Рішення № 101591136, 03.12.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/177/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2021 Справа № 908/2791/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Дроздова С.С., розглянувши матеріали,

за позовом: ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА “ІНТЕРБУД 2008” (вул. Стартова, буд. 3-А, м. Запоріжжя, 69013, ідентифікаційний код юридичної особи 35673293)

до відповідача: КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА “НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС “ІСКРА” (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071, ідентифікаційний код юридичної особи 14313866)

про стягнення 95967 грн. 62 коп.

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

27.09.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА “ІНТЕРБУД 2008” до КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА “НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС “ІСКРА” про стягнення 95967 грн. 62 коп., з яких: 92143 грн. 05 коп. боргу за поставлений товар, 3218 грн. 70 коп. пені, 605 грн. 87 коп. 3 % річних.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.09.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2791/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 95967 грн. 62 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі № 908/2791/21, номер провадження 27/177/21. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

В матеріалах справи містяться оригінали рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення КАЗЕННОМУ ПІДПРИЄМСТВУ “НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС “ІСКРА”, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі, що отримана представником 07.10.2021.

Представник відповідача надіслав на адресу суду письмовий відзив на позовну заяву вих. № 21/207-юр від 12.10.2021 (вх. № 21537/08-08/21 від 19.10.2021), відповідно до якого визнав позовні вимоги та подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

02.11.2021 від позивача надійшли письмові пояснення вих. № 02/11/2021 від 02.11.2021, відповідно до яких зазначив, що ним не будуть заявлятись вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 03.12.2021.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

26 травня 2021 року між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ІНТЕРБУД 2008» (Постачальник) та КАЗЕННИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС «ІСКРА» (Покупець) був укладений Договір поставки № 17/767юр (Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування товару, його кількість та якісні показники, код класифікатора ДК 021:201, місце поставки, строк поставки, ціна Товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість Товару, постачання якого буде здійснюватися, згідно Договору, вказується в Специфікації, яка з моменту підписання сторонами складає невід`ємну частину Договору.

На виконання умов укладеного Договору його сторонами була погоджена відповідна Специфікація від 26.05.2016. Загальна вартість товару який буде поставлятися за Специфікацією становить 184 286 грн. 10 коп.

Пунктом 9 Специфікації сторонами договору погоджено, що оплата за товар здійснюється на умовах 50% попередньої оплати, оплата інших 50% здійснюється Покупцем протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Позивач вказував на те, що 18.06.2021 відповідачем була здійснена попередня оплата 50% вартості товару зазначеного у Специфікації, що становить 92 143,05 грн.

На виконання взятих зобов`язань за укладеним Договором, позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковою накладною № РН-000241 від 24.06.2021, належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Позивач посилався на те, що відповідачем не була здійснена оплата інших 50% вартості поставленого товару, як у строки погоджені п. 9 Специфікації.

22.07.2021 року позивачем було складено та 26.07.2021 надіслано відповідачу вимогу про виконання умов Договору поставки та сплату грошових коштів вих. № 35, яка була отримана останнім 29.07.2021.

Відповідачем було надіслано відповідь № 21/157-юр від 05.08.2021 на вказану вище вимогу, відповідно до якої повідомлено, що не відмовляється від виконання своїх договірних зобов`язань, однак, через брак обігових коштів не може здійснити оплату.

В зв`язку з невиконанням з боку відповідача своїх зобов`язань, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов`язання, а саме, поставив відповідачу товар на загальну суму 184286 грн. 10 коп., про що свідчить двосторонньо підписана видаткова накладна № РН-000241 від 24.06.2021, належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем товару, згідно умов Договору.

Відповідачем за товар по Договору сплачено лише попередню оплату в розмірі 92143 грн. 05 коп.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що товар по Договору не було оплачено відповідачем позивачу в повному обсязі, в зв`язку з чим відповідачем не виконано належним чином своє зобов`язання перед позивачем, а сума неоплаченого товару склала 92143 грн. 05 коп.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 92143 грн. 05 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 05.07.2021 по 22.09.2021 пені в розмірі 3218 грн. 70 коп. та 605 грн. 87 коп. 3% річних.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку порушення більш ніж на тридцять календарних днів строку оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Надані розрахунки 3 % річних та пені перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що нарахування позивачем 3 % річних та пені, у зв`язку з порушенням умов Договору не суперечать нормам діючого законодавства України.

Судом підлягає стягненню з відповідача сума 3218 грн. 70 коп. пені та 605 грн. 87 коп. 3% річних.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідач визнав позовні вимоги повністю.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 4 ст. 191 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА “ІНТЕРБУД 2008” є законними та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Згідно приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 1135 грн. 00 коп., що складає 50 відсотків судового збору, у зв`язку з визнанням позову відповідачем, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1135 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 130, 191, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процессуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА “ІНТЕРБУД 2008” до КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА “НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС “ІСКРА” задовольнити.

Стягнути з КАЗЕННОГО ПІДПРИЄМСТВА “НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМПЛЕКС “ІСКРА” (вул. Магістральна, буд. 84, м. Запоріжжя, 69071, ідентифікаційний код юридичної особи 14313866) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА “ІНТЕРБУД 2008” (вул. Стартова, буд. 3-А, м. Запоріжжя, 69013, ідентифікаційний код юридичної особи 35673293) 92143 (дев`яносто дві тисячі сто сорок три) грн. 05 коп. заборгованості за поставлений товар, 3218 (три тисяч двісті вісімнадцять) грн. 70 коп. пені, 605 (шістсот п`ять) грн. 87 коп. 3 % річних, 1135 (одну тисячу сто тридцять п`ять) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати ухвалу на повернення з Державного бюджету України ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ “ІНТЕРБУД 2008” (вул. Стартова, буд. 3-А, м. Запоріжжя, 69013, ідентифікаційний код юридичної особи 35673293) 50 % судового збору в розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. 00 коп.

Рішення оформлено та підписано 03.12.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.