Рішення № 101590830, 23.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2021м. ДніпроСправа № 904/7461/21за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Бізнес Дніпро", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Колісник О.М.

Представники:

Від позивача: Бондаренко В.О., довіреність №4730-К.О. від 19.05.2021, адвокат

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому з урахуванням заяв про зменшення та зміну предмета спору просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Бізнес Дніпро" заборгованість з компенсації плати за спожиті комунальні послуги, а саме вартості послуг з постачання електроенергії у загальному розмірі 574400,60 грн., 3% річних у розмірі 2879,87 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6892,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач орендував у позивача приміщення на підставі договору оренди від 01.02.2020. Строк дії договору оренди закінчився 30.04.2020 та позивач повідомив відповідача про неможливість продовження орендних відносин. Проте відповідач не передав приміщення орендодавцю та продовжив користуватися даним приміщенням. Відтак, позивач просить відшкодувати вартість спожитих послуг з постачання електроенергії.

Відповідач явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав, причини неявки не повідомив.

Поштове відправлення з копіями ухвал суду від 12.10.2021 повернулися на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наявність провадження з розгляду даної справи у суді.

Поштові відправлення з ухвалами суду, які направлялися за місцезнаходженням відповідача (76008, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 201) повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання". Додатково судом направлялися ухвали суду за адресою відповідача, зазначеної в договорі оренди приміщення від 01.02.2020 (49126, м. Дніпро, пр. Праці, 2Т). Направлені за вказаною адресою поштові відправлення повернулися на адресу суду з відміткою пошти "адресат відмовився", що також вважається належним повідомленням.

Також суд намагався повідомити відповідача про дату, час та місце судових засідань телефонограмами за всіма відомими суду телефонами. Номер телефону зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань "не обслуговується". За іншими номерами телефону (знайденими в мережі інтернет), у відповідь на дзвінки повідомлялося що зателефонували на "мийку" або "СТО" Авто Бізнес Дніпро і останні не уповноважені приймати телефонограми відносно призначених судових засідань, а номери телефонів керівника чи юридичного відділу товариства їм невідомі.

Суд відзначає, що судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: адреса реєстрації, на яку надсилалась кореспонденція суду, підтверджена даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру на відправку замовленої пошти з повідомленням, які долучені до матеріалів справи.

Суд наголошує на тому, що, ухвали суду надсилалися сторонам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2021.

У судовому засіданні 23.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору оренди приміщення, строк дії договору, підстави та порядок повернення майна з оренди, наявність підстав для компенсації вартості спожитих комунальних послуг.

Так, судом встановлено, що 01.02.2020 між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Бізнес Дніпро" (орендар) укладено договір оренди приміщення, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Згідно з п. 1.2 договору приміщення, яке передається в оренду за договором (надалі іменується "Приміщення"), знаходиться за адресою:49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 32 має загальну площу 1872,10 квадратних метри та складається з ЛСВ та гаражів і знаходиться у власності орендодавця на підставі договору іпотеки від 01.06.2016 року, що зареєстрований в реєстрі за №4453.

Відновна вартість приміщення, що передається у оренду, становить 19625224 гривні 30 копійок без ПДВ (п.1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що приміщення надається орендареві для використання його у діяльності орендаря як СТО.

Згідно з п. 1.6 договору приміщення є предметом іпотечного договору № 46 від 12.03.2009, укладеного між орендодавцем та Національним банком України (іпотекодержатель).

У відповідності з п. 2.1 договору приміщення передається орендодавцем і приймається орендарем в оренду на умовах сплати останнім плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця № НОМЕР_1 .

Орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за наступний місяць оренди (розрахунковий), із розрахунку 22,00 грн. за 1 кв.м., в т.ч. ПДВ 3,67 грн., а за всю орендовану площу 41186,20 грн., в т.ч. ПДВ -4864,37 грн. за місяць оренди та починає нараховуватись з моменту підписання акту здачі-приймання приміщення. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (п. 2.2. договору)

У пункті 2.4 договору сторони обумовили, що компенсація орендарем орендодавцю плати за спожиті комунальні послуги здійснюється за водопостачання та електропостачання згідно показників лічильників на підставі рахунків орендодавця у термін 10 днів з моменту отримання цих рахунків орендарем та не входить до орендної плати.

Відповідно до п. 5.1 договору передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення у оренду надається та засвідчується актом здачі-приймання приміщення у оренду. Повернення приміщення орендодавцю здійснюється за актом здачі - приймання. Обов`язок по складанню акта приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні орендодавець/орендар зобов`язаний здійснити огляд приміщення під час підписання акту здачі-приймання.

Приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцю/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. У момент підписання цього акта орендодавець/орендар передає орендодавцю/орендареві ключі від приміщення. Оплата оренди орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення (п.п.5.2, 5.3 договору).

Згідно з п. 7.1 договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє з 01 лютого 2020 року по 30 квітня 2020 року.

У відповідності з п. 4.2.15 договору орендар зобов`язаний звільнити приміщення та повернути його орендодавцю у разі закінчення строку дії договору або у разі його дострокового розірвання в останній день дії договору у стані, в якому приміщення було одержане, з урахуванням нормального зносу.

01.02.2020 сторонами підписано Акт здачі-приймання приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування приміщення, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, має загальну площу 1872,10 кв.м. та складається з ЛСВ та гаражів (а.с. 22).

Позивач звернувся до відповідача з листом №Е.18.0.0.0/4-74082 від 30.04.2020 щодо закінчення дії договору оренди приміщення від 01.02.2020, в якому повідомив про неможливість продовжувати орендні відносини та просив підготувати приміщення до передачі та з`явитися 04.05.2020 о 10:00 год. за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32 для приймання вищевказаного приміщення та підписання акту здачі-приймання.

20.05.2020 позивач звернувся до відповідача із листом №Е.18.0.0.0/4-83441 про повернення приміщення з оренди, в якому зазначав про невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення приміщення за актом здачі-приймання та вимагав сплатити неустойку у розмірі 50483,31 грн.

Відповідей на вказані листи матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що строк дії договору закінчився 30.04.2020, однак відповідач в порушення своїх зобов`язань, не передав приміщення орендодавцю в день закінчення строку дії договору та продовжує ним фактично користуватися, а відтак зобов`язаний відшкодувати вартість спожитих комунальних послуг за період фактичного користування приміщенням.

Проте, відповідачем вартість спожитих комунальних послуг, а саме з постачання електричної енергії, не відшкодована, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 588677,15 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Пунктом 2.4 договору визначено, що компенсація орендарем орендодавцю плати за спожиті комунальні послуги здійснюється за водопостачання та електропостачання згідно показників лічильників на підставі рахунків орендодавця у термін 10 днів з моменту отримання цих рахунків Орендарем та не входить до орендної плати.

Пунктом 5 частиною першою статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, згідно пункту 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 15.04.2021 у справі № 576/2721/19 зазначив, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідач продовжуючи користування орендованим приміщенням, споживає комунальні послуги, вартість яких не компенсував орендодавцю (протилежного матеріали справи не містять).

Облік фактично спожитих відповідачем комунальних послуг (електропостачання) здійснювався шляхом зняття показань з наступних приладів обліку:

- лічильник LZQM №565475, який розташований на території Трансформаторної підстанції 920, яка належить на праві власності електропостачальнику, доступ для зняття показань надається постачальником послуг. Водночас, дані такого лічильника щоденно передаються автоматизованою системою контролю та обліку енергоресурсів постачальнику послуг та АТ КБ "Приватбанк";

- лічильник LZQM №565476, який розташований на території Трансформаторної підстанції 920, яка належить на праві власності електропостачальнику, доступ для зняття показань надається постачальником послуг. Водночас, дані такого лічильника щоденно передаються автоматизованою системою контролю та обліку енергоресурсів постачальнику послуг та АТ КБ "Приватбанк";

- лічильник EPQS №01526686, який знаходиться в головній щитовій за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32. Доступ до даного лічильника наявний у АТ КБ "Приватбанк".

Зняття показань з лічильників здійснюється в останній день місяця в якому споживались енергоресурси (електроенергія).

Відповідно до даних позивача, вартість спожитих відповідачем комунальних послуг (електропостачання), за період травень 2020 року - травень 2021 року складає 574400,60 грн. (довідка (уточнена) про використані комунальні послуги за період з 01.05.2020 по 31.05.2021 – а.с.30-31, т.2). Також позивачем надані рахунки, рахунки-розшифровки та акти прийняття-передавання товарної продукції за кожен місяць.

На підтвердження того, що позивач сплатив послуги з електропостачання на користь постачальника цих послуг, позивач надав копії договорів про постачання електричної енергії споживачу №29170 від 01.03.2021 з додатками, про постачання електричної енергії споживачу №00199-00 від 16.01.2019 з додатками, платіжних доручень про сплату за активну електроенергію, меморіальних ордерів про оплату за реактивну електроенергію на користь постачальника рахунків та рахунків-розшифровок, виставлених позивачу постачальником за кожен місяць споживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів повернення орендованого майна орендодавцеві матеріали справи не містять. З викладеного слідує, що відповідач продовжує користуватися орендованим майном.

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням суд доходить висновку, що надані позивачем докази в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем є більш вірогідними порівняно з доказами наданими відповідачем.

Враховуючи, що відповідач продовжує користуватися орендованим майном у зазначені позивачем строки, то має відшкодувати вартість спожитих комунальних послуг, а саме з постачання електроенергії у розмірі 574400,60 грн.

Зазначені розрахунки відповідачем не спростовано (п.85 постанови Великої палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Відповідно до Висновку Верховного Суду, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19 у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Нерозуміння природи договору, складність розрахунку, не звільняє сторони від обов`язку його виконання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 574400,60 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач нарахував та заяви до стягнення 3% річних у розмірі 2879,87 грн. за період з 25.08.2021 (рахує з 26.08.2021) по 25.10.2021 та інфляційні втрати в розмірі 6892,80 грн. за вересень 2021 року (у судовому засіданні представником позивача було підтверджено, що заявлено до стягнення саме такий розмір).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності розрахунків помилок не виявлено, тому вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 2879,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6892,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на у розмірі 8762,60 грн.

Щодо підсудності даного спору Господарського суду Дніпропетровської області, суд зазначає, що незважаючи на місцезнаходження відповідача (м. Івано-Франківськ) даний спір має розглядатися за правилами виключної підсудності відповідно до ч.3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір виник з приводу нерухомого майна, розташованого у м. Дніпрі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Бізнес Дніпро" про стягнення заборгованості – задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Бізнес Дніпро" (76008, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 201, ідентифікаційний код 43215616) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570 (адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50)) компенсацію плати за спожиті комунальні послуги, а саме вартість послуг з постачання електричної енергії у розмірі 574400,60 грн. (п`ятсот сімдесят чотири тисячі чотириста грн. 60 коп.), 3% річних у розмірі 2879,87 грн. (дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять грн. 87 коп.), інфляційні втрати у розмірі 6892,80 грн. (шість тисяч вісімсот дев`яносто дві грн. 80 коп.) та судовий збір у розмірі 8762,60 грн. (вісім тисяч сімсот шістдесят дві грн. 60 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.12.2021

Суддя О.М. Крижний