Рішення № 101594663, 03.12.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8429/21

Провадження № 2-а/201/119/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2021 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 , Департаменту патрульної Національної поліції України (а.с. 2-10).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 20.08.2021р. позовну заяву залишено без руху та наданий позивачеві строк для усунення недоліків (а.с. 17-18).

Після усунення позивачем недоліків шляхом подання 13.09.2021р. уточненого позову (а.с. 19 – 32), ухвалою судді Наумової О.С. від 17.09.2021р. відкрито провадження у справі і ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень п. 20 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, 257, 268, 286 КАС України (а.с. 34а).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою інспектора УПП в Дніпропетровській області Кондрашова С.С. серії ЕАО № 4601245 від 07.08.2021р. його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч. 4 ст. 122 КУпАП за те, що він 07.08.2021р. о 16 год. 29 хв. 57 с, у 2 Слобожанське, вул. 8-го Березня, 11, керуючи автомобілем Mitsubishi outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в зоні дії знаків 5.45 та 5.70 зі швидкістю 102 км/год. у населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 52 км/год. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCAM № 000314.

Позивач вважає постанову протиправною, винесеною незаконно і такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній обставини не відповідають дійсності. Вважав, що дані з пристрою TruCam не можуть використовуватися, оскілки інспектором поліції не надано доказів способу використання і закріплення приладу, а тому швидкість була зафіксована невірно. На підставі викладеного, просив скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення.

На адресу відповідача судом надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі, у якій був встановлений п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, а також копія позовної заяви і доданих до неї документів (а.с. 34).

16.11.2021р. від Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 38-54), у якому представник відповідача – Головко Є.Ю. (діє на підставі довіреності від 25.01.2021р. – а.с. 44) не погодився із позовними вимогами. Зазначив, що факт вчинення адміністративного правопорушення був зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів «TruCAM» № 000314, що підтверджується роздруківкою з цього пристрою. Зазначив, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCAM» LTI 20/20 має сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012р. № UA-MI/1-2903-2012. Відповідно, на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM», який зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Згідно даних свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/20297 від 14.12.2020р., виданого Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», здійснена повірка лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «TruCam» LTI 20/20 № 000314. Дане свідоцтво чинне до 14.12.2021р.

Згідно даних експертного висновку від 27.09.2018р. №04/02/03/3008, виготовленого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, об`єктом експертизи був лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam, розроблений (виготовлений) компанією «Laser Technology Inc.», США. Висновок за результатами експертизи: в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015, із довжиною ключа 256 біт. Об`єкт експертизи забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних.

На виконання вимог ст. 283 КУпАП поліцейським вказано в постанові технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), а саме TruCAM № 00314.

Також представник відповідача надав суду візуалізовані дані лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «TruCAM» LTI 20/20 № 000314, як доказ вчинення позивачем правопорушення, що ставиться йому у вину – порушення (а.с. 55).

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.12.2021р. позивач ОСОБА_1 надав заяву, у якій просив розглянути справу за наявними матеріалами правом на надання відповіді на відзив не скористався (а.с. 57).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суддя приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що постановою інспектора УПП в Дніпропетровській області Кондрашова С.С. серії ЕАО № 4601245 від 07.08.2021р. його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч. 4 ст. 122 КУпАП за те, що він 07.08.2021р. о 16 год. 29 хв. 57 с, у 2 Слобожанське, вул. 8-го Березня, 11, керуючи автомобілем Mitsubishi outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в зоні дії знаків 5.45 та 5.70 зі швидкістю 102 км/год. у населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 52 км/год. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCAM 000314 (а.с. 11).

При цьому, в оскаржуваній постанові взагалі не вказано, якій саме пункт Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, порушив ОСОБА_1 .

Оскільки предметом оскарження є постанова про накладення адміністративного стягнення суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону при розгляді справи та інше.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати:

- чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні,

- чи підлягає вона адміністративній відповідальності,

- чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду,

- чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу,

- а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачається за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Відповідно до частини 3 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив правила п. 12.4 ПДР.

Так, відповідно до п. 12.4. ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

При цьому, знаком 5.45 "Початок населеного пункту" – позначається найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. А знаком 5.46 "Кінець населеного пункту" – позначається місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

В оскаржуваній постанові відповідач посилався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» це здійснення вимірювання швидкості руху TruCam LTI 20/20.

Однак, до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення (в даному випадку – носій даних приладу TruCam LTI), який відповідно до вимог Закону є оригіналом такого доказу, а також не долучено відеозаписів з камер нагрудних знаків.

В оскаржуваній постанові відповідач посилався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» це здійснення вимірювання швидкості руху TruCam LTI 20/20.

У наданому до матеріалів справи носії запису правопорушення (в даному випадку – носій даних приладу TruCam LTI), який відповідно до вимог Закону є оригіналом такого доказу, наявний запис руху автомбіля Mitsubishi outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, однак не зафіксовано, що він рухався в зоні дії знаків 5.45 та 5.70. Окрім того, варто відзначити, що фіксація здійснена з «тремтінням», що вказує на те, що прилад TruCam LTI, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, не був належним чином закріплений.

Також не долучено відеозаписів з нагрудних камер поліцейського.

При цьому, на наявному на відеозапису роздруківці з пристрою не зафіксований дорожній знак 5.45 або знак 5.46. Не надано доказів про місце встановлення знаків 5.45, 5.46, відтак не можливо встановити на якому відрізку автодороги у населеному пункті «2 Слобожанське, вул. 8-го Березня, 11» розпочинається та на якому відрізку закінчується його дія і чи дійсно перевищення швидкості водієм мало місце у межах зони дії дорожнього знаку 5.45.

Із роздруківки фото вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20, наданого відповідачем, де зображено лише передня частина автомобілю Mitsubishi outlander, д.н.з. НОМЕР_1 , неможливо встановити – чи рухався позивач у межах населеного пункту чи ні, як дорожній знак 5.45 так і ділянка дороги на цій роздруківці відсутні, а також немає жодної візуалізації та прив`язки місця вчинення правопорушення до території, населеного пункту чи відповідних дорожніх знаків (а.с. 55а).

Отже, відсутні докази не тільки того, що позивач рухався по дорозі у межах населеного пункту, а й що на цій дорозі діють вимоги ПДР України, що визначають порядок руху в населених пунктах, зокрема й швидкісний режим.

До того ж, як було вказано, в оскаржуваній постанові взагалі не вказано, якій саме пункт Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, порушив ОСОБА_1 .

Отже, відсутні докази не тільки того, що позивач рухався по дорозі у межах населеного пункту, а й що на цій дорозі діють вимоги ПДР України, що визначають порядок руху в населених пунктах, зокрема й швидкісний режим.

Також, інших належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідач не надав.

Судом враховано положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Водночас, законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Оцінивши докази, які є у справі, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.122 КУпАП.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими, тому такі необхідно задовольнити.

Варто відзначити, що право закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення належить лише органу, який розглядає таку справу, або ж суду у передбачених статтею 221 КУпАП випадках та не відноситься до компетенції адміністративного суду, який перевіряє законність винесення суб`єктом владних повноважень постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.03.2021р. у справі № 490/843/15-а.

Згідно із ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, які не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з квитанції № 0.02257724138.1 від 08.09.2021р. (а.с. 1) ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

Відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України «Про судовий збір» суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань УПП в Дніпропетровській області понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 454,00 грн., що є мінімальною ставкою судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 77, 139, 245, 286 КАС України, суддя,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 4601245 від 07 серпня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної Національної поліції України (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, площа Троїцька, 2а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.С. Наумова