Ухвала суду № 101588342, 26.11.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа 752/12568/19

провадження № 2-п/752/119/21

УХВАЛА

26.11.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві заяву представника відповідача про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2021 року у цивільній справі № 752/12568/19 за позовом ОСОБА_1 до Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення невиплаченої заробітної плати за виконану роботу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебувала справа № 752/12568/19 за позовом ОСОБА_1 до Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення невиплаченої заробітної плати за виконану роботу.

В серпні 2021 року представник відповідача, не погоджуючись з заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 13.07.2021 року у цивільній справі № 752/12568/19 , яким позов було задоволено, звернувся до суду із заявою про його скасування та із заявою про поновлення строку на подання заяви про його перегляд, відповідно до якої сторона відповідача просила суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийняти заяву до розгляду та скасувати заочне рішення у цивільній справі. В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалене судом заочне рішення від 13.07.2021 року не відповідає вимогам закону, в ньому не надано належну оцінку всім наявним у справі доказам, сторону відповідача належним чином не було повідомлено про розгляд справи, та суд, приймаючи рішення, не взяв до уваги обставини, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову, зокрема, зазначені у відзиві на позов. Висновки суду не відповідають наявним у справі доказам, а відтак наявні підстави для скасування заочного рішення у справі та призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги заяви підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з викладених в заяві підстав.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви сторони відповідача, посилаючи на відсутність достатніх підстав, які б вказували на можливість скасування заочного рішення у даній справі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, заяви, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що в червні 2019 року до Голосіївського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення невиплаченої заробітної плати за виконану роботу.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24.06.2019 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Копію зазначеної ухвали було направлено сторонам для відома.

В листопаді 2019 року представником відповідача було подано до суду відзив на позов.

В лютому 2020 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

В червні 2020 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23.11.2020 року у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Після призначення справи до судового розгляду судові засідання неодноразово відкладались.

Так, 02.06.2021 року судове засідання у справі не відбулось, в зв`язку із зайнятістю судді Мазура Ю.Ю. в кримінальному провадженні та секретарем судового засідання було зафіксовано в довідці явку позивача, його представника, а також представника відповідача, а також зазначено про наступну дату судового засідання - 13.07.2021 року.

Крім того, у справі наявне оголошення (т. 2 а.с.72) про виклик відповідача в судове засіданні на 13.07.2021 року о 11-00 год.

13.07.2021 року відповідач явку свого представника не забезпечив, та заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 13.07.2021 року, позов ОСОБА_1 до Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення невиплаченої заробітної плати за виконану роботу, було задоволено.

16.08.2021 року представник відповідача ознайомилась із матеріалами справи та отримала копію рішення суду у даній справі

31.08.2021 року сторона відповідача звернулась до суду із заявою про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення.

Відповідно до частини третьої статті 284 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 4 ст. 284 ЦПК України).

Представник відповідача зазначає, що заяву про перегляд заочного рішення було подано в найкоротший строк після отримання копію заочного рішення суду, а тому суд вважає за можливе задовольнити заяву сторони відповідача, поновивши, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Перевіряючи обґрунтованість вимог заяви в частині скасування заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З матеріалів справи вбачається, що сторона відповідача була достеменно обізнана про перебування справи в провадженні суду, а також судом вживались можливі заходи для повідомлення сторони відповідача про розгляд справи.

Крім того, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично непогодження сторони відповідача із винесеним рішенням по суті та є обґрунтуванням апеляційної скарги.

Так, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, сторона відповідача була обізнана про перебування справи в провадженні суду, повідомлена про час і місце розгляду справи, у зв`язку з неявкою відповідача та тривалим перебуванням справи в провадження суду, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судом у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи, та які були надані як позивачем, так і відповідачем.

Зазначені відповідачем обставини не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині першій ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є, зокрема, наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позивача, а за відсутності зазначених обставин, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява сторони відповідача про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити відповідачу Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

В задоволенні заяви представника відповідача про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13.07.2021 року у цивільній справі № 752/12568/19 за позовом ОСОБА_1 до Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення невиплаченої заробітної плати за виконану роботу, - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.П. Чередніченко