Вирок № 101592532, 02.12.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3644/20

Провадження №1-кп/132/59/21

Вирок

Іменем України

02.12.2021р. місто КАЛИНІВКА

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого – судді СЄЛІНА Є.В.,

при секретарі – КУЛИК Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020025160000051 від 02.11.2020р., за обвинувальним актом, складеним у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Калинівка Вінницької області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, судимого 18.11.2019р. Калинівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.309 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, за яким на підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 02.02.2021р. відбуває призначене судом покарання в Державній установі «Миколаївська виправна колонія (№50)», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – БОНДАРУК І.А.,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 - будучи судимим 18.11.2019р. Калинівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.309 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, із іспитовим строком в два роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, на шлях виправлення не став та знову вчинив нове умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин. Так, 23.10.2020р. біля 14год.00хв. ОСОБА_4 перебуваючи в приміщенні будинку розташованого по АДРЕСА_2 , де розпивав алкогольні напої, помітив у жіночій сумці мобільний телефон, та скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, маючи умисел на крадіжку чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди, та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно, шляхом вільного доступу, скоїв крадіжку мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi Note 9, 3/64 GB», належного ОСОБА_5 , ринкова вартість якого згідно висновку експерта № 852 від 05.11.2020р., на момент вчинення крадіжки становила 3566грн.67коп. Вподальшому викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 3566грн.67коп.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні при розгляді вказаної справи, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, та пояснив, що дійсно 23.10.2020р. перебуваючи в приміщенні будинку розташованого по АДРЕСА_2 , де розпивав алкогольні напої, викрав з жіночої сумки мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 9, 3/64 GB», яким вподальшому розпорядився на власний розсуд.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, надавши письмову заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, просить до обвинуваченого застосувати покарання згідно вимог чинного законодавства.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи викладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а його дії за ч.1 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), правильно кваліфіковані органом досудового розслідування.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінального проступку.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров`я населення, що характеризує його, як особу схильну до вчинення кримінальних правопорушень.

При цьому, до обвинуваченого уже раніше судом застосовувався інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, однак останній, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний злочин, що свідчить про відсутність позитивних змін в його особистості, та не створення у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, що вказує на стійку злочинну спрямованість ОСОБА_4 та його небезпечність для суспільства.

За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується з негативної сторони.

ОСОБА_4 будучи особою працездатного віку, ніде не працює та суспільно-корисливою працею не займається, постійного законного джерела доходу (прибутку) не має, що і стало підґрунтям для вчинення даного кримінального правопорушення.

На обліку у лікарів психіатра та нарколога ОСОБА_4 не перебуває.

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 в обвинувальному акті визначено обставину, що пом`якшує його покарання, щире каяття. Однак суд з цим не погоджується, вважає, що ця обставина не знайшла свого підтвердження та підлягає виключенню, оскільки сам факт визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні даного кримінального правопорушення не свідчить про його щире каяття, адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Так, у матеріалах судового провадження відсутні дані на підтвердження вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 зазначених дій, оскільки обвинувачений під час розгляду справи в суді не проявляв жодних ознак каяття, не відшкодував завданої шкоди та не намагався її відшкодувати.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння; рецидив злочинів.

Вказані відомості про особу обвинуваченого підвищують суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення і свідчать про спрямованість ОСОБА_4 на вчинення інших злочинів.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за вищевказане кримінальне правопорушення, а саме за ч.1 ст.185 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі. Відповідно до вимог ст.71 КК України, до призначеного покарання за цим вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 18.11.2019р., та з урахуванням положень ст.72 КК України, остаточно призначити йому покарання за сукупністю вироків у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Саме таке покарання, на думку суду, відповідатиме вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, є відповідним вчиненому кримінальному правопорушенню, а також за своїм видом та розміром - необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Згідно ч.9 ст.100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме договір позики № 14.20.1045 від 27.10.2020р., який згідно постанови дізнавача СД Калинівського ВП ГУНП у Вінницької області старшого лейтенанта поліції Думко А.О. від 02.11.2020р., визначено зберігати в матеріалах кримінального провадження №12020025160000051, після набуття вироком законної сили, необхідно залишити в матеріалах цього кримінального провадження.

Відповідно до частини 4 статті 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

Згідно частини 2 статті 124 КПК України та роз`яснень пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995р. «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати на залучення експерта згідно висновку судової товарознавчої експертизи №852 від 05.11.2020р. у розмірі 653грн.80коп., підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженню не заявлявся.

Згідно п.2 ч.4 ст.374 КПК України, в разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого, зазначається початок строку відбування покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 02.02.2021р. у справі № 132/3214/19, скасовано звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та направлено його для відбування покарання, призначеного Калинівським районним судом Вінницької області від 18.11.2019р.

Як свідчить протокол затримання особи, на виконання ухвали Калинівського районного суду Вінницької області від 02.02.2021р. у справі № 132/3214/19, ОСОБА_4 затримано 01.03.2021р.

В даному кримінальному провадженні № 12020025160000051, яке розглядається Калинівським районним судом Вінницької області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 не обирався, тобто, попереднє ув`язнення до нього не застосовувалось, а останнього затримано 01.03.2021р. на виконання попереднього вироку Калинівського районного суду Вінницької області від 18.11.2019р.

Таким чином, враховуючи те, що остаточне покарання ОСОБА_4 за цим вироком призначається на підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого строку покарання за попереднім вироком, тому початок строку відбування покарання останньому у цьому провадженні необхідно рахувати з дня ухвалення нового вироку, тобто з 02.12.2021р.

При цьому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не обирався, а тому відсутні підстави для зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч.5 ст.72 КК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.374 КПК України, вирок суду складається зокрема зі вступної частини, у якій зазначаються дата та місце його ухвалення.

Згідно роз`яснень викладених в узагальнені Верховного Суду України від 01.08.2004р. «Про якість складання й оформлення судових рішень у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення», суди повинні керуватися положенням про те, що датою постановлення вироку є день його підписання складом суду, незалежно від тривалості часу, протягом якого відбувалася нарада суддів, а місцем його постановлення – місто чи інший населений пункт, де це фактично мало місце.

Оскільки днем підписання вироку є 02.12.2021р., то датою його постановлення є саме цей день.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2019 року, та з урахуванням положень ст.72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 02 грудня 2021 року, тобто з дня ухвалення цього вироку.

Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме договір позики № 14.20.1045 від 27.10.2020р., який згідно постанови дізнавача СД Калинівського ВП ГУНП у Вінницької області старшого лейтенанта поліції Думко А.О. від 02.11.2020р., визначено зберігати в матеріалах кримінального провадження №12020025160000051, після набуття вироком законної сили, залишити в матеріалах цього кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 852 від 05.11.2020р. у розмірі 653грн.80коп.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Роз`яснити засудженому, що він має право подати та/або заявити клопотання про помилування, про ознайомлення із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити під розписку засудженому та прокурору.

Суддя