Рішення № 101592047, 01.12.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2021 року Справа № 923/1008/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. за участю секретаря судового засідання Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи-підприємця Мухи Віталія Олександровича

до: відповідача-1 - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

відповідача-2- Товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "СЕТАМ"

про зобов"язання передати придбане на електронних торгах рухоме майно

за участю представників:

позивача - не прибув;

відповідача-1 - Григоренко М. Ю.;

відповідача-2- Казанцев Г. М.;

від третьої особи - не прибув;

До суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Мухи Віталія Олександровича, в якій він просить зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (відповідач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Співдружність ініціативних працездатних інвалідів" (відповідач 2) передати позивачу придбане на електронних торгах від 23.12.2016 з реалізації Лоту № 186316 та від 24.12.2016 з реалізації Лоту № 186448, Лоту № 186449, Лоту № 186461 та Лоту № 186462 наступне рухоме майно в кількості 5 позицій та вартістю 72000 грн, а саме:

- камера сушильна - 1 шт.,

- камера сушильна електрична - 1 шт.,

- камера сушильна електрична - 1 шт.,

- камера сушильна - 1 шт.,

- камера сушильна тунельна - 1 шт.

Ухвалою від 28.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.08.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 923/1008/21 за правилами загального позовного провадження.

03.11.2021 р. протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 01.12.2021 р.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились уповноважені представники відповідача-1 та відповідача-2. Представники позивача та третьої особи у судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, завчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд

встановив:

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Відповідач-1, Продавець або ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області) до Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «Сетам» або Організатор) направлено відповідно до вимог статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» заявку на реалізацію арештованого майна при примусовому виконанні виконавчого провадження № 50804397, а саме: камера сушильна - 1 шт. (далі - Лот № 186316), камера сушильна електрична - 1 шт. (далі - Лот № 186448), камера сушильна електрична - 1 шт. (далі - Лот № 186449), камера сушильна - 1 шт. (далі - Лот № 186461), камера сушильна тунельна - 1 шт. (далі - Лот № 186462).

Матеріалами справи підтверджується, що Фізичною особою-підприємцем Мухою Віталієм Олександровичем (далі - Позивач) було придбано на електронних торгах, організованих ДП «СЕТАМ», 23.12.2016 року Лот № 186316 та від 11.01.2017 року Лот № 186448, Лот № 186449, Лот № 186461 та Лот 186462.

Позивач у позові стверджує, що протягом всього періоду ним вживалися заходи з метою отримання придбаного майна, однак, станом на 19.07.2021 року, ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області так і не було передано позивачу придбане майно з незрозумілих та незалежних від нього причин, що, на його думку, є порушенням права власності на дане майно.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення з позовом до суду для захисту порушеного права.

Заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

23 грудня 2016 року ДП «СЕТАМ» були проведені публічні електронні торги з реалізації рухомого майна, належного боржнику - ТзОВ «Співдружність ініціативних працездатних інвалідів» (далі - Відповідач-2, ТзОВ «СІПІ» або зберігач майна), а саме - камера сушильна - 1 шт. (Лот№ 186316).

24 грудня 2016 року ДП «СЕТАМ`були проведені публічні електронні торги з реалізації майна належного боржнику ТзОВ «СІПІ», а саме наступних лотів:

1) камера сушильна електрична - 1 шт. (Лот№ 186448);

2) камера сушильна електрична - 1 шт. (Лот № 186449);

3) камера сушильна - 1 шт. (Лот№ 186461);

4) камера сушильна тунельна - 1 шт. (Лот№ 186462).

Відповідно до Протоколу № 222784 проведення електронних торгів від 23.12.2016 року (по Лоту № 186316) Муха В.О. визнаний переможцем електронних торгів та встановлено строк до 10.01.2017року для здійснення перерахунку коштів у сумі 13680,00 гривень на рахунок ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (Продавця).

Відповідно до Протоколу № 222841 проведення електронних торгів від 24.12.2016 року (по Лоту № 186448) Муха В.О. визнаний переможцем електронних торгів та встановлено строк до 11.01.2017 року для здійснення перерахунку коштів у сумі 13680,00 гривень на рахунок ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (Продавця).

Відповідно до Протоколу № 222842 проведення електронних торгів від 24.12.2016 року (по Лоту № 186449) Муха В.О. визнаний переможцем електронних торгів та встановлено строк до 11.01.2017 року для здійснення перерахунку коштів у сумі 13680,00 гривень на рахунок ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (Продавця).

Відповідно до Протоколу № 222844 проведення електронних торгів від 24.12.2016 року (по Лоту № 186461) Муха В.О. визнаний переможцем електронних торгів та встановлено строк до 11.01.2017 року для здійснення перерахунку коштів у сумі 13680,00 гривень на рахунок ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (Продавця).

Відповідно до Протоколу № 222844 проведення електронних торгів від 24.12.2016 року (по Лоту № 186462) Муха В.О. визнаний переможцем електронних торгів та встановлено строк до 11.01.2017 року для здійснення перерахунку коштів у сумі 13680,00 гривень на рахунок ВПВР УДВС ГТУЮ у Херсонській області (Продавця).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачами, що позивачем сплачено кошти за вищезазначене придбане з електронних торгів майно у сумі 72 000 грн. (а.с.43).

Судом встановлено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області видано Акти про проведені електронні торги.

Згідно з вказаними актами про проведені електронні торги, придбане позивачем майно належало боржнику - ТзОВ «СІПІ», якого Відповідачем-1 визначено зберігачем цього майна. Місцем зберігання такого майна визначено приміщення хлібопереробного комплексу Відповідача-2 за адресою: Херсонська область, Олешківський (Цюрупинський) район, м. Олешки (Цюрупнськ), вул. Луки Балашова (Комсомольська), 11.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 10 Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку встановленим виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 61 Закону реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Згідно з п. 1 Розділу І Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року (далі - Порядок) організатор електронних торгів - це суб`єкт господарювання, якого за результатами конкурсної процедури відбору організатора, передбаченої цим Порядком, уповноважено на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, обслуговування цієї системи, забезпечення її постійної роботи та доступу користувачів до неї, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення збереження майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Згідно з абз. 14 п. 5 Розділу II Порядку зберігач майна зобов`язаний забезпечити належні умови зберігання майна відповідно до властивостей такого майна, торговельно- технологічних, санітарно-гігієнічних і протипожежних норм, його демонстрацію та передачу переможцю електронних торгів (торгів за фіксованою ціною).

Суд погоджується з думкою позивача, що згідно з пунктом 9 розділу Х вказаного Порядку, у разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

Суд звертає увагу позивача, що згідно приписів п.10 розділу Х Порядку - Переможець електронних торгів зобов`язаний отримати майно у зберігача не пізніше семи робочих днів з дати отримання акта. У разі отримання майна пізніше семи робочих днів з дати отримання акта, якщо майно перебуває на зберіганні в Організатора, витрати на зберігання майна в період, що перевищує вказані вище сім робочих днів, покладаються на переможця електронних торгів.

Конституція гарантує можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагається, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим – тобто порушення дійсно повинно мати місце і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів позивача. Отже, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Внаслідок цього захисту має реально відбуватися припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта та відновлення порушених прав.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Виходячи зі змісту статей 4 ГПК України та 15, 16 ЦК України, підставою для захисту господарським судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання або оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження своєчасного звернення до зберігача, строки якого передбачені Порядком, - суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, що має наслідком відмову в задоволенні позову.

Щодо заяви відповідача-2 про застосування строків позовної давності до правовідносин у справі суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно приписів ст. 267 ЦК України - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996р. за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №6-178цс15.

Відповідно до п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року, позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В п. 2.1. зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

Пунктом 2.2. вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

З урахуванням викладеного, заява Відповідача-2 про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України”, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 ГПК України, суд

у х в а л и в:

1.Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено 03.12.2021 р.

Суддя В.В.Литвинова