Рішення № 101590865, 23.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2021м. ДніпроСправа № 904/6946/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Соколенко Віталія Олеговича, м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 51 662 грн. 76 коп. за договором оренди від 26.02.2010 № 12/02-3911-ОД

Представники:

від позивача: Іванченко І.Є., витяг з ЄДР, представник;

від відповідача: Хандога В.В. ордер № АЕ 1090236 від 07.09.2021, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 17.12.2020 № 10-11-07401, в якому просить:

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Соколенко Віталія Олеговича заборгованість в сумі 489 620 грн. 76 коп., з яких: 117 153 грн. 12 коп. - заборгованість з орендної плати, 632 грн. 08 коп. - пеня, 488 988 грн. 68 коп. - неустойка у розмірі подвійної орендної плати за час незаконного використання майна;

- виселити Фізичну особу-підприємця Соколенко Віталія Олеговича з орендованого нежитлового приміщення площею 65,6 кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, пр. Гагаріна, 21.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди від 26.02.2010 № 12/02-3911-ОД.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 26.01.2021.

Ухвалою господарського суду від 26.01.2021 підготовче провадження у справі № 904/6946/20 зупинено до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №910/11131/19 у подібних правовідносинах.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2021 поновлено провадження у справі, розгляд якої призначений у підготовчому засіданні на 22.07.2021.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2021 підготовче засідання відкладене на 12.08.2021, у зв`язку із неявкою представника відповідача та для надання сторонами витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду від 12.08.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 28.09.2021

24.09.2021 відповідачем до суду подана заява про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву від 24.09.201 № б/н та відзив на позовну заяву від 20.09.2021 № б/н.

В обґрунтування заяви про поновлення строку зазначив, що відповідачу 06.09.2021 випадково стало відомо про наявність у провадженні Господароського суду Дніпропетровської області даної справи, жодних викликів чи повісток відповідач не отримував. Отже, встановлений судом строк на подачу відзиву пропущений відповідачем з поважних причин.

У поданому відзиві зазначив, що орендоване майно передано балансоутримувачу відповідачем 01.02.2019, про що складений відповідний акт. Таким чином, з 01.02.2019 відповідач звільнив об`єкт оренди та не використовує його у своїй діяльності, у зв`язку із чим нарахування позивачем орендної плати, неустойки та пені після цієї дати, а також вимога позивача про виселення відповідача з орендованого майна є неправомірними. Вказує, що за контррозраухнком відповідача орендна плата на користь позивача за період з 15.11.2018 по 01.02.2019 складає 17 639 грн. 56 коп., неустойка - 35 279 грн. 12 коп. Крім того, просив застосувати спеціальнц позовну давність до вимог про стягнення пені, відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо виселення відповідача із нежитлового приміщення площею 65,6 кв. м., розміщеного за адресою : м. Дніпро пр. Гагаріна , 21 , що перебуває на балансі національної металургійної академії України.

28.09.2021 судове засідання не відбулося через перебування судді Рудь І.А. на лікарняному.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 28.10.2021 розгляд справи по суті призначений в межах розумних строків у судовому засіданні 23.11.2021.

19.11.2021 позивачем до суду надана відповідь на відзив від 17.11.2021 № б/н, в якій зазначає, що поданий відповідачем акт приймання-передачі від 01.02.2019 не може бути прийнятий судом в якості належного доказу, оскільки подана копія акту не засвічдена належним чином. Вказує, що листом від 13.08.2021 № 16-11-04965 позивач звернувся до балансоутримувача з проханням надати інформацію стосовно використання державного майна, в тому числі за спірним договором оренди, та у разі якщо майно звільнено орендарем, надати підписаний акт повернення майна з оренди. Проте, відповіді на даний час не отримано. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

До початку судового засідання 23.11.2021 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог від 23.11.2021, відповідно до якої просив суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Соколенко Віталія Олеговича заборгованість в сумі 51 662 грн. 77 коп., з яких: 6 130 грн. 86 коп. - заборгованість з орендної плати за період з грудня 2018 по 01.02.2019 включно, 632 грн. 08 коп. - пеня, 44 899 грн. 82 коп. - неустойка у розмірі подвійної орендної плати за час незаконного використання майна з 26.11.2018 по 01.02.2019. Заява про зменшення мотивована тим, що відповідачем повернуто об`єкт оренди балансоутримувачу за актом приймання-передачі від 01.02.2019, примірник якого лише 22.11.2021 надано позивачу, у зв`зку із чим виникла необхідність перерахунку заборгованості за спірним договором.

Дослідивши подані відповідачем документи, господарський суд зазначає таке.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За приписами ч. 4 вказаної статті, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

З метою забезпечення конституційного права особи на доступ до суду, суд вважає за необхідне поновити відповідачу строк на подання відзиву на позов та прийняті до розгляду поданий представником ФОП Соколенко В.О. відзив на позовну заяву від 20.09.2021.

У судовому засіданні 23.11.2021 судом досліджено подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог та прийнято її до розгляду, як таку, що подана в порядку п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

У судовому засіданні 23.11.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив позов задовольнити; представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, викладених у заяві про зменшення, в частині стягнення з відповідача пені, просив застосувати наслідки спливу спеціальної позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення пені.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, (орендодавець) і Фізичною особою-підприємцем Соколенко Віталієм Олеговичем (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3911-ОД (далі - договір).

За умовами п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове приміщення (далі - майно) площею 65,6 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 21 на першому поверсі будинку, що перебуває на балансі Національної металургійної академії України (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 14.09.2009 і становить за незалежною оцінкою 726 716,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення ксерокопіювальної техніки для надання населенню послуг з ксекопіювання - 4,96 кв.м., розміщення торгівельних площ з продажу непродовольчих товарів - 16,0 кв.м. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.

За умовами п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - січень 2010 - 6 193,46 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - лютий 2010 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за лютий 2010. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4. договору).

За умовами п. 3.5. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

- 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 3 096 грн. 73 коп.;

- 50% балансоутримувача у розмірі 3 096 грн. 73 коп.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.8. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно з п. 3.12. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов"язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що орендар зобов"язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Орендар зобов`язаний у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі надати один примірник такового акту орендодавцеві.

У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов"язання орендаря з повернення орендованого державного майна вважаються невиконаними, а орендар зобов"язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.

Відповідно до п. 5.20 договору орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.)

Орендодавець зобов"язаний письмово повідомити орендаря та балансоутримувача не пізніше, ніж за 30 діб, про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання договору (п. 7.3. договору).

За умовами п. 10.1. договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 26.02.2010 по 25.01.2013 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органами державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря, щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Пунктом 10.9. договору передбачено, що чинність договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації орендованого майна орендарем;

- загибелі орендованого майна;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;

- банкрутства орендаря;

- ліквідації орендаря - юридичної особи;

- у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа);

- та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

За умовами п. 10.10. договору всі зміни і доповнення до договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

Згідно з п. 10.11. договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

26.02.2010 позивач передав відповідачу об"єкт оренди за актом приймання - передачі (а.с. 15 на звороті).

Додатковою угодою від 13.05.2013 сторони узгодили внести наступні зміни до договору:

1. Викласти в пункті 1.1. щодо вартість орендованого майна в наступній редакції: «...вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 28 березня 2013 становить за незалежною оцінкою 561142,00 грн...»

2. Викласти пункт 3.1. у наступній редакції: «Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 N786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2013 року 4527,92 грн. Орендна плата за наступний місяць оренди - березень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень 2013 року».

3. Викласти п. 3.6. у наступній редакції: «...50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податне інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства у розмірі 2263,96 грн. 50% балансоутримувачу у розмірі - 2263,96 грн...»

А також продовжили строк дії договору з 26.01.2013 по 25.12.2015.

Додатковою угодою від 08.02.2016 сторони, зокрема, доповнили п. 10.1 абзацом 3 та виклалии його в наступній редакції: „Цей договір є пролонгованим з 26.12.2015 по 25.11.2018 включно".»

Узгодили абзац 3 п. 10.1 вважати абзацом 4. та викласти його в наступній редакції: «У разі відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди. »

Листами за № 18-02-06783 від 18.10.2018 та № 18-02-08457 від 20.12.2018 позивач повідомив відповідача та балансоутримувача про припинення договору з 25.11.2018 та необхідність своєчасного повернення орендованого майна (а.с. 21).

На підтвердження направлення листа за № 18-02-06783 від 18.10.2018 на адресу відповідачем позивачем до матеріалів справи наданий копії списку рекомендованих листів № 2 від 13.11.2018 та фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» від 13.11.2018 (а.с. 59-60).

Листом від 13.08.2021 № 16-11-04965 позивач звернувся до балансоутримувача з проханням надати інформацію стосовно використання державного майна, в тому числі за спірним договором оренди, та у разі якщо майно звільнено орендарем, надати підписаний акт повернення майна з оренди.

Відповіді Національної металургійної академії України (балансоутримувача) на звернення позивача матеріали справи не містять.

Під час розгляду справи відповідачем до матеріалів справи наданий акт приймання-передачі від 01.02.2019, за яким орендар передав балансоутримувачу орендоване за спірним договором майно (а.с. 112).

Позивач стверджує, що відповідач відповіді на лист № 18-02-06783 від 18.10.2018 не надав, заборгованість з орендної плати не сплатив, орендоване майно повернув балансоутримувачу із порушенням строків та після закінчення строку дії договору оренди. Наведені обставини й стали причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Предметом доказування у справі є обставини, пов`язані з наявністю підстав щодо: сплати відповідачем заборгованості з орендної плати за період з грудня 2018 по 01.02.2019 включно; стягнення з нього неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України за період з 26.11.2018 по 01.02.2019 та пені в порядку п. 3.8. договору за період з 16.07.2017 по 16.11.2018.

При цьому щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, предметом доказування є, зокрема, обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк (умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна тощо).

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 Цивільного кодексу України).

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Подібні за змістом правові приписи містяться і в Законі України № 2269-XII від 10.04.1992 "Про оренду державного та комунального майна" (далі Закон № 2269-XII), чинного до 01.02.2020, де зазначено, що:

договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору (частина перша статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна");

передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди (частина перша статті 13 Закону № 2269-XII).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 17 Закону № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX від 03.10.2019 «Про оренду державного та комунального майна» (далі Закон № 157-IX), введеного в дію з 01.02.2020, договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Відтак, положення як Цивільного кодексу України, так і Законів України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

При цьому заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу третього частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, що наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та у частині другій статті 17 Закону № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Подібна правова позиція сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 05.08.2020 у справі № 921/163/19 (п.п. 6.10, 6.17).

Слід відзначити, що відповідно до умов договору та змісту наведених законодавчих приписів сторони не обмежені у праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом строку дії такого договору.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у його постановах від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі №906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, від 26.12.2019 у справі № 904/342/19.

Стверджуючи про припинення спірного договору оренди, позивач у справі посилається на звернення до відповідача та балансоутримувача листом № 18-02-06783 від 18.10.2018 та надає докази його направлення орендарю.

Відповідач щодо необхідності повернення орендованого майна не заперечив, доказів прийняття ним заходів до своєчасного повернення об`єкта оренди за закінченням строку договору чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні суду не наддав.

Під час судового розгляду справи відповідач надав доказів повернення спірного об`єкта оренди балансоутримувачу в порядку, визначеному пунктом 5.5 договору, лише 01.02.2019.

Отже, несвоєчасне повернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди за період з з дати припинення договору оренди - 26.11.2018 по 31.01.2019 (дата повернення майна 01.02.2019 не є днем користування майном).

Так, згідно частини другої статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

За розрахунком суду неустойка з аперіод з 26.11.2018 по 31.01.2019 становить 44 163 грн. 84 коп. та підлягає стягненню з відповідача. У решті позовних вимог в цій частині слід вімовити.

Щодо позовних вимог про стягнення 6 130 грн. 86 коп. заборгованості з орендної плати за користування орендованим майном у період з грудня 2018 по 01.02.2019 суд зазначає наступне.

Стосовно можливості одночасного стягнення за період користування майном після припинення договору орендної плати та неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України , слід враховувати таке.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає його умовам та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Відтак, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Тому, яким би способом у договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки позивачем нарахована орендна плата у заявленій сумі поза межами дії договору.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

У п.3.8. договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Позивач нарахував до стягнення пеню у сумі 632 грн 08 коп. за період з 16.07.2017 по 16.11.2018.

Водночас, відповідач у відзиві на позов заявляє про застосування спеціальної позовної давності до заявлених позивачем вимог в частині стягнення пені.

Відповідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосувати позовну давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

За нормами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Дослідивши розрахунки, надані позивачем до заяви про зменшення позовних вимог від 23.11.2020 судом встановлено, що позивачем нарахована пеня за період, коли у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем з орендної плати, натомість за розрахунком позивача у відповідача навіть наявна переплата з орендної плати за вказаний період, що виключає факт її несвоєчасного перерахування орендодавцю та відповідальність орендаря у вигляді сплати пені на підставі п. 3.8 договору.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню з огляду на їх недоведеність та безпідставність, а обставини щодо пропуску позивачем строку позовної давності не досліджуються судом, оскільки позов в цій частині не підлягає задоволенню з підстав його необґрунтованості.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 44 899 грн 82 коп. - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням норам ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, оскільки позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог від 23.11.2021, за приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір", сплачений судовий збір в сумі 5 242 грн 31 коп. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Соколенко Віталія Олеговича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) до Державного бюджету України 44 163 грн. 84 коп. (сорок чотири тисячі сто шістдесят три грн. 84 коп.) неустойки, 1 796 грн. 89 коп. (одну тисячу сімсот дев`яносто шість грн.. 89 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.12.2021

Суддя І.А. Рудь