Рішення № 101589646, 08.11.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/5113/20

Пр. № 2/336/474/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозової В.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Зіменко О.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Вайновського Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Тернівський навчально-виховний комплекс Вільнянської районної ради Запорізької області, служба у справах дітей виконавчого комітету Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, про відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

9 вересня 2020 року позивач звернулась до суду з позовом про відібрання неповнолітньої особи від матері без позбавлення батьківських прав.

В позові зазначила, що є бабкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з народження проживає разом з нею в селі Тернівка Вільнянського району Запорізької області. Хлопчик з 2011 по 2020 рік відвідував Тернівський навчально-виховний комплекс Вільнянської районної ради Запорізької області, починаючи з етапу підготовки до школи, аж до сьомого класу. Відповідач, яка доводиться ОСОБА_3 матір`ю, до травня 2020 року, доки не створила власну сім`ю з чоловіком без реєстрації шлюбу та не перебралась на проживання до м. Запоріжжя, проживала разом з позивачем та своїми дітьми в с. Тернівка. Проте влітку 2020 року позивач як мати і законний представник дитини забрала документи з Тернівського навчального комплексу і заявила, що з цього часу ОСОБА_3 буде відвідувати інший навчальний заклад в м. Запоріжжі, проживаючи разом з нею та сестрою хлопчика в цьому населеному пункті. На виконання вказаних намірів в серпні 2020 року відповідач з`явилась до місця помешкання сина у супроводі працівника поліції та намагалась силою примусити сина уїхати разом з нею, що потягло протистояння з боку хлопчика, який, не бажаючи залишати місце свого постійного проживання в с. Тернівці, сховався від матері та правоохоронців, а будучи викликаним працівниками поліції, написав заяву про те, що не бажає від`їжджати разом з матір`ю, а хоче проживати разом з бабусею. Така поведінка матері, за якої вона намагається насильно вплинути на волевиявлення хлопчика, нав`язуючи йому певні умови для життєдіяльності та не рахуючись з його правом на вільний вибір місця проживання та навчання, суперечить інтересам сина. Відібрання ОСОБА_3 у матері та передача його позивачеві виключить можливість спричинення дитині відповідачем душевних травм, хвилювань, нервувань, які неминуче виникнуть у зв`язку з передачею сина поза його волі матері, необхідністю пристосовування до нових умов життя, спілкування. Позитивне вирішення вказаного питання забезпечить ОСОБА_3 можливість навчання в обраному ним навчальному закладі та буде повною мірою відповідати принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини, закріпленому у Конвенції про права дитини від 20.11.1089 року.

У зв`язку з викладеним позивач просить відібрати у позивача дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не позбавляючи її батьківських прав щодо дитини, та передати хлопчика бабусі - позивачу по справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.10.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Заходи забезпечення позову, доказів в справі не застосовувались.

На підставі ухвали суду від 26.11.2020 року за клопотанням представника третьої особи - Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області як органу опіки та піклування - її замінено службою у справах дітей виконавчого комітету Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

Ухвалою суду від 18.01.2021 року до участі в справі в якості третьої особи залучено районну адміністрацію Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування.

На підставі ухвали суду від 25.03.2021 року закрито підготовче провадження в справі і справу призначено до судового розгляду.

25 березня 2021 року ухвалою суду зобов`язано органи опіки та піклування - службу у справах дітей виконавчого комітету Петро-Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, районну адміністрацію Запорізької міської ради по Шевченківському району - надати письмовий висновок щодо доцільності відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав.

В судовому засіданні позивач підтримала вимоги позову. Просить про його задоволення.

Представник позивача просить про ухвалення рішення на користь її довірительки.

Відповідач проти задоволення позову заперечує. Пояснила, що до весни 2020 року проживала разом з матір`ю та своїми дітьми в селі Тернівка Вільнянського району. Коли навесні 2020 року вона почала проживати однією сім`єю з ОСОБА_8 , мати вигнала їх з садиби, заявивши про необхідність зробити категоричний вибір: або проживати з матір`ю або з чоловіком, але при цьому залишити житло в Тернівці . Позивач видалилась на постійне місце проживання до м. Запоріжжя, куди разом з нею переїхала і молодша донька ОСОБА_10 . Син залишився проживати разом з бабусею, яка налаштовує хлопчика проти матері, не соромлячись у висловах, ображає її та її чоловіка, ганьбить репутацію матері в очах хлопчика. Позивач забрала документи сина з Тернівського навчального комплексу та передала їх до Запорізької школи № 65 за місцем свого проживання, вважаючи, що проживання разом з матір`ю буде якнайкраще відповідати інтересам сина, який у відсутність батьківського контролю, проживаючи разом з бабкою, порушує навчальну дисципліну, припускається пропусків уроків, не виказує жодного інтересу до здобуття освіти. Означені прояви заохочуються бабкою, яка залучає хлопця до важкої фізичної праці по догляду за тваринами, прививаючи інтерес до майнових цінностей, набуття заощаджень, а такі цінності не повинні бути пріоритетними у дитини. Що стосується відвідування школи за місцем проживання матері, її учнем є молодша донька відповідачки, яку відвозить туди щодня чоловік, з яким відповідач створила сім`ю, і куди навіть за умови проживання ОСОБА_3 разом з бабкою вона та її чоловік мали намір щодня відвозити сина, проте син і бабка категорично протистояють цьому. Коли вона проживала разом з сином в Тернівці , вона усіма силами намагалась контролювати участь хлопця у навчальному процесі, реагуючи вжиттям заходів батьківського впливу на кожний випадок порушення сином, який з перших днів навчання був схильним до пропусків зайнять, дисципліни. Будучи головою батьківського комітету, вона приймала активну участь у житті класу, де навчався син, та навчального закладу в цілому.

Вважаючи, що віднайде способи повернути інтерес сина до навчання та справжніх цінностей, до проживання разом з матір`ю та молодшою сестричкою і припинить настрої вседозволеності, просить про відмову у задоволенні позову.

Представник відповідачки просить залишити позов без задоволення, зауваживши на такому.

Такий спосіб захисту прав дитини, як відібрання від батьків, встановлений сімейним законодавством, і застосовується у виключному колі випадків,що передбачені статтею 164 СК України як підстави для позбавлення батьківских прав, зокрема, якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; а також коли залишення дитини у батьків є небезпечним для життя дитини, її здоров`я та морального виховання. Підстав для вжиття вказаного заходу впливу на мати дитини немає, оскільки вона ніколи не нехтувала обов`язками з виховання дитини, а також не порушувала встановлених в статті 164 СК України вимог, що могло б стати підставою для позбавлення батьківських прав щодо дитини, не створювала небезпечних для життя, здоров`я, морального виховання сина умов.

Оскільки фактично існує спір між матір`ю та бабкою щодо способів виховання хлопця, а також місця його проживання на тлі добросовісного ставлення відповідачки до встановлених законом обов`язків з виховання дитини, обраний позивачем спосіб захисту права застосуванню не підлягає, що, на думку представника відповідача, виключає задоволення позову.

Представники третіх осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце вирішення спору, до суду не з`явились, надавши письмові звернення, які містять прохання про вирішення справи без їхньої участі, що у відповідності до ст. ст. 211, 223 ЦПК України зумовило розв`язання спору у відсутність представників третіх осіб.

Вислухавши учасників справи, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , приймаючи до уваги думку дитини в порядку ст. 171 СК України, дослідивши письмовий висновок органу опіки та піклування (а. с. 99-100), з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та онуком ОСОБА_1 (а. с. 7, 8).

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Щодо батьків, які не виконують свої батьківські обов`язки належним чином, законодавством України, крім позбавлення батьківських прав, передбачено застосування такого заходу, як відібрання дитини у батьків (або одного з них) без позбавлення їх батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 170 СК України відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав є можливим за рішенням суду у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання, здійснюється виключно на підставі рішення суду.

Статтею 164 СК Українивстановлено підстави для позбавлення батьківських прав.

У відповідності до пунктів 2-5 ст. 164 СК України, до яких відсилає наведена стаття 170 СК, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

За змістом частини 1 ст. 170 СК України відібрання дитини від батьків без позбавлення останніх батьківських прав можуть зумовити інші випадки, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Таким чином, законом внормовано коло випадків, коли дитина може бути відібрана від батьків, яке є вичерпним, тобто для застосування положень статті 170 СК України суду необхідно констатувати, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини або жорстоко поводиться з сином або є хронічним алкоголіком чи наркоманом або вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування та бродяжництва або створює умови, що є небезпечними для життя, здоров`я і морального виховання сина.

Як випливає із змісту роз`яснень в пункті 16 постанови Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Позивачем суду не лише не надано доказів про наявність підстав для відібрання дитини, що містяться в статті 170 СК України, а й навіть не зазначено, з якої з перелічених підстав належить здійснити відібрання сина.

Про недоцільність відібрання хлоця від відповідача, яка любить дитину і належним чином виконує батьківські обов`язки, свідчить письмовий висновок органу опіки та піклування (а. с. 99-100).

Судом встановлено, що фактично між сторонами існує спір про те, з ким з них буде проживати і де буде навчатися дитина.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд враховує основоположні принципи цивільного і цивільного процесуального законодавства про необхідність застосування знаряддя захисту права лише за наявності його порушення та такого, що відповідає змісту порушення.

У зв`язку з викладеним суд не вбачає підстав для застосування до правовідносин, які виникли між сторонами, обраного позивачем способу захисту права, вжиття якого не може носити характер самоцілі, а повинно бути підпорядковане змісту порушення цивільного права та інтересу.

Окрім наведених міркувань, відмовляючи в задоволенні позову, суд враховує таке.

У разі постановлення судом рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їхнім бажанням або органові опіки та піклування, як слідує із змісту частини 2 ст. 170 СК України.

Наведене означає, що під відібранням закон розуміє фізичне вилучення дитини з атмосфери, яка згубно впливає на її інтереси, що є логічним і підпорядкованим меті ефективного захисту права.

Разом з тим судом встановлено, що фактично ОСОБА_3 проживає разом з бабкою, про передачу якій хлопця просить позивач, тобто навіть за умови задоволення позову процедура відібрання не буде застосована.

Таким чином суд доходить висновку про невідповідність застосованого способу захисту цивільного права змісту правовідносин, які існують, що не дає підстав для ухвалення рішення на користь позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 15, 16, ЦК України, ст. ст. 19, 151, 164, 170, 171 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 77-81, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя О.В. Щаслива