Рішення № 101590984, 01.12.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.12.2021 Справа № 905/1659/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання (помічника судді) Конько В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєплон», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 211135,40грн, 3% річних у сумі 6607,53грн та інфляційних втрат у сумі 13150,06грн, всього 230892,99грн,

За участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м. Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєплон», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 211135,40грн, 3% річних у сумі 6607,53грн та інфляційних втрат у сумі 13150,06грн, всього 230892,99грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №163105040010101 про надання послуг з централізованого постачання гарячої води від 17.01.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг з централізованого постачання гарячої води.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався; у засідання суду представника жодного разу не направив.

Справу розглянуто судом в порядку загального позовного провадження. Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 13.09.2021; підготовчі засідання проведені 06.10.2021, 28.10.2021, 11.11.2021; строк підготовчого провадження за ініціативою суду продовжено на 30 днів до 13.12.2021; ухвалою суду від 11.11.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 01.12.2021.

За результатами розгляду клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м. Київ, про участь представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 01.12.2021, в режимі відеоконференції постановлено ухвалу від 23.11.2021 про відмову у його задоволенні з підстав відсутності у запропонованих позивачем судах вільних залів.

У судове засідання представник позивача не з`явився; про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач представника у судове засідання 01.12.2021 також не направив. Слід зазначити, що з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, враховуючи тимчасове зупинення направлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області з 30.09.2021 у зв`язку з відсутністю фінансування на відправлення вихідної поштової кореспонденції, відповідальним працівником суду було здійснено направлення ухвали суду від 11.11.2021 на адресу електронної пошти за даними ЄДРПОУ e-mail: EXBUSINNESS@META.UA та направлення телефонограм за зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань номером, однак зв`язок встановлено не було; після відновлення направлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області ухвалу суду від 11.11.2021 було направлено відповідачу засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації: 87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, б.4; кореспонденцію відповідач не отримав, як вказано в довідці АТ «Укрпошта» адресат відсутній за вказаною у поштовому відправленні адресою.

Отже відомостей про отримання відповідачем поштових відправлень суду матеріали справи не містять. Разом з тим судом враховоно правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

Крім того відповідач мав можливість ознайомитись з всіма процесуальними документами у справі №905/1659/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Таким чином судом виконані всі можливі дії з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання. В розумінні вимог ст. 120 Господарського процесуального кодексу України відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

17.01.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» (сторона 2) укладено договір про надання послуги з централізованого постачання гарячої води №163105040010101, відповідно до умов якого сторона 1 зобов`язується надати стороні 2 послугу з централізованого постачання гарячої води у будинку(ах), підключеному (их): від центрального або індивідуального теплового пункту (надалі ЦТП або ІТП), який перебуває на балансі (у володінні, управлінні, експлуатації та/або користуванні) сторони 1; або від ІТП, який перебуває на балансі (у володінні, управлінні, експлуатації та/або користуванні) сторони 2, а сторона 2 зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п.1.1).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач 29.06.2021 змінив своє найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаєплон».

Характеристика об`єкта(ів), якому(им) надається послуга з централізованого постачання гарячої води: адреса об`єкта на який здійснюється надання послуги: вул. Беретті Вікентія, б.3 (будинок житловий); тип, адреса та балансова належність ЦТП/ІТП (необхідне зазначити), від якого підключена система централізованого постачання гарячої води об`єкта: ЦТП, просп. В. Маяковського, 37-А. Інші характеристики об`єкта, якому надається послуга з централізованого постачання гарячої води зазначені у додатку 1 до цього договору (п.1.5 договору).

В пункті 2.2.1 визначено тарифи на послуги з централізованого постачання гарячої води.

У разі зміни тарифів оплата за послугу з централізованого постачання гарячої води здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію, що оприлюднені у засобах масової інформації, без внесення змін до цього договору (п.2.2.2 договору).

Згідно з п. 2.2.3 договору сторона 2 щомісячно, з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, отримує в Центрі обслуговування споживачів СП «Енергозбут» за територіальною ознакою: рахунок на оплату із зазначенням величини фактично спожитої послуги з централізованого постачання гарячої води, визначеної в м3, та її вартості за розрахунковий період (місяць), за кожною тарифною групою окремо; акт надання послуги з централізованого постачання гарячої води.

Отриманий акт надання послуги з централізованого постачання гарячої води сторона 2 має підписати, оформити та належним чином поверти на адресу сторони 1 протягом п`яти днів за дати отримання (п. 2.2.4 договору).

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті надання послуги з централізованого постачання гарячої води, сторона 2 зобов`язана надати стороні нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів (п.2.5 договору).

Відповідно до п.2.2.6 договору у разі неотримання стороною 2 у порядку, встановленому п.2.2.3 договору акту надання послуги з централізованого постачання гарячої води у сторони 1, не отримання стороною 1 підписаного акту надання послуги з централізованого постачання гарячої води та обґрунтованих заперечень до нього у строки, встановлені пунктом 2.2.4 договору, акт надання послуги з централізованого постачання гарячої води вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

У разі додаткового направлення (сторона 2 самостійно не отримала у сторони 1, централізована доставка тощо) стороною 1 актів надання послуги з централізованого постачання гарячої води та рахунків на оплату, таке направлення не змінює строків та порядку надання обґрунтованих заперечень чи здійснення оплати, визначених умовами даного договору.

Згідно з п. 2.2.11 договору сторона 2 забезпечує своєчасну, не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату за послугу з централізованого постачання гарячої води на рахунок із спеціальним режимом використання сторони за кожною тарифною групою окремо.

Оплата заборгованості за спожиту послугу з централізованого постачання гарячої води минулих періодів зараховується першочергово (п. 2.2.13 договору).

Відповідно до п. 3.3.2 договору сторона 2 зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість спожитої послуги з централізованого постачання гарячої води.

Сторона 2 зобов`язується оформити належним чином акт надання послуги з централізованого постачання гарячої води, акт звіряння взаєморозрахунків на початок розрахункового періоду та повернути один примірник стороні 1 протягом п`яти днів з моменту одержання (п. 3.3.9 договору).

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони погодили, що договір з усіма додатками, що є його невід`ємними частинами, набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 01.06.2029 (п. 6.1. договору). Договор вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде письмово заявлено про його припинення (п. 6.3 договору).

Виходячи з того, що матеріали справи не містять доказів звернення сторін договору протягом місяця після закінчення терміну дії договору з заявою про припинення дії договору, суд дійшов висновку, що зобов`язання сторін за договором продовжились, отже на час виникнення спірних правовідносин договір був чинним.

Позивач зазначає, що у виконання умов договору №163105040010101 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води від 17.01.2019 позивачем за період з січня 2019 по червень 2021 надано, а відповідачем прийнято послуги з централізованого постачання гарячої води. На підтвердження надання послуги з централізованого постачання гарячої води, обсягу та її вартості позивач посилається на акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води за спірний період.

До матеріалів справи надані підписані з боку позивача акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води: від 31.01.2019 на суму 25458,45грн, від 28.02.2019 на суму 25458,45грн, від 31.03.2019 на суму 127725,05грн, від 30.04.2021 на суму 25458,45грн, від 31.05.2019 на суму 25458,45грн, від 30.06.2019 на суму 25458,45грн, від 31.07.2019 на суму 18879,30грн, від 31.08.2019 на суму 19709,80грн, від 30.09.2019 на суму 25458,45грн, від 31.10.2019 на суму 23815,57грн, від 30.11.2019 на суму 25458,45грн, від 31.12.2019 на суму 20366,76грн, від 31.10.2020 на суму 23815,57грн, від 24609,83грн на суму 24609,83грн, від 31.01.2021 на суму 50916,90грн, від 28.02.2021 на суму 25458,45грн, від 31.03.2021 на суму 25458,45грн, від 30.04.2021 на суму 25458,45грн, від 31.05.2021 на суму 25458,45грн, від 30.06.2021 на суму 22063,99грн.

Як вказує позивач, з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати вартості послуг за договором №163105040010101 від 17.01.2019, наданих за період січень 2019 - червень 2021, несплаченими залишились вартість послуги на суму 211135,40грн.

Відповідачу виставлено рахунок від 30.06.2021 на суму 211135,40грн, який останнім не оплачено.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення у розмірі 211135,40грн, 3% річних у сумі 6607,53грн та інфляційних втрат у сумі 13150,06грн стало порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині остаточної та своєчасної оплати за надані послуги з централізованого постачання гарячої води за період з січня 2019 по червень 2021.

Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доводячи обставини надання відповідачеві послуг з централізованого постачання гарячої води за договором №163105040010101 від 17.01.2019 позивач посилається на акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води за період з січня 2019 по червень 2021.

Разом з тим, судом встановлено, що матеріали справи всупереч посилань позивача не містять актів за період з січня 2020 по вересень 2020, отже, надання послуг з централізованого постачання гарячої води за вказаний період позивачем не доведено. Крім того, слід зазначити, що і акт за грудень 2020 позивачем не надано, проте вартість послуги з централізованого постачання гарячої води за грудень 2020 включена шляхом перерахування до акту від 31.01.2021.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір №163105040010101 від 17.01.2019 є договором енергопостачання.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Комунальними послугами є послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як зазначалось, за наслідком надання позивачем послуг з централізованого постачання гарячої води останнім було складено акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води, а саме: від 31.01.2019 на суму 25458,45грн, від 28.02.2019 на суму 25458,45грн, від 31.03.2019 на суму 127725,05грн, від 30.04.2021 на суму 25458,45грн, від 31.05.2019 на суму 25458,45грн, від 30.06.2019 на суму 25458,45грн, від 31.07.2019 на суму 18879,30грн, від 31.08.2019 на суму 19709,80грн, від 30.09.2019 на суму 25458,45грн, від 31.10.2019 на суму 23815,57грн, від 30.11.2019 на суму 25458,45грн, від 31.12.2019 на суму 20366,76грн, від 31.10.2020 на суму 23815,57грн, від 24609,83грн на суму 24609,83грн, від 31.01.2021 на суму 50916,90грн, від 28.02.2021 на суму 25458,45грн, від 31.03.2021 на суму 25458,45грн, від 30.04.2021 на суму 25458,45грн, від 31.05.2021 на суму 25458,45грн, від 30.06.2021 на суму 22063,99грн, підписані з боку позивача.

Відповідачем не отримано в Центрі обслуговування споживачів СП «Енергозбут» за територіальною ознакою вказаних актів надання послуг з централізованого постачання гарячої води у строки встановлені п.2.2.3 договору, що з урахуванням положень п.2.2.6 договору свідчить про прийняття відповідачем актів без зауважень та їх погодження.

За твердженням позивача відповідачем здійснена часткова оплата за надані за період з січня 2019 по червень 2021 послуги з централізованого постачання гарячої води за договором №163105040010101 від 17.01.2019. Доказів таких оплат (платіжних доручень, банківських виписок тощо) позивачем до матеріалів справи не надано, разом з тим суд приймає ці посилання позивача до уваги як такі, що не є спірними.

Несплаченою як вказує позивач залишилась вартість послуг на суму 211135,40грн. Протилежне відповідачем не доведено. Розрахунково з урахуванням п.2.2.13 договору вказана заборгованість виникла внаслідок несплати послуги за період з жовтня по грудень 2020 та з січня по червень 2021.

Ухилення відповідача від оплати вартості наданих послуг позивачем у строк встановлений договором №163105040010101 від 17.01.2019 - не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, тобто, за надані послуги з централізованого постачання гарячої води у жовтні 2020 за актом від 31.10.2020 до 25.11.2020 включно, у листопаді 2020 за актом від 30.11.2020 до 28.12.2020 включно (з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України), у грудні 2020 та січні 2021 за актом від 31.01.2021 до 25.02.2021 включно, у лютому 2021 за актом від 29.02.2021 до 25.03.2021 включно, у березні 2021 за актом від 31.03.2021 до 26.04.2021 включно (з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України), у квітні 2021 за актом від 30.04.2021 до 25.05.2021 включно, у травні 2021 за актом від 31.05.2021 до 25.06.2021 включно, у червні 2021 за актом від 30.06.2021 до 26.07.2021 включно (з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України), у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України днями порушення строку оплати є 26.11.2020, 29.12.2020, 26.02.2021, 26.03.2021, 27.04.2021, 26.05.2021, 26.06.2021, 27.07.2021 відповідно, є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Внаслідок наведеного у відповідача виникла заборгованість за договором №163105040010101 від 17.01.2019 у розмірі 211135,40грн.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з своєчасної та повної оплати за надані послуги з централізованого постачання гарячої води, судом встановлено, що відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

З урахуванням наведеного та з огляду на відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 211135,40грн, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №163105040010101 від 17.01.2019 у розмірі 211135,40грн, отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 13150,06грн та 3% річних у сумі 6607,53грн за заявлені позивачем періоди прострочення, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наслідком перевірки періодів нарахування 3% річних судом встановлено, що позивачем неправильно визначені початкові дати виникнення прострочення виконання зобов`язань. Також, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено базу нарахування за зобов`язаннями жовтня 2020.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що належним розміром 3% річних за заявлені позивачем періоди є 1528,83грн. Отже заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 6607,53грн підлягають задоволенню частково у розмірі 1528,83грн; решта вимог щодо стягнення 3% річних задоволенню не підлягає

За результатом проведеної перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем неправильно визначені початкові дати виникнення прострочення виконання зобов`язань. Крім того, методологія нарахування є неправильною, оскільки позивачем були враховані індекси інфляції за неповні місяці існування заборгованості.

При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, вимога сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Індекс інфляції є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Водночас, суд наголошує на врахуванні індексів виключно за цілі місяці існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики №265 від 27.07.2007 вбачається, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості, суд встановив, що інфляційні втрати складають 5428,80грн. Таким чином позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 5428,80грн, в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов є таким, що задоволенню не підлягає.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог за приписами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 3463,40грн, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами учасниками справи заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаєплон» (87526, Донецька область, м.Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, б.4, код ЄДРПОУ 37880620) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, б.5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість у розмірі 211135,40грн, 3% річних у сумі 1528,83грн, інфляційні втрати у сумі 5428,80грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 3271,39грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 01.12.2021 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2021.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається з урахуванням пп.17.5 пп.17 п.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова