Рішення № 101590800, 30.11.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2021 року Справа № 903/861/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача: адвоката Протаса О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іствуд-Україна"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечненський керамічний завод"

про стягнення 378867 грн. 50 коп.

встановив: ТОВ "Іствуд-Україна" (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ "Дубечненський керамічний завод" (відповідача) 378867,50грн. сплачених коштів попередньої оплати за непоставлений відповідачем товар.

Також просить стягнути з відповідача 5683,02грн. витрат по сплаті судового збору та зазначає, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33000грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань згідно договору №28-08/18 від 28.08.2018 щодо поставки товару ТОВ "Іствуд-Україна", у зв`язку з чим, позивач просить повернення суми попередньої оплати, яка була перерахована відповідачу на підставі рахунків-фактур та згідно платіжних доручень.

Ухвалою суду від 22.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу, зокрема, строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України. Зобов`язано копію заяви з запереченням надіслати позивачу, докази надіслання надати суду.

04.11.2021 від відповідача на адресу суду надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх.№01-57/6506/21), в якому останній зазначив, що вважає за доцільне розглядати справу за правилами загального позовного провадження, оскільки є незрозумілим, чому позивач (покупець) продовжував здійснювати оплату за товар, який не було ним отримано та є необхідним щоб позивач в судовому засіданні надав пояснення по даному питанню.

Ухвалою суду від 05.11.2021 призначено судове засідання для розгляду справи по суті 30 листопада 2021 р.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2021 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи по суті, про що свідчить повідомлення про вручення йому поштового відправлення (ухвали суду).

Клопотань та заяв від сторін не надійшло.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про час та дату розгляду справи, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами за відсутності представника відповідача.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

28 серпня 2018 року між ТОВ "Іствуд-Україна" (Покупець) та ТОВ "Дубечненський керамічний завод" (Постачальник) укладено Договір №28-08/18.

Відповідно до п. 1.1., 1.2 Договору Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та проводити оплату за товар на умовах Договору. Ціну Договору складає сума усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару.

Згідно розділу 2 Договору зобов`язання по поставці товару виникають на підставі погодженого Сторонами замовлення Покупця. Покупець передає Постачальнику замовлення, в якому зазначає асортимент, кількість та ціну товару. 3амовлення передається Постачальнику в будь-якій зрозумілій Сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв`язком, усно тощо). Погоджене Сторонами замовлення в односторонньому порядку зміні не підлягає. Зміни в замовлення вносяться за згодою Сторін і підтверджуються Постачальником письмово. Після підписання представниками обох Сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає чинність.

Асортимент та кількість товару погоджуються Сторонами в замовленні і зазначаються в накладних на відпуск товару (п.3.1 Договору).

Пунктами 4.1-4.5, 4.10 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням Покупця. Товар доставляється транспортом Постачальника. Місце поставки: вул.Привокзальна, 14, м.Луцьк, Волинської обл. Строк поставки: протягом 30-ти календарних днів з моменту погодження Сторонами замовлення. Завантаження товару на транспорт здійснюється силами та за рахунок Постачальника, а розвантаження здійснюється силами та за рахунок Покупця. У випадку здійснення поставки товару транспортом Покупця, Постачальник зобов`язується передати товар Покупцю протягом 30-ти календарних днів з моменту погодження Сторонами замовлення. Відмова від прийняття товару на підставі даного Договору, не звільняє Постачальника від поставки товару згідно вимог замовлення, якщо інше не буде заявлено Покупцем. Передача товару Постачальником і його приймання Покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням Покупця.

Згідно розділу 6 Договору сторонами погоджено такі умови. Оплата за товар здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту отримання Покупцем товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Постачальника. За домовленістю Сторін, може бути передбачено авансування окремих поставок, залежно від кількості замовленого товару. Оплата за отриманий товар здійснюється Покупцем за умови отримання від Постачальника накладної, податкової накладної, документа, що підтверджує якість товару (якщо він необхідний для даного товару). Розрахунок за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, який вказаний в цьому Договорі або повідомлений Постачальником додатково. Датою оплати, а, отже, днем виконання свого платіжного зобов`язання Покупцем за Даним Договором вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок або в касу Постачальника. За згодою Сторін, Покупець має право вносити авансові платежі за товар.

Згідно п. 7.1.1, 7.1.6 Договору Постачальник зобов`язаний передавати Покупцю товар в погодженому асортименті, кількості та по ціні згідно зазначених у прайс-листі, з належно оформленими документами на товар та в терміни, які передбачені умовами даного Договору. Постачальник зобов`язаний проводити звірку взаємних розрахунків та підписувати акт звірки протягом 3 днів з моменту отримання вимоги Покупця.

Сторони визначають, що всі можливі претензії за даним Договором повинні бути розглянуті Сторонами протягом 30 днів з моменту отримання претензії (п.10.2 Договору).

Договір підписаний сторонами без зауважень та завірений печатками.

Позивач зазначає, що усі поставки за цим Договором в період з 06.09.2018 р. по 15.02.2019 р. за домовленості сторін здійснювались в порядку попередньої оплати товару у відповідності із п.6.1. та п.6.5. Договору.

За період 06.09.2018 по 27.12.2018 позивачем було перераховано відповідачу передоплати за товар на загальну суму 1645497,50грн.

06 вересня 2018 р. Покупцем, на підставі Рахунку-фактури №48 від 05.09.2018 р. було здійснено попередню оплату товару в розмірі 240 000грн. Вказаний факт підтверджується платіжним дорученням №746 від 06.09.2018 р.

04 жовтня 2018 р. Покупцем, на підставі Рахунку-фактури №48 від 05.09.2018 було здійснено попередню оплату товару в розмірі 100 000 грн. Вказаний факт підтверджується платіжним дорученням №879 від 04.10.2018 р.

26 жовтня 2018 р. Покупцем, на підставі Рахунку-фактури №48 від 05.09.2018 р. було здійснено попередню оплату товару в розмірі 100 000 грн. Вказаний факт підтверджується платіжним дорученням №1063 від 26.10.2018 р.

31 жовтня 2018 р. Покупцем, на підставі Рахунку-фактури №56 від 29.10.2018 було здійснено попередню оплату товару в розмірі 99 997,50 грн. Вказаний факт підтверджується платіжним дорученням №1097 від 31.10.2018 р.

21 листопада 2018 р. Покупцем, на підставі Рахунку-фактури №57 від 14.11.2018 р. було здійснено попередню оплату товару в розмірі 201 000 грн. Вказаний факт підтверджується платіжним дорученням №1275 від 21.11.2018 р.

23 листопада 2018 р. Покупцем, на підставі Рахунку-фактури №58 від 23.11.2018 р. було здійснено попередню оплату товару в розмірі 402 000грн. Вказаний факт підтверджується платіжним дорученням №1303 від 23.11.2018 р.

10 грудня 2018 р. Покупцем, на підставі Рахунку-фактури №65 від 10.12.2018 р. було здійснено попередню оплату товару в розмірі 201 000грн. Вказаний факт підтверджується платіжним дорученням №1522 від 10.12.2018 р.

27 грудня 2018 р. Покупцем, на підставі Рахунку-фактури №71 від 26.12.2018р. було здійснено попередню оплату товару в розмірі 301 500грн. Вказаний факт підтверджується платіжним дорученням №1819 від 27.12.2018 р.

Проте відповідач поставив позивачу товар лише на суму 1266630грн. Позивач вказує, що замовлення за Рахунком-фактурою №48 від 05.09.2018 р., Рахунком-фактурою №56 від 29.10.2018 р., Рахунком-фактурою №57 від 14.11.2018 р., Рахунком-фактурою №58 від 23.11.2018 р. були поставлені відповідачем належним чином. Замовлення за Рахунком-фактурою №65 від 10.12.2018 р., було поставлено лише частково, а замовлення за Рахунком-фактурою №71 від 26.12.2018 р. не було поставлено відповідачем.

Позивач вважає, що кінцевий строк поставки за Рахунком №71 від 26.12.2018 р. і у відповідності до п. 4.2 Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України настав 25.01.2019 р., а строк прострочення виконання зобов`язання, в силу ст. 253 ЦК України відраховується від наступного дня, тобто з 26.01.2019. Отже, заборгованість відповідача за непоставлений у визначений строк товар становить 378867,50грн.

Посилаючись на ст. 662, 665, 693 ЦК України позивач звернувся до суду з вимогою про повернення суми попередньої оплати у розмірі 378867,50грн.

Як на докази оплати товару, згідно договору №28-08/18 від 28.08.2018, позивач посилається на платіжні доручення. Водночас, як вбачається зі змісту даних платіжних доручень в графі "Призначення платежу" міститься посилання на оплату за товар згідно рахунка №48 від 05.09.2018, №56 від 29.10.2018, №57 від 14.11.2018, №58 від 23.11.2018, №65 від 10.12.2018 та №71 від 26.12.2018. Посилання на договір у платіжних дорученнях відсутнє.

Крім того, на наявність замовлень щодо поставки товару згідно договору, від яких відповідно до п. 4.2 Договору починається відлік терміну постави відповідачем товару, позивач зазначає рахунки-фактури №48 від 05.09.2018, №56 від 29.10.2018, №57 від 14.11.2018, №58 від 23.11.2018, №65 від 10.12.2018 та №71 від 26.12.2018. По рахунках-фактурах №65 від 10.12.2018 та №71 від 26.12.2018, як зазначає позивач, товар недопоставлений.

Водночас, до позовної заяви позивачем доданий лише один рахунок на оплату №48 від 05.09.2018, по якому товар був поставлений позивачу повністю.

В даному рахунку зазначено: постачальник - ТОВ "Дубечненський керамічний завод", покупець - ТОВ "Іствуд-Україна", договір - основний договір, товари - камінь керамічний М-100, кількістьт - 125 тис шт., ціна - 6400грн, сума - 800000грн. Також вказано, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р Постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

Отже, як встановлено судом, оплата та поставка товару відбувалася на інших умовах, ніж було погоджено сторонами у договорі №28-08/18 від 28.08.2018, що свідчить про те, що сторони відступили від умов договору. Дата поставки товару не була узгоджена сторонами. Інших доказів позивачем суду не надано, як і не надано доказів щодо погодження сторонами замовлення, від якого розпочинається строк поставки (п.4.2, 4.3 Договору).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

Таке право виникає у покупця за умови, якщо продавець не передав товар саме у встановлений сторонами строк.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази щодо погодження сторонами замовлення, строків та умов порставки.

Позивачем не зазначено та в матеріалах справи також відсутні докази надіслання відповідачу вимоги (претензії) про поставку непоставленого товару або повернення коштів з метою врегулювання спору.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Станом на 25.09.2021 між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2018-25.09.2021, яким було встановлено сальдо на користь ТОВ "Іствуд-Україна" у розмірі 378867,50грн. На даний акт звірки позивач посилається як на доказ наявності заборгованості відповідача на суму 378867,50грн. за недоставлений товар. Проте, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках — рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не встановлює порушення строків поставки чи оплати товару.

Отже, сторонами не обумовлено строків та умов поставки товару. Доказів звернення до відповідача з вимогою, в порядку ст. 530 ЦК України, щодо поставки товару або повернення суми попередньої оплати у розмірі 378867,50грн позивачем не надано.

Також, позивач з метою врегулювання спору не звертався до відповідача з претензією, як це передбачено сторонами у п.10.2 Договору.

Таким чином, на момент подачі даного позову інтереси позивача не були порушені, оскільки строк виконання зобов`язання щодо поставки товару сторони не узгодили (доказів зворотнього суду не надано), а щодо повернення коштів відповідачем - строк не настав. А тому, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення 378867,50грн заборгованості за не поставлений товар на день розгляду спору відсутні, а звернення з позовом є передчасним.

За таких обставин, у позові слід відмовити повністю.

Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

в и р і ш и в :

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.12.2021.

Суддя О. Г. Слободян