повідомлено, що грошова допомога до 5 травня йому, як учаснику бойових дій, була нарахована і виплачена у розмірах визначених постановами Кабінету Міністрів України.

Протягом 2018 - 2020 років позивачу грошова допомога до 5-го травня виплачувалася у таких розмірах: 2018 рік – 1265 грн; 2019 рік – 1295 грн; 2020 рік – 1390 грн.

Позивач із розміром вказаної виплати не погоджується та вважає, що із урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020, розмір допомоги слід визначати не на підставі норм відповідних постанов Кабінету Міністрів України, а керуючись Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII, оскільки Конституційний Суд України дійшов висновку про неконституційність делегування Уряду повноважень щодо визначення розміру оспорюваних виплат.

Вважаючи дії Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовим відносинам, суд враховує таке.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII.

Пільги учасникам бойових дій передбачені ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 № 367-XIV статтю 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту: “Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком”.

Пунктом 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом № 107-VI, визнані неконституційними.

Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України прийнято наступні постанови:

від 14.03.2018 № 170 “Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, де передбачено, що учасникам бойових дій у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, проводиться у розмірі 1265 грн.

від 20.03.2019 № 237 “Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, де передбачено, що учасникам бойових дій у 2019 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, проводиться у розмірі 1295 грн.

від 19.02.2020 № 112 “Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, де передбачено, що учасникам бойових дій у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, проводиться у розмірі 1390 гривень.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1 -247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію частини 4 статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Водночас Управління праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної адміністрації, виплачуючи позивачу оспорювану допомогу, керувалось нормами постанов Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170, від 20.03.2019 № 237 та від 19.02.2020 № 112.

Позивач, не погоджується із розміром виплаченої йому у 2018 – 2020 роках допомоги, оскільки вважає, що така виплата має здійснюватись у розмірі, передбаченому Законом від 22.10.1993 № 3551-XII.

Відтак, спірним при розгляді цієї справи є питання про розмір разової грошової допомоги до 5 травня, що виплачувалася учасникам бойових дій у 2018 – 2020 роках, з огляду на прийняте Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі 1 -247/2018(3393/18).

Визначаючись із розміром допомоги, що належить до виплати позивачу у 2020 році суд враховує, що цій обставині надано оцінку при розгляді зразкової справи № 440/2722/20-а рішенням Верховного Суду від 29 вересня 2020 року, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року.

Дана адміністративна справа має ознаки типової справи № 440/2722/20-а, що прийнята до розгляду Верховним Судом як зразкова адміністративна справа.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Розглядаючи зразкову справу, Верховний Суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 (день прийняття рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі 1-247/2018(3393/18) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 № 367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій величиною п`ять мінімальних пенсій за віком.

Велика Палата у п.п. 48-54 постанови від 13 січня 2021 року зазначила, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком слід визначати із урахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-ІV та закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

У 2020 році мінімальний розмір пенсії за віком становив 1638 грн. (розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановлений Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік”).

Відтак, із урахуванням встановлених обставин та висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд доходить висновку, що виплачуючи позивачу оспорювану допомогу за 2020 рік у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 112 відповідач допустив порушення норм ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII у редакції Закону від 25.12.1998 № 367-XIV, яка передбачала виплату учасникам бойових дій допомоги до 5 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Отже, адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про виплату допомоги до 5 травня за 2018 – 2019 роки у розмірі передбаченому ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII, то суд вважає, що такі не підлягають задоволенню із наступних мотивів.

В той час коли позивачу виплачувалася допомога до 5 травня за 2018 – 2019 роки діяв підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин”, яким розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Виходячи із вказаного нормативного регулювання спірних правовідносин, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати протягом 2018 – 2019 років зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня .

Як зазначалося, на реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанови:

від 14.03.2018 № 170 “Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, де передбачено, що учасникам бойових дій у 2018 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, проводиться у розмірі 1265 грн;

від 20.03.2019 № 237 “Деякі питання виплати у 2019 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань”, де передбачено, що учасникам бойових дій у 2019 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, проводиться у розмірі 1295 грн.

Безспірно встановлено, що відповідач при виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня у 2018 - 2019 роках визначав її розмір саме із урахуванням норм вказаних вище постанов Кабінету Міністрів України.

Натомість позивач вважає, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27.02.2020 (в справі 1 - 247/2018(3393/18)) дійшов висновку про неконституційність делегування повноважень Уряду визначати розмір допомоги в цілому. Тобто, рішення Конституційний Суд, на думку позивача, є застосовним і до виплат проведених в 2015-2019 роках. Тому, як наслідок, позивач просить провести йому доплату недоотриманої у цей період допомоги.

Однак суд не погоджується із аргументами позивача виходячи із таких міркувань.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 1 ст. 91 Закону України “Про Конституційний Суд України” від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.

Із аналізу вказаних приписів, суд робить висновок, що загальним є правило про втрату чинності законів які визнані неконституційними саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Проте, винятки із такого правила можуть бути встановлені у самому рішенні Конституційного Суду України.

Згідно ч. 1 ст. 97 Закону від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Проте додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.

Поняття прямої дії рішень Конституційного Суду у Законі не розкрито. Водночас у абз. 2 п. 2 рішення від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Конституційний Суд України зазначив, що принцип прямої дії у часі закону чи іншого нормативно-правового акту потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Необхідно зазначити, що такий принцип є гарантією стабільності суспільних відносин та забезпечення принципу юридичної визначеності. Оскільки, в іншому випадку усі суспільні відносини у яких було застосовано “неконституційний закон” підлягали б “ревізії”. Тому, з огляду на відсутність у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 року вказівки на інше, суд вважає, що вказане Рішення слід застосовувати до правовідносин які виникли з дня його ухвалення.

Отже, встановлена у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 неконституційність закону, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.

Враховуючи, що підпункт 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин”, яким розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” БК України доповнено пунктом 26, був чинним на момент проведення позивачу виплат у 2018 – 2019 роках, розмір оспорюваної допомоги правомірно визначався на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 170, від 20.03.2019 № 237.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги до 5 травня за 2018 – 2019 роки, в розмірі передбаченому ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII, задоволенню не підлягають.

Розглядаючи дану справу, суд керується положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 9 КАС України, згідно з якими розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд зауважує, що відповідно до матеріалів справи грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік позивачу було виплачено Управлінням праці та соціального захисту населення Іллінецької районної державної, а в подальшому його функції з виплати грошової допомоги до 5 травня перейшли до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, як правонаступника. Відтак, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком та, відповідно, зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

При цьому суд наголошує, що Департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації в спірних правовідносинах права позивача не порушені, оскільки зазначений відповідач, як суб"єкт владних повноважень, в даних правовідносинах не здійснює функцій щодо нарахування та виплати грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Відтак, в задоволенні позовних вимог до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації слід відмовити.

Враховуючи встановлені обставини справи та беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд не встановив факту їх понесення позивачем, адже від сплати судового збору його звільнено в силу Закону України “Про судовий збір” від 8 липня 2011 року № 3674-VI, а доказів понесення інших витрат не надано.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач-1: Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 40159685);

Відповідач-2: Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (вул. Грибоєдова, 10а, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 03191928).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна