Рішення № 101591079, 26.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/99/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2021 Справа № 908/1391/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1391/21

за позовом: Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А)

до відповідача: Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, проспект Східний, буд. 97)

про стягнення 400 905,77 грн.

за участю представників:

від позивача: Скворцова О.О., довіреність № 05 від 04.01.2021, адвокат

від відповідача: Ігнатьєв О.П., довіреність від 02.09.2021

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – комплексу «Акорд».

Судові засідання 19.10.2021 та 26.10.2021 проводились в режимі відеоконференції.

СУТЬ СПОРУ

Комунальне підприємство "Облводоканал" Запорізької обласної ради звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 12/0571 від 24.03.2021 до Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради про стягнення інфляційних витрат в сумі 320473,44 грн., трьох процентів річних в сумі 80432,33 грн., що разом складає 400905,77 грн.

При цьому в тексті поданої позовної заяви позивач просив суд розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2021 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1391/21, присвоєно справі номер провадження 12/99/21, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

01.06.2021 на адресу суду від позивача надійшов лист № 12/1161 від 26.05.2021, в якому останній пояснює, що в позовній заяві вказані періоди виникнення заборгованості у КП «Бердянськводоканал» БМР з липня 2020 по вересень 2020 за договором № 31 від 30.12.2016 про надання послуг з водопостачання. Вказані періоди зафіксовані у мировій угоді від 24.11.2020, затвердженої ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2336/20. Зазначає, що в позовній заяві в додатках помилково в п. 4 вказані рахунки № 31 від 31.10.2019, № 31 від 30.11.2019, № 31 від 31.12.2019, № 31 від 31.01.2020, № 31 від 29.02.2020, в п. 5 вказані акти № 31 від 31.10.2019, № 31 від 30.11.2019, № 31 від 31.12.2019, № 31 від 31.01.2020, № 31 від 29.02.2020. Пояснює, що фактично до позовної заяви додані рахунки № 31 від 31.07.2020, № 31 від 31.08.2020, № 31 від 31.08.2020 та акти № 31 від 31.07.2020, № 31 від 31.08.2020, № 31 від 31.09.2020. Просить суд вважати додатками до позовної заяви від 24.03.2021 № 12/0571 копії рахунків № 31 від 31.07.2020, № 31 від 31.08.2020, № 31 від 30.09.2020 та копії актів № 31 від 31.07.2020, № 31 від 31.08.2020, № 31 від 30.09.2020, які фактично додані до матеріалів позовної заяви та знаходяться у суді.

01.06.2021 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

02.06.2021 на електронну адресу суду від відповідача у справі - Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради із електронним цифровим підписом надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- стягнення заборгованості за послуги з водопостачання, надані за період з липня 2020 по вересень 2020, було предметом розгляду у Господарському суді Запорізької області (справа № 908/2336/20), при розгляді якої укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою суду від 24.11.2020;

- цією мировою угодою сторони змінили строки оплати послуг, а саме відповідач зобов`язаний сплатити: до 30.11.2020 - 5 000 000 грн.; до 30.12.2020 - 6 000 000 грн.; до 31.01.2021 - 6 419 235,37 грн.;

- зазначений борг відповідачем було сплачено згідно платіжних доручень,які позивач долучив до матеріалів справи з позовною заявою;

- оскільки мирова угода, хоча і затверджена ухвалою суду, не являється рішенням про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості, є безпідставним посилання позивача на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18;

- при цьому позивач нараховує 3% річних та інфляційні витрати за період з дня, наступного за днем затвердження мирової угоди, не приймаючи до уваги встановлення самими сторонами договору граничних строків оплати згідно мирової угоди;

- мирова угода не є договором у цивільному/господарському-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями ГПК України, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 904/8731/17 від 20.06.2018 у справі №913/869/14);

- з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов`язання за одними правовідносинами та виникають зобов`язання, що випливають з мирової угоди, які повинні бути виконані належним чином та у відповідності до умов укладеної угоди;

- правомірність заявлених вимог на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України залежить від наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем протягом саме заявленого періоду нарахування у розумінні ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України;

- у зв`язку з цим розмір 3% річних повинен складати 24675,01 грн., розмір інфляційних втрат повинен складати 90110 грн.;

- вважає, що позивач безпідставно заявив до стягнення:

55 757,32 грн. (80 432,33 грн. - 24 675,01 грн.) 3% річних,

230 363,44 грн. (320 473,44 грн. - 90 110 грн.) інфляційних витрат, що складає (55 757,32 + 230 363,44) / 400905,77 грн. = 71% від заявленої до стягнення суми;

- у зв`язку з цим стягненню підлягає судовий збір у розмірі 6013,6 грн. х 29% = 1743,94 грн. Просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 55757,32 грн. та в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 230363,44 грн., а також відмовити в задоволенні позову в частині стягнення судового збору в розмірі 4269,66 грн.

Ухвалою суду від 07.06.2021 клопотання позивача про розгляд справи № 908/1391/21 із повідомленням (викликом) сторін залишено без задоволення.

09.06.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:

- на відміну від звичайного договору, мирова угода укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством, підлягає затвердженню господарським судом, припиняє процесуально - правові відносини сторін, якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення;

- тобто мирова угода не є договором у цивільному/господарському-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями ГПК України, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 904/8731/17 і від 20.06.2018 у справі № 913/869/14);

- правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу;

- твердження відповідача про те, що з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов`язання за одними правовідносинами та виникають зобов`язання, що випливають з мирової угоди, які повинні бути виконані належним чином та у відповідності до умов укладеної угоди, є помилковим з огляду на норми законодавства та правові позиції, так як угода не є договором у цивільно-правовому розумінні;

- мирова угода припиняє саме процесуально-правові відносини шляхом врегулювання спору, а не зобов`язання за правовідносинами, що випливають із господарського договору (зокрема договору № 21, укладеного між сторонами);

- у справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати спожитих відповідачем послуг з водопостачання за договором № 31 від 30.12.2016, про що і зазначив в рішенні суд, а не за мировою угодою, як помилково зазначив місцевий господарський суд;

- у цивільному законодавстві відсутня норма права, яка б встановлювала випадки, коли цивільні права та обов`язки виникають з ухвали про затвердження мирової угоди та оскільки першочергово грошове зобов`язання виникло з підстави - договору, і така підстава не відпала і її умови продовжують застосовуватись до повного виконання цього зобов`язання, - єдиною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у зобов`язанні, зокрема, виникнення складової такого зобов`язання, як строк його виконання, - залишається первісний договір, як правочин (а саме договір № 31 від 30.12.2016);

- слід підкреслити, що відповідно до статті 232 ГПК України до судових рішень відносяться зокрема ухвали, рішення, постанови, судові накази, тобто у розумінні законодавства ухвала про затвердження мирової угоди є судовим рішенням;

- у той же час відповідач безпідставно робить висновок, що мирова угода змінила права та обов`язки кредитора та боржника в первісному зобов`язані;

- за своєю сутністю мирова угода, укладена між сторонами по справі, також встановлює розстрочку виконання зобов`язання, яке випливає із первісного договору та застосовується сторонами як процесуальний засіб вирішення спору, є виконавчим документом із визначеними строками виконання, тому ця угода не відрізняється від рішення про розстрочення виконання;

- мирова угода має подвійну природу - врегулювання матеріально-правових відносин та процесуальна угода про завершення правового спору;

- мирова угода не припиняє і не змінює дію первісного зобов`язання між сторонами, з приводу невиконання якого і виник спір, мирова угода не є новацією;

- мирова угода припиняє процесуально-правові відносини сторін, які виникли при передачі спору про право до суду, але не цивільно-правові відносини, які виникли із господарського договору, суть цих відносин полягає в тому, що відповідач порушив строки виконання грошових зобов`язань та повинен нести відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України, даний факт був зафіксований у мировій угоді, підписаної сторонами;

- однак, на час нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідно до позовних вимог в даній справі, відповідачем грошове зобов`язання не виконане, тому незрозуміло, чому він не повинен нести відповідальність, передбачену законодавством за порушення, яке триває та припиняється лише після виконання зобов`язання в натурі;

- посилання відповідача на те, що мировою угодою, яка затверджена ухвалою суду від 24.11.2020 у справі № 908/2336/20, сторони змінили строки виконання зобов`язання з погашення заборгованості за надані послуги водопостачання, відповідно до строків оплати заборгованості, відбувалося практично без порушень, окрім деяких платежів, є безпідставними;

- контррозрахунок інфляційних втрат та 3% річних, зроблений відповідачем, не може бути взятий судом до уваги внаслідок вищевказаного.

Ухвалою суду від 21.07.2021 визначено перейти до розгляду справи № 908/1391/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2021 о 15:00.

27.07.2021 на електрону адресу суду від представника відповідача надійшла заява із електронним цифровим підписом про участь у судовому засіданні у справі № 908/1391/21, яке призначено на 31.08.2021 о 15:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи перебування судді Смірнова О.Г. з 26.07.2021 по 28.08.2021 у відпустці, 09.08.2021 на підставі відповідної записки помічника судді та розпорядження керівника апарату суду, за наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/1391/21 між суддями, вказану заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою суду від 11.08.2021 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

31.08.2021 через систему "Електронний суд" на адресу суду від позивача надійшла заява про вступ у справу як представника, в якій просить суд перенести слухання справи на іншу дату у зв`язку із тим, що представник позивача адвокат Скворцова О.О. не може бути присутня на судовому засіданні за сімейними обставинами.

31.08.2021 на електрону адресу суду від відповідача надійшло клопотання із електронним цифровим підписом, в якому останній зазначає, що у зв`язку з неможливістю явки в судове засідання представника просить відкласти підготовче засідання. Також повідомляє, що сторонами у справі вживаються заходи щодо примирення.

Ухвалою суду від 31.08.2021 відкладено підготовче засідання на 20.09.2021 об 11:00.

Ухвалою суду від 08.09.2021 задоволено заяву відповідача про участь у судовому засіданні 20.09.2021 об 11:00 у справі № 908/1391/21 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 20.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 19.10.2021 о 10:30.

23.09.2021 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 28.09.2021 задоволено заяву відповідача про участь у судовому засіданні 19.10.2021 о 10:30 у справі № 908/1391/21 в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів.

В судовому засіданні 19.10.2021 суд оголосив про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.10.2021 об 11:00, що вказано в протоколі від 19.10.2021.

В судовому засіданні 19.10.2021 оголошено перерву до 26.10.2021 о 14:00 без винесення процесуального документу суду, про що складений протокол.

19.10.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява із електронним цифровим підписом, в якій останній вказує, що не заперечує проти розгляду справи № 908/1391/21 по суті.

В судове засідання 26.10.2021 з`явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2021 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.10.2021 заперечив проти задоволення позову з підстав, зазначених у відзиві.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, враховуючи позицію представника позивача та представника відповідача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 30.12.2016 між Комунальним підприємством «Облводоканал» Запорізької обласної ради, далі Виробник, та Комунальним підприємством «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради, далі Споживач, був укладений договір № 31 про надання послуг з водопостачання, далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого Виробник зобов`язується надавати Споживачу безперебійне надання послуги з питного водопостачання, далі по договору «послуги» в обсягах, передбачених п. 2.1. договору та якісними нормативами, передбаченими в п. 2.3. договору, а Споживач зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх у порядку та умовах даного договору.

Згідно із п. 3.3., 3.4. Договору кількісний та якісний обсяг послуг з водопостачання оформляється щомісячним актом прийому-передачі води, який складається на підставі: акту про зняття показників водолічильника, який підписується представниками Виробника та Споживача в останній календарний день звітного місяця. Виробник направляє Споживачу акт прийому-передачі води, а Споживач зобов`язаний підписати його не пізніше 3-х робочих днів з моменту його отримання. В разі відмови Споживача від підписання акту, про це вказується в акті та він підписується Виробником одноособово. Акти прийому-передачі води та акти про зняття показників водолічильника є підставою для остаточних розрахунків за надані послуги.

Умовами п. 8.1., 8.2. Договору сторони визначили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за послуги водопостачання проводиться Споживачем грошовими коштами до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим на підставі отриманого рахунку, який формується на підставі акту прийому-передачі води та акту про зняття показників водолічільників. У випадку сплати Споживачем суми, що перевищує вартість фактично наданих послуг за водопостачання, Виробник зараховує її як оплату наступного періоду надання послуг за вартістю згідно п. 7.1 даного договору. У випадку часткової оплати або відсутності оплати за спожиті послуги у встановлений даним договором термін, Виробник має право обмежити або припинити надання послуг (подачу води Споживачу, і повідомляє про день припинення (обмеження) надання послуг (подачі води) за 72 години.

Згідно із п. 15.1. Договору він набирає чинності з 01 січня 2017 року та діє до 31 грудня 2017 року включно, а в частині розрахунків за надані послуги до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

До вказаного Договору між сторонами були підписані додаткова угода № 9 від 28.12.2018 та № 21 від 16.01.2020.

За умовами додаткових угод № 9 від 28.12.2018 та № 21 від 16.01.2020 сторони дійшли згоди внести зміни до пунктів 2.1. та 15.1. Договору.

Відповідно до додаткової угоди № 21 від 16.01.2020 сторони внесли зміни до редакції п. 2.1. Договору та передбачили, що Виробник у 2020 році забезпечуватиме водопостачання Споживачу цілодобово в загальному обсязі 15114,965 тис.м3.

Згідно із п. 15.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 21 від 16.01.2020) договір набирає чинності з 01 січня 2017 року та діє до 31 грудня 2020 року включно, а в частині розрахунків за надання послуги до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Позивач в позові вказує, що свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі та надав послуги з водопостачання за період: липень 2020 - вересень 2020, що підтверджується двохсторонніми актами-рахунками, підписаними представником. При цьому зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором в частині оплати за надані послуги виконав неналежним чином, у зв`язку з чим заборгованість становила 16846158,82 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 у справі № 908/2336/20 затверджена мирова угода між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (відповідач) та Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (позивач). За умовами пункту 3 вказаної мирової угоди відповідач (Комунальне підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради) зобов`язується перерахувати на банківський рахунок позивача (Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради):

- заборгованість за договором № 31 про надання послуг з водопостачання від 30.12.2016 року в розмірі 16 846 158,82 грн. за липень – вересень 2020 року;

- 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором № 31 про надання послуг з водопостачання від 30.12.2016 року в розмірі 80 411,06 грн.;

- інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язань за договором № 31 про надання послуг з водопостачання від 30.12.2016 року в розмірі 235 238,37 грн.;

- судові витрати позивача у цій справі в розмірі 257 427,12 грн.;

всього 17 419 235,37 грн., наступним чином:

до 30 листопада 2020 року – 5 000 000,00 грн.;

до 31 грудня 2020 року – 6 000 000,00 грн.;

до 31 січня 2021 року – 6 419 235,37 грн.

Докази у справі свідчать, що Комунальне підприємство "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради здійснило оплати на виконання умов затвердженої у справі № 908/2336/20 мирової угоди, що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень, а саме:

- платіжним дорученням № 13521 від 16.12.2020 на суму 5 000 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 7130 від 18.12.2020 на суму 500 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 7305 від 28.12.2020 на суму 680 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 7313 від 29.12.2020 на суму 1 000 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 7333 від 30.12.2020 на суму 350 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 1136 від 28.01.2021 на суму 1503596,46 грн.;

- платіжним дорученням № 1280 від 01.02.2021 на суму 1966403,54 грн.;

- платіжним дорученням № 1306 від 02.02.2021 на суму 525514,78 грн.;

- платіжним дорученням № 1387 від 04.02.2021 на суму 260708,73 грн.;

- платіжним дорученням № 1723 від 11.02.2021 на суму 1875,95 грн.;

- платіжним дорученням № 1792 від 12.02.2021 на суму 1229813,23 грн.;

- платіжним дорученням № 1834 від 15.02.2021 на суму 547496,53 грн.;

- платіжним дорученням № 2149 від 23.02.2021 на суму 999738,59 грн.;

- платіжним дорученням № 2341 від 26.02.2021 на суму 906252,64 грн.;

- платіжним дорученням № 2381 від 02.03.2021 на суму 1947834,92 грн.

Оскільки відповідач (Комунальне підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради) несвоєчасно виконав грошове зобов`язання позивач з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача в межах трирічного строку позовної давності три проценти річних за період з 24.11.2020 по 01.03.2021 в сумі 80432,33 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2020 по лютий 2021 в сумі 320473,44 грн.

При цьому позивач в позові пояснює, що із суми загального боргу, визначеної в мировій угоді в розмірі 17 419 235,37 грн. відраховані - 3% річних в розмірі 80411,06 грн., інфляційні втрати в розмірі 235 238,37 грн. та судові витрати в розмірі 257427,12 грн., всього 573076,55 грн. Інфляційні втрати та 3% річних нараховувались лише на суму боргу за послуги водопостачання в розмірі 16846158,82 грн., тому позивачем із суми 5 000 000 грн., сплаченої 16.12.2020 платіжним дорученням № 13521, відраховано 573076,55 грн., та нарахування здійснювались на залишок суми в розмірі 4 426 923,45 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини, які виникли в процесі виконання договору про надання послуг з водопостачання, які регулюються Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» № 2918-ІІІ від 10.01.2002, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09.11.2017, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі – Правила користування).

Сторони досягли всіх істотних умов договору, встановили його предмет, ціну, строк дії, порядок розрахунків, а тому в розумінні вимог ст. ст. 638, 639 ЦК України договір вважається укладеним. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення” послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;

об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності;

індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Укладений між сторонами договір про надання послуг з водопостачання за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Договором передбачено щомісячну сплату наданих послуг, тому до спірних правовідносин застосовуються також приписи статті 903 ЦК України, яка передбачає оплату наданих послуг, в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Предметом розгляду в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних витрат, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму порушених (прострочених у виконанні) грошових зобов`язань з оплати наданих послуг з централізованого водопостачання за період з липня 2020 по вересень 2020 згідно договору № 31 про надання послуг з водопостачання від 30.12.2016.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного Договору Виробником (позивачем) були виписані Споживачу (відповідачу) рахунки на оплату за водопостачання за період з липня 2020 по вересень 2020, а саме:

- рахунок № 31 від 31.07.2020 на суму 9342940,82 грн.;

- рахунок № 31 від 31.08.2020 на суму 9462711,35 грн.;

- рахунок № 31 від 30.09.2020 на суму 7219431,65 грн.

Матеріали справи свідчать, що Виробник надав протягом липня 2020 – вересня 2020 Споживачу послуги з водопостачання, що підтверджується підписаними між ними актами прийому-передачі за надані послуги, а саме:

- актом прийому-передачі за надані послуги № 31 від 31.07.2020 на суму 9342940,82 грн.;

- актом прийому-передачі за надані послуги № 31 від 31.08.2020 на суму 9462711,35 грн.;

- актом прийому-передачі за надані послуги № 31 від 30.09.2020 на суму 7219431,65 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Господарським судом Запорізької області розглядалась справа № 908/2336/20 за позовом Комунального підприємства “Облводоканал” Запорізької обласної ради до Комунального підприємства “Бердянськводоканал” Бердянської міської ради про стягнення заборгованості за договором № 31 про надання послуг з водопостачання від 30.12.2016.

За наслідками розгляду господарським судом справи № 908/2336/20 була винесена ухвала від 24.11.2020 про закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди від 24.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.11.2020 у справі № 908/2336/20 затверджена мирова угода між Комунальним підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (відповідач) та Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (позивач). За умовами пункту 3 вказаної мирової угоди відповідач (Комунальне підприємством "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради) зобов`язується перерахувати на банківський рахунок позивача (Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради):

- заборгованість за договором № 31 про надання послуг з водопостачання від 30.12.2016 року в розмірі 16 846 158,82 грн. за липень – вересень 2020 року;

- 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором № 31 про надання послуг з водопостачання від 30.12.2016 року в розмірі 80 411,06 грн.;

- інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язань за договором № 31 про надання послуг з водопостачання від 30.12.2016 року в розмірі 235 238,37 грн.;

- судові витрати позивача у цій справі в розмірі 257 427,12 грн.;

всього 17 419 235,37 грн., наступним чином:

до 30 листопада 2020 року – 5 000 000,00 грн.;

до 31 грудня 2020 року – 6 000 000,00 грн.;

до 31 січня 2021 року – 6 419 235,37 грн.

Суб`єктивне право вимоги виконання спірного грошового зобов`язання, на захист якого спрямовано заявлений позов, ґрунтується на договорі про надання послуг водопостачання № 31 від 30.12.2016. Враховуючи встановлену ст. 204 Цивільного кодексу України та не спростовану в межах цієї справи та в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України затверджена судом мирова угода є багатостороннім правочином, який відповідно до статті 11 та частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Право сторін на укладення мирової угоди передбачено положеннями статті 192 ГПК України. Мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається в процесі розгляду справи у господарському суді; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 викладено правову позицію, згідно якої мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення. На відміну від звичайного договору, мирова угода укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.

Тобто мирова угода не є договором у цивільному/господарському-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями ГПК України, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №904/8731/17 і від 20.06.2018 у справі №913/869/14).

Мирова угода не є рішенням суду про розстрочення чи відстрочення виконання зобов`язання.

Відтак, сторонами при укладені мирової угоди у справі № 908/2336/20 було досягнуто згоди щодо вирішення спору іншим шляхом, застосовуючи ті заходи, які були зазначені у тексті мирової угоди. Таким чином, з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов`язання за одними правовідносинами та виникають зобов`язання, що випливають з мирової угоди, які повинні бути виконані належним чином та у відповідності до умов укладеної угоди.

Відповідно до ст. 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Позивач та відповідач 24.11.2020, укладаючи мирову угоду дійшли згоди, що після затвердження мирової угоди сторони керуються виключно строками сплати, зазначеними в п.3 цієї мирової угоди (п. 13 мирової угоди).

Таким чином, аналіз вказаних вище положень мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 24.11.2020 у справі №908/2336/20, свідчить, що з укладенням мирової угоди встановлено графік погашення заборгованості відповідача за договором № 31 від 30.12.2016 до термінів, визначених нею, та поставлено в залежність виконання зобов`язання відповідача зі сплати заборгованості з умовами мирової угоди, затвердженої судом.

Зобов`язання зі сплати коштів, які виникли з умов мирової угоди та стягнення яких присуджено рішенням суду, є грошовими, оскільки за змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання щодо сплати коштів. Отже, зважаючи на юридичну природу цих правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/9978/15).

Оскільки умови мирової угоди встановлюють окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу (така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 09.06.2020 у справі № 910/16288/18).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу, правомірність заявлених вимог на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України залежить від наявності факту прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем протягом саме заявленого періоду нарахування у розумінні ст. 610 та ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Виходячи з характеру та змісту заперечень відповідача проти заявлених вимог, правильність вирішення питання про наявність прострочення за досліджуваний період нарахування перебуває в залежності від можливості/обґрунтованості кваліфікації затвердженої судом мирової угоди як підстави, яка змінює встановлені договором надання послуг з водопостачання № 31 від 30.12.2016 строки виконання грошового зобов`язання.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що мировою угодою, яка затверджена ухвалою суду від 24.11.2020 у справі №908/2336/20, сторони змінили строки виконання зобов`язання з погашення заборгованості за надані послуги водопостачання відповідно до графіка.

З наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що відповідач виконував умови мирової угоди з порушенням встановленого нею графіку та здійснив погашення заборгованості перед позивачем з простроченням.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання зобов`язань за Договором нарахував відповідачу три проценти річних за загальний період з 24.11.2020 по 01.03.2021 в сумі 80432,33 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2020 по лютий 2021 в сумі 320473,44 грн.

Дослідивши надані позивачем розрахунки трьох відсотків та інфляційних витрат суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки, а саме невірно визначений період прострочення та суми боргу, на які можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні витрати, а також не враховано, що умовами затвердженої мирової угоди в рамках справи № 908/2336/20 сторони змінили строки виконання зобов`язання з погашення заборгованості за надані послуги.

Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох відсотків річних за допомогою програми “Законодавство”.

Три відсотки річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість в сумі 5000000,00 грн., строк погашення якої – до 30.11.2020 відповідно до затвердженої мирової угоди від 24.11.2020 сторін у справі № 98/2336/20, прострочка виникла з 01.12.2020, враховуючи часткові оплати відповідачем боргу

- за період з 01.12.2020 по 15.12.2020 (15 днів прострочення) від суми боргу 5000000,00 грн. три відсотка річних складають 6147,54 грн.;

2) на заборгованість в сумі 6000000,00 грн., строк погашення якої – до 31.12.2020 відповідно до затвердженої мирової угоди від 24.11.2020 сторін у справі № 98/2336/20, прострочка виникла з 01.01.2021, враховуючи часткові оплати відповідачем боргу

- за період з 01.01.2021 по 27.01.2021 (27 днів прострочення) від залишку боргу 3470000,00 грн. три відсотка річних складають 7700,55 грн.;

- за період з 28.01.2021 по 31.01.2021 (4 дні прострочення) від залишку боргу 1966403,54 грн. три відсотка річних складають 646,49 грн.;

3) на заборгованість в сумі 6419235,37 грн., строк погашення якої – до 31.01.2021 відповідно до затвердженої мирової угоди від 24.11.2020 сторін у справі № 98/2336/20, прострочка виникла з 01.02.2021, враховуючи часткові оплати відповідачем боргу

- за період з 01.02.2021 (1 день прострочення) від суми боргу 6419235,37 грн. три відсотка річних складають 527,61 грн.;

- за період з 02.02.2021 по 03.02.2021 (2 дні прострочення) від залишку боргу 5893720,59 грн. три відсотка річних складають 968,83 грн.;

- за період з 04.02.2021 по 10.02.2021 (7 днів прострочення) від залишку боргу 5633011,86 грн. три відсотка річних складають 3240,91 грн.;

- за період з 11.02.2021 (1 день прострочення) від залишку боргу 5631135,91 грн. три відсотка річних складають 462,83 грн.;

- за період з 12.02.2021 по 14.02.2021 (3 дні прострочення) від залишку боргу 4401322,68 грн. три відсотка річних складають 1085,26 грн.;

- за період з 15.02.2021 по 22.02.2021 (8 днів прострочення) від залишку боргу 3853826,15 грн. три відсотка річних складають 2534,02 грн.;

- за період з 23.02.2021 по 25.02.2021 (3 дні прострочення) від залишку боргу 2854087,56 грн. три відсотка річних складають 703,75 грн.;

- за період з 26.02.2021 по 01.03.2021 (4 дні прострочення) від залишку боргу 1947834,92 грн. три відсотка річних складають 640,38 грн.

Так, за розрахунком суду загальний розмір трьох відсотків річних складає 24658,17 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради про стягнення з Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 24658,17 грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання зобов`язань за Договором нарахував відповідачу інфляційні витрати за період з грудня 2020 по лютий 2021 в сумі 320473,44 грн.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов`язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов`язання – після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно із п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наданих позивачем платіжних доручень про оплату боргу вбачається, що відповідач виконував умови мирової угоди з порушенням встановленого нею графіку, однак прострочення оплати відповідачем боргу складало менше місяця.

Враховуючи те, що прострочення оплати відповідачем заборгованості по строкам, встановленим умовами затвердженої судом мирової угоди від 24.11.2020 у справі № 908/2336/20, (з урахуванням здійснених відповідачем оплат боргу) складало менше місяця, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 320473,44 грн.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради до Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради про стягнення інфляційних витрат в сумі 320473,44 грн. слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.10.2021, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради до Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, проспект Східний, буд. 97, ідентифікаційний код 37622628) на користь:

- Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 129-А, ідентифікаційний код 03327115) три проценти річних в сумі 24658 (двадцять чотири тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн. 17 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 369 (триста шістдесят дев`ять) грн. 87 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради до Комунального підприємства "Бердянськводоканал" Бердянської міської ради відмовити.

Повне рішення складено – 03.12.2021 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.